Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів (ВСУ у справі № 6-1575цс16 від 9 листопада 2016р.)

Фабула судового акту: Чітка правова позиція ВСУ для любителів постягувати моральну шкоду у колосальних розмірах та для керівників, які «напрягають» юристів подавати безглузді позови про стягнення моральної шкоди разом із збитками з контрагентів, які не виконали умов договору. Моральна шкода має деліктне походження, тобто виникає із цивільного правопорушення, а не з договору, тому якщо між сторонами спору існують договірні зобов’язання , стягнути моральну шкоди за їх порушення неможливо.

Спір, який розглядався ВСУ стосувався порушення прав споживачів у сфері енергетики, тобто споживачу електроенергії тимчасово припинили її постачання і він намагався посилаючись на ЗУ «Про захист прав споживачів» стягнути з постачальника електроенергії моральну шкоду. Суди нижчих трьох інстанцій задовільнили його позов і застосували ст. 4, 22 ЗУ «Про захист прав споживваччів». Проте, ВСУ скасував усі ці рішення, відмовив споживачу електроенергії у стягненні моральної шкоди і вказав на її деліктну природу, наявність договірних відносин між сторонами спору та неправильне застосування ЗУ «Про захист прав споживачів».

Тому, якщо нам вимикнули світло без причини – моральну шкоду з будь-якого «ЕНЕРГО» ми не стягнемо.

Аналізуйте судовий акт: Моральна шкода відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки незалежно від її вини (Постанова ВСУ від 5 березня 2012р.)

Вкладник банку, який не отримав вчасно депозит НЕ має право на відшкодування моральної шкоди, якщо інше не встановлено договором із банком або окремим законом (Постанова ВСУ від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1790цс15)

Встановивши розповсюдження недостовірної негативної інформації суд зобов‘язав відповідача цю інформацію спростувати та відшкодувати моральну шкоду (Рівненський міський суд, суддя Доля В. А.)

Знищення картини «Коліївщина: Страшний суд» співробітниками ДП «Мистецький арсенал» суд вважає таким, що не порушує авторських прав художника, проте завдає йому моральної шкоди на суму 1000,00 грн (Печерський районний суд м. Києва. суддя Цокол Л. І)

Правова позиція ВСУ у справі № 6-1575цс16: Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Покладаючи на відповідача обов’язок відшкодувати моральну шкоду, суд безпідставно застосував правила статті 1167 ЦК України, яка на спірні відносини не поширюється, оскільки регулює позадоговірні (деліктні) відносини. Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо постачання відповідачем електричної енергії до будинку позивача – споживача цієї енергії.

Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної компанії «Харківобленерго» про відшкодування моральної шкоди за заявою Акціонерної компанії «Харківобленерго» про перегляд Верховним Судом України рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерної компанії «Харківобленерго» (далі – АК «Харківобленерго») про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 21 травня 2006 року його будинок за АДРЕСА_1 було відключено від електропостачання. 9 жовтня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір НОМЕР_1 про відновлення електропостачання, однак з моменту укладення договору і до моменту звернення ОСОБА_1 до суду електропостачання так і не було відновлено. АК «Харківобленерго» відновив електропостачання до будинку позивача лише 5 серпня 2015 року після укладення повторного договору НОМЕР_2 на відновлення електропостачання. На неодноразові звернення ОСОБА_1 до Ізюмського районного відділення енергозбуту відповідач не реагував. Позивач має захворювання, часто викликав до себе швидку допомогу, проте був позбавлений можливості отримати першу допомогу, оскільки в будинку відсутнє світло, і в таких умовах позивач проживає з травня 2006 року. Вважаючи, що незаконними діями відповідача йому спричинено моральної шкоди, ОСОБА_1 просив стягнути на її відшкодування 5 тис. грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з АК «Харківобленерго» на користь ОСОБА_1 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 року касаційну скаргу АК «Харківобленерго» відхилено, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень АК «Харківобленерго» просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 1167 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви АК «Харківобленерго» посилається на рішення Верховного Суду України від 28 січня та 7 жовтня 2009 року, 8 лютого 2012 року, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2012 року, ухвалу цього ж суду від 26 грудня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника АК «Харківобленерго», перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що з 21 травня 2006 року і по день звернення до суду ОСОБА_1 проживав за АДРЕСА_1 без постачання електроенергії.

ОСОБА_1 погасив поточну заборгованість, віддав лічильник на перевірку, після чого було оформлено наряд на підключення його будинку на постачання електроенергії, а з АК «Харківобленерго» було укладено договір на відновлення електропостачання НОМЕР_1 від 9 жовтня 2007 року.

Проте електропостачання було відновлено лише після укладання нового договору НОМЕР_2 між ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго» від 5 серпня 2015 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що тривала відсутність постачання електроенергії до будинку позивача порушила його права, що призвело до моральних страждань. При цьому суди виходили з того, що така шкода підлягає відшкодуванню на підставі статті 1167 ЦК України та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте в інших справах з аналогічних правовідносин, на рішення в яких на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається у своїй заяві АК «Харківобленерго», суд виходив з того, що до спірних правовідносин норми статті 1167 ЦК України та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосуванню не підлягають.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Покладаючи на відповідача обов’язок відшкодувати моральну шкоду, суд безпідставно застосував правила статті 1167 ЦК України, яка на спірні відносини не поширюється, оскільки регулює позадоговірні (деліктні) відносини. Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо постачання відповідачем електричної енергії до будинку позивача – споживача цієї енергії.

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357. Ці норми не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов’язання з постачання електричної енергії.

Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Оскільки неправильне застосування судами вищезазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до частин першої, другої статті 360⁴ ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360³, частиною першою статті 360⁴ ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Акціонерної компанії «Харківобленерго» задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерної компанії «Харківобленерго» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.