Враховуючи вік дитини та її інтереси, суд може обумовити побачення батька з малолітньою дитиною обов’язковою присутністю матері (справа № 321/657/16-ц, 13.12.17)

Фабула судового акта: Рішенням апеляційного суду ухвалено рішення, яким позовні вимоги батька малолітньої дитини до матері останньої про усунення перешкод щодо участі та вільному спілкуванні з дитиною, були задоволено частково.

Усунено перешкоди у спілкуванні та вихованні сина, встановивши спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні сина шляхом надання систематичних побачень з дитиною у відповідні дні та години , а також в інший час - за наявності домовленості сторін. При цьому суд постановив, що всі побачення відбуваються у присутності матері дитини.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, а з ним погодився і ВССУ, виходив з того, що дитина досягла віку лише 5-ти років, постійно проживає з матір'ю, звикла до неї, а тому в інтересах дитини, враховуючи вік дитини необхідно обумовити побачення позивача з малолітньою дитиною в присутності матері.

Адже, відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України, в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутності іншої особи.

А за ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII, ч. 7, 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналізуйте судовий акт: ВССУ: Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (побачення, спільний відпочинок, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час спілкування (справа № 757/43715/15-ц, 03.07.17)

Дозвіл суду на виїзд дитини за межі України без згоди батька не абсолютний, а отримується кожен раз із зазначенням країни та строку перебування дитини (ВССУ від 16 березня 2016р. у справі 6-33303ск15)

Порядок спілкування та способи участі у вихованні малолітньої дитини можуть бути змінені судом (Ухвала Вищого спеціалізованого суду, судді Гулька Б. І., Луспеник Д. Д., Хопти С. Ф.)

ВССУ: Несплата аліментів батьком НЕ є доказом ухилення від участі у вихованні дитини і підставою для позбавлення батьківських прав на підставі ст. 164 СК України (ВССУ від 01 листопада 2017р. у справі № 299/3019/16-ц)

ВСУ: Оплата вартості навчання неповнолітньої дитини та її проживання в гуртожитку відноситься до додаткових витрат на дитину, частина яких може бути стягнута з одного з батьків у твердій грошовій сумі (справа 6-1489цс17, 13.09.17)

Рівності прав між батьками щодо дитини не існує. Незважаючи на однозначне бажання дитини залишитись з батьком суд визначив її місце проживання з матір’ю (ВСУ від 12 липня 2017р. у справі № 6-564цс17)

Ухвала

13 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ЄвтушенкоО.І., Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: Михайлівська державна адміністрація Запорізької області, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському районі, про усунення перешкод щодо участі та вільному спілкуванні з дитиною,

за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6, треті особи: Михайлівська державна адміністрація Запорізької області, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському районі, про усунення перешкод щодо участі та вільному спілкуванні з дитиною.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що 27 серпня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено шлюб, який розірвано рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2015 року.

За час перебування у шлюбі, у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_4 - батько та ОСОБА_5 - бабуся малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказували, що ОСОБА_6, матір малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, перешкоджає бачитися їм із дитиною та обмежила їхнє спілкування та участь у вихованні дитини.

Згідно з розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Жовтневому району від 18 листопада 2015 року № 406, визначено час та місце побачень батька ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_7 за місцем реєстрації батька ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2.

Однак ОСОБА_4 фактично проживає у м. Запоріжжя за адресою: АДРЕСА_1 та працює у Запорізькому моторвагонному ДЕПО, у звʼязку із чим у нього з ОСОБА_6 виникають суперечності щодо побачень та участі у вихованні дитини.

ОСОБА_4. та ОСОБА_6 фактично мешкають у м. Запоріжжі.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили усунути перешкоди щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Усунено перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши спосіб участі ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні сина шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожного вівторка та четверга з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., а також першу та третю суботу кожного місяця з 11 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. з дотриманням графіку роботи навчальних закладів, в яких дитина буде отримувати освіту, на території, за домовленістю сторін, будь-яких дитячих культурно-розважальних комплексів, а також місцях масового відпочинку: парках, скверах, пляжах, спортивно-ігрових майданчиках, місцях громадського харчування: їдальні, кафе, ресторани, що знаходяться на території м. Запоріжжя, а також в інший час в зазначених місцях - за наявності домовленості сторін, всі побачення у присутності матері - ОСОБА_6

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року та залишити в силі рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звʼязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 не доведено, що ОСОБА_6 створює йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, та ухвалюючи в цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що батько малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 має право на побачення з рідним сином.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 в апеляційному порядку не переглядалося, а тому судом касаційної інстанції не перевіряється.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 серпня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено шлюб, який розірвано рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2015 року.

За час перебування у шлюбі, у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Жовтневому району від 18 листопада 2015 року № 406, визначено час та місце побачень батька ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_7 за місцем реєстрації батька ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2.

За ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII, ч. 7, 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно ст. ст. 141, 151 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки, щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків, щодо дитини; батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України, в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутності іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Згідно з ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6, при цьому врахував те, що дитина досягла віку лише 5-ти років, постійно проживає з матір'ю, звикла до неї, а тому в інтересах дитини, враховуючи вік дитини необхідно обумовити побачення позивача з малолітньою дитиною в присутності матері (відповідачки), у випадку такої можливості у неї, оскільки ОСОБА_4 є рідним батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: Михайлівська державна адміністрація Запорізької області, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському районі, про усунення перешкод щодо участі та вільному спілкуванні з дитиною залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О.І. Євтушенко І.М. Завгородня О.В. Попович