Рішення у справах про накладення стягнень за адміністративні правопорушення ухвалені в порядку, передбаченому КУпАП, не оскаржуються у касаційному порядку (ВСУ від 21 грудня у справі № 21-2366а16)

Фабула судового акту: В принципі давно вже відомо, що постанови суду у справах про накладення стягнень за адміністративні правопорушення, в тому числі стягнення накладенні за порушення Правил дорожнього руху, оскаржуються тільки один раз - до суду апеляційної інстанції. Для цього існує пряма норма КУпАП – ст. 294 «набрання постановою судді у справі про адміністративне правопорушення законної сили та перегляд постанови».

Проте, у деяких випадках зацікавлені особи, які не згоді з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, намагаються щось викрутити із складно написаного законодавства у цьому питанні. Так, зокрема відстоюється право на касаційне оскарження судового рішення, передбачене Конституцією України і подаються скарги до ВАСУ або навіть ВССУ.

У цій справі суд першої інстанції закрив справу у зв’язку із відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення., передбаченого ст. 124 КУпАП - "Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна". Начебто непогане рішення. Проте, суд апеляційної інстанції скасував це рішення і закрив провадження у зв’язку із закінченням строку протягом якого адміністративне стягнення може бути накладено на особу з моменту вчинення правопорушення. (Ст. 38 КпАП). Особа виявилась принциповою і вирішила доказувати свою невинуватість на вищу рівні.

Спеціально для такого випадку ВСУ розглянув цю справу і підкреслив, що рішення судів про накладення адмінстягнень не оскаржуються у касаційному порядку, а касаційні скарги подані за правилами адмінсудочинства мають повертатись судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини п’ятої статті 214 КАС України.

Оскільки всі засоби національного захисту права вичерпуються в даному випадку після рішення суду апеляційної інстанції у справі залишається можливість подання звернення до ЄСПЛ, проте щиро не радимо на це витрачати життя. Краще забутьте!

Аналізуйте судовий акт: Інспектор патрульної поліції НЕ має право на місце зупинки ТЗ виносити постанову про притягнення водія до адмін. відповідальності за ст. 122 КУпАП за порушення ПДР (Ленінський районний суд м. Миколаєва від 04 жовтня 2016 р., №489/2363/16-а)

Аналізуйте судовий акт: Рішення Конституційного Суду України у справі № 5-рп/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Одного Протоколу замало для підтвердження стану алкогольного сп’яніння водія і без належних доказів суд закриває справу (Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 9 листопада 2016р., суддя Броновицька О.В)

Без доказів перевищення швидкості та надання їх суду вина водія є недоведеною, тому склад адміністративного правопорушення за ст. 122 КУпАП в діях водія відсутній (Дзержинський районний суд м. Харкова, суддя Шестак О. І.)

Користуйтесь консультацією: «Юридичний секрет, як не платити штраф за постановою про адміністративне правопорушення на дорозі!»

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП),

в с т а н о в и л а:

Постановою Суворовського районного суду міста Херсона від 15 березня 2016 року провадження за адміністративними матеріалами відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, закрито у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою апеляційного суду Херсонської області від 29 квітня 2016 року цю постанову скасовано, а провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КпАП.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 травня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), оскільки справа не підлягає касаційному розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У заяві про перегляд цього судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС, ОСОБА_1 зазначає про неоднакове застосування пункту 1 частини п’ятої статті 214 КАС, на підтвердження чого додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2009 року. Просить скасувати судові рішення судів апеляційної і касаційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким провадження за адміністративними матеріалами відносно нього закрити у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Оскаржуваною ухвалою Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки справа не підлягає касаційному розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд України виходив із того, що за приписами пункту 3 частини третьої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.

Тоді як ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2009 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою особи у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував норми процесуального права при оскарженні судових рішень, ухвалених у справі про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У статті 3 КАС поняття «адміністративне судочинство» визначено як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Водночас, згідно зі статтею 221 КпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 цього Кодексу, яка встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Постанова судді у таких справах відповідно до вимог статті 294  КАС може бути оскаржена до апеляційного суду, 
постанова якого набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 

Відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 214 КАС суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадках, якщо, зокрема, справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин висновки Вищого адміністративного суду України про те, що рішення, ухвалене в порядку, встановленому КпАП, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КпАП, не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства, є правильними.

Оскільки суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, правильно застосував норми процесуального права, у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241 242 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді О.Ф. Волков

М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко