При відмові потерпілого від своєї заяви незважаючи на обтяжуючи обставини при скоєнні злочину провадження у формі приватного обвинувачення підлягає закриттю (ВСУ від 18 травня 2017р. у справі № 5-79кс(15)17)

29.05.2017
Автор:
Веб-ресурс "Протокол"
20
0
22673

- vsu_pri_vidmovi_poterpilogo_vid_svoei_zayavi_nezvagayuchi_na_obtyaguyuchi_obstavini_pri_skoenni_zlochinu_provadgennya_u_formi_privatnogo_obvinuvachennya_pidlyagae_zakrittyu_592c08f9d6a8e.jpg

Фабула судового акту: Працівник правоохоронного органу НЕ під час виконання службових обов’язків у стані алкогольного сп’яніння вчинив бійку та наніс першому потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та другому потерпілому легкі тілесні ушкодження. Судом першої інстанції його було визнано винним за ч. 3, ст. 296 КК України «хуліганство» та ч. 1, ст. 122 КК України –«умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження» та засуджено на 4 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання у зв’язку із встановлення іспитового строку 3 роки. Суди апеляційної та касаційної інстанцій залишили вирок без змін.

Оскаржуючи вирок засуджений наполягав на тому, що оскільки обвинувачення є приватним, тобто таким що порушується виключно на підставі заяви потерпілого, а потерпілі відмовились від своїх заяв, то кримінальне провадження підлягає закриттю, а вирок необхідно скасувати. Розглянувши заяву засудженого ВСУ скасував ухвалу ВССУ на направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

ВСУ вказав, що суди неправильно застосували ст. 67 КК України - "обставини, які обтяжують покарання" та ст. 477 КПК України. - "поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення."

Зокрема «зміст правової позиції Суду із приводу правильного застосування норми права, передбаченої статтею 477 КПК, полягає в тому, що для визнання кримінального провадження таким, що здійснюється у формі приватного обвинувачення, застереження у статті 477 КПК щодо обтяжуючих обставин стосується викладених у диспозиції статті Особливої частини КК кваліфікуючих ознак конкретного правопорушення і не поширюється на передбачені частиною першою статті 67 КК обставини, які обтяжують покарання.»

Аналогічна позиція ВСУ міститься у Постанові від 8 жовтня 2016 року у справі № 5-132кс15.

Аналізуйте судовий акт: Не звернення слідчого до суду за наданням дозволу на обшук автомобіля наступного дня після проведення його огляду, який за тих обставин був невідкладним, унеможливлює доказову силу протоколу огляду (ВССУ, справа № 5-1735км15, 20.08.15)

Зізнання обвинуваченого та інші показання отримані в результаті катування чи жорстокого поводження є недопустимими доказами та вилучаються з доказової бази обвинувачення із направленням справи на новий розгляд (ВСУ у справі № 5-455кс(15)16)

Суд апеляційної інстанції НЕ повинен досліджувати усі докази змінюючи кваліфікацію та ухвалюючи новий вирок, якщо він не оцінює їх по іншому ніж суд першої інстанції (ВСУ у справі № 5-465кс(15)16 від 20.04.2017р.)

Відсутність у обвинувальному акті обставин, що помякшують та обтяжують покарання обвинуваченого є підставою для повернення такого акту прокурору (Роздільнянський райсуд Одеської області від від 23.12.2016 у справі № 511/2956/15-к)

Стаття 447 КПК: Перегляд виправдувального вироку або інших судових рішень з метою погіршення становища засудженого допускається не пізніше одного року з дня постановлення такого рішення (ВСУ від 19 січня 2017р. у справі №5-310кс(15)16 )

Неповне фіксування технічними засобами провадження у суді НЕ веде до автоматичного скасування вироку, при цьому слід оцінювати значимість незафіксованих процесуальних дій у відповідності із ст. 412 КПК (ВСУ від 24 лис. 2016р., № 5-1кс(15)16)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року м. Київ

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

судді-доповідача Короткевича М.Є.,

cуддів:

при секретарях:

Вус С.М., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Пошви Б.М., Школярова В.Ф.,

Коваленко О.В., Тімчинській І.О.,

за участю:

прокурора Генеральної прокуратури Курапова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали суду касаційної інстанції від 14 грудня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 лютого 2016 року ОСОБА_1, 1980 року народження, громадянина України, з вищою освітою, несудимого, засуджено за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України (далі – КК) на 2 роки позбавлення волі; за частиною 3 статті 296 КК на 4 роки позбавлення волі. На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, установлено іспитовий строк тривалістю 3 роки і покладено на нього обов’язки, передбачені статтею 76 КК.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи працівником правоохоронного органу, у вільний від роботи час 11 червня 2015 року, приблизно о 02 год. 40 хв., знаходячись біля кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого на АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинив побиття невстановленої слідством особи, після чого вчинив фізичний опір громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які намагалися припинити його хуліганські дії, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, переламу кісток носа, численних гематом, а потерпілому ОСОБА_3 – легкі тілесні ушкодження у вигляді забійних ран, саден та гематом.

28 квітня 2016 року Апеляційний суд Чернігівської області апеляційну скаргу засудженого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду – без зміни.

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відхилила доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що у зв’язку з відмовою потерпілих за частиною 1 статті 122 КК від своїх заяв кримінальне провадження підлягало закриттю, пославшись на те, що даний злочин було вчинено за обтяжуючих обставин, а саме у стані алкогольного сп’яніння, та залишила ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2016 року без зміни.

У заяві засуджений ОСОБА_1 просить переглянути рішення суду касаційної інстанції на підставах, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), скасувати його і направити справу на розгляд до суду касаційної інстанції. Твердить, що касаційний суд неоднаково застосовує норму права, передбачену пунктом 1 частини 1 статті 477 КПК, щодо віднесення кримінального провадження до таких, що здійснюються у формі приватного обвинувачення. На думку заявника, касаційний суд у його справі помилково визнав вчинення у стані алкогольного сп’яніння кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК, таким, що не може здійснюватись у формі приватного обвинувачення.

На обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 2 статті 445 КПК, заявник наводить висновки суду касаційної інстанції, що викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 січня 2016 року. В цій ухвалі касаційний суд констатував недотримання органами досудового розслідування процесуальних положень, що регламентують принцип диспозитивності, та зазначив, що, на відміну від державного обвинувачення, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.

Указуючи на невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норми права, викладеному в постанові Верховного Суду України (далі – Суд), заявник посилається на постанову Суду від 8 жовтня 2016 року № 5-132кс15, в якій міститься висновок про те, що для визнання кримінального провадження таким, що здійснюється у формі приватного обвинувачення, застереження у статті 477 КПК щодо обтяжуючих обставин стосується викладених у диспозиції статті Особливої частини КК кваліфікуючих ознак конкретного правопорушення і не розповсюджується на передбачені частиною 1 статті 67 КК обставини, які обтяжують покарання.

Судова палата у кримінальних справах Суду заслухала суддю-доповідача, міркування прокурора, який зазначив, що, з огляду на усталену практику Суду, дану заяву слід розглядати лише в частині доводів про невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Суду, та висловив думку про те, що заява в цій частині підлягає задоволенню, перевірила матеріали справи, вивчила наукові висновки фахівців Науково-консультативної ради при Суді, обговорила доводи заяви та дійшла висновку про таке.

1. Практика Суду в питанні розгляду заяв, у яких одночасно вказано підстави для перегляду, передбачені пунктами 2 і 3 статті 445 КПК, відображена, зокрема, в його постанові від 13 жовтня 2016 року, прийнятій за результатами розгляду провадження № 5-166кс(15)16. У цьому рішенні Суд зазначив, що з метою забезпечення дотримання принципу верховенства права, складовими якого є, у тому числі, правова визначеність і стабільність судової практики, за наявності правової позиції Суду щодо правильного застосування певної норми (норм) КПК, судові рішення підлягають перегляду лише на підставі пункту 3 статті 445 КПК.

За наведених обставин предметом розгляду даної справи є дотримання судом касаційної інстанції висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Суду від 8 жовтня 2016 року № 5-132кс15.

2. Згідно зі статтею 477 КПК, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо певних кримінальних правопорушень, перелік яких зазначено в цій статті. Зокрема, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КК, зазначене в пункті 1 частини 1 статті 477 КПК як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження без обтяжуючих обставин.

Зміст правової позиції Суду із приводу правильного застосування норми права, передбаченої статтею 477 КПК, полягає в тому, що для визнання кримінального провадження таким, що здійснюється у формі приватного обвинувачення, застереження у статті 477 КПК щодо обтяжуючих обставин стосується викладених у диспозиції статті Особливої частини КК кваліфікуючих ознак конкретного правопорушення і не поширюється на передбачені частиною першою статті 67 КК обставини, які обтяжують покарання.

Згідно з частиною 1 статті 458 КПК, висновок Суду щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 445 КПК, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Суду.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 14 грудня 2016 року зазначив, що оскільки злочин, передбачений частиною 1 статті 122 КК, було вчинено за обтяжуючих обставин, а саме у стані алкогольного сп’яніння, то підстав для закриття кримінального провадження у зв’язку з відмовою потерпілих від своїх заяв не було.

Проте така позиція касаційного суду не відповідає зазначеному вище висновку Суду щодо правозастосування норми статті 477 КПК, який міститься у постанові від 8 жовтня 2016 року № 5-132кс15, що є підставою для скасування оскарженої ухвали та направлення справи на розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 453, 454, 455 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.

Підписи суддів:

20
22673

Просмотров
0

Коментарии

Просмотров

Коментарии

Поблагодарить Подписаться на автора Отключить рекламу

Другие наши сервисы:

Бесплатная консультация
Получите быстрый ответ на юридический вопрос в нашем мессенджере , который поможет Вам сориентироваться в дальнейших действиях
ВИДЕОЗВОНОК ЮРИСТУ
Вы видите своего юриста и консультируетесь с ним через экран, чтобы получить услугу, Вам не нужно идти к юристу в офис
ОБЪЯВИТЕ СОБСТВЕННЫЙ ТЕНДЕР
На выполнение юридической услуги и получите самое выгодное предложение
КАТАЛОГ ЮРИСТОВ
Поиск исполнителя для решения Вашей проблемы по фильтрам, показателям и рейтингу

Другие наши сервисы:

Популярные судебные решения

Закінчене виконавче провадження при невиконаному судовому рішенні - не відновлюється. Навіть якщо пе

Суддя постановила окрему ухвалу поліцейським за безпідставне притягнення водія до відповідальності з

Порушення принципу «юридичної визначеності» - це коли відповідачу безпідставного поновлено пропущен

Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адмініс

При звільненні з військової служби, військовослужбовці залишаються на обліку осіб що потребують полі

У справах про відведення земельних ділянок, органи Держгеркадастру можуть бути замінені правонаступн

Мы в социальных сетях:

Юридические оговорки

О проекте

Партнёры