26.11.2016 | Автор:
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

«Юридичний секрет, як не платити штраф за постановою про адміністративне правопорушення на дорозі!»

Якщо вам виписав штраф за адміністративне правопорушення співробітник поліції на місці зупинки транспортного засобу, такий штраф можна відмінити в судовому порядку, навіть якщо був факт порушення і вас вже притягли до адміністративної відповідальності. Чому? Тому що розгляд справи на вулиці вже є порушенням процедури і зараз ми вам це докажемо.

Як же оскаржити постанову?

Рішенням КСУ від 26.05.2015 було заборонено співробітникам Управління безпеки дорожнього руху ДПД Національної поліції України виписувати штраф на місці зупинки автомобіля. Причина тому – відмінність двох стадій адміністративного провадження: складання протоколу і винесення постанови. Для дотримання законності між цими стадіями повинен пройти проміжок часу.

Про те, як процесуально правильно оскаржувати постанови про адміністративне правопорушення і як не платити при цьому судовий збір, ми писали раніше (натисніть на посилання).

Результат пошуку зображень за запитом "як не платити штраф за постановою про адміністративне правопорушення "

Користуйтесь консультацією: Як оскаржити штраф дорожньої поліції?

Якщо складений протокол і відразу ж за ним виноситься і постанова про притягнення до адміністративної відповідальності – це порушення прав громадян.

Верховною Радою України були внесені зміни в ст. 258 КУпАП відносно права новим патрульним поліцейським на винесення постанови (штрафи) на місці зупинки автомобіля (без складання протоколу). Але проблема в тому, що нова редакція не погоджена з рядом інших статей КУпАП. Це і дає лазівку водіям в суді.

У рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 йде мова про те, що в ст. 258 і 276 КУпАП словосполучення “на місці здійснення правопорушення” і “за місцем здійснення”, мають абсолютно різне значення і сенс. Так “за місцем здійснення”, яке використовується в ч. 1 ст. 276 Кодексу, за якою “справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем здійснення, вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення”.

Ст. 258 КУпАП говориться, що у випадках, передбачених ч. 1 і 2 цієї статті, відповідними посадовцями уповноважених органів на місці вчинення правопорушення виноситься постанова про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 283 цього Кодексу”.

КСУ роз’яснив відмінність словосполучень “на місці здійснення правопорушення” (що означає місце, де скоєне правопорушення) і “за місцем здійснення” (місце, де розташоване управління патрульної поліції того населеного пункту, де було здійснено правопорушення). Важливим моментом в ст.258 КУпАП є обов’язок патрульних виносити постанову відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Користуйтесь консультацією: Як оскаржити штраф поліції, виписаний на місці зупинки ?

Ст. 283 КУпАП зобов’язує співробітника поліції спочатку розглянути адміністративну справу (вивчити докази, свідчення свідків, розглянути пояснення обвинуваченого, документи, позицію адвоката) і тільки після цього винести постанову.

Розглянути подібну справу можна за місцем здійснення правопорушення, тобто, з урахуванням роз’яснення КСУ, за місцем знаходження органу, уповноваженого на розгляд подібної справи (!). І як ви розумієте це далеко не вулиця, а саме за адресою знаходження Управління/відділу поліції.

Виходить, що поліцейський може виписати постанову на місці зупинки. Але в той же час така постанова може бути винесена лише після розгляду справи в управлінні поліції.

Висновок

Що маємо в підсумку? Унікальну ситуацію, коли працівник поліції має право винести постанову про адміністративне правопорушення на місці зупинення автомобіля, але не може виписати таку постанову, адже її потрібно розглядати у відділі чи управлінні поліції. Така суперечність дає можливість кожному, хто вчинив адміністративне правопорушення і на кого була винесена постанова про адміністративне правопорушення, оскаржити таку постанову з високою вирогідністю її скасувати.

5 причин, чому система автоматичної відеофіксації порушень ПДР в Україні незаконна!

Останнім часом можна почути новину, що зовсім незабаром на дорогах буде введена система автоматичної відеофіксації ПДР в Україні. Вже говорять про наче феноменальні результати тестового режиму її роботи, що тільки за 6 годин всього на 3 камерах відеофіксації зафіксовано порушень на суму штрафів близько 3 млн. грн.! Планується ввести більше 5000 таких камер для забезпечення порядку і дисципліни на дорогах.

Результат пошуку зображень за запитом "система автоматичної відеофіксації порушень ПДР в Україні незаконна"

Згадайте новину: Коли поліція вправі зупинити ваш автомобіль

Але, як часто буває, переслідуючи за мету поповнити український бюджет, уряд забуває про права і свободи громадян, адже введення такої системи автоматичної відеофіксації порушень ПДР має суттєві протиріччя і порушення основних прав людини і громадянина.

І найцікавіше те, що уряд вже стикався з цією проблемою у 2008 році і після визнання подібного нововведення неконституційним, влада знову не хоче на даний час виправляти попередні помилки і намагається продавити незаконні нововведення.

Давайте розбиратися, в чому ж підвох і незаконність положень щодо введення в Україні системи автоматичної фіксації порушень ПДР.

Якщо чесно, то диву даєшся, коли аналізуєш тільки що зареєстрований законопроект № 5314 (Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху). Саме цим проектом хочуть реанімувати автоматичну фіксацію порушень ПДР в Україні.

Коротко нагадаємо історію питання. У 2008 році, при черговій хвилі посилення законодавства відносно водіїв, Кодекс про адміністративні правопорушення України (далі по тексту КУпАП) був доповнений рядом норм, у тому числі ст.14–1, яка передбачала систему автоматичної відеофіксації порушень ПДР з відповідальністю не того, хто був за кермом і порушив, а власника транспортного засобу. Негайно почалися численні проблеми з реалізацією цієї норми і масове оскарження постанов в судах.

Багато юристів, писали тоді, що така норма і така практика порушують конституційні принципи юридичної відповідальності і права людини. Врешті–решт, Конституційний Суд України своїм рішенням від 22.12.2010 р. (у справі з конституційного звернення громадянина Багинского) визнав цю норму неконституційною.

Важливий не лише цей факт, але і те, як Конституційний Суд своє рішення аргументував.

«5 причин, чому система автоматичної відеофіксації порушень ПДР в Україні незаконна!»

Пользуйтесь консультацией: Как оспорить постановление о привлечении к ответственности за совершение административного правонарушения

По–перше, є загальні принципи для різних видів юридичної відповідальності (адміністративної, кримінальної і т. д.), від яких відступати не можна. Зафіксовані вони у тому числі і на рівні Конституції, що має вищу юридичну силу в державі, при чому її норми одночасно є нормами прямої дії, тобто захист прав людини безпосередньо на підставі цих норм гарантується.

У тому числі, підставою для притягнення до юридичної відповідальності будь–якого виду є здійснення конкретною особою, яку до цієї відповідальності притягають, протиправного діяння. Розтлумачуємо для законодавців: не можна притягнути людину до відповідальності, якщо здійснене нею діяння не було неправомірним. Не можна притягнути до відповідальності одну людину, якщо неправомірне діяння здійснене іншою.

Крім того, для притягнення до відповідальності необхідно, щоб людина розуміла, коли вона діє правомірно, а коли ні (той самий принцип правової визначеності). Тому не можна притягнути людину до відповідальності тому, що у нього у власності є автомобіль (що законно), і він передав управління цим автомобілем іншій людині, що має водійське посвідчення (що теж законно), якщо ця інша людина порушила ПДР.

Це, нагадаємо, основні принципи, які не просто закріплені в Конституції, а визнані і розтлумачені рішенням Конституційного Суду, обов’язковим до виконання на усій території України.

Проте, коли приймалося законодавство про національну поліцію, наші законодавці вирішили знову спробувати наступити на граблі. І доповнили КУпАП статтею 14–2, яка практично повторювала ту саму, визнану неконституційною, норму. Зрозуміло, автофіксація за таким законом і за таким принципом не запрацювала. Та і не могла.

І ось учора в новинах – фанфари: поданий законопроект 5314, який усе це виправить! Що ж, почитаємо його і проаналізуємо.

Передусім, натикаємося на норму, що “у разі, якщо водія встановити неможливо“, відповідальність все так само несе власник. Так що виправили? Де виправлення неконституційної норми?

Річ навіть не в тому, що на практиці швидше за все саме так і намагатимуться застосовувати цей закон у більшості випадків: не встановили… (А якщо автомобілем користується кілька чоловік, наприклад, члени сім’ї, то згадати через місяць, отримавши “лист щастя“, хто з них був за кермом, – практично нереально.) Справа в принципі. Який зберігається таким же, через що перша норма визнана неконституційною, і через який другу норму довелося коригувати. Так, зберігається формально не для усіх випадків.

Але, оскільки йдеться саме про принцип, на якому побудована норма, в даному випадку це нічого не змінює. Можна навести приклад: припустимо, в квартирі когось убили. Не встановлюємо вбивцю, а саджаємо довічно власника квартири? Тоді прибічники такого принципу автофіксації заперечували, мовляв, не треба плутати кримінальну відповідальність з адміністративною.

Результат пошуку зображень за запитом "система автоматичної відеофіксації порушень ПДР в Україні незаконна"

Згадайте новину: Штрафи не лякають?: Українські водії побили новий антирекорд

Взагалі–то Конституційний Суд своїм рішенням встановив саме загальні принципи для різних видів юридичної відповідальності. Принаймні в цій частині. Але, добре, не хочете приклад про вбивство? Будь ласка вам інший.

Припустимо, в кафе здійснено дрібне хуліганство, відповідальність за яке передбачена ст.173 КУпАП. Але хуліган встиг сховатися до приїзду поліції, і тому особу його встановити не вдалося. Що, притягатимемо до відповідальності хазяїна кафе, тільки тому, що правопорушення мало місце в його закладі?! Абсурд!

Те ж саме стосується десятків інших правопорушень, відповідальність за які передбачена КУпАП. І до відповідальності за які притягується та особа, яка їх вчинила. Незалежно від приналежності до місця, де порушення здійснене, або майна, так чи інакше втягнутого в орбіту порушення.

Приклад. Ст.104 КУпАП, яка передбачає відповідальність за потраву посівів або знищення урожаю. Припустимо, є у нас село, в якому жителі, що тримають худобу, скидаються і доручають пасти стадо одному пастухові. А пастух виявився недбалий і прогнав стадо через поле, знищивши урожай. Хто несе відповідальність? Пастух, а не власники худоби, яких там взагалі не було.

Це – нормальна правова логіка. Це – логіка конституційна. У нас чомусь (причини – тема окремої розмови) так склалося, що автомобільну сферу виводять зі сфери застосування конституційних норм, загальних правових принципів і прав людини. Це абсолютно неприпустима річ! Те, що транспортні засоби реєструються, на відміну від багатьох інших видів майна, виправданням такого положення бути не може: це питання, можна сказати, технічне, але не застосування самих правових принципів.

І прагненням до безпеки такі речі виправдовувати теж не можна, тому що створивши прецедент, його можна розповсюдити на будь–які сфери. Коли справа стосується презумпції невинуватості і принципів відповідальності, це тим небезпечніше. До того ж, односторонній тиск на водіїв позитивного результату в плані безпеки не принесе.

Так і це не все. Проектом передбачений порядок перенесення відповідальності на особу, яка безпосередньо порушила. Але який порядок?

Спочатку постанова виноситься “умовно” все одно на власника. Тобто – воно вже суперечитиме згаданим вище нормам і принципам, оскільки постанова – це документ про відповідальність. Що повинен робити власник, отримавши постанову? Відіслати повідомлення у відповідний орган поліції про того, хто був за кермом, супроводивши його заявою цього водія, в якому той погоджується з притягненням себе до відповідальності.

Це навіть важко коментувати з точки зору юридичного здорового глузду. Так само як і з точки зору життєвого, оскільки причин, за яких з цим водієм неможливо буде зв’язатися впродовж встановленого для виконання цього обов’язку строку, може бути багато.

Результат пошуку зображень за запитом "система автоматичної відеофіксації порушень ПДР в Україні незаконна"

Згадайте новину: Розроблені правила автоматичної фіксації ПДР

Чому незаконно притягати до відповідальності власника?

1) По–перше, покладати таку відповідальність на власника транспортного засобу – у будь–якому випадку порушення ст.63 Конституції, яка надає право відмовитися давати будь–які пояснення відносно себе або близьких родичів. Це стосується не лише випадку, коли родич був за кермом, але і пояснень відносно своїх дій (кому передав управління).

2) Крім того, а на якій підставі взагалі обов’язок доведення здійснення правопорушення конкретною особою з держави перекладається на громадянина? По суті справи, власник, відбираючи таку заяву у водія, доводить свою невинуватість. А це вже прямо суперечить ст.62 Конституції! Дія якої, як ми пам’ятаємо, визнана Конституційним Судом для всіх видів юридичної відповідальності, у тому числі і для адміністративної.

У такій ситуації заява власника на адресу органу поліції з посиланнями на ст.ст. 62, 63 Конституції, про відмову надати дані водія, і відповідне оскарження в суді, винесеного відносно його власника, постанови, – просто заблокує роботу такої системи. Якщо, зрозуміло, такий механізм застосовуватиметься водіями досить масово.

3) Не менш цікавий і інший момент. Автори проекту пишуть про заяву особи, що управляла транспортним засобом, про згоду на притягнення його до відповідальності. Очевидно, їм в голову не приходило, що це різні речі! Що людина може визнати, що був за кермом, але при цьому не погодитися з самим фактом порушення, що він може відстоювати свою невинуватість! Порушення прав такого водія (навіть якщо він встановлений і не заперечує того, що був за кермом), в подібній ситуації абсолютно очевидно!

4) Більше того. Давно відомо, що в Україні існує проблема так званих автомобілів “двійників” – тих, які, будучи, як правило, не розмитненими, їздять з фальшивими документами і номерними знаками, співпадаючими з реальним автомобілем такої моделі.

Взагалі, на наше глибоке переконання, що, окрім чисто правових моментів, про які говорилося вище, поки не розв’язана проблема “двійників“, вводити автофіксацію не можна взагалі ні за яких обставин, з тієї простої причини, що “листи щастя” за їх порушення будуть, природно, приходити власникам “оригіналів“.

До речі, те ж саме стосується автомобілів спецслужб, які можуть користуватися номерами так званого оперативного прикриття, співпадаючими з номерами реального транспортного засобу відповідної моделі. І зрозуміло, що дотримуватися ПДР їх водії будуть далеко не завжди, причому іноді з причин цілком об’єктивних. Але постанова–то і в цьому випадку прийде власникові “оригіналу“!

5) Проте в даному випадку є ще і момент чисто правовий. Проект взагалі не передбачає чисто процесуальної можливості для власника заявити, що порушення здійснене не водієм його автомобіля, а “двійником“. Рівно, до речі, як не містить норми, що дозволяє звільнити власника від відповідальності, якщо його автомобіль викрали, і порушення здійснене викрадачем.

Результат пошуку зображень за запитом "система автоматичної відеофіксації порушень ПДР в Україні незаконна"

Згадайте новину: Відеофіксація порушень ПДР: Аваков шокований поведінкою українських водіїв

Адже і в тому, і в іншому випадку, цілком очевидно, власник за всім бажанням не зможе вказати на особу-фактичного порушника, а тим більше – заручитися його згодою про притягнення до відповідальності!

Парадокс в тому, що навіть якщо факт викрадення доведений, навіть якщо точно відомо, що порушував водій “двійника” (наприклад, автомобіль-“оригінал” взагалі був в цей час в ремонті, або виїхав за кордон), згідно проекту, це все не є підставою для звільнення власника від відповідальності, “якщо особа порушника не встановлена“.

На цьому фоні меркне навіть прописана в проекті норма про набуття постанови чинності при його неврученні адресатові (а це може бути у разі, якщо людина не живе за місцем реєстрації; в силу ситуації в країні у нас таких зараз особливо багато, причому по Україні їздять автомобілі, зареєстровані на окупованих територіях, вручити постанови їх власникам за місцем реєстрації взагалі не представляється можливим, і тут ми спостерігаємо пряму дискримінацію залежно від місця проживання/реєстрації).

Висновок

Очевидно, що у разі, якщо цей проект приймуть і спробують ввести в дію, це приведе до масового обурення автовласників (з урахуванням того, скільки машин у нас експлуатується не власниками, у тому числі і в силу багаторічної практики “продажів за дорученням“), і не менш масового оскарження постанов в судовому порядку, що спричинить перевантаження судів (де і так зараз проблеми через звільнення багатьох суддів).

Одним словом – нічого хорошого з цього не вийде. До речі кажучи, якогось плюсу для безпеки не буде теж, оскільки покарання не того, хто порушував, у результаті до позитивної дії на порушника не приводить.

Ну, а порушення конституційних норм і ряду фундаментальних правових принципів при ухваленні нових законів – річ неприйнятна. І вже тим більше треба щось робити з тим, що за сферу дії цих норм, принципів і прав людини у нас виведена вся пов’язана з автомобілем сфера, з тим, що те, що не можна по відношенню до кого б то не було, по відношенню до власника або водія автомобіля – чомусь вважається, що можна.

Автор консультації: Юрій Усманов

Джерело: Правова консультація

141
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: