Неправомірна бездіяльність забудовника щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури міста - є протиправною формою поведінки, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди (ВСУ, справа № 3-1553гс16, 22.03.17)

Фабула судового акту: Ця судова справа стосується досить проблемних питань пайової участі забудовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Протягом останнього часу утворилась ситуація, коли судами по різному тлумачилось поняття реконструкції існуючої забудови, з'являлись висновки про те, що ця процедура не охоплюється поняттям будівництва, а тому не тягне за собою обов’язок сплати відповідних внесків.

Досить часто перемагала також позиції про те, що прийняття об’єкту в експлуатацію та недотримання органами місцевого самоврядування 15 денного терміну на укладання договору, ухилення від його укладання в різний спосіб, дозволяють уникнути зобов’язання сплати пайових внесків.

Вірогідно, з цих причин ще у 2016 р. ВСУ сформував правову позицію від 16 листопада 2016 року у справі № 922/5937/15 про те, що невиконання замовником будівництва обов’язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об’єкта будівництва звільняє його від такого обов’язку.

Справа, що коментується нижче, також стосується цього питання і, здається в повному обсязі вирішує цю проблему.

Міська рада (позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця (ФОП, відповідач про стягнення упущеної вигоди у розмірі 3200,00 грн, з посиланням на невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без зміни постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, дія цього Закону не поширюється на відповідача, оскільки ним здійснювалось лише реконструкція існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у неї відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.

ВГСУ у справі № 908/271/16 судові рішення залишив без змін, хоча не погодився з наведеною мотивацією судів першої і другої інстанцій.

Зокрема, він зазначив, що реконструкція існуючої забудови та територій, наряду з новим будівництвом об'єктів, є окремим видом забудови територій. Виходячи з тлумачення норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", передбачений обов'язок замовника, який має намір щодо реконструкції існуючої забудови та територій укласти договір про участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Разом з тим, ВГСУ зазначив, що відповідач зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у спосіб укладення відповідного договору та виконати його умови. Істотною умовою договору про пайову участь є розмір такої участі, який має бути розрахованим відповідно до вимог законодавства та погодженим сторонами у відповідному договорі.

Розглянувши цю справу, ВСУ всі попередні судові рішення скасував і ухвалив нове рішення, яким позов міської ради задовольнив.

При цьому ВСУ виходив з того, що неукладення відповідачем договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій.

Неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міськрада була позбавлена права отримати відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.

Аналізуйте судовий акт: Сплив граничного строку для укладення договору про пайову участь не звільняє замовника будівництва від обов’язку ініціювати укладення такого договору з органом місцевого самоврядування (ВСУ від 30 листопада 2016 р. у спрві № 3-1323гс16)

Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури визнається судом укладеним без підпису замовника (ВГСУ від 28 липня 2016 року у справі № 909/1416/15)

За ухилення від оформлення договору оренди орган місцевого самоврядування стягує із фактичного землекористувача збитки (неодержаний дохід) (ВСУ від 17 лютого 2016 р. у справі № 3-1160г15)

ДАБІ має право проводити позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства незважаючи на мораторій та притягувати забудовника до відповідальності (ВАСУ від 19 травня 2016р. у справі К/800/51429/15)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Берднік І.С., суддів: Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Запорізької міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 серпня 2016 року у справі № 908/312/16 за позовом Запорізької міської ради до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року Запорізька міська рада (далі – Запорізька міськрада) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 3 200,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ (далі – Закон № 3038-VІ) та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міськради від 24 грудня 2012 року № 77 (далі – Порядок), ФОП ОСОБА_1 зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя шляхом укладення договору про пайову участь. Однак у порушення вимог закону ФОП ОСОБА_1 договору про пайову участь із Запорізькою міськрадою не уклав і не сплатив пайового внеску, внаслідок чого позивачеві завдано збитків у виді упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22 березня 2016 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 2 серпня 2016 року залишив постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 22 березня 2016 року без змін.

Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідача не містять елементів складу цивільного правопорушення, а тому немає і підстав для відшкодування позивачеві збитків у виді упущеної вигоди. При цьому Вищий господарський суд України зазначив, що ФОП ОСОБА_1 здійснював лише реконструкцію наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже не є замовником будівництва у розумінні норм Закону № 3038-VІ та не зобов’язаний укладати договір про пайову участь і сплачувати пайовий внесок.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 2 серпня 2016 року (з урахуванням уточнень), поданій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), Запорізька міськрада, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (статей 1, 2, 26, 40 Закону № 3038-VІ, статей 9, 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі – Закон № 687-XIV), статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), статей 224, 225 Господарського кодексу України, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 2 серпня 2016 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 22 березня 2016 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування своїх доводів Запорізька міськрада долучила до поданої заяви копію постанови Вищого господарського суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 908/376/16.

У зазначеній постанові суд касаційної інстанції, застосувавши до аналогічних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства стосовно його обов’язку взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок чого позивач був позбавлений права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка підпадає під визначення упущеної вигоди. Також суд касаційної інстанції зауважив, що наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв’язку із зазначеною бездіяльністю відповідача.

Отже, у справі, на постанову в якій посилається заявник, суд касаційної інстанції за подібних обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежного правового висновку щодо наявності підстав для задоволення аналогічних позовних вимог.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що подана Запорізькою міськрадою заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі № 908/312/16, яка розглядається, встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію від 27 серпня 2014 року № ЗП082142380877 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція павільйону у складі торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, замовником будівництва якого є ФОП ОСОБА_1.

9 вересня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП142142510372, в якій зазначено, що відповідач проводив реконструкцію павільйону у складі торговельного комплексу (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 як замовник будівництва не уклав із Запорізькою міськрадою договору про пайову участь відповідно до статті 40 Закону № 3038-VІ та Порядку, на вимогу Запорізької міськради не виконав свого обов’язку зі створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту територіальної громади міста Запоріжжя (не сплатив пайового внеску), Запорізька міськрада звернулася до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення збитків у розмірі 3 200,00 грн (суму нарахованих позивачем збитків відповідач не оспорював).

Відповідно до частин другої, третьої статті 40 Закону № 3038-VІ замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

За змістом положень частини першої статті 40 Закону № 3038-VI порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

24 грудня 2012 року Запорізькою міськрадою прийнято рішення № 77, яким затверджено Порядок.

Цей Порядок регулює організаційні та економічні відносини, пов'язані із залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та укладання договорів про пайову участь (пункт 1.2 Порядку).

Законом № 3038-VI та Порядком встановлено, що саме на замовника покладено обов’язок укладення договору про пайову участь та сплати відповідних коштів.

Замовник – фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (стаття 1 Закону № 3038-VI).

За змістом статей 2, 10 Закону № 3038-VI, статей 4, 9 Закону № 687-XIV під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є замовником будівельних робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція павільйону у складі торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначення забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.

За таких обставин у справі, яка розглядається, висновок судів про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки звільняє відповідача від укладення із Запорізькою міськрадою договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі, є помилковим.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 3-1441гс16.

Крім того, не можна погодитися із висновками судів про відсутність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Згідно зі статтею 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.

Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Запорізька міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

За таких обставин заява Запорізької міськради підлягає задоволенню, постанова Вищого господарського суду України від 2 серпня 2016 року, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 22 березня 2016 року – скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заявленого позову.

Відповідно до статті 49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У справі, яка розглядається, Запорізькою міськрадою сплачено судовий збір у розмірі 6 338,80 грн, з яких:

– за подання позовної заяви – у розмірі 1 378,00 грн (платіжне доручення від 22 січня 2016 року № 29);

– за подання апеляційної скарги – у розмірі 1 515,80 грн (платіжне доручення від 7 січня 2016 року № 354);

– за подання касаційної скарги – у розмірі 1 653,60 грн (платіжне доручення від 23 червня 2016 року № 756);

– за подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі, яка розглядається, – у розмірі 1 791,40 грн (платіжне доручення від 25 листопада 2016 року № 1450).

Таким чином, із ФОП ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь Запорізької міськради судові витрати у розмірі 6 338,80 грн.

Керуючись пунктом 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, статтями 49, 11116, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Запорізької міської ради задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 2 серпня 2016 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 22 березня 2016 року у справі № 908/312/16 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Запорізької міської ради задовольнити.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_1) на користь Запорізької міської ради (розрахунковий рахунок 35419001034816 в ГУДКСУ у Запорізькій області, отримувач – виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, МФО 813015) 3 200 грн (три тисячи двісті гривень) збитків і 6 338,80 грн (шість тисяч триста тридцять вісім гривень вісімдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК.

підписи суддів