Виконання функції державної реєстрації юридичної особи не передбачає перевірки, чи містять установчі документи відомості, передбачені законом, а відповідальність за їх законністю покладається на засновників (справа № 21-3452а15, 08.12.15)

Фабула судового акту: Посилаючись на те, що статут ОСББ суперечить вимогам статті 9 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» та порушує права власників жилих приміщень через передбачену сплату вступного внеску у розмірі 100 000 грн., прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію – державну реєстрацію юридичної особи ОСББ; зобов’язати РДА внести до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування проведення держаної реєстрації юридичної особи ОСББ.

Апеляційний адміністративний суд, скасувавши постанову окружного суду, ухвалив нову – про задоволення позову. При цьому він зазначив, що установчі документи ОСББ порушують права власника квартири чи нежилого приміщення на вступ до членів об’єднання, з чим також погодився і Вищий адміністративний суд України.

Як видно з постанови ВСУ, що пропонується увазі читачів, такі рішення стали наслідком хибного розуміння норм матеріального права, що в підсумку призвело до їх порушення. За висновками Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України державний реєстратор під час проведення державної реєстрації юридичної особи лише засвідчує, зпоміжіншого, факт створення чи припинення юридичної особи, тобто виконує функцію легалізації події створення (заснування) юридичної особи. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) за тим, чи містять установчі документи юридичної особи відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність яких законодавству покладається на засновників (учасників) юридичної особи, що випливає з положень частин 1, 2 ст. 4, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 24, абзаців 2, 3 ч. 1 ст. 27 Закону № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»

З цих приписів Закону, а, крім того, і Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», вбачається, що питання (порядок) створення та функціонування об’єднання співвласників квартир у багатоквартирному будинку, суб’єктний склад засновників об’єднання, членство в ньому, питання вступу в об’єднання чи прийняття нових членів на умовах, передбачених статутом, внутрішні та інші питання діяльності цього утворення, стосуються правоможностей власників квартир – засновників об’єднання.

Аналізуйте судовий акт: Реєстраційна дія є законною навіть якщо існує заборона суду про її вчинення і про цю заборону не знає державний реєстратор в момент вчинення (ВАСУ від 13 вересня 2016р. у справі К/800/18277/16)

Підвідомчість: спір фізичної особи з державним реєстратором прав на нерухоме майно розглядається за правилами цивільного судочинства (СПІЛЬНЕ ЗАСІДАННЯ ТРЬОХ ПАЛАТ ВСУ у справі № 21 -41а16 від 14 червня 2016р.)

Підсудність оскарження дій державного реєстратора: адмінсуди продовжують розглядати такі спори незважаючи на рішення ВСУ у справі № 21-41а16 від 14 червня 2016р. (Окружний адмінсуд м. Києва від 09 вересня 2016р. у справі №826/11931/16)

Відмова у державній реєстрації правомірна оскільки присвоєння поштової адреси об’єкту нерухомості підтверджується безпосередньо рішенням виконкому, а не листом із посиланням на таке рішення (ВАСУ від 17 березня 2016р.)

Реєстраційна дія є законною навіть якщо існує заборона суду про її вчинення і про цю заборону не знає державний реєстратор в момент вчинення (ВАСУ від 13 вересня 2016р. у справі К/800/18277/16)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом заступника прокурора м. Києва (далі – Прокурор) до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (далі – Голосіївська РДА), третя особа – об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домашній затишок» (далі – ОСББ), про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії,

встановила:

У жовтні 2012 року Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію – державну реєстрацію юридичної особи ОСББ, номер запису 10681020000026406;

- зобов’язати Голосіївську РДА внести до Єдиного державного реєстру (далі – Реєстр) запис щодо скасування проведення держаної реєстрації юридичної особи ОСББ.

Послався на те, що статут ОСББ суперечить вимогам статті 9 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 2866-ІІІ) та порушує права власників жилих приміщень через передбачену сплату вступного внеску у розмірі 100 000 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від
26 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовив. Своє рішення суд обґрунтував тим, що цю норму статуту прийняли засновниками юридичної особи на установчих зборах, а тому відповідальність за її відповідність законодавству несуть саме ці особи. Зазначив також, що власники житлових чи нежитлових приміщень, чиї права, на думку Прокурора, порушені, безпосередньо не оскаржували до суду рішення про створення ОСББ і його статут.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 березня 2013 року постанову окружного суду скасував і ухвалив нову – про задоволення позову. Вказав, що установчі документи ОСББ порушують права власника квартири чи нежилого приміщення на вступ до членів об’єднання.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 червня 2015 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень ОСББ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 7, статті 9 Закону № 2866-ІІІ, просить скасувати рішення апеляційної та касаційної інстанцій, а постанову окружного суду залишити в силі.

На обґрунтування заяви додав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 вересня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2014 року (справа № К/800/24259/13), в яких йдеться про те, що положення Закону № 2866-ІІІ не забороняє визначати у статуті ОСББ членські внески та/або їх розмір.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 755-IV) як державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців розуміють засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців включає, зокрема:

- перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

- перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

- внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу – підприємця до Реєстру;

- оформлення і видачу виписки з Реєстру.

Вимоги щодо оформлення установчих документів юридичної особи встановлено статтею 8 Закону № 755-IV, відповідно до частини третьої якої установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

У частині першій статті 24 Закону № 755-IV передбачено вичерпний перелік документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації юридичної особи. Відповідно до частини сьомої цієї статті державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою – шостою цієї ж статті.

За абзацами другим, третім частини першої статті 27 Закону № 755-IV державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи у разі невідповідності відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, та/або невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

За статтею 385 Цивільного кодексу України власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об’єднання власників квартир (житла). Таке об’єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об’єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Особливості державної реєстрації ОСББ визначені Законом № 2866-ІІІ. Згідно з преамбулою цього Закону він визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

За статтею 2 цього Закону він регулює, зокрема, порядок створення, діяльності і ліквідації об’єднань; відносини суб’єктів права власності щодо користування та розпорядження нерухомим майном у об’єднанні.

Статтею 7 Закону № 2866-ІІІ встановлено, що статут об’єднання складається відповідно до Типового статуту, який затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Названа стаття також дає перелік відомостей, що мають бути в статуті об’єднання, а також передбачає, що статут може містити інші положення, що є істотними для діяльності об’єднання.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 2866-ІІІ членом об’єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку. Членство в об’єднанні є добровільним і може набуватися одночасно зі створенням об’єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його існування.

Як установили суди, 8 червня 2010 року державний реєстратор Голосіївської РДА провів державну реєстрацію юридичної особи ОСББ.

У пункті 9.3 Статуту ОСББ визначено, що власник житлового чи нежитлового приміщення, який виявив бажання стати членом об’єднання, зобов’язаний подати письмову заяву на ім’я Голови правління об’єднання та сплатити протягом одного календарного року 100 000 грн вступного внеску. Це положення Статуту прийнято на загальних зборах засновників юридичної особи.

Із нормативного підходу до розуміння наведених положень закону вбачається, що питання (порядок) створення та функціонування об’єднання співвласників квартир у багатоквартирному будинку, суб’єктний склад засновників об’єднання, членство в ньому, питання вступу в об’єднання чи прийняття нових членів на умовах, передбачених статутом, внутрішні та інші питання діяльності цього утворення, стосуються правоможностей власників квартир – засновників об’єднання, які згідно зі статтею 3 Закону № 2866-ІІІ регулюються цим Законом, Цивільним, Житловим та Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та статутом об’єднання,

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 4, частини третьої статті 8, частини першої статті 24, абзаців другого, третього частини першої статті 27 Закону № 755-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує, з-поміж іншого, факт створення чи припинення юридичної особи, тобто виконує функцію легалізації події створення (заснування) юридичної особи. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) за тим, чи установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи містять відомості, передбачені законом, відповідальність за відповідність яких законодавству покладається на засновників (учасників) юридичної особи.

Залишаючи рішення суду апеляційної інстанції без змін, касаційний суд визнав, що під поняття державної реєстрації юридичної особи підпадає також і перевірка відповідності установчих документів цієї особи вимогам закону, який регулює питання її створення і діяльності, прав та обов’язків її засновників, перевірка відповідності статуту юридичної особи змісту закону, відповідно до якого створюється ця особа. Таке рішення стало наслідком хибного розуміння зазначених вище норм матеріального права, що в підсумку призвело до неоднакового їх застосування.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

Наведені норми законодавства, зміст фактичних обставин справи, попри визнання висновків судів апеляційної та касаційної інстанцій помилковими, дає підстави для задоволення заяви ОСББ про скасування як незаконних рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишення в силі постанови суду першої інстанції, що невиправдано була скасована судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домашній затишок» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від
27 березня 2013 року й ухвалу Вищого адміністративного суду України від
25 червня 2015 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від
26 листопада 2012 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підпіси суддів: