15.06.2018 | Автор: Веб-ресурс "Протокол" Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/ККС: З’явлення із зізнанням написане вже після затримання обвинуваченого у справі є недопустимим доказом для суду (ВС/ККС у справі № 359/6489/13-к від 17 квітня 2018 р.)

Фабула судового акту:  З’явлення із зізнанням або як раніше це називали явка з повинною є звичайно відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом’якшує покарання але не більше.  Якщо протягом століть у кримінальному процесі суд розглядав це як беззаперечний доказ винуватості злочинця, то тепер це лише обставина у справі.  

Так, вироком суду першої інстанції особу було засуджено за ч. 3, ст. 307 КК України до 9 років позбавлення  волі  з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.  Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок залишено без змін.

Засуджений подав касаційну скаргу, в якій наполягав на тому, що явка з повинною була отримана від нього працівниками правоохоронних  органів під фізичним та психологічним впливом і тому не може бути допустимим доказом у справі.  Цікаво, що прокурор частково погоджувався з цим і просив ВС виключити з  мотивувальної частини вироку, як доказ, посилання на явку засудженого з  повинною.     

ВС на цьому не зупинився і прийшов до логічного висновку, що явка з повинною особи не може відбутися після її затримання, що підтверджувалося матеріалами справи. Водночас сама по собі явка з повинною  є позасудовими показаннями особи, тому взагалі не є допустимим доказом у суді, оскільки суд вважає доказовими лише ті показання, які отримані ним під час судового засідання.

ВС скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з приписом надати правильно оцінку тому що було назване «явкою з повинною» та чи може це вважатися допустимим доказом винуватості засудженого  при ухваленні вироку. 

Аналізуйте судовий акт: Зізнання засудженого у вбивстві або іншому злочині без присутності адвоката незважаючи на інші докази вини на момент зізнання є підставою для скасування вироку (ВСУ від 9 жовтня 2017р. у справі № 5-159кс(15)17)

Єдиним рішенням, яким суд апеляційної інстанції може погрішити становище засудженого є ВИРОК (ВС/ККС № 504/3437/16-к від 01.03.2018)

Щирим каяттям є щирий жаль з приводу вчиненого злочину та осуд своєї поведінки, що повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого (ВС/ККС № 759/7784/15-к від 22.03.2018)

Зізнання засудженого у вбивстві або іншому злочині без присутності адвоката незважаючи на інші докази вини на момент зізнання є підставою для скасування вироку (ВСУ від 9 жовтня 2017р. у справі № 5-159кс(15)17)

Відкриті захисту лише під час апеляційного розгляду докази, які вже існували на момент звернення із обвинувальним актом, не можуть вважатися судом допустимими (ВСУ від 12 жовтня 2017р. у справі № 5-237 кс (15)17)

 

 

Постанова

Іменем України

17 квітня 2018 року

м. Київ

справа  №  359/6489/13-к

провадження № 51-865 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                  Голубицького С. С.,

суддів                                               Григор?євої І. В., Бущенка А. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,

прокурора                                        Басюка С. В.,

засудженого                                    ОСОБА_2,

захисника                                         Єрмоленка О. В.,  

                          

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2016 року у кримінальному провадженні № 22012000000000005 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Оболонь Семенівськогорайону Полтавської області, жителя  АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст305, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу в особливо великому розмірі, вчиненому повторно організованою групою, та засуджено за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на  9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК, ОСОБА_2  виправдано у зв'язку із відсутністю в його діях складу цього злочину.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він у червні 2012 року, діючи у складі організованої групи, до якої увійшли ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на Севастопольській площі у м. Києві, незаконно придбав у ОСОБА_6 фрагмент картонного паперу, просякнутий героїном, та, дотримуючись інструкцій ОСОБА_5, у своєму будинку в с. Калашники Полтавської області незаконно виготовив героїн, який, розфасувавши, збув невстановленим особам. Отримані за збут героїну кошти у сумі 3000 та 6000 гривень ОСОБА_2 передав засудженій ОСОБА_6 на літньому майданчику кафе «МакДональдс», розміщеному на Ленінградській площі у м. Києві.

У ніч на 4 жовтня 2012 року поряд з будинком АДРЕСА_2 ОСОБА_6 передала ОСОБА_2 багажний поліетиленовий пакет із фрагментом картонного паперу - ненаркотичними предметами, які були напередодні замінені та вручені їй на підставі постанови про проведення контрольованого постачання, з метою виявлення одержувача героїну, після чого ОСОБА_2 був затриманий на місці співробітниками СБУ.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2016 року вказаний вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить судові рішення змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та, як наслідок,  невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення.

На обґрунтування зазначає, що висновки суду про доведеність його вини за ч. 3 ст. 307 КК не відповідають фактичним обставинам справи, досудове розслідування та судовий розгляд у судах першої і апеляційної інстанцій проведено однобічно та неповно, в його діях відсутній склад інкримінованого йому злочину. Вказує, що явка з повинною не може визнаватися допустимим доказом його вини у скоєному, оскільки вона була отримана від нього працівниками правоохоронних органів під фізичним та психологічним тиском. Вважає, що при апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не надав відповідей на всі доводи його апеляції, а тому постановлене цим судом рішення не може вважатися законним. Також, крім наведеного, просить касаційний суд застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році».

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_3 касаційну скаргу засудженого повністю підтримали і просили її задовольнити.

Прокурор з доводами касаційної скарги погодився частково та просив судові рішення змінити, виключити з їх мотивувальної частини, як доказ, посилання на явку ОСОБА_2 з повинною, а також у порядку ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виключити з них посилання про вчинення засудженим інкримінованого злочину у складі організованої групи разом із Хазратом Нісаром ОСОБА_7, зазначивши, що цей злочин був вчинений ОСОБА_2 у складі організованої групи разом з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши наведені доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, у ній засуджений посилається на  неправильні оцінку доказів та встановлення судами фактичних обставин справи, що в силу ст. 433 КПК не є предметом касаційної перевірки.

Також засуджений посилається на те, що при оцінці доказів районний суд взяв до уваги та поклав в основу вироку його явку з повинною, яку було ним написано під психічним та фізичним тиском працівників правоохоронних органів.

Вважає, що в силу ст. 87 КПК вказаний доказ є недопустимим і не міг бути взятий судом до уваги.

Оскільки при апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув, його доводи в апеляційній скарзі про недопустимість вказаного доказу не перевірив і оцінки їм не надав, то, на його думку, постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам статей 370419 КПК та є незаконною.

Відповідно до ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією, законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.  Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод у випадках, коли такі докази було отримано внаслідок катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження, чи коли було порушено право особи на захист, а також у випадку отримання показань чи пояснень від особи, яку не було повідомлено про її право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником правоохоронний орган, прокурора або суд про скоєний чи підготовлюваний ним злочин.

Як стверджує засуджений у скарзі, наявну в матеріалах кримінального провадження явку з повинною  було написано ним під фізичним і психічним тиском працівників правоохоронного органу після його затримання у зв'язку із вказаним злочином 4 жовтня 2012 року.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що заяву про явку з повинною ОСОБА_2 написав 5 жовтня 2012 року, тобто вже після його затримання у справі.

Зважаючи на це, добровільність її написання засудженим є сумнівною, а тому наведені ним в апеляційній скарзі доводи про обставини її походження, з врахуванням наданих ним суду апеляційної інстанції пояснень, потребували ретельної перевірки й оцінки щодо правильності сприйняття цього доказу судом першої інстанції при постановленні вироку з точки зору його допустимості.

Між тим, як вбачається з ухвали апеляційного суду, такої оцінки в ній судом надано не було, що свідчить про недодержання вказаним судом вимог статей 370 та 419 КПК.

Крім того, суд може обґрунтовуючи свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Оскільки явка з повинною є по суті позасудовими показаннями, то в силу положень ч. 4 ст. 95 КПК вона не може бути визнана допустимим доказом у справі.  

Допущені порушення колегія суддів вважає істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Водночас Суд в силу положень ч. 1 ст. 433 КПК не має повноважень оцінити достовірність решти доказів і достатність сукупності цих доказів у їх взаємозв'язку для висновку про винуватість засудженого, тому не має можливості надати будь-яку оцінку доводам касаційної скарги засудженого щодо доведеності його вини у вчиненні інкримінованого злочину. Ці обставини можуть бути предметом перевірки й оцінки виключно суду апеляційної інстанції.  

Відповідно до ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів визнає необхідним касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2016 року щодо нього скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід усунути допущені порушення, з урахуванням положень ст. 404 КПК та процесуальних можливостей ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, а також його доводи наведені в касаційній скарзі, дати на них вичерпну відповідь, після чого з дотриманням вимог статей 370419 КПК постановити законне та обґрунтоване рішення.  

На підставі наведеного, керуючись статтями 433434436438441 КПК, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня              2017 року № 2147-VIII), Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Голубицький І. В. Григорєва А. П. Бущенко

2
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення