Якщо балансоутримувач дороги, який контролює стан дороги та каналізаційних споруджень, допустив бездіяльність, це є підставою для відшкодування ним майнової шкоди за ДТП (ВС КГС справа № 916/2586/18 від 18.02.2020 р.)

У розглядуваній справі, страхова компанія, відшкодувавши шкоду за ДТП, яке сталося внаслідок напіввідкритого люку, намагалася стягнути в порядку регресу відшкодовану шкоду з балансоутримувача люку. Натомість ВС КГС висловився стосовно необхідності стягнення такої з балансоутримувача дороги, який допустив бездіяльність.

Фабула судового акту: Керуючи транспортним засобом, особа здійснила наїзд на люк, який був відкритий. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу марки "ВМW X5", було заподіяно механічних пошкоджень, а власнику автомобіля - матеріальний збиток. Оскільки між власником і страховою компанією було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту - водію було виплачено суму в розмірі матеріального збитку за цим договором.

Страховик, встановив, що люк знаходиться на балансі комунального підприємства з теплопостачання. На працівника цього КП, який був відповідальною особою за експлуатаційний стан люків, було складено протокол про адміністративне правопорушення, бо він не вжив заходів щодо ліквідації напіввідкритості люку. Згодом, районним судом було прийнято постанову про закриття провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності цього працівника.

Страховиком направлено претензію до цього КП, а згодом - позов до суду про відшкодування шкоди (в порядку регресу). Спір у цій справі виник через те, що відповідач вважав, що у позивача відсутнє право вимагати відшкодування з відповідача у порядку регресу, оскільки вина працівника не є доведеною в установленому законом порядку.

Рішенням суду першої інстанції (із чим погодився суд апеляційної інстанції) позов задоволено повністю. Втім, КП подало касаційну скаргу, оскільки вважало, що закриття провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності не доводить вину їх працівника у скоєнні адміністративного проступку.

ВС КГС, розглянувши касаційну скаргу - із доводами про закриття адмін.провадження, як доказу невиновності працівника не погодився - але, звернув увагу на зовсім інший аспект справи - а саме, на те, до кого мав би звертатися страховик. Встановивши, що страховик звернувся не до того балансоутримувача - ВС КГС скасував рішення попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Своє рішення обґрунтував наступним: Згідно з пунктом 4 частини першої статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух"(далі - Закон № 3353-XII) водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування"до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У частині першій статті 24 Закону № 3353-XIIпередбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. Люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634. Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см (пункт 3.1.7 ДСТУ 3587-97).

Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року (далі - Єдині правила), ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління "Укравтодору", а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (пункт 11 розділу 2 "Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій" Єдиних правил).

Отже у цій справі: Якщо балансоутримувач дороги який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, допустив бездіяльність, це є підставою для покладення на нього обов'язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до передчасного висновку - не встановивши хто є балансоутримувачем дороги, на якій сталась ДТП - який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень.

Аналізуйте судовий акт: Відповідальність за пошкодження автомобіля через поганий стан дороги несе БАЛАНСОУТРИМУВАЧ (ВС/КЦС № 0508/1310/2012 від 13.03.2019);

Оскільки власником не здійснювалось встановлене гарантійною угодою планове технічне обслуговування автомобіля, суд відмовив в позові про його заміну у зв’язку з пошкодженням в результаті аварійного випадку (ВС/КЦС,справа № 367/937/17, 03.04.19);

ВС/КЦС погодився з висновками судів про те, причинами заподіяння власнику транспортного засобу матеріальної шкоди, є неналежне виконання обов`язків відповідної служби автомобільних доріг (ВС/КЦС, № 369/4095/16-ц,02.09.19);

Саме служба автомобільних доріг несе відповідальність перед учасниками ДТП за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг загального користування (ВС/КЦС,справа № 185/8229/16-ц, 20.12.18).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2586/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 (судді: Лавриненко Л. В., Аленін О. Ю., Філінюк І. Г.),

та рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 (суддя Оборотова О.Ю.),

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

доКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

провідшкодування майнової шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1.У листопаді 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - ПрАТ "СК"Арсенал Страхування") звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (далі - КП "Теплопостачання міста Одеси"), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 204 956,50 грн у відшкодування шкоди в порядку регресу.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ "СК"Арсенал Страхування", яка відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу сплатила страхове відшкодування, має право зворотної вимоги до винної у заподіянні збитків особи.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1.Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019, позов задоволено. Стягнуто з КП "Теплопостачання міста Одеси" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування" заборгованість з відшкодування майнової шкоди у порядку регресу в розмірі 204956,5 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3074,48 грн.

2.2.Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що відносно ОСОБА_1 , як відповідальної особи КП "Теплопостачання м. Одеси" складено адміністративний протокол за частиною четвертою статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушеннята провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, що не є реабілітуючою підставою. А тому вимоги ПрАТ "СК"Арсенал Страхування", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, суд визнав обґрунтованими.

3. Короткий зміст вимог, викладених у касаційній скарзі

3.1. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій КП "Теплопостачання м. Одеси" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3.2.Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що закриття провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності не доводить вину особи у скоєнні адміністративного проступку.

3.3.Заявник, зокрема, вважає, що ототожнення судами постанови про закриття провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності з установленням вини, є протиправним.

4.Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1.Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

4.2.Суди попередніх інстанцій установили, що 02.06.2017 між ПрАТ "СК"Арсенал страхування" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №353/17-Т/О, згідно з умовами якого ПрАТ "СК"Арсенал страхування" взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "ВМW X5", д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди чи інших подій.

4.3.28.07.2017 о 20.55 год. в м. Одесі на вул. Бєлінського, 9 ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки "ВМW X5", д/н НОМЕР_1 , здійснила наїзд на люк, який був відкритий. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу марки "ВМW X5", д/н НОМЕР_1 , було заподіяно механічних пошкоджень, а власнику автомобіля - матеріальний збиток, який згідно з висновком від 09.08.2017 №2105/17 становить 249077,85 грн.

4.4.Відповідно до листа Одеської міської ради від 20.11.2017 № 01.1-11/899 люк знаходиться на балансі КП "Теплопостачання м. Одеси".

4.5.Протокол про адміністративне правопорушення УПП БР № 079719 у м. Одесі складено на ОСОБА_1 , який будучи відповідальною особою КП "Теплопостачання м. Одеси" за експлуатаційний стан люків не вжив заходів щодо ліквідації напіввідкритості люку.

4.6.Приморським районним судом м. Одеси від 18.04.2018 у справі № 522/23287/17 прийнято постанову про закриття провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

4.7.ПрАТ "СК"Арсенал страхування" відповідно до умов договору та рахунків від 07.08.2017 № 571730, від 31.08.2017 № 581210 здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 204 965,50 грн.

4.8.30.07.2018 ПрАТ "СК"Арсенал страхування" на адресу КП "Теплопостачання міста Одеси" було направлено претензію про відшкодування шкоди.

4.9.11.09.2018 позивачем отримано відповідь на претензію в якій було повідомлено, що претензія є необґрунтованою, оскільки провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення- закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

4.10.Спір у цій справі виник через те, що відповідач вважає, що у позивача відсутнє право вимагати відшкодування з відповідача у порядку регресу, оскільки вина ОСОБА_1 не є доведеною в установленому законом порядку.

4.11.Статтею 9 Закону України "Про страхування"передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

4.12.Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування"до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічні положення містяться у статті 993 Цивільного кодексу України.

4.13. Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу Українипередбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

4.14. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу Українипідставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

4.15. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

4.16.Суди попередніх інстанцій, дослідивши зміст постанови Приморського районного суду м. Одеси від 18.04.2017, якою закрито провадження у справі № 522/23287/17 встановили, що особою, винною у дорожньо-транспортній пригоді є працівник відповідача ОСОБА_1 .

4.17.Доводи касаційної скарги про те, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 18.04.2017 року у справі №522/23287/17 не може бути належними доказом вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортної пригоди є безпідставними, виходячи з наступного.

4.18.Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18.04.2017 у справі №522/23287/17 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідно до частини четвертоїстатті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушеннябуло закрито на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

4.19.У пункті 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушеннязазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

4.20.З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення- через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

4.21.Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.

4.22. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до КП "Теплопостачання міста Одеси" про відшкодування майнової шкоди у порядку регресу, не звернули увагу на наступне.

4.23.Згідно з пунктом 4 частини першої статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух"(далі - Закон № 3353-XII) водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

4.24.У частині першій статті 24 Закону № 3353-XIIпередбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

4.25.Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлює ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", який чинний від 01 січня 1998 року (далі - ДСТУ 3587-97).

4.26.Ці вимоги ДСТУ 3587-97 є обов`язковими.

4.27.Автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

4.28.Люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634. Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см (пункт 3.1.7 ДСТУ 3587-97).

4.29.Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року (далі - Єдині правила), ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління "Укравтодору", а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

4.30.Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (пункт 11 розділу 2 "Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій" Єдиних правил).

4.31.Отже, якщо балансоутримувач дороги який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, допустив бездіяльність, це є підставою для покладення на нього обов`язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

4.32. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 639/2132/18.

4.33.Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до передчасного висновку про стягнення, саме, з КП "Теплопостачання міста Одеси" майнової шкоди у порядку регресу, не встановивши хто є балансоутримувачем дороги, на якій сталась ДТП за участі транспортному засобу марки "ВМW X5", д/н НОМЕР_1 , який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, чи допустив бездіяльність, на кого має покладатись обов`язок відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, а також пов`язаних з цим обставини справи, виходячи із предмету та підстав позову, суб`єктного складу сторін, а також порушеного права за захистом якого звертається позивач.

4.34.Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.35.Під час нового розгляду суду необхідно урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, та встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексупідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.2. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша-третя статті 311 цього Кодексу).

5.3. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" задовольнити частково.

2.Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 у справі №916/2586/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова