Вимоги про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування можуть розглядатись разом в межах позовного провадження(ВС/КЦС від № 691/1237/20 у справі 03.11.2021 р.).

Фабула судової справи: Нещодавно подавала позов в якому поєднано дві вимоги: одна про встановлення факту, що зазвичай вирішується в окремому провадженні, інша – похідна, стосується спору про право власності і має вирішуватись в межах позовного провадження. При цьому встановлений факт стосується померлих осіб. Я довго вагалась, щодо поєднання цих вимог і можливості встановлення юридичного факту, щодо померлих, але логіка підказувала, що це вірний шлях.

Добре, що і ВС притримується такої думки.

До суду звернулась спадкоємиця, яка просила суд встановити факт родинної спорідненості між своєю померлою матір’ю та бабою і визнати за нею право власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування.

Як вбачається із матеріалів справи, після смерті матері, позивачка виявила, що остання не оформила своєчасно правовстановлюючі документи на успадковане від баби позивачки майно – земельну ділянку.

Крім того, звернувшись до нотаріуса за оформленням спадкового майна, позивачка дізналась про те, що в Реєстрі актових записів міститься помилка відносно спорідненості матері і баби, оскільки в реєстрі помилково зазначено зовсім іншу людину.

Таким чином, у нотаріуса позивачка не змогла документально підтвердити ані належність майна покійній матері, через відсутність правовстановлюючих документів, ані родинних відносин між нею та бабою позивачки. У зв’язку із цим, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Суди перших двох інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що цивільна правоздатність матері і баби позивачки припинена у зв`язку з їх смертю, унаслідок чого звернення позивачки з вимогою про встановлення юридичного факту, що має значення, в інтересах померлих суперечить нормам цивільного права та процесуального законодавства. В свою чергу, вимога про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом є похідною від вимоги про встановлення юридичного факту, що має значення, а отже, також задоволенню не підлягає.

Однак, касаційний суд з такими висновками не погодився та скасував вищезазначені рішення.

Проаналізувавши ст. 293, 315 ЦПК України, ВС зазначив, що встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлими родичами позивачки не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов`язків, оскільки його встановлення буде лише підтвердженням родинного зв’язку матері-дитини.

Натомість суди попередніх інстанцій застосували правову позицію ВС про те, що відносно померлих позовні вимоги не можуть заявлятися, так як померлі особи не мають цивільної процесуальної правосуб`єктності. При цьому, суди не звернули уваги на те, що такий висновок стосується виключно позовного провадження, де заявлені вимоги щодо спору про право. Разом з тим, у цій справі позивачка заявила вимогу про встановлення факту родинних відносин у порядку окремого (безспірного) провадження (п. 1 ч. 1статті 315 ЦПК України), у ЦПК України передбачено встановлення юридичного факту (в окремому провадженні і вимога про визнання права на спадщину).

Позов, а не заява, позивачкою подано виключно через те, що іншою вимогою у цій справі був спір про право (право на спадщину), а тому всі ці вимоги розглядаються у позовному провадженні.

Підсумовуючи, ВС зазначив, що суди не розглянути позов по суті та не встановили обставини, що входили до предмету доказування, а тому, керуючись ст. 411 ЦПК України, направив справу на новий розгляд.

Аналізуйте судовий акт: Неможливо встановити факт постійного проживання заявника на території України станом на 1991 рік на підставі доказів, які не містять інформації щодо такого проживання саме відносно заявника (ВС КЦС справа № 740/4027/20 від 21.07.2021 р.)

Для встановлення фактів в порядку окремого провадження досудове звернення до заінтересованої особи НЕ є обов’язковим (ВС/КЦС у справі № 523/14707/19 від 05.04.2021)

Якщо спадкодавець за життя не встиг завершити приватизацію земельної ділянки, спадкоємцю слід звертатися з позовом про визнання права на завершення цієї приватизації у порядку спадкування (ВС/КЦС у справі № 623/633/17 від 30 червня 2020 р.)

Суд визнає право власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування якщо спадкодавець за життя не одержав відповідного сертифіката або помилково не був включений до списку власників (ВС/КЦС, у справі № 396/1683/18-ц, від 17.03.20)

Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 691/1237/20

провадження № 61-14225 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Городищенська міська рада Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 19 травня 2021 року у складі судді Подороги Л. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренка Ю.В., Гончар Н. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Городищенської міської ради Черкаської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що її баба - ОСОБА_2 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з батьком її матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 і прізвище відповідно не змінювала, за час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилася дитина, її мати, - ОСОБА_3 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 . У реєстрі актового запису у графі «матір» ОСОБА_3 з невідомих підстав зазначено - ОСОБА_7 , проте вже підпис заявника значиться - ОСОБА_8 . У 1938 року її баба - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 припинили спільне проживання, а останній виїхав у невідомому напрямку. Отже, ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , а її бабою, проте відповідними документами вона не може підтвердити цей юридичний факт.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на земельну частку (пай), площею 1,92 умовних кадастрових гектарів, у колективному сільськогосподарському підприємстві «Дружба» (далі - КСП «Дружба»), розташовану на території с. Дирдин Городищенського району Черкаської області, яку ОСОБА_3 фактично успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 своєї матері - ОСОБА_2 . Проте її мати - ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не оформила свої спадкові прави на вказану земельну частку (пай). Сертифікат на право на вищевказану земельну частку (пай) серії ЧР № 0181673 виданий на ім`я ОСОБА_2 , її баби.

Вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом, але нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 травня 2012 року, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно її покійної матері та відсутнє документальне підтвердження родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Таким чином, вважала свої спадкові права порушеними, оскільки вона, як спадкоємець ОСОБА_3 на підставі частини першої статті 549 ЦК УРСР, позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд встановити, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у родинних стосунках, як мати і дочка; визнати за нею право на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, що розташована на території с. Дирдин Городищенського району Черкаської області, згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0181673, площею 1,92 умовних кадастрових гектарів КСП «Дружба», виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 19 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що цивільна правоздатність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 припинена у зв`язку з їх смертю, унаслідок чого звернення позивачки з вимогою про встановлення юридичного факту, що має значення, в інтересах померлих суперечить нормам цивільного права та процесуального законодавства. Вимога про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом є похідною від вимоги про встановлення юридичного факту, що має значення, а отже, задоволенню не підлягає.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що встановлення юридичного факту родинних відносин між померлими особами не може бути складовою частиною правової процедури захисту прав особи, оскільки правоздатність осіб, родинний зв`язок яких має встановити суд, припинилася у день їх смерті, тому вказаний юридичний факт не буде правовою підставою для захисту тих чи інших прав позивачки.

Позивачкою не доведено факт того, що її мати - ОСОБА_3 успадкувала у визначеному законодавством порядку відповідне спадкове майно після смерті ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_1 , заявляючи вимогу про визнання за нею права на земельну частку (пай), яка належала її бабі - ОСОБА_2 , не зазначила після кого саме та в якому порядку вона має намір спадкувати вказане майно.

При цьому, наявність родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 саме по собі не свідчитиме, що остання успадкувала те майно, про визнання права на яке порушує питання позивачка. Отже, такий факт не пов`язаний із захистом її спадкових прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 691/1237/20 з Городищенського районного суду Черкаської області.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлення факту родинних відносин між матір`ю позивачки - ОСОБА_3 та бабою позивачки - ОСОБА_2 породжує юридичні наслідки для ОСОБА_1 , які призводять до зміни її особистих та майнових права щодо права на спадщину за законом на спірне спадкове майно, яке ОСОБА_3 фактично на підставі частини першої статті 549 ЦК УРСР успадкувала після смерті своєї матері - ОСОБА_2 . Період встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як матір`ю та дочкою, не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов`язків, оскільки факт народження у ОСОБА_2 дочки - ОСОБА_3 лише підтверджує існування такого юридичного факту.

Баба позивачки - ОСОБА_2 за життя набула право на земельну частку (пай), площею 1,92 умовних кадастрових гектарів КСП «Дружба», розташований на території с. Дирдин Городищенського району Черкаської області, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0181673, виданим на ім`я ОСОБА_2 . Оскільки станом на 09 березня 2000 року, тобто на момент смерті баба позивачки - ОСОБА_2 проживала разом зі свою дочкою, яка є матір`ю позивачки - ОСОБА_3 , то відповідно до положень частини першої статті 549 ЦК УРСР ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті матері - ОСОБА_2 шляхом вступу в управління і володіння спадковим майном, проте спадкових прав за життя оформити не встигла, оскільки захворіла і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка, як спадкоємець першої черги після смерті матері - ОСОБА_3 , звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері на вищевказану земельну частку (пай), проте постановою нотаріуса від 14 травня 2020 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно та підтвердження родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Отже, факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті матері не оспорювався сторонами, а Городищенська міська рада Черкаської області не заперечувала проти позовних вимог. Таким чином, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про те, що позивачкою не доведено факт того, що її мати - ОСОБА_3 успадкувала у визначеному законодавством порядку відповідне спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , оскільки цей факт не заперечувався сторонами.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 є дочкою ОСОБА_3 .

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0181673 ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай), площею 1,92 умовних кадастрових гектарів КСП «Дружба», розташовану на території с. Дирдин Городищенського району Черкаської області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Позивачка вказувала про те, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , і її бабою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Постановою державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Черкаської області від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно спадкодавця та відсутністю документального підтвердження родинних стосунків померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як дочки і матері.

Відповідно до довідок виконавчого комітету Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 18 травня 2020 року № 174 та від 14 вересня 2020 року № 405 ОСОБА_2 на момент смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 , разом із померлою, ОСОБА_2 , проживали її донька - ОСОБА_3 та онука - ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення регулюються Главою 6 Розділу IV ЦПК України.

У пункті 7 постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 273 ЦПК України (пункт 1 частини першої статті 315 діючого ЦПК України) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Ураховуючи викладене, висновок судів про те, що цивільна правоздатність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 припинилась після їх смерті, тому вимога позивачки про встановлення між останніми, як матір`ю та дочкою, родинних відносин суперечить нормам цивільного права, є безпідставним, оскільки позивачка просила встановити факт родинних відносин між її матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , так як він безпосередньо породжує юридичні наслідки, а саме право ОСОБА_1 на спадщину, спірну земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

Суди не врахували, що встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов`язків, оскільки його встановлення буде лише підтвердженням народження у ОСОБА_2 дочки - ОСОБА_3 , тобто існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України, як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав.

По суті суди застосували правову позицію Верховного Суду про те, що відносно померлих позовні вимоги не можуть заявлятися, так як померлі особи не мають цивільної процесуальної правосуб`єктності, хоча безпосередньо на неї не послалися. Проте суди не звернули уваги на те, що такий висновок стосується виключно позовного провадження, де заявлені вимоги щодо спору про право. Разом з тим, у цій справі ОСОБА_1 заявила вимогу про встановлення факту родинних відносин у порядку окремого (безспірного) провадження (пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України), у ЦПК України передбачено встановлення юридичного факту (в окремому провадженні і вимога про визнання права на спадщину).

Позов, а не заява, ОСОБА_1 подано виключно через те, що іншою вимогою у цій справі був спір про право (право на спадщину), а тому всі ці вимоги розглядаються у позовному провадженні.

Крім того, апеляційний суд, вказуючи про те, що ОСОБА_1 , заявляючи вимогу про визнання за нею права на земельну частку (пай), яка належала її бабі - ОСОБА_2 , не зазначила, після кого саме та в якому порядку вона має намір спадкувати вказане майно, не звернув уваги на доводи позивачки про те, що вона прийняла спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка, у свою чергу, прийняла спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_2 Городищенська міська рада Черкаської області, як відповідач у справі, не заперечувала проти вищевказаних доводів позивачки (а.с. 41), а нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом лише з підстав відсутності правовстановлюючого документа на майно спадкодавця та відсутності документального підтвердження родинних відносин померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таким чином, суди у порушення вищезазначених положень закону належним чином доводи позивачки не перевірили, спір по суті не вирішили, а відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 з формальних підстав.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 19 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк