Як відрізнити оціночні судження від фактичних тверджень у справі про спростування? Роль лінгвіста в суді

Як відомо, одним з елементів політичної боротьби завжди була дискредитація конкурентів - поширення інформації, яка виставляє їх у вкрай невигідному світлі - звинувачення в корупції, аморальній поведінці, нагадування про давно забуті «скелети у шафі».

Очевидно, що фігуранти таких «розслідувань» будуть виправдовувати себе і доводити своїм виборцям, колегам і спонсорам недостовірність таких звинувачень. Чи не єдиним по-справжньому ефективним способом довести хибність поширеної інформації є судовий позов про визнання інформації недостовірною та її спростування у судовому порядку.

Обом сторонам потенційного судового спору слід розуміти особливості цієї категорії справ для того, щоб прогнозувати результати судового процесу.

Зупинимося на одній з таких особливостей, яка, як показує судова практика, має вирішальне значення. Йдеться про форму, в якій була представлена ​​інформація. Мова йде не про візуальну форму повідомлення, таку як відеозапис публічного виступу, відеоролик журналістського розслідування, текстовий матеріал (стаття в газеті, пост у соціальній мережі тощо). Під формою подання інформації в таких спорах розуміють саме лінгвістичну характеристику висловлювання, тобто чи має воно форму твердження особи про факт (певні дії або події, які дійсно існували або існують), або ж висловлене у формі оцінного судження - суб'єктивних поглядів, уявлень, ставлення особи до певних подій та осіб.

Наприклад, «Депутат К. вкрав сто тисяч гривень, які були виділені з бюджету міста М. на ремонт доріг» - твердження про факт; «Виглядає так, що депутат К. може бути пов'язаний з розкраданням ста тисяч гривень, виділених з бюджету міста М. на ремонт доріг» - оціночне судження.

Аналізуйте судовий акт: Обізвати особу «шлюхою» та «проституткою» - це образа, тому у позові про захист честі та гідності, а головне у стягненні моральної шкоди слід відмовити (Яготинський районний суд Київської області)

Чому ж так важливо відрізняти твердження про факти від оціночних суджень?

Перш за все тому, що оціночні судження не можуть бути визнаними недостовірними і не підлягають спростуванню, на відміну від тверджень про факти, які можуть бути перевіреними, визнаними недостовірними і спростованими. Тобто, якщо негативна інформація про депутата К. має форму оціночного судження, депутат К. навряд чи може розраховувати на захист своїх прав в суді і на спростування інформації про причетність до розкрадання бюджетних коштів.

На практиці досить часто трапляються випадки, коли встановити, яку ж форму має висловлювання не так просто, оскільки для цього необхідні спеціальні знання в галузі лінгвістики. Саме лінгвістична експертиза покликана допомогти суду з'ясувати це важливе для вирішення справи питання.

З прийняттям нових редакцій процесуальних кодексів, законодавцем були внесені зміни в Закон України «Про судову експертизу», чим суттєво змінено порядок призначення всіх судових експертиз, в тому числі лінгвістичної. Зокрема, крім можливості призначення експертизи судом, право самостійно замовити експертизу надається також сторонам судового спору у цивільному, господарському або адміністративному процесі.

Аналізуйте судовий акт: Образливі вислови на кшалт «Ви тупий?» не є розповсюдженням недостовірної інформації (ВС/КЦС № 591/7099/16-ц від 20.05.2019)

При виборі експертів зміни до закону також надали набагато більше свободи, ніж раніше: крім судових експертів, які внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів, експертизу можна замовити також і у інших фахівців відповідних галузей знань, які мають всі права, обов'язки і гарантії, а також несуть відповідальність нарівні з атестованими судовими експертами. Вимоги до «інших фахівців у відповідних галузях знань» законом не встановлені, тому теоретично лінгвістичну експертизу можна замовити будь-якій особі, яка має вищу освіту за спеціальністю «лінгвістика», адже жоден український вуз не готує фахівців за спеціальністю «лінгвістична експертиза». Щоправда, якість лінгвістичних експертиз, проведених «іншими фахівцями», часто настільки низька, що суди просто не приймають їх висновки до уваги, оцінюючи цей доказ «за своїм внутрішнім переконанням» і «в сукупності з іншими доказами». Як приклад можна назвати спроби такого фахівця-лінгвіста давати висновки з питань, що виходять за межі його компетенції, наприклад, шляхом тлумачення норми права або навіть цілих статей закону.

Користуйтеся консультацією: Оціночні судження або наклеп? Де межа?

Варто також відзначити, що Інструкція Мін’юсту про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень відносить лінгвістичну експертизу мовлення до криміналістичних експертиз, які, відповідно до Закону України «Про судову експертизу», повинні проводитися виключно державними спеціалізованими установами, де працюють атестовані судові експерти, внесені в Реєстр. Отже, виникає суперечлива ситуація, при якій закон дозволяє замовляти проведення експертизи «іншим фахівцям», а підзаконний нормативний акт, наказ Мін’юсту, нівелює таку можливість для лінгвістичної експертизи, включивши її в список криміналістичних. Це сталося в 2015 році, коли авторознавчу експертизу, дійсно криміналістичну по своїй суті, основною метою якої є ідентифікація автора тексту для розкриття злочинів, Мін'юст трансформував в лінгвістичну експертизу мовлення, включивши в цей підвид, крім авторознавчої, також семантико-текстуальне дослідження, тобто саме ту лінгвістичну експертизу, яка покликана розмежовувати твердження про факти та оціночні судження в справах про захист честі, гідності та ділової репутації.

Така позиція щодо лінгвістичної експертизи, яка, до речі, знаходить своє відображення також і в судовій практиці, представляється помилковою і суперечить як новому підходу до призначення і проведення експертиз, передбаченому змінами до закону «Про судову експертизу», так і завданням та принципам судового процесу. Завдання судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справ з метою ефективного захисту порушених прав, а основним принципом судочинства є верховенство права, перш за все Конституції та законів. Тому в питаннях оцінки висновку лінгвістичної експертизи, проведеної іншим фахівцем, а не атестованим судовим експертом, судам слід керуватися не формальною приналежністю цієї експертизи до встановленого Мін'юстом переліку криміналістичних, а перш за все принципом верховенства права для ефективного та своєчасного захисту прав людини, з урахуванням кваліфікації і досвіду експерта-лінгвіста.

Аналізуйте судовий акт: Суд має обгрунтувати чому він важає певну фразу оціночним судженням (ВС/КЦС у справі № 369/1052/16-ц від 08.05.2018 р.)

Інше складне питання, пов'язане з лінгвістичної експертизою у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, - хто зобов'язаний визначати, в якій формі, твердження про факти або оціночного судження, виражена інформація - експерт-лінгвіст або суддя? Справа в тому, що визначення поняття «оціночні судження» міститься в законі - в статті 30 Закону України «Про інформацію», а тому тлумачення цього поняття є питанням права, яке суд вирішує самостійно, що також відзначав Європейський суд з прав людини (справа «Дмитрієвський проти Росії»).

У той же час, за визначенням, яке міститься в Законі, видно, що для кваліфікації висловлювання як оціночного судження необхідно враховувати характер використаних в ньому мовностилістичних засобів, таких як гіперболи, алегорія, сатира, а це вже виходить за рамки правових питань та вимагає спеціальних знань у галузі лінгвістики. Тому кожен раз, формулюючи питання експерту, а також у процесі проведення лінгвістичного дослідження слід витримувати баланс між компетенціями, щоб експерт не вийшов за межі своїх спеціальних знань і не взяв на себе функції суду.

Підсумовуючи викладене, можна відзначити, що у справах про спростування поширеної недостовірної інформації лінгвістична експертиза є хоча і допоміжним, але потужним інструментом для формування правової позиції в судовому спорі. У той же час така експертиза вимагає від адвоката зваженого підходу та належного використання в судовому процесі.

Людині ж, про яку поширена негативна недостовірна інформація, ми радимо перш ніж звертатися до суду з позовом, звернути увагу на форму висловлювань і скласти уявлення про перспективність справи в суді.

Автор консультації: GENTLS

Аналізуйте судовий акт: Оприлюднення інформації про кримінальні провадження із зазначенням імені особи за відсутності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, стосовно неї, є незаконним і порушує її права (ВС/КЦС,справа № 760/20787/18, 31.10.19)