Відсутність повного тексту рішення суду унеможливлює мотивування апеляційної скарги, тому присутність сторони при проголошенні неповного тексту рішення не є підставою для відмови у поновленні строку оскарження (справа № 308/11916/15-ц, 13.12.17)

Фабула судового акта: У судовому засіданні 01 липня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Копія цього рішення була надіслана судом відповідачеві (ТОВ) 15 липня 2016 року, а з апеляційною скаргою ТОВ звернулося 22 липня 2016 року, тобто поза межами строку, встановленого законом (більше 10 днів з моменту його проголошення).

Апеляційний суд своєю ухвалою від 22 серпня 2016 року відповідно до вимог ч. 3 ст. 297 ЦПК України залишив апеляційну скаргу ТОВ без руху, надавши останньому строк для заявлення клопотання та обґрунтування поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження, сплати судового збору. На виконання вимог цієї ухвали ТОВ звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення відповідного пропущено процесуального строку, мотивуючи підстави клопотання тим, що заявником повний текст судового рішення суду першої інстанції було отримано наручно в суді лише 13 липня 2016 року, про що в матеріалах справи є відповідна відмітка.

Незважаючи на це, апеляційний суд визнав доводи ТОВ щодо причини пропущення строку на апеляційне оскарження неповажними та дійшов висновку про відсутність підстав для його поновлення. Але суд касаційної інстанції з таким ріщенням не погодився і скасував його, а справу передав до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

В основу такого рішення ВССУ покладені наступні судження та приписи чинного законодавства.

ЦПК України не містить вичерпного переліку поважності причин пропущення строку на оскарження. Вони оцінюються у кожній конкретній справі, виходячи із фактичних обставин.

За таких обставин апеляційний суд не взяв до уваги те, що сама по собі присутність сторони чи її представника під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення і отримання їх копії не є безумовною підставою для відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки відсутність у сторони повного тексту судового рішення унеможливлює мотивування апеляційної скарги, що є її обов'язковим елементом відповідно до вимог ст. 295 ЦПК України.

Отже, за логікою ВССУ в цьому випадку фактично йдеться про ігнорування апеляційним судом положень ст. 55 Конституції України, та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, щодо дотримання права заявника на доступ до правосуддя.

Доречно звернути увагу на те, що в цій справі ВССУ був досить категоричним і не зазначав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, як це було зазначено,наприклад, в ухвалі ВССУ від 30 грудня 2015 р. у справі № 6-28190ск15.

В правовій же позиції у справі № 6-1422цс17 Верховний Суд України зазначив, що «відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03)».

Аналізуйте судовий акт: ВГСУ: На сторону процесу законодавством НЕ покладено обов'язок здійснювати моніторинг щодо існування судових проваджень, у яких він виступає учасником судового процесу (№ 911/4241/15 від 10.10.2017)

Бездіяльність суду першої інстанції є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення (ВСУ від 7 вересня 2016 року у справі № 6-1250цс16)

ВСУ: Поновлення судом процесуального строку на оскарження рішення БЕЗ наведення причини та скасування цього рішення, є порушенням п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (ВСУ від 16 серпня 2017р. у справі № 6-577цс17)

Порушення судом апеляційної інстанції строків надання (направлення) власного судового акту учаснику справи є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження цього акту (ВСУ у справі № 6-3102цс16 від 8 лютого 2017р.)

Заява про перегляд постанови ВГСУ не приймається до розгляду оскільки сама додана постанова роздрукована із інтернет-видання «Ліга Закон» (ВСУ від 23 лютого 2017 р. у справі № 922/2130/16)

Відсутність у ГПК прямої вказівки на заборону оскарження ухвали зобов’язують суд апеляційної та/або касаційної інстанції прийняти правильно оформлену скаргу до розгляду (ВГСУ від 29 листопада 2016 р. у справі № 910/14968/14)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючогоКафідової О.В., суддів: Гримич М.К., Леванчука А.О.,Закропивного О.В., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), третя особа - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 04 липня 2016 року, позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строк позовної давності для звернення в суд за захистом порушеного права.

Визнати частково недійсним договір про відступлення прав вимоги, укладений 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині передачі ТОВ «Кредитні ініціативи» права за договором про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року, укладеним між ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ОСОБА_6, відповідно до витягу з Реєстру позичальників (Додаток №1) до договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, який підписаний представником ТОВ «Кредитні ініціативи».

Договір про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_6 визнано недійсним з моменту укладення.

Визнано неукладеним договір № 42-26/10 від 24 лютого 2009 року про внесення змін і доповнень договору про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року.

Іпотечний договір № 27/23-2007 від 14 лютого 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу за реєстровим № 199, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_6, визнано недійсним з моменту укладення.

Вилучено запис з Державного реєстру іпотек № 3706599 (дата первинної реєстрації 14 лютого 2007 року) зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. 05 грудня 2013 року відносно об'єкта обтяження: квартира, за адресою: АДРЕСА_1.

Вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 4496434 зареєстрованого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу 14 лютого 2007 року відносно об'єкта обтяження: квартира, за адресою: АДРЕСА_1.

Договір поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_7, визнано припиненим.

Визнано неукладеним договір про внесення змін № 44-26/10 від 24 лютого 2009 року до договору поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_7

Не погоджуючись із вказаним рішенням міськрайонного суду ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 серпня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2016 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Наступною ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 вересня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2016 року з підстав, передбачених ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просить скасувати ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 вересня 2016 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Постановляючи оспорювану в касаційному порядку ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд Закарпатської області виходив із того, що апеляційна скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 294 ЦПК України, і наведені заявником підстави пропуску відповідного процесуального строку не є переконливими та поважними.

Проте до таких висновків апеляційний суд дійшов із порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦПК України рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи (а. с. 114), у судовому засіданні 01 липня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Копія рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2016 року була надіслана судом відповідачеві ТОВ «Кредитні ініціативи» 15 липня 2016 року (а. с. 127).

З апеляційною скаргою ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося 22 липня 2016 року (а. с. 135), тобто поза межами строку, встановленого законом (більше 10 днів з моменту його проголошення).

Апеляційний суд Закарпатської області ухвалою від 22 серпня 2016 року відповідно до вимог ч. 3 ст. 297 ЦПК України залишив апеляційну скаргу товариства без руху, надавши останньому строк для заявлення клопотання та обґрунтування поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження, сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 22 серпня 2016 року товариство звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення відповідного пропущено процесуального строку, мотивуючи підстави клопотання тим, що заявником повний текст судового рішення міськрайонного суду було отримано наручно в суді лише 13 липня 2016 року, про що в матеріалах справи є відповідна відмітка.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 3 ст. 294 ЦПК України апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропущення цього строку.

Апеляційний суд визнав доводи ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо причини пропущення строку на апеляційне оскарження неповажними та дійшов висновку про відсутність підстав для його поновлення.

Разом із тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ЦПК України не містить вичерпного переліку поважності причин пропущення строку на оскарження. Вони оцінюються у кожній конкретній справі, виходячи із фактичних обставин.

Апеляційний суд належним чином не дослідив причини пропущення строку на апеляційне оскарження, не врахував те, що відповідач виконав вказівки суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги та звернувся до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, не надав належної оцінки доводам товариства що повний текст рішення суду було виготовлено із запізненням, не звернув увагу на те, що дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошено ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і відмовив в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження у справі.

Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги те, що сама по собі присутність сторони чи її представника під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення і отримання їх копії не є безумовною підставою для відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки відсутність у сторони повного тексту судового рішення унеможливлює мотивування апеляційної скарги, що є її обов'язковим елементом відповідно до вимог ст. 295 ЦПК України.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана в касаційному порядку ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 вересня 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.В. Кафідова Судді:М.К. Гримич О.В. Закропивний А.О. Леванчук Т.О