Встановлення факту сумісного проживання без шлюбу та факту перебування на утриманні не породжують право особи на пенсію у звязку із втратою годувальника (ВССУ, справа № 668/11395/15-ц від 15.03.17р.)

Фабула судового акту: Особа (заявниця) звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сімєю з чоловіком, що помер, та встановити факт перебування її на його утриманні в період з 09 квітня 1992 року по 08 вересня 2009 року. Заінтересованою особою визначено Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

В обґрунтування своїх вимог заявниця зазначала, що вона є непрацездатною особою, яка перебувала на утриманні померлого чоловіка, з яким фактично проживала однією сім’єю, його доходи були для неї постійним і основним джерелом існування. Встановлення факту сумісного проживання без шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні необхідно їй для оформлення у майбутньому права на пенсію у звязку із втратою годувальника.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні заяви відмовлено, з чим також погодився і ВССУ.

Рішення судів ґрунтуються на наступних приписах законодавства.

Ужиті в Законі від 09 липня 2003 року N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною першою статті 21 СК України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до статті 36 СК України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини другої статті 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», на яку посилається заявник, право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають лише непрацездатні члени сім'ї померлого, коло яких визначено законом, які були на повному утриманні померлого або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом для існування.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Враховуючи викладене, факт, який просить встановити заявниця, не може тягти за собою правових наслідків у вигляді можливості переходу заявника на пенсію по втраті годувальника, оскільки заявниця не відноситься до кола осіб , що мають право на отримання такої пенсії.

Аналізуйте судовий акт: Під час встановлення у суді факту проживання однією сім’єю виник спір про право, тому заяву слід залишити без розгляду, ухвалені у справі рішення скасувати, а окреме провадження припинити (ВССУ від 8 лютого 2017р. у справі № 127/16445/15-ц)

Право на аліменти має непрацездатний член подружжя, який не забезпечений прожитковим мінімумом за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу (ВСУ у справі № 6-3066цс15 від 13 квітня 2016р.)

У випадку припинення права власності особи на житлове приміщення, припиняється і право користування (проживання) у цьому приміщенні членів його сім'ї ( Постанова ВСУ №6-158цс14)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів:Висоцької В.С., Гримич М.К., Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_5, заінтересовані особи: ОСОБА_6, Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про встановлення факту сумісного проживання без шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 2 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити факт перебування на його утриманні.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_5 є непрацездатною особою, яка перебувала на утриманні померлого чоловіка, з яким фактично проживала однією сім'єю, його доходи були для неї постійним і основним джерелом існування. Встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні необхідно їй для оформлення у майбутньому права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 2 березня 2016 року, у задоволенні заявлених вимог відмовлено.

ОСОБА_5, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні суд першої інстанції виходив з того, що від встановлення факту проживання однією сім'єю не залежить виникнення у ОСОБА_5 права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а доказів перебування на утриманні ОСОБА_7 протягом визначеного заявником періоду остання суду не надала.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновками останнього та, крім іншого, виходив з того, що в розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника. Норми права в сфері пенсійного забезпечення, не передбачають права на перехід на пенсію по втраті годувальника чоловіка/жінки, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Згідно висновків апеляційного суду, факт, який просить встановити ОСОБА_5, з урахуванням вимог чинного законодавства, не може тягти за собою правових наслідків у вигляді можливості переходу заявника на пенсію по втраті годувальника, оскільки заявник не відноситься до кола осіб, що мають право на отримання такої пенсії. При цьому, належних та достатніх доказів на підтвердження того факту, що за період з 9 квітня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 перебувала на утриманні померлого, суду не надано.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5, 1951 року народження, з 1976 року перебувала у шлюбі та проживала разом з ОСОБА_7, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Згідно з довідками про пенсію заявника та пенсію ОСОБА_7, дохід останнього значно перевищував дохід заявника, у зв'язку з чим більшість сімейних витрат фактично оплачувалось за рахунок коштів ОСОБА_7, що також підтвердили свідки.

Листом Головного управління ПФУ в Херсонській області від 23 квітня 2015 року ОСОБА_5 повідомлено про те, що вона не має права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, оскільки таке право має дружина годувальника, а 9 квітня 1992 року шлюб між нею та ОСОБА_7 було розірвано (а.с. 14).

Звернувшись до суду з даною заявою, заявник просить встановити факт знаходження її на утриманні ОСОБА_7 та факт проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_7, посилаючись на її право за таких обставин на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», на яку посилається заявник, право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають лише непрацездатні члени сім'ї померлого, коло яких визначено законом, які були на повному утриманні померлого або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом для існування. Аналогічні положення передбачені ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.ст. 37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

З урахуванням наведених норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що законодавством в сфері пенсійного забезпечення не передбачено право переходу на пенсію по втраті годувальника чоловіка/жінки, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Заявник не відноситься до кола осіб, які за законом мають право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки вона є працездатною, з 1982 року постійно працювала в ВАТ «Концерн Електромаш» де отримувала заробітну плату, на даний час досягла пенсійного віку та отримує встановлену їй пенсію, що підтверджується матеріалами справи та останньою не заперечується.

Вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_7 та факту проживання її однією сім'єю з померлим ОСОБА_7, в межах обґрунтування заявником своїх вимог, не підлягають задоволенню, оскільки від встановлення такого факту не залежить виникнення у неї права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Сам по собі факт отримання ОСОБА_5 доходу у меншому розмірі, ніж у ОСОБА_7, на що вона посилається в обґрунтування своїх вимог, не є підставою для задоволення цих вимог, оскільки вказані обставини не дають підстав для визнання ОСОБА_5 непрацездатною.

Встановивши зазначені обставини справи та здійснивши аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_7 та факту проживання її однією сім'єю з померлим ОСОБА_7, в межах заявлених у даній заяві вимог.

При встановлені фактичних обставин справи судами попередніх інстанцій не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судових рішень правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 2 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук судді В.С. Висоцька М.К. Гримич О.В. Кафідова О.В. Умнова