Неправильне присвоєння митним органом коду товару УКТ ЗЕД, що імпортується, є ненормативним актом і оскаржується за правилами адміністративного судочинства (ВСУ від 11 вересня 2017р. у справі № № 3-649гс17)

Фабула судового акту: Поки що залишається актуальним відомий вислів підприємця: «Чим більше я узнаю митників, тим більше мені подобаються даїшники». Ця справа триває понад чотирнадцять років, була у ЕСПЛ, ще незакінчена і яскраво ілюструє як все погано в державі із захистом прав бізнесу при імпорті/експорті товарів від свавілля митників.

Законом України «Про митний тариф» затверджено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності – УКТ ЗЕД, яка по суті є систематизованим переліком товарів і використовується, в тому числі для визначення митного тарифу при імпорті/експорті певного товару через державний кордон. Кожному товару присвоєний окремий код залежно від якого розраховується розмір митного тарифу. Начебто все просто, проте для підприємців на практиці все залежить від митного органу. Іноді митники присвоюють неправильний код товару, що імпортується, і тоді підприємець змушений сплачувати митні збори у більшому розмірі ніж це передбачено законом. Іноді митники незважаючи на рішення судів щодо визначення коду попередньої партії товару знову присвоюють код того ж самого імпортуємого товару неправильно, і підприємець знову повинен сплачувати завищені суми митних платежів. Або хабар…

В цій справі підприємство – імпортер вирішило покласти край митному свавіллю. У 2003 році до прийняття Кодексу адміністративного судочинства України, імпортер подав позов до господарського суду про визнання недійсним рішення митниці про визначення коду товару та стягнення суми зайво сплачених коштів. Господарській суд першої інстанції задовільнив позов, а суд апеляційної інстанції не тільки залишив це рішення без змін, а і виніс окрему ухвалу, якою вказав на кричуще порушення законності митниками судових рішень, якими раніше вже було встановлено, що спірний товар відноситься саме до того коду УКТ, до якого його відносив імпортер, а не митниця. Проте, наприкінці 2003 року ВГСУ скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд.

Надалі імпортер все ж таки довів свою правоту у системі господарських судів. Наступним рішенням суду першої інстанції його позов було задоволено, апеляційна, касаційна скарга митниці відхилені, у 2005 році ВСУ відмовив митниці у допуску заяви до провадження за винятковими обставинами.

На жаль окрема ухвала про кричущі порушення законності митниками у цій справі національними судами більше не виносилася. Тому, імпортер оскаржив рішення ВГСУ про скасування окремою ухвали до ЕСПЛ.

24 листопада 2016 року, тобто через 13 років після початку спору, ЕСПЛ у справі «Полімерконтейнер» проти України» (заява № 23620/05) порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини з огляду на те, що органи митної служби неодноразово присвоювали невірний код імпортованому в Україну заявником товару, що призводило до значного збільшення ставки ввізного мита, незважаючи на наявність низки судових рішень щодо правильності коду товару. Відтак, Високий суд зазначив, що мало місце втручання у мирне володіння майном ТОВ «Полімерконтейнер». Нижче наведений витяг з цього рішення ЕСПЛ.

У травні 2017 року імпортер звернувся до ВСУ на підставі ст. 111-19 ГПК України та ст. 239-1 КАС України із заявою, в якій просив ВСУ скасувати постанову ВГСУ ухвалену у 2003 році в частині скасування окремої ухвали суду апеляційної інстанції, яка «ганьбила митників и всю их честь мундира». Імпортер також просив ВСУ прийняти нову окрему ухвалу, яка б визначала порушення прав заявника митними органами у 2003 році.

Мабуть це єдиний випадок в історії українського правосуддя, коли ЕСПЛ вказує Верховному Суду України, що окрема ухвала скасована судом касаційної інстанції незаконно і необхідно щось робити!

Хоча завдяки цій ухвалі ВСУ ми маємо наступний корисний висновок: рішення митного органу про присвоєння коду товару УКТ ЗЕД є ненормативним актом суб’єкта владних повноважень і відповідно до статті 17 КАС України оскаржується імпортером/експортером за правилами адміністративного, а не господарського судочинства.

Аналізуйте судовий акт: Податковий кодекс України не встановлює вину як елемент податкового правопорушення, тому встановлення саме умислу на заниження митної вартості товару не є необхідним для донарахування податкових зобов'язань (справа № К/800/50423/15, 06.09.17)

Відповідно до ч.2 ст. 266 Митного кодексу України перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах

Ухвала суду, яка встановлює істотні обставини скоєння злочину, обов’язково враховується господарським судом при розгляді справи, хоча і не має преюдиціального значення відповідно до ст. 35 ГПК України (ВГСУ, № 916/3175/16 від 02 серпня 2017р.)

Зустрічний позов відповідача із вимогою, яка виникла на підставі іншого договору, хоча і укладеного з позивачем, але не пов’язаного з первісним позовом, НЕ приймається судом (ВГСУ від 07 вересня 2016р. у справі № 905/665/16)

ВИТЯГ З РІШЕННЯ ЕСПЛ У СПРАВІ ТОВ»ПОЛІМЕРКОНТЕЙНЕР» ПРОТИ УКРАЇНИ ВІД 24 ЛИСТОПАДА 2016р.

УХВАЛА

11 вересня 2017 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Ємця А.А.,

суддів: Берднік І.С., Волкова О.Ф., Вус С.М., Гриціва М.І., Гуменюка В.І.,

Жайворонок Т.Є., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Кривенди О.В.,

Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сімоненко В.М. та Школярова В.Ф.,

за участю представників товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод «Полімерконтейнер» (далі – ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер») – Сиротенка С.Є. і Тимочка М.М., Державної фіскальної служби України – Корчинської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні всіх судових палат Верховного Суду України заяву ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року у справі № А-40/250-03 за позовом ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» до Східної регіональної митниці та відділення державного казначейства у м. Харкові про визнання недійсним акта ненормативного характеру та стягнення 42 821 грн 38 коп.,

в с т а н о в и в:

У 2003 році ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» подало до Господарського суду Харківської області позов до Східної регіональної митниці та відділення державного казначейства у м. Харкові про визнання недійсним рішення про визначення коду товару від 6 березня 2003 року № КТ-133-03, прийнятого Східною регіональною митницею (відділ тарифів та митної вартості), про присвоєння товару – тканина поліпропіленова рукавна з поліпропіленових стрічок – коду УКТ ЗЕД 5407.20.1100, вважаючи, що даний товар повинен класифікуватися за кодом УКТ ЗЕД 5407.20.1900, та про стягнення зайво сплачених ввізного мита в сумі 35 684 грн 48 коп. та ПДВ в сумі 7 136 грн 90 коп., разом 42 821 грн 38 коп.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 липня 2003 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2003 року, позов задоволено.

Крім того, 9 жовтня 2003 року Харківським апеляційним господарським судом винесено окрему ухвалу щодо порушення посадовими особами Східної регіональної митниці статті 124 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, статті 11 Закону України «Про судоустрій України», які виразились у зневажанні судових рішень, якими вже неодноразово було встановлено, що спірний товар відноситься до коду УКТ ЗЕД 5407.20.1900, про що і зазначав позивач.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2003 року, окрему ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2003 року та рішення Господарського суду Харківської області від 25 липня 2003 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 грудня 2004 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2005 року та постановою Вищого господарського суду України від 12 липня 2005 року, позов задоволено.

Ухвалою Верховного Суду України від 8 вересня 2005 року відмовлено в допуску до провадження за винятковими обставинами касаційної скарги Харківської митниці на постанову Вищого господарської суду України від 12 липня 2005 року.

22 червня 2005 року ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» подало заяву до Європейського суду з прав людини на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція про захист прав людини), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24 листопада 2016 року у справі «ТОВ «Полімерконтейнер» проти України» (заява № 23620/05) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини з огляду на те, що органи митної служби неодноразово присвоювали невірний код імпортованому в Україну заявником товару, що призводило до значного збільшення ставки ввізного мита, незважаючи на наявність низки судових рішень щодо правильності коду товару. Відтак, Високий суд зазначив, що мало місце втручання у мирне володіння майном ТОВ «Полімерконтейнер».

Рішення Європейського суду з прав людини від 24 листопада 2016 року у справі «ТОВ «Полімерконтейнер» проти України» (заява № 23620/05) набуло статусу остаточного 24 лютого 2017 року.

15 травня 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» у порядку статті 239¹ Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), статті 111¹⁹ Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року у справі № А-40/250-03 із підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом.

Одночасно до заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції заявником додано копію листа Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 17 березня 2017 року № 1578/1/13195-0-30-16/12.0.1-17, отриманого заявником 20 квітня 2017 року, в якому повідомлено ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» про ухвалення Європейським судом з прав людини 24 листопада 2016 року рішення в справі «ТОВ «Полімерконтейнер» проти України».

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року у справі № А-40/250-03 ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» порушує питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року в частині скасування окремої ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2003 року та прийняття нової окремої ухвали щодо порушення прав заявника митними органами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов висновку, що провадження у справі в порядку господарського судочинства підлягає припиненню, а заява – передачі до Верховного Суду України в порядку адміністративного судочинства із таких підстав.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 червня 2017 року в порядку, встановленому ГПК України, справу № А-40/250-03 допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження за заявою ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року.

1 вересня 2005 року набув чинності КАС України.

Згідно з положеннями абзаців першого та шостого пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. А перегляд судових рішень, зазначених в абзаці першому цього пункту, за винятковими обставинами здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Перегляд судових рішень за винятковими обставинами здійснював Верховний Суд України і регулювався цей перегляд главою 3 КАС України, якою нині встановлено перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення про визначення коду товару від 6 березня 2003 року № КТ-133-03, прийнятого суб’єктом владних повноважень – Східною регіональною митницею (відділ тарифів та митної вартості), то цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відтак провадження за заявою ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року, відкрите в порядку господарського судочинства, підлягає припиненню із передачею цієї заяви на розгляд Верховного Суду України в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VII, статтями 80, 111¹⁴ ГПК України 17 235 КАС України, Верховний Суд України

у х в а л и в:

Припинити провадження в порядку господарського судочинства з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року у справі № А-40/250-03 за позовом ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» до Східної регіональної митниці та відділення державного казначейства у м. Харкові про визнання недійсним акта ненормативного характеру та стягнення 42 821 грн 38 коп.

Заяву ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року у справі № А-40/250-03 за позовом ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер» до Східної регіональної митниці та відділення державного казначейства у м. Харкові про визнання недійсним акта ненормативного характеру та стягнення 42 821 грн 38 коп. передати на розгляд Верховного Суду України в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.А. Ємець

Підписи суддів