Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відмовляє у прийнятті визнання позову і продовжує судовий розгляд (ВС КЦС справа №675/2136/19 від 25.05.2022 р.)

В принципі - доволі логічний висновок підтримав ВС КЦС у цій справі. Це не перше рішення, де ВС його висловлює, попри це - у судах попередніх інстанцій його не було взято до уваги.

Фабула судового акту: Справа стосувалась визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди землі між позивачем (фізособа) і відповідачем (першою ТОВ-кою) і скасування державної реєстрації припинення права оренди. Позивач наполягала, що таку не підписувала, отже договір оренди не є розірваним. У той же час, земельна ділянка вже була передана за договором емфітевзису третій особі - другій ТОВ-ці, яку суд залучив як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

В процесі справи відповідач - перша ТОВ-ка визнав, що позивачка дійсно не підписувала цю угоду. Тож, суди першої та апеляційної інстанції цю обставину визнали доведеною та задовольнили позов, фактично скасувавши реєстрацію припинення права оренди (що автоматично продовжило право користування землею Відповідача). Почеркознавча експертиза так і не була проведена.

Але ж як так може бути - що позивачка ніби не мала намір припиняти оренду першої ТОВ-ки, і при цьому вже передала в користування землю за іншим договором другій ТОВ-ці. Сама ж позивачка, укладаючи договір з другою ТОВ-кою підтвердила там факт неперебування належної їй земельної ділянки в оренді в іншого суб`єкта господарювання. Тож, третя особа (ця друга ТОВ-ка), категорично не погодилась із задоволенням позову, вважала що не можна приймати до уваги визнання позову відповідачем, бо воно порушує її права - і подала касаційну скаргу.

ВС КЦС підтримав доводи третьої особи, права якої не були враховані. ВС мотивував наступним:

Відповідно до ч.1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Принцип змагальності (передбачений ч. 3 ст. 12 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставиниз урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок ВС у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставинабо добровільності їх визнання.

Ці норми процесуального права дають підстави для висновку, що визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе, зокрема, за умов: визнання їх всіма учасниками справи та відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Так, у постанові ВС КЦС від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Отже у цій справі: Задовольняючи вимоги позову, місцевий і апеляційний суд, виходили з того, що обставина щодо непідписання позивачкою угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, за відсутності сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання представником відповідача, доказуванню не підлягає.

Однак третя особа не визнала обставини непідписання позивачкою спірної угоди про розірвання договору оренди землі, а тому висновок судів про доведеність задоволених вимог позову із застосуванням ч.1 ст. 82 ЦПК України - безпідставний.

Згідно з вимогами процесуального закону (ст. 12, 81 ЦПК України), обов`язок доведення підписання/непідписання зазначеної угоди покладається саме на позивачку, яка стверджує про це, на загальних підставах, зокрема, шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення справжності підпису на правочині.

Аналізуйте судовий акт: Вимога про відшкодування збитків, сума яких є несплаченою вартістю виконаних робіт за договором - є неефективним способом захисту, що є підставою для відмови в позові (ВС КГС №922/3308/20 від 21.07.2022 р.);

Нормами ЦК України не допускається позову про визнання недійсним договору в частині сторони договору (ОП ВС КЦС справа 346/2238/15-ц від 14.02.2022 р.);

За позовом про визнання недійсною довіреності, належним відповідачем є саме повірений (особа, якій видано довіреність) (ВС КЦС справа № 201/2760/20 від 12.01.2022 р.);

На вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, все ж таки, розповсюджується позовна давність у 3 роки (ОП ВС КЦС справа № 385/321/20 від 05.09.2022 р.).

Постанова

Іменем України

25 травня 2022 року

м. Київ

справа № 675/2136/19

провадження № 61-2251св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна»,

третя особа- Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд», про визнання недійсним договору та скасування його державної реєстрації

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2021 року у складі судді Столковського В. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсною угоду від 21 вересня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 08 серпня 2016 року, укладену між нею і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» (далі - ТОВ «Фармгейт Україна»), щодо земельної ділянки площею 2,73 га, кадастровий номер 6822182600:04:026:0304, що знаходиться на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та скасувати її державну реєстрацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що 08 серпня 2016 року між нею і ТОВ «Фармгейт Україна» був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого вона передала в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,73 га, кадастровий номер 6822182600:04:026:0304, розташовану на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. 18 серпня 2016 року було здійснено державну реєстрацію права оренди вказаної вище земельної ділянки.

У вересні 2019 року вона звернулася до відповідача щодо виплати їй орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою, однак працівники ТОВ «Фармгейт Україна» їй повідомили, що під час моніторингу та контролю відомостей з Публічної кадастрової карти України щодо орендованих відповідачем земель було виявлено відсутність зареєстрованого за ТОВ «Фармгейт Україна» права оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки. На підтвердження цієї обставини відповідач надав деталізовану інформаційну довідку щодо земельної ділянки, з якої видно, що 21 вересня2016 року між сторонами було укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 08 серпня 2016 року.

Позивачка вказувала, що не підписувала угоди від 21 вересня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 08 серпня 2016 року, а тому оспорюваний правочин вчинений поза її волею і є недійсним. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.

Ізяславський районний суд Хмельницької області ухвалою від 14 листопада 2019 року залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд» (далі - ТОВ «Хостленд») до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ізяславський районний суд Хмельницької області рішенням від 26 серпня 2021 року позов задовольнив частково. Скасував державну реєстрацію припинення речового права (права оренди) ТОВ «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки площею 2,73 га, кадастровий номер 6822182600:04:026:0304, що знаходиться на території Клубівської сільської ради, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 листопада 2016 року державним реєстратором Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області, індексний номер рішення 32500681. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації припинення речового права (права оренди) ТОВ «Фармагейт Україна» щодо спірної земельної ділянки є обґрунтованими та доведеними, оскільки угода від 21 вересня 2016 року про розірвання договору оренди від 08 серпня 2016 року є неукладеною, а тому не могла бути підставою для проведення відповідних реєстраційних дій.

Відмовляючи у задоволенні вимог прозову про визнання недійсною угоди від 21 вересня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 08 серпня 2016 року, суд встановив, що ОСОБА_2 не підписувала спірний правочин, не погоджувала його умов, тобто цей правочин є таким, що не вчинений, а тому він не може бути визнаний недійсним.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зазначених вимог не оскаржувалося.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Хмельницький апеляційний суд постановою від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Хостленд» залишив без задоволення. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2021 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки місцевого суду, що обставина непідписання позивачкою угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, за відсутності у суду сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання представником відповідача, доказуванню не підлягає. Враховуючи визнання стороною відповідача цієї обставини, суд першої інстанції правильно встановив, що підпис у спірній угоді про розірвання договору оренди землі не належить позивачці, а тому дійшов обґрунтованого висновку щодо неукладеності договору про розірвання договору про оренду землі. ТОВ «Хостленд» не спростувало цю обставину ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У лютому 2022 року ТОВ «Хостленд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2021 року в частині задоволення позовних вимог, скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження зазначило те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 82 ЦПК України (чи є невизнання позову третьою особою як учасником справи підставою для незастосування частини першої статті 82 ЦПК України) та статті 109 ЦПК України (чи може не проведення третьою особою у справі оплати призначеної експертизи трактуватися як ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ТОВ «Фармгейт Україна» визнало поданий ОСОБА_2 позов в повному обсязі, однак не вказало жодних фактичних даних, які переконливо свідчили б про обґрунтованість, а не надуманість визнання заявлених позовних вимог. Водночас, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, посилаючись на частину першу статті 82 ЦПК України, визнав доведеним факт не підписання ОСОБА_2 спірної угоди від 21 вересня 2016 року виходячи лише з визнання цього факту відповідачем, який є заінтересованим у задоволенні поданого щодо нього позову. ТОВ «Хостленд» не визнало факт не підписання позивачкою спірної угоди від 21 вересня 2016 року, обґрунтовуючи тим, що позивачка ОСОБА_2 , укладаючи з ТОВ «Хостленд» договір емфітевзису, підтвердила факт неперебування належної їй земельної ділянки в оренді в іншого суб`єкта господарювання, що стверджувалося і даними, наявними на той час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином невизнання ТОВ «Хостленд» відповідних обставин безумовно свідчило про відсутність підстав для застосування судом до спірних правовідносин частини першої статті 82 ЦПК України з підстав невизнання обставин справи (факту не підписання спірної угоди ОСОБА_2 ) одним з учасників справи.

Крім того, ТОВ «Хостленд» у межах справи № 675/2136/19 подало клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої не змогло оплатити. Цю обставину суди визнали як ухилення учасника справи від участі в експертизі. Водночас не проведення ТОВ «Хостленд» як третьою особою, а не його стороною своєчасної оплати призначеної, але непроведеної експертизи не є свідченням ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, та, зважаючи на положення статей 139 141 ЦПК України, не може бути безумовною підставою для визнання судом тих обставин, з приводу яких призначалась відповідна експертиза.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

22 лютого 2022 року справа № 675/2136/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,73 га, кадастровий номер 6822182600:04:026:0304, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Клубівської сільської ради.

08 серпня 2016 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Фармгейт Україна» був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передала в строкове платне користування орендарю вказану земельну ділянку строком на 10 років. Пунктом 37 вказаного договору передбачено право сторін на його розірвання за взаємною згодою.

Речове право оренди цієї земельної ділянки за ТОВ «Фармгейт Україна» було зареєстроване 18 серпня 2016 року, номер запису про інше речове право 16023331.

21 вересня 2016 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Фармгейт Україна» була укладена угода про розірвання договору оренди землі від 08 серпня 2016 року. Припинення права оренди було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 листопада 2016 року, індексний номер рішення 32500681.

20 січня 2019 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Хостленд» був укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), за умовами якого позивачка передала в користування третій особі належну їй земельну ділянку площею 2,73 га, кадастровий номер 6822182600:04:026:0304, строком на 49 років до 01 січня 2067 року. Речове право ТОВ «Хостленд» зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 лютого 2019 року, номер запису про інше речове право 30402019.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставинабо добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Результат наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе, зокрема, за умов: визнання їх всіма учасниками справи та відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Задовольняючи вимоги позову в частині скасування державної реєстрації припинення речового права (права оренди) ТОВ «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки здійсненої на підставі угоди від 21 вересня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 08 серпня 2016 року, місцевий суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що обставина щодо непідписання позивачкою угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, за відсутності сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання представником відповідача, доказуванню не підлягає.

Матеріали цієї справи та позиція її учасника - ТОВ «Хостленд» свідчать про те, що зазначене товариство не визнає обставини непідписання позивачкою спірної угоди про розірвання договору оренди землі, а тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов безпідставного висновку про доведеність задоволених вимог позову із застосуванням частини першої статті 82 ЦПК України.

При цьому, згідно з вимогами процесуального закону (статті 12 81 ЦПК України), обов`язок доведення підписання/непідписання зазначеної угоди покладається саме на позивачку, яка стверджує про це, на загальних підставах, зокрема, шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення справжності підпису позивачки на цьому правочині.

Крім того, матеріали цієї справи свідчать про те, що ТОВ «Фармгейт Україна» визнало позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

ТОВ «Хостленд» у поясненнях щодо позову посилалося, зокрема на те, що визнанням стороною відповідача позову порушуються його права, оскільки цей позов спрямований для невиконання позивачкою взятих на себе перед товариством обов`язків за договором емфітевзису, який оспорюється ТОВ «Фармгейт Україна» в іншій справі.

Суди попередньої інстанції не перевірили зазначених обставин та не встановили чи визнання позову порушує/не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, зокрема ТОВ «Хостленд», з яким позивачка уклала договір емфітевзису на одну і ту саму земельну ділянку, яка була передана в оренду ТОВ «Фармгейт Україна» за договором оренди землі від 08 серпня 2016 року.

Зазначене має важливе правове значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи, однак з метою дотриманняпринципівсправедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року в частині задоволених вимог позову скасувати, справу в частині вирішення цих вимог направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов