Органам місцевого самоврядування не надані повноваження запроваджувати заборону (обмеження) реалізації алкогольних напоїв у певний період часу (справа № 21-2968а16, 08.11.17)

Фабула судового акту: "Продаж алкогольних напоїв з 23:00 до 10:00 заборонено" – такі вивіски можна було побачити у торговельних закладах багатьох населених пунктах країни. Справедливості заради треба визнати, що у забороні на торгівлю алкоголем уночі немає нічого незвичайного. Як свідчать інтернет-джерела, подібні обмеження діють у деяких країнах Європи, приміром, в регіоні Скандинавії. В Німеччині та Польщі, законодавчо закріплено право громад самостійно регулювати це питання. Судова справа, що пропонується увазі читачів, стосується саме цього питання. Хоча ексклюзивною її назвати важко, але, по-перше, вона розглядалась Верховним Судом, а, по-друге, судовим рішенням окреслені підходи до регулювання місцевою владою такого виду підприємницької діяльності, як роздрібна торгівля, зокрема алкогольною продукцією.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 червня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги мешканця м. Бровари Київської області частково: визнав незаконним рішення Міськради від 14 серпня 2014 року «Про обмеження реалізації алкогольних напоїв на території міста Бровари в нічний час» Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що зазначеним рішенням порушені права позивача як споживача, оскільки він обмежений у праві придбання алкогольних напоїв у нічний час. Але Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 жовтня 2015 року вказану постанову суду скасував, а постанову міськрайонного суду залишив у силі.

Верховний Суд України погодився саме с судом апеляційної інстанції, залиши його в силі.

Приймаючи таке рішення, ВСУ виходив, зокрема, з наступного:

- згідно з п.п. 4 п. «б» ст.. 30 Закону № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень міських рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності, з чого вбачається, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб’єктів господарювання;

- обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлені статтею 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). При цьому ч. 3 ст. 15-3 вказаного Закону передбачено, що на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів;

- проте ні цим Законом, ні іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854) органам місцевого самоврядування не надані повноваження запроваджувати такі заходи, як заборона реалізації (обмеження роздрібної торгівлі) алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв у стаціонарних об’єктах торгівлі та тимчасових спорудах у певний період часу;

- отже, оскільки оскаржуваними положеннями Рішення Міськрада встановила заборону щодо торгівлі алкогольними напоями у місті в нічний та ранковий час, то воно не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У зв’язку з наведеним доречно зазначити, що в судовому рішенні відсутні висновки про порушення Закону України «Про захист прав споживачів». Отже в цьому контексті, вірогідно, судом встановлена формальна невідповідність рішення міської влади чинному законодавству, а не суттєві порушення прав і свобод громадян.

Аналізуйте судовий акт: ВССУ: Хронічний алкоголізм та/або наркоманія є психічними розладами, а тому участь захисника є ОБОВ'ЯЗКОВОЮ (справа № 127/25936/14-к від 15.03.2016)

Особа вважається невинуватою у вчиненні адмін. правопорушення, якщо співробітники поліції порушили процедури огляду на стан сп’яніння та складення протоколу про адмін. правопорушення (Апеляційний суд Житомирської області, 11 січня 2017 року)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області (далі – Міськрада) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міськради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Міськради від 14 серпня 2014 року № 1285-46-06 «Про обмеження реалізації алкогольних напоїв на території міста Бровари в нічний час» (далі – Рішення) та зобов’язати відповідача опублікувати оголошення про скасування оскаржуваного нормативно-правового акта.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначеним рішенням порушені його права як споживача, оскільки він обмежений у праві придбання алкогольних напоїв у нічний час.

Суди встановили, що 14 серпня 2014 року Міськрада прийняла Рішення, пунктом 1 якого заборонила реалізацію алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв у стаціонарних об’єктах торгівлі та тимчасових спорудах, крім закладів ресторанного господарства, на території м. Броварів у період з 23 год. 00 хв. до 7 год. 00 хв.

У вересні 2014 року під час відвідування магазину «Продукти-737» торговельної мережі «АТБ» позивач дізнався про існування Рішення.

Броварський міськрайонний суд Київської області постановою від 30 квітня 2015 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 червня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги частково: визнав незаконним Рішення. В іншій частині позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 жовтня 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року скасував, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2015 року залишив у силі.

Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновком цього суду про те, що органи місцевого самоврядування наділені правом здійснювати контроль за належною організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі усіх форм власності та встановлювати зручний для населення режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності. Законодавство покладає на органи місцевого самоврядування обов’язок вживати заходи щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами біля жилих будинків і на прибудинкових територіях. Таким чином, запроваджуючи обмеження на реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива на території м. Броварів усіма підприємствами торгівлі (крім закладів ресторанного господарства) у період з 23 год. 00 хв. до 7 год. 00 хв. щоденно, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2015 року скасувати, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року залишити без змін.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 додав копію постанови Верховного Суду України від 24 травня 2016 року (№ 21-873а16), яка, на його думку, підтверджує невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах. У цій постанові Верховний Суд України зазначив, що оскільки оскаржуваними положеннями рішення від 27 травня 2009 року № 37 «Про внесення змін до рішення двадцять четвертої сесії міської ради від 8 квітня 2009 року № 54» Хмельницька міська рада встановила заборону (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями у місті в нічний та ранковий час, то висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що вони прийняті в межах наданих органу місцевого самоврядування повноважень, встановлених законодавством, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За таких обставин Верховний Суд України дійшов висновку про протиправність оскаржуваних положень зазначеного рішення, оскільки встановлення органом місцевого самоврядування постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі наданих йому повноважень, встановлених Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280/97-ВР).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону № 280/97-ВР.

Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку встановлено статтею 30 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту 9 пункту «а» статті 30 Закону № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з підпунктом 4 пункту «б» статті 30 Закону № 280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Із наведених норм убачається, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб’єктів господарювання.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим встановлені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Правила), які спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування (абзац перший пункту 1 Правил).

Пунктом 7 Правил передбачено, що зручний для населення режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій комунальної форми власності встановлюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад; зручний для населення режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій інших форм власності встановлюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за погодженням з власником цього об’єкта.

Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлені статтею 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до частини першої цієї статті зазначеного Закону забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:

1) особами, які не досягли 18 років;

2) особам, які не досягли 18 років;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;

4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;

5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);

6) з торгових автоматів;

7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);

8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);

9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;

10) з рук;

11) у невизначених для цього місцях торгівлі.

Частиною третьою статті 15-3 Закону № 481/95-ВР передбачено, що на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Суди встановили, що Міськрада Рішенням заборонила реалізацію алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв в стаціонарних об’єктах торгівлі та тимчасових спорудах, крім закладів ресторанного господарства, на території м. Броварів у період з 23 год. 00 хв. до 7 год. 00 хв.

Проте ні Законом № 481/95-ВР, ні іншими законами та нормативно-правовими актами органам місцевого самоврядування не надані повноваження запроваджувати такі заходи, як заборона реалізації (обмеження роздрібної торгівлі) алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв у стаціонарних об’єктах торгівлі та тимчасових спорудах у певний період часу.

Отже, оскільки оскаржуваними положеннями Рішення Міськрада встановила заборону щодо торгівлі алкогольними напоями у місті в нічний та ранковий час, то висновок суду касаційної інстанції про те, що воно прийнято в межах наданих органу місцевого самоврядування повноважень, встановлених законодавством, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За таких установлених судами фактичних обставин справи висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, не відповідає викладеному у наданій для порівняння постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, тому ухвала цього суду від 1 жовтня 2015 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241 242 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2015 року скасувати, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.