Якщо дружина завагітніла після подання позову про розірвання шлюбу, це не перешкоджає розгляду справи і розірванню шлюбу. (ОП ВС КЦС, справа №361/1017/20 від 07.11.2022 р. ВІДСТУП ВІД ПП)

Фабула судового акту: У лютому 2020 чоловік звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу і у серпні цей позов було задоволено. Проте, екс-дружина подала апеляційну скаргу, з якою додала довідку від 14 листопада того ж року, згідно з якою вона знаходиться на обліку в жіночій консультації з приводу вагітності - 12 тижнів. Постановою апеляційного суду її скаргу задоволено частково, рішення про розірвання шлюбу скасовано, а провадження у справі - закрито.

В касаційній скарзі представник чоловіка мотивував тим, що на час пред'явлення позивачем позову про розірвання шлюбу, відповідачка не була вагітною, а тому відсутні правові підстави для закриття провадження. Просив відступити від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372 св 18). Вказував, що сторони не проживають разом із вересня минулого року, остаточно шлюбні відносини припинені у листопаді минулого року, проте відповідачка завагітніла після пред`явлення чоловіом позову та через одинадцять місяців після припинення спільного проживання, що виключає ймовірність її вагітності від позивача.

Через обґрунтовану необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17, справа була передана до Об'єднаної палати ВС КЦС (ОП ВС КЦС). Так у тій справі № 753/8546/17 ВС дійшов висновку про те, що положення ч.2 ст. 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи, незалежно від того, коли настала вагітність дружини: до чи після пред`явлення позову.

Відступаючи від вказаного правового висновку, та погоджуючись із доводами чоловіка, ОП ВС КЦС пояснила наступним:

Відповідно до ч.2 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Тож - одним з питань щодо застосування норми права, яке повинен був розтлумачити суд, стосується з`ясування змісту вжитого у ч.2 ст. 110 СК України слів: «Позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений…».

Так, структурно цивільний процес складають судові провадження, які, у свою чергу, мають вертикально інтегруючий характер і визначають інстанційні періоди здійснення правосуддя. У доктрині цивільного процесуального права й процесуальній літературі переважним є визначення, що під стадією цивільного процесу розуміють сукупність процесуальних дій суду, учасників процесу, спрямованих на досягнення певної процесуальної мети.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій. Зазначене дало підстави ВС виходити з того, що за функціональним характером розрізняють,зокрема, такі стадії: пред`явлення позову, відкриття провадження у справі, судовий розгляд тощо.

Таким чином, ВС дійшов висновку, що у вищенаведеній нормі ч.2 ст. 110 СК України встановлено лише неможливість пред`явлення позову про розірвання шлюбу за певних умов. Тобто, виходячи з граматичного способу тлумачення, у вказаній нормі СК України застосовується термінологія ЦПК України щодо пред`явлення позову (стаття 184 ЦПК України).

При цьому, якби законодавець мав на увазі й іншу стадію цивільного процесу, а саме розгляд справи з ухваленням рішення, то застосовував би інші вжиті граматичні конструкції, як наприклад, у ст. 109 СК України або в ч.1 ст. 138 СК України, де йдеться про стадію ухвалення рішення суду. У зв`язку з викладеним розширене або телеологічне тлумачення норми ч.2 ст. 110 СК України з метою її застосування і на стадії судового розгляду з ухваленням судового рішення не буде відповідати змісту вказаної норми права, а буде свідчити про можливу зміну закону, вихід за межі тексту закону, що не є повноваженням суду, а також обмежує доступ до суду.

Отже, тлумачення положень ч.2 ст. 110 СК України свідчить про те, що вони спрямовані лише на унеможливлення пред`явлення позову про розірвання шлюбу до дружини, яка перебуває у стані вагітності, та протягом одного року після народження дитини, що надає право суду закрити провадження у справі, якщо згадана вимога на час пред`явлення позову не була додержана.

Крім того, положення п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України не передбачають закриття провадження у випадку, якщо у справах про розірвання шлюбу вагітність дружини настала після пред`явлення до суду позову. До того ж, відповідно до ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Принцип добровільності шлюбу передбачає як право на шлюб, так і право на розірвання шлюбу, що усуває порушення прав людини та випадків можливої дискримінації.

Отже у цій справі: У цій справі на час пред`явлення позову чоловік усі вимоги закону виконав і факту вагітності відповідачки не було. Крім того, ВС вказав, що апеляційний суд мав звернути увагу на доводи позивача про те, що він та дружина давно не проживають разом, а відповідачка завагітніла після пред`явлення ним позову та через 11 місяців після припинення спільного проживання, що нею не спростовано.

У зв`язку з викладеним ОП ВС КЦС відступив від висновку, викладеного у постанові ВС КЦС від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17, оскільки перешкодою для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу є вагітність дружини або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, саме на день пред`явлення позову до суду першої інстанції.

Таким чином - при застосуванні положень ч.2 ст. 110 СК України визначальним є факт перебування дружини у стані вагітності або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, саме на день пред`явлення позову про розірвання шлюбу до суду.

Аналізуйте судовий акт: Без варіантів: відповідно до ст. 110 СК України суд не розглядає заяви про розірвання шлюбу під час вагітності подружжя, навіть якщо позов подано ще до виникнення вагітності (ВС/КЦС у справі № 753/8546/17 від 17 жовтня 2018 р.);

Невиконання підприємством, яке звільнило вагітну жінку, обов'язку по її працевлаштуванню обумовлює обов'язок надати на цьому або іншому підприємстві роботу і виплати їй середньої заробітної плати (ВП ВС, № 759/19440/15-ц, 16.05.18);

При зверненні до суду із позовом про зобов’язання із працевлаштування вагітної діє загальний тримісячний строк з дня, коли працівник дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав (ВС/КЦС у справі № 682/2782/18 від 03.02.2021);

Чи можна звільнити вагітну? Строки звернення до суду із позовом про працевлаштування (ВС/КЦС у справі № 682/2782/18 від 03.02.2021 р.).

Постанова

Іменем України

07 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 361/1017/20

провадження № 61-2910 сво 21

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого-Гулька Б. І. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач- ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що сімейні відносини з відповідачкою припинені і він не бажає їх продовжувати, шлюб став формальним, подальше його збереження неможливе, суперечить інтересам подружжя та принципу добровільності шлюбу. Причиною розпаду сім`ї вважав відчуження подружжя одне від одного через розбіжності у поглядах на сімейне життя, у їх характерах, відсутності поваги відповідачки до нього та втрати ним довіри до дружини. Всі його намагання зберегти сім`ю не мали успіху.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив судрозірвати шлюб з відповідачкою, зареєстрований 24 липня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 698.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року у складі судді Селезньової Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 24 липня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 698.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сімейні й шлюбні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 припинені остаточно, примирення між сторонами неможливе у силу глибини розриву, втрати почуттів, взаєморозуміння, довіри і поваги, тобто через втрату основних цінностей, необхідних для шлюбу та сім`ї. Тому подальше збереження шлюбу між сторонами недоцільне і є таким, що суперечить їх інтересам. Сам факт наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 двох малолітніх дітей не є правовою підставою для відмови у позові про розірвання шлюбу чи для надання строку для примирення, враховуючи встановлені обставини конфлікту і характер відносин між сторонами. Збереження такого шлюбу не відповідає інтересам дітей, враховуючи, що найвищими інтересами дитини є проживання в сім`ї, де створені умови спокою, миру та гармонії, а отже, не в інтересах дітей перебувати у стані постійного конфлікту між батьками. Ніяких аргументів, які б могли змінити висновки суду, відповідачка не навела і не довела існування таких обставин, що перешкодили розірванню шлюбу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідачка надала довідку з жіночої консультації Броварської багатопрофільної клінічної лікарні від 14 листопада 2020 року, згідно з якою ОСОБА_3 знаходиться на обліку в жіночій консультації м. Бровари Київської області

з приводу вагітності - 12 тижнів. Отже, положення частини другої

статті 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною правовою підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи. Суд керувався пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, частиною другою статті 110 СК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2022 року вищевказану справу прийнято до розгляду та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що на час пред`явлення позивачем позову про розірвання шлюбу відповідачка не була вагітною, а тому відсутні правові підстави для закриття провадження у справі згідно з частиною другою статті 110 СК України. Апеляційним судом неправильно застосовано положення матеріального права, а також порушено норми процесуального права, оскільки відповідно до положень СК України та вимог ЦПК України підстави для закриття провадження у цій справі відсутні.

Крім того, апеляційний суд вочевидь послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372 св 18), проте від такого висновку необхідно відступити. Сторони не проживають разом із вересня 2019 року, остаточно шлюбні відносини припинені 15 листопада 2019 року, проте відповідачка завагітніла у серпні 2020 року, тобто після пред`явлення ним позову та через одинадцять місяців після припинення спільного проживання, що виключає ймовірність її вагітності від позивача.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

У травні 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав додаткові пояснення, які в частині, що стосуються суті розгляду справи, не надіслані іншим учасникам процесу, що є обов`язковим, а тому Верховним Судом залишаються без розгляду (стаття 183 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

24 липня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис № 698.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками двох дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки лікаря-гінеколога ОСОБА_8 від 25 серпня 2020 року ОСОБА_3 встановлено діагноз: вагітність під питанням, рекомендовано зробити ультразвукове дослідження (а.с. 87, т. 1).

Згідно із довідкою з жіночої консультації Броварської багатопрофільної клінічної лікарні від 14 листопада 2020 року ОСОБА_3 перебуває на 12 тижні вагітності (а.с. 176, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_6 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Необхідність передачі справи, яка переглядається,на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтовувала тим, що для належного розгляду касаційної скарги та формулювання власного правового висновку виявлено процесуальні перешкоди, пов`язані з існуванням іншого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372 св 18).

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судудійшла висновку про те, що положення частини другої статті 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи, незалежно від того, коли настала вагітність дружини: до чи після пред`явлення позову.

Колегія суддів, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,вважала, що вищевказане свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення спірних правовідносин, вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині другій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Верховний Суд виходить із того, що одним із завдань суду, а Верховного Суду зокрема, є тлумачення чинного законодавства, усунення недоліків законодавчої техніки та нормативних прогалин, роз`яснення спірних питань.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами законодавства (засад регулювання сімейних відносин), серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність (стаття 7 СК України). При цьому, здійснюючи судове тлумачення норми права, суд не повинен ухвалювати рішення, які б змінювали закон або суперечили йому, не повинен переходити межі своїх повноважень й не перетворюватися на творця права (див.: ухвала ЄСПЛ від 27 квітня 2004 року щодо прийнятності заяви № 65518/01 «Салов проти України»; рішення ЄСПЛ від 29 березня 2006 року у справі «Скордіно проти Італії» (№ 1), заява № 36813/97).

Відповідно до частини другої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Одним з питань щодо застосування норми права, яке Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду повинен розтлумачити, стосується з`ясування змісту вжитого у частині другій статті 110 СК України слів: «Позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений…».

Для цього необхідно з`ясувати структуру цивільного процесу (цивільного судочинства). Структурно цивільний процес складають судові провадження, які, у свою чергу, мають вертикально інтегруючий характер і визначають інстанційні періоди здійснення правосуддя. У доктрині цивільного процесуального права й процесуальній літературі переважним є визначення, що під стадією цивільного процесу розуміють сукупність процесуальних дій суду, учасників процесу, спрямованих на досягнення певної процесуальної мети.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Зазначене дає підстави Верховному Суду виходити з того, що за функціональним характером розрізняють,зокрема, такі стадії: пред`явлення позову, відкриття провадження у справі, судовий розгляд тощо.

У вищенаведеній нормі частини другої статті 110 СК України встановлено лише неможливість пред`явлення позову про розірвання шлюбу за певних умов. Тобто, виходячи з граматичного способу тлумачення, у вказаній нормі СК України застосовується термінологія ЦПК України щодо пред`явлення позову (стаття 184 ЦПК України).

При цьому, якби законодавець мав на увазі й іншу стадію цивільного процесу, а саме розгляд справи з ухваленням рішення, то застосовував би інші вжиті граматичні конструкції, як наприклад, у статті 109 СК України або в частині першій статті 138 СК України, де йдеться про стадію ухвалення рішення суду.

У зв`язку з викладеним розширене або телеологічне тлумачення норми частини другої статті 110 СК України з метою її застосування і на стадії судового розгляду з ухваленням судового рішення не буде відповідати змісту вказаної норми права, а буде свідчити про можливу зміну закону, вихід за межі тексту закону, що не є повноваженням суду, а також обмежує доступ до суду.

У цій справі на час пред`явлення позовуОСОБА_6 усі вимоги закону виконав і факту вагітності відповідачки не було.

Отже, тлумачення положень частини другої статті 110 СК України свідчить про те, що вони спрямовані лише на унеможливлення пред`явлення позову про розірвання шлюбу до дружини, яка перебуває у стані вагітності, та протягом одного року після народження дитини, що надає право суду закрити провадження у справі, якщо згадана вимога на час пред`явлення позову не була додержана.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, яку застосував суд апеляційної інстанції, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України не передбачають закриття провадження у випадку, якщо у справах про розірвання шлюбу вагітність дружини настала після пред`явлення до суду позову.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Апеляційний суд, закриваючи провадження у справі з посиланням на те, що факт вагітності дружини є безумовною правовою підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи, вищенаведене не врахував.

Верховний Суд звертає увагу й на те, що відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Принцип добровільності шлюбу передбачає як право на шлюб, так і право на розірвання шлюбу, що усуває порушення прав людини та випадків можливої дискримінації.

Право на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції, також має реалізуватися через принципи справедливості, добросовісності та розумності, як універсальні засади регулювання сімейних відносин (частина дев`ята статті 7 СК України).

Збалансовуючи інтереси подружжя у наведеній ситуації при застосуванні частини другої статті 110 СК України, законодавець передбачив захист прав дитини. Так, відповідно до частини другої статті 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. При цьому, встановлюючи обмеження саме на пред`явлення позову про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини для обох з подружжя, законодавець, забезпечуючи правову охорону материнства і дитинства та регулювання сімейних відносин з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, намагаючись зберегти сім`ю й забезпечити право на сімейне виховання новонародженої дитини, при цьому поважає право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини шляхом розірвання шлюбу, якщо відпадають обставини, які слугують перепоною для пред`явлення позову.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на доводи позивача про те, що він та ОСОБА_3 не проживають разом із вересня 2019 року, шлюбні відносини між сторонами були припинені 15 листопада 2019 року, проте відповідачка завагітніла у серпні 2020 року, тобто після пред`явлення ним позову та через одинадцять місяців після припинення спільного проживання. Відповідачкою ці обставини не спростовані.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372 св 18), оскільки перешкодою для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу є вагітність дружини або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, саме на день пред`явлення позову до суду першої інстанції.

Отже, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про закриття провадження у справі, тому що на час пред`явлення ОСОБА_6 позову про розірвання шлюбу ОСОБА_3 не була вагітною, унаслідок чого відсутні докази порушення положень частини другої статті 110 СК України.

Прохання касаційної скарги про залишення без змін рішення суду першої інстанції є передчасним, оскільки суд апеляційної інстанції таке рішення на предмет законності й обґрунтованості не перевірив, а помилково обмежився виключно процедурною підставою для закриття провадження у справі, яка є помилковою.

Висновки про застосування норм права (частина друга статті 416 ЦПК України)

При застосуванні положень частини другої статті 110 СК України визначальним є факт перебування дружини у стані вагітності або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, на день пред`явлення позову про розірвання шлюбу до суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Б. І. Гулько

Судді: А. І. Грушицький

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

С. О. Погрібний

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська