Оскільки є ЄДРСР несвоєчасне отримання копії судового рішення само по собі не може бути підставою для поновлення строку для подання заяви про перегляд (ВСУ у справі № 5-45кз17 від 24 лютого 2017р.)

Фабула судового акту: Заголовок цього коментаря так і хочеться продовжити іншими численними позиціями ВСУ на кшталт: «хоча і є ЄДРСР, но розпечатки судових рішень з цього нам не підходять – принесіть нам копії завірені мокрими печатками судів». Ну що за дурня?

Чому неотримання заявником вчасно копії судового рішення не є підставою для поновлення строків? Яким чином заявнику дізнатись, що суд касаційної інстанції написав в тому рішенні, яке він збирається переглянути за допомогою ВСУ. Особливо, коли заявник з поважних причин не був присутній при ухваленні самого рішення.. Більш того, звідки у ВСУ впевненість, що рішення суду касаційної інстанції було внесено в реєстр без затримки/взагалі не внесено, і це не порушило право заявника на перегляд. І хіба існує процесуальний обов’язок учасника провадження моніторити ЄДРСР на той випадок, якщо суд порушуючи свій обов’язок вчасно не надає/надсилає йому судовий акт.

У цій справі судом касаційної інстанції було скасовано вирок суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та закрито кримінальне провадження. Потерпіла, як і буває в таких випадках, не була присутня при розгляді справи судом касаційної інстанції і дізналась про таке рішення набагато пізніше та випадково. Тому, заяву про перегляд подавала до ВСУ саме потерпіла, а не засуджений. Потерпіла дійсно пропустила тримісячний строк, який надає ст. 447 КПК України для подання заяви про перегляд судового рішення. В результаті потерпілій відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строків для подання заяви про перегляд та залишено цю заяву без розгляду.

Аналізуйте судовий акт: Відсутність у касатора повного тексту є причиною вчасного неподання скарги та безумовною підставою для поновлення строків на касаційне оскарження (ВСУ від 5 жовтня 2016 року № 6-1724цс16)

Бездіяльність суду першої інстанції є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення (ВСУ від 7 вересня 2016 року у справі № 6-1250цс16)

Заява про перегляд постанови ВГСУ не приймається до розгляду оскільки сама додана постанова роздрукована із інтернет-видання «Ліга Закон» (ВСУ від 23 лютого 2017 р. у справі № 922/2130/16)

Відмова у відновленні процесуального строку на апеляційне оскарження не є абсолютним правом апеляційного суду і може бути скасована касаційним судом ( ВГСУ у справі № 910/21218/15 від 6 червня 2016р.)

Як спонукати прокуратуру, або інший правоохоронний орган до виконання вимог КПК щодо внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення (Ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 24 січня 2017р. у справі № 554/118/17)

Прокурор порушує поняття «розумний строк» і суд за скаргою на бездіяльність встановлює прокурору граничний термін (Дарницький районний суд м. Києва від 24 травня 2016р. у справі № 753/8512/16-к, суддя Пойда С. М.)

У х в а л а

Іменем України

24 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Ковтюк Є.І.,суддів Вус С.М., Короткевича М.Є.,

перевіривши в судовому засіданні заяву потерпілої ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2014 року щодо ОСОБА_6,

в с т а н о в и л а:

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 листопада 2013 року ОСОБА_6 засуджено за частиною другою статті 192 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж однорічного іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 76 цього Кодексу.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 20 лютого 2014 року вирок щодо ОСОБА_6 змінив, збільшив розмір стягнення моральної шкоди з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 з 5000 грн до 10000 грн. У решті вирок залишив без зміни.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 4 листопада 2014 року вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року щодо ОСОБА_6 скасував і закрив кримінальну справу.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 подали до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2014 року щодо ОСОБА_6 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 Кримінального-процесуального кодексу України 1960 року, в зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Заявники вважають рішення про закриття справи необґрунтованим, вказуючи, що при його ухваленні касаційний суд не з'ясував думку потерпілої. Крім того, потерпіла ОСОБА_4 та її представник не погоджуються з кваліфікацією дій ОСОБА_6 за частиною другою статті 192 КК та стверджують, що його дії мали б бути кваліфіковані за вчинення шахрайства. Просять скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та прийняти нове рішення.

Одночасно потерпіла ОСОБА_4 та її представник порушують питання про поновлення пропущеного строку для подання заяви, мотивуючи причини пропуску тим, що копію ухвали суду касаційної інстанції отримали лише 13 січня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку про таке.

На час звернення із заявою потерпілою та її представником провадження у Верховному Суді України регламентовано главою 33 чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до якого Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» внесено зміни, у тому числі щодо підстав та порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України.

Відповідно до частини першої статті 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, при розгляді заяви належить керуватися нормами КПК 2012 року. Вказана заявниками підстава для перегляду Верховним Судом України ухвали суду касаційної інстанції передбачена пунктом 1 статті 445 КПК (неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень).

Згідно з частиною першою статті 447 КПК заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 445 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, стосовно якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 статті 445 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше.

Водночас, визначаючи початок тримісячного строку на подання заяви, законодавець не передбачив будь-яких виключень щодо моменту отримання оспорюваного рішення.

Відповідно до вимог частини шостої статті 447 КПК, у разі пропущення строку, встановленого частинами першою - третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти такі обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

8 лютого 2017 року потерпіла та її представник подали до Верховного Суду України заяву перегляд оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції від 4 листопада 2014 року. Для прикладу неоднакового правозастосування заявники надали копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2013 року.

Отже, потерпіла ОСОБА_4 та її представник звернулися до Верховного Суду України із заявою про перегляд судового рішення поза межами визначеного процесуальним законом тримісячного строку на її подання.

Своє прохання про поновлення строку заявники обґрунтовують тим, що копію ухвали суду касаційної інстанції вони отримали лише 13 січня 2017 року.

Однак несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Визнати поважною причиною можливо лише в сукупності з іншими обставинами, обумовленими поважністю, з огляду на які цей строк було пропущено.

Крім того, особа має можливість реалізувати своє право на доступ до судових рішень через Єдиний державний реєстр судових рішень шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Ураховуючи наведене та зважаючи на те, що заявниками не зазначено обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість звернення ними до Верховного Суду України у визначений законом строк, вказану потерпілою та її представником причину пропуску строку не може бути визнано поважною для поновлення строку.

Відповідно до частини шостої статті 447 КПК заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання про поновлення строку про перегляд судового рішення необхідно відмовити, а заяву потерпілої ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 слід залишити без розгляду.

Керуючись частиною шостою статті 447, статтею 450 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити потерпілій ОСОБА_4 та її представнику ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заяви.

Заяву потерпілої ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

С.М. Вус Є.І. Ковтюк М.Є. Короткевич