З досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання ( Полтавський апеляційний суд від 19.03.2025 року)

Фабула судового акту: У серпні 2019 року жінка звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання малолітнього сина разом із нею. Вона вказала, що після розірвання стосунків із батьком дитина залишилась на її утриманні та постійно проживала з нею в Харкові. Батько дитини, який мешкає в Києві, подавав зустрічний позов, наполягаючи, що син проживає з ним, має там усталене середовище, успішно навчається і бажає залишитися з батьком.

Суд першої інстанції, з урахуванням інтересів дитини, визнав доцільним визначити місце її проживання з матір’ю.

Не погодившись із рішенням місцевого суду, представник відповідача подала апеляційну скаргу з вимогою скасувати рішення та ухвалити нове — про відмову у задоволенні первісного позову матері дитини і задоволення зустрічного позову батька. В обґрунтування скарги зазначалося, що суд не врахував актуальний стан справи: дитина проживає з батьком у Києві, ходить до школи, має стабільне оточення, окрему кімнату, забезпечений для життя та навчання, а також висловлює бажання проживати саме з батьком.

Наголошено, що суд першої інстанції не встановив думку дитини, якій вже виповнилося 10 років, і не врахував зміну обставин.

Що сказала апеляція?

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи скарг, дійшов висновку про обґрунтованість апеляційних вимог.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що з 2008 року сторони проживали разом у Харкові, у 2009 році народився син. У 2019 році мати подала позов про визначення місця проживання дитини. Батько без згоди матері забрав дитину та не повернув, що стало підставою для подання нею заяв до поліції.

Незважаючи на надані органами опіки висновки 2021 року на користь матері, суд першої інстанції не врахував зміни обставин: фактичне проживання дитини з батьком у Києві, стабільне соціальне середовище, бажання дитини залишитися з батьком.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, якщо батьки проживають окремо, то місце проживання визначається нею самою.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.

З урахуванням принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зустрічний позов батька підлягає задоволенню, а первісний позов матері – відхиленню. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про визначення місця проживання дитини з батьком.

Аналізуйте судовий акт: Раритетне рішення: суд відібрав дитину врахувавши її думку, визначив місце проживання з батьком та стягнув з матері аліменти на утримання (ВССУ у справі № 6-41755ск14)

Озвучена думка дитини не може бути єдиною підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки вона не завжди може відповідати її інтересам (ВС КЦС справа №705/3040/18 від 13.07.2022 р.)

Думка дитини НЕ врахована при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав (КЦС/ВС у справі № 686/16892/20 від 29.07.2021)

Суд зобов’язав виконавця розробити комплексну стратегію примусового виконання рішення у справі про контакт дитини з батьком (ВС КЦС, справа № 1309/9120/12 від 08.03.2023 р.)

Суд врахував бажання батька спілкуватись із дитиною, конфлікт із матір’ю і - для забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема права на спілкування з обома батьками - відмовив у позбавленні батька батьківських прав. (ВС КЦС, справа №215/3495/21 від 13.03.2023 р.)

При визначені способів участі у вихованні дитини того хто проживає окремо, суд може відступити від графіку визначеного органом опіки та піклування (ВС КЦС, справа №196/1202/19 від 05.10.2022 р.)

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/5180/19 Номер провадження 22-ц/814/74/25

Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Панченка О.О.

секретар: Сальна Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Ніколаєвої Наталії Борисівни

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2023 року, ухвалене суддею Савченко Л.І.

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що з червня 2008 року вони з відповідачем почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_2 . З 2017 року їхні стосунки почали погіршуватися, виникали конфлікти і з грудня 2018 року шлюбні відносини фактично були припинені.

З дня народження, дитина проживала разом з нею у м. Харкові. Після фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 з батьком не проживав. Відповідач з вересня 2018 року проживає та працює в м. Київ та періодично 2-3 рази на місяць приїздив до сина, також телефонував їй, щоб поспілкуватися з дитиною. Матеріально дитину відповідач не забезпечував, мотивуючи тим, що не довіряє їй у виборі лікаря, вартості речей та продуктів харчування. Під час спільної зустрічі із адвокатом батько дитини не заперечував, щоб син проживав з нею, однак оформити домовленості не вдалося. Батько не наполягав, щоб дитина проживала з ним, оскільки проживає один, працює по 12 годин, винаймає житло та не може приділяти дитині достатньо часу.

Вказала, що дитина повинна проживати з матір`ю, так як сину 6 років, йому потрібно йти до школи та необхідне материнське піклування. За результатами переговорів з відповідачем згоди щодо розміру матеріального утримання досягнуто не було. Відповідач висловлював намір примусового відібрання сина у неї. Враховуючи, що спірні питання добровільно вирішено не було, вона звернулася до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради із заявами про підтвердження та встановлення місця проживання дитини з нею.

24.07.2019 року рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 554 визначено місце проживання дитини з нею. 30.07.2019 року під час прогулянки у дворі будинку, де мешкає її мати, відповідач викрав їхнього сина, тому вона звернулася із заявою до поліції. Після того, як дізналася, що дитина з батьком, вона їздила до м. Києва за місцем проживання відповідача, за місцем його роботи, але інформації щодо нього їй не надали.

Вважає, що дитина повинна проживати з нею, у неї є власне житло, де створені всі належні умови для проживання. Вона має роботу, з грудня 2018 року дитина перебувала постійно на її утриманні. Прохала врахувати особисту прихильність дитини до матері та бажання дитини проживати з нею, те, що він потребує материнської турботи та любові. Вона веде здоровий спосіб життя, позитивно характеризується за місцем проживання, не має судимостей, наркотичної чи алкогольної залежності. Вважає, що визначення місця проживання дитини з нею буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог вказав, що він з 2007 року спільно проживав із ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в м. Харкові. Під час спільного проживання у них народилася дитина - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З листопада 2018 року вони фактично перестали проживати разом однією сім`єю, дитина переважно проживала з матір`ю, батьки разом приймали участь у вихованні дитини.

В подальшому, ОСОБА_3 почала поступово перешкоджати нормальному спілкуванню дитини з батьком, а згодом заборонила зустрічатися наодинці, а виключно у її присутності та присутності її родичів. Між сторонами з цього приводу виникли суперечки, які згодом переросли у спір.

З літа 2019 року дитина проживає разом із батьком у м. Києві. Він піклується про дитину, належним чином забезпечує гідні умови проживання, займається її вихованням, оздоровленням та періодичними медичними обстеженнями. Дитина відвідувала приватну школу, закінчила перший клас, має значні успіхи в розвитку. Додатково дитина відвідувала центр розвитку та підтримання сімейної освіти. Після тривалої заборони з боку матері дитини бачитися батькові зі своїм сином, він звернувся до психолога, висновок якого підтверджує негативний вплив обмеження мамою дитини спілкування з батьком, тяжіння дитини до батька.

ОСОБА_1 вказав, що має достойний рівень доходу, позитивну характеристику за місцем роботи, веде здоровий спосіб життя.

Вважає, що зможе створити більш сприятливі умови проживання та розвитку дитини. ОСОБА_2 бажає проживати з батьком, вже звик до свого місця проживання, навколишнього середовища, має друзів та сталі соціальні зв`язки. Зміна місця проживання, оточення негативно вплине на дитину та її психологічний стан.

Зазначив, що проживання дитини з матір`ю суттєво обмежить права та інтереси дитини та батька, оскільки мати не бажає примиритися та вважає, що дитина повинна проживати тільки з нею та спілкуватися із батьком виключно у її присутності чи її родичів. З врахуванням викладеного, прохав зустрічний позов задовольнити.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей та сім?ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей та сім?ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що малолітній ОСОБА_2 , після припинення фактичних шлюбних стосунків батьків у листопаді 2018 року залишився проживати з ОСОБА_3 у м. Харкові. Мати піклувалася про здоров`я дитини, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечувала сина належними умовами для його проживання, виховання та розвитку. ОСОБА_3 має позитивні характеристики, працює, є здоровою, на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває. Також судом враховано наявність рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.07.2019 року № 554, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_3 , висновки органів опіки та піклуванні в особі Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.03.2021 року за № 10210238-1550 та за № 10210238-1551, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 22.03.2021 року № 207, згідно яких визнано за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_3 .

Також судом враховано обставини, за яких син почав проживати з батьком, а саме те, що батько дитини поза згодою матері, всупереч наявному рішенню Виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.07.2019 року № 554, яким визначено місце проживання малолітнього з матір`ю, змінив місце проживання дитини та переїхав з ним до м. Києва. З осені 2018 року ізолював сина від спілкування з матір`ю, як по телефону, так і від особистих зустрічей, не повідомляв місце проживання та навчання, мати була позбавлена можливості знати про стан його здоров`я, тобто діяв не в інтересах дитини.

Зазначено, що періодичні зміни місця проживання та навчання, переховування дитини від матері, негативно впливає на психоемоційний стан дитини. Висновки психологів свідчать про потребу дитини в обох батьках, негативного впливу в разі визначення місця проживання дитини з матір`ю не встановлено.

Суд прийшов до висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю, не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Вказано, що батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Тобто, у разі, якщо син буде проживати разом з матір`ю, батьківські права позивача за зустрічним позовом не будуть порушені та він не буде позбавлений можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов`язки щодо дитини у повному обсязі.

Крім того, роз`яснено, що кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Ніколаєва Наталія Борисівна, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що на час винесення судового рішення ОСОБА_4 роки проживає з батьком у м. Києві, ходить до школи, має друзів, тобто проживає в стійкому та безпечному середовищі, враховуючи, що м. Київ не відноситься до зони бойових дій.

ОСОБА_5 проживає у комфортабельній квартирі, має окрему кімнату та забезпечений всім необхідним для життя, навчання та розвитку.

ОСОБА_5 виповнилося 10 років, але суд не з`ясував його думки з ким з батьків він бажає проживати, останній наполягає, що він хоче проживати з батьком і це буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Позов матері ОСОБА_5 був поданий до суду у 2019 році і відповідні докази на його обгрунтування подавалися на цей період. Але у лютому 2022 року в Україні введений режим воєнного стану, внаслідок чого ОСОБА_3 виїхала як біженка за межі України. Проте, на час ухвалення судового рішення 25.05.2023, суд не перевірив і не врахував обставини, які змінилися у житті сторін у справі та дитини. До цього часу ОСОБА_3 проживає за кордоном, але суду не надано відомостей щодо її місця проживання, роботи, доходів та забезпечення необхідними умовами проживання ОСОБА_5 .

Від представника ОСОБА_3 адвоката Кундіус Г.В. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Вказує, що опитування дитини не було проведено судом внаслідок не забезпечення явки малолітнього до суду його батьком з яким він проживає, хоча судом були задоволені клопотання про допит ОСОБА_5 .

Вважає, що батько діє виключно в своїх інтересах, ізолював дитину від матері з 5 років і до цього часу, внаслідок чого він повністю залежить від думки батька.

Наведене підтверджується висновком психолога від 10.02.2021, яким встановлено, що в емоційній сфері ОСОБА_5 спостерігається значна тривожність та напруженість, коли мова йде про родину, він не розуміє чому він не бачиться з матір`ю. Дитина залежна від думки батька. Хлопчик озвучив, що хотів би зустрітися з матір`ю, але вона далеко. Дитина без матері почуває себе тривожно, розгублено, не відчуває внутрішньої опори. Надалі це може негативно відбитися на розвитку емоційної сфери дитини, здатність до встановлення здорових соціальних зв`язків.

Вказує на невиконання ОСОБА_1 рішення суду про відібрання у нього дитини та передачу матері, оскільки місце проживання ОСОБА_5 було змінено батьком без згоди матері. 30.07.2019 коли під час прогулянки у дворі він просто забрав дитину нікого про це неповідомивши.

В даний час ОСОБА_3 проживає у Германії, має належні та безпечні умови проживання, працює та має постійних дохід.

В Україні проживає в м. Харкові, де має житло і створені умови для проживання сина.

Наполягає на визначенні місця проживання сина з нею.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.10.2024 залучено службу у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, з червня 2008 року сторони проживали разом у м. Харкові однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 11).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_2 з 01.08.2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 28).

З копії трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що на момент звернення до суду з даним позовом вона працювала на посаді касира пункту надання фінансових послуг ТОВ «Пост Фінанс» (т. 1, а.с. 22-23).

Дохід за період з 24.05.2019 по 31.07.2019 склав 5038,12 грн. (т. 1, а.с. 24).

Згідно Висновку ЛКК № 70 КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» Харківської міської ради від 05.04.2019 року, ОСОБА_3 ознак психотичного розладу не виявляє, на диспансерному обліку не перебуває (т. 1, а.с. 26).

Відповідно до довідок КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» від 12.04.2019 року ОСОБА_3 на диспансерному обліку не перебуває, ознак наркологічної патології не виявлено (т. 1, а.с. 27).

Із Свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_2 від 15 лютого 2019 року вбачається, що ОСОБА_3 має у спільній сумісній власності із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 44, 8 кв.м. (т. 1, а.с. 17).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 24.07.2019 № 554 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 10).

30.07.2019, 31.07.2019, 01.08.2019, 12.08.2019 ОСОБА_3 звернулася до Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області із заявами про вчинення кримінального правопорушення, а саме, зникнення дитини (т. 1, а.с. 16, 61, 69, 74).

Згідно повідомлення Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області від 30.08.2019, за вказаними заявами ознак кримінального правопорушення не виявлено, оскільки вказана подія має ознаки цивільно-правових відносин щодо визначення місця проживання дитини (т. 1, а.с. 76).

На підставі ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2019 року (справа № 645/7009/19), за заявою ОСОБА_3 15.11.2019 внесено відомості до ЄРДР за № 12019220460002764 про кримінальне правопорушення, передбачене за ст. 356 КК України 2001 (т. 1, а.с. 96-99).

Згідно повідомлення Департаменту служб у справах дітей Служби у справах дітей по Московському району Харківської міської ради від 28.08.2019 року, ОСОБА_1 був запрошений до служби з приводу порушення ним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 554 від 24.07.2019, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 із матір`ю, однак на бесіду не з`явився (т. 1, а.с. 82).

Із Свідоцтва про право власності на житло від 26 січня 1998 року, виданого Харківським міським центром приватизації, вбачається, що ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 246).

Відповідно до Договору оренди від 01.05.2020 року ОСОБА_1 орендував для проживання разом із малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , строком на 1 рік (т. 1, а.с. 247-249).

Згідно довідки, виданої приватною школою «Афіни» від 13.02.2020 № 555/02, ОСОБА_2 навчається у 1 класі даної школи (т. 1, а.с. 258).

Відповідно до довідки, виданої ГО «Центр розвитку та підтримки сімейної освіти «Новий тон» від 25.02.2020, ОСОБА_16 відвідує розвиваючі заняття з вересня 2019 року по теперішній час: з шахів, англійської мови, живопису, рукоділля, акробатики та карате (т. 1, а.с. 255).

Згідно Висновку фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_2 , проведеного 16 вересня 2019 року кандидатом психологічних наук, провідним науковим співробітником лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології імені К.С. Костюка Омельченко Я.М. , повноцінний особистісний розвиток дитини відбувається найкращим чином за умов, коли вона має можливість повноцінно спілкуватися як з матір`ю, так і з батьком. Перешкоджання спілкування дитини з кимось із споріднених осіб або зведення часу спілкування до мінімуму руйнує почуття прив`язаності дитини щодо цієї людини, деформує формування близьких, довірчих, відкритих стосунків, що негативно позначається на розвитку дитини. За умови відсутності повноцінного контакту з батьком відбувається негативний вплив на формування гендерної ролі, яку дитина засвоює, копіюючи батька. Виховання хлопчика переважно жінками, а особливо, які будують свою взаємодію по типу гіперпротекції, негативно позначається на формуванні чоловічого Я-образу. У ОСОБА_5 вирізняється актуалізована потреба у тісному контакті з чоловічими об`єктами та у дистанціюванні від гіперпротективної жіночої опіки. Вирізняється тісна, надійна прив`язаність як до батька, так і до матері з тенденцією тяжіння до батька. У дитини спостерігаються негативні тенденції у розвитку її особистості, через ситуацію штучного усунення батька від спілкування із сином, несприятливий тип виховання переважно жінками по типу гіперпротекції (т. 1, а.с. 259-266).

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 за 2019 рік, він за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 року отримав дохід як фізична особа-підприємець у розмірі 357 293, 34 грн. (т. 1, а.с. 267-270).

Із Висновку ЛКК № 114 від 07.06.2019 року Міського психоневрологічного диспансеру № 3 м. Харкова, у ОСОБА_1 на момент огляду ознак психотичного розладу не виявлено (т. 1, а.с. 271).

Згідно довідки № 391 від 04.06.2019 ОСОБА_1 на обліку у КНП ХОР «Наркологічний диспансер» не перебуває (т. 1, а.с. 272).

За інформацією КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 375 Харківської міської ради від 03.07.2019 року, батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 активно приймали участь у вихованні дитини з 2015 року по 2018 рік (т. 1, а.с. 275).

10 липня 2019 року Департаментом служб у справах дітей по Немишлянському району Харківської міської ради роз`яснено ОСОБА_1 , що за його заявою про порушення його прав, як батька, була запрошена ОСОБА_3 на співбесіду. Остання пояснила, що не заперечує проти побачень батька із сином, однак наголошує на її присутності під час зустрічей, у зв`язку із тенденціями батька забрати сина за своїм місцем мешкання (т. 1, а.с. 278).

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 від 28 серпня 2020 року для виховання та повноцінного розвитку дитини створені всі умови (т. 2, а.с. 112).

З відповіді Приватної шкоди «Афіни» від 17.09.2020 року, вбачається, що ОСОБА_2 навчався в даному закладі з 01.02.2020 та відрахований 08.09.2020 в ЗЗСО «Центр дистанційної освіти «Джерело» м. Києва (т. 2, а.с. 113-118).

Згідно Висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини від 10.03.2021 року за № 10210238-1550, наданого Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, діючи виключно в інтересах дитини, визнано за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_3 , на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 04.03.2021 № 5) (т. 2, а.с. 191-196).

Згідно Висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини від 10.03.2021 року за № 10210238-1551, наданого Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, діючи виключно в інтересах дитини, визнано недоцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 (протокол від 04.03.2021 № 5) (т. 2, а.с. 197-202).

Відповідно до Висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданого Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради від 22.03.2021 року № 207, в інтересах дитини, діючи як представник органу опіки та піклування, Департамент вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 206-208).

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що визначення місця проживання ОСОБА_2 з матір`ю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, тому первісний позов ОСОБА_3 є обгрунтованим та підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року № 50/155, ратифікованої постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-X11 (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 635/4186/20 (провадження № 61-3818св23) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених вище норм права, прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Такий висновок є сталий у практиці Верховного Суду (див., зокрема: постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), постанови Верховного Суду: від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 (провадження № 61-12144св20), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18 (провадження № 61-19550св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21), від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20 (провадження № 61-530св23) та інших.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21) зроблено висновок, що «при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів»

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині шостій вказаної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції врахував висновки органів опіки та піклуванні в особі Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.03.2021 року за № 10210238-1550 та за № 10210238-1551, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 22.03.2021 року № 207, згідно яких визнано за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_3 .

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Проте, на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення (25 травня 2023 року) суттєво змінилися обставини справи, які існували як на момент звернення до суду з даним позовом, так і на момент складення висновків органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір`ю, зокрема, судом не враховано, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, ОСОБА_3 з 2022 року проживає як тимчасово переміщена особа у Германії, що свідчить про те, що розгляд справи місцевим судом було здійснено без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів.

Таким чином, вищевказані висновки органу опіки та піклування на момент розгляду справи не були актуальними, оскільки не відповідали фактичним обставинам справи, а тому критично оцінюються апеляційним судом.

Враховуючи викладене, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року витребувано з Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На виконання даної ухвали до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (протокол засідання Комісії від 08.01.2025 № 1), яким визнано за доцільне визначити місце проживання малолітного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 (т. 7, а.с. 72- 74).

У пункті 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, визначено, що працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

З даного висновку вбачається, що на даний час ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_5 мешкає за адресою АДРЕСА_5 . Спеціалістом служби у справах дітей та сім?ї спільно з працівником центру соціальних служб було проведено обстеження за вказаною адресою. В ході обстеження умов проживання було встановлено, що в квартирі чисто, прибрано, наявні всі необхідні меблі, речі побуту та вжитку. Для дитини відведено окрему кімнату, де створено належні умови для проживання та гармонійного розвитку дитини.

На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини був присутній малолітній ОСОБА_16 , 2013 року народження, який повідомив, що він тривалий час проживає з батьком ОСОБА_18 , який самостійно займається його вихованням, мати на даний час проживає за кордоном, зв?язок з матірю не підтримує. Також ОСОБА_19 повідомив, що він бажає і надалі проживати з батьком.

Згідно висновку оцінки потреб сім`ї № 1051, ОСОБА_1 здатний задовольнити потреби дитини (т. 7, а.с. 40, зворотня сторона).

В свою чергу, ОСОБА_3 до суду першої та апеляційної інстанції, у визначеному законом порядку не надано належних, допустимих та достовірних доказів належних умов для проживання та фізичного розвитку малолітнього ОСОБА_5 на території іншої держави.

У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, зазначено, що: «дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя».

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, якщо батьки проживають окремо, то місце проживання визначається нею самою.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 роз`яснив, що система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини. Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється такими правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Оскільки на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 виповнилося повних 10 років, тому враховуючи вищевказані імперативні норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, апеляційним судом з`ясовано думку малолітнього ОСОБА_2 щодо вирішення даного спору.

В судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердив своє бажання проживати разом з батьком ОСОБА_1 , який належним чином піклується про його фізичний та духовний розвиток, та заперечив щодо проживання разом з матір`ю ОСОБА_3 .

Отже, враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності та взаємозв`язку, виходячи із пріоритету найкращих інтересів дитини, з огляду на подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, враховуючи підтверджені матеріалами справи сталі соціальні зв`язки дитини, його прихильність та бажання проживати саме з батьком, який належним чином виконує свої батьківські обов`язки, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та у відмові в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 .

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що визначення місця проживання дитини з батьком, не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Мати, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

ОСОБА_3 , не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у її вихованні, вона може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п. 113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

За перегляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 2413,80 грн.

В суді касаційної інстанції за перегляд ухвали Полтавського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року сплачено судовий збір у розмірі 429,44 грн.

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати в загальному розмірі 2843,24 грн.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Ніколаєвої Наталії Борисівни задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей та сім?ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, служба у справах дітей та сім?ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2843,24 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді Г. Л. Карпушин

О. О. Панченко