01.03.2018 | Автор: Олександр Боков
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення її від сплати судового збору (справа № 754/4275/16-ц 08.11.2017)

Фабула судового акта: Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем у визначений строк недоліки апеляційної скарги не усунено, а саме: не сплачено судовий збір за відсутності підстав для звільнення від  його сплати.

ВССУ з цим рішенням не погодився і скасував його, посилаючись на ч. 1 ст. 82 ЦПК України, якою передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. А відповідно до вимог ч. 3 ст. 82 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Касаційний суд наголосив, що разом з апеляційною скаргою  заявниця надіслала на адресу апеляційного суду клопотання про звільнення її від сплати судового збору з підстав, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України, в обґрунтування якого посилалася на те, що має скрутний майновий стан, а саме: після раптової смерті чоловіка на її утриманні залишився неповнолітній син та батько чоловіка, інвалід війни  1 групи, надавши на підтвердження цього відповідні документи.

За таких обставин не можна вважати справедливим скасоване судове рішення, адже особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Подібні судові справи в практиці касаційних судів зустрічаються не часто, скоріше, - навпаки. Тому є сенс  звернути на них увагу і використовувати як певну «інструкцію» при захисті своїх прав і законних інтересів.

Наприклад у справі № 363/181/16-ц від 16.08.17 ВССУ  скасував ухвалу апеляційного суду а справу передав до апеляційного суду відкриття апеляційного провадження у справі, зазначивши, що клопотанням про зменшення розміру судового збору заявниця обґрунтовувала тим, що має скрутний майновий стан, перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та має єдиний дохід в розмірі 860 грн на місяць, крім того, зазначала, що в неї відсутні будь-які збереження  або майно, реалізація якого б дозволяла сплатити судовий збір в необхідному розмірі.

В ухвалі від 04.01.18  у справі №  826/14836/16 вже новий Верховний Суд зазначив: «Зважаючи  на  скрутний майновий стан сторони, колегія суддів приходить до висновку про можливість звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки він становить (1984,32 грн.) більше, ніж місячний розмір пенсії».

У всіх наведених випадках касаційний суд посилався на положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини,зокрема, на рішення від 19 червня  2001 року у справі «Креуз проти Польщі», в якому зазначається, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Аналізуйте судовий акт: Судовий збір не сплачується при поданні позову щодо захисту порушеного права споживача (ВССУ у справі № 757/32520/16-к від 18 травня 2016р.)

За подання апеляційної чи касаційної скарги при оскарженні постанови про адміністративне правопорушення судовий збір НЕ сплачується (ВСУ від 13 грудня 2016 р. у справі 306/17/16-а)

Навіть якщо і виграєш суд, то судовий збір не стягнеш з відповідача, який законом звільнений від його сплати?! (ВСУ від 28 лютого 2017р. у справі № 21-3829а16)

Суд/КЦС: За подання апеляційної скарги на ухвалу суду щодо оскарження дій держвиконавця судовий збір НЕ сплачується (№ 565/256/15-ц від 18.01.2018)

З0 днів дає суд фіскальному органу для надання доказів про відсутність коштів для сплати судового збору за подання касаційної скарги і попереджає, що без подання - залишить скаргу без розгляду (ВАСУ від 15 листопада 2016р., К/800/30652/16)

Звільняти чи не звільняти? Питання сплати судового збору залишається невизначеним

 

 

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2017 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого     Луспеника Д.Д.,

суддів:                Журавель В.І.,            Закропивного О.В.,    

                            Хопти С.Ф.,                 Штелик С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми коштів, посилаючись на те, що з вини відповідача, яка не повідомила про останнє місце роботи, було допущено переплату допомоги по безробіттю, яка виплачувалася ОСОБА_3 згідно зі ст. ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в загальному розмірі 13 264 грн 90 коп.,  яка підлягає стягненню з останньої на користь позивача.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 7 грудня         2016 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь Київського міського центру зайнятості 13 264 грн 90 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач

ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу разом із клопотанням про звільнення її від сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 7 грудня 2016 року залишено без руху й роз'яснено заявнику право в п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути вказані недоліки, надавши до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору, а саме оригінал квитанції.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування  апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм  процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає  задоволенню з таких підстав.

Визнаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 неподаною та повертаючи її заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем у визначений строк недоліки апеляційної скарги не усунено, а саме: не сплачено судовий збір за відсутності підстав для звільнення від  його сплати.

Проте таких висновків апеляційний суд дійшов передчасно, виходячи з такого.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10

«Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від  сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) (далі - Конвенція), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня  2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 82 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

У п. 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»  роз'яснено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 82 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як роз'яснено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач відповідно до ст. ст. 292-295 ЦПК України повинен перевірити, зокрема, чи сплачено в належному розмірі та у визначеному порядку судовий збір.

Якщо апеляційна скарга за формою та змістом не відповідає вимогам, встановленим ст. 295 ЦПК України, перелік яких є вичерпним, суддя-доповідач відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України застосовує положення  ст. 121 ЦПК України та ухвалою залишає апеляційну скаргу без руху.

В ухвалі суду необхідно вказати підстави для залишення апеляційної скарги без руху та визначити строк для усунення недоліків з урахуванням реальної можливості отримання заявником копії ухвали та виправлення вказаних недоліків . В ухвалі може бути зазначено про наслідки невиконання вимог щодо усунення недоліків (ч. 2 ст. 121 ЦПК України). У разі невиконання вимог закону, визначених в ухвалі про залишення скарги без руху, суддя-доповідач постановляє ухвалу про визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення.

Суд відповідно до змісту ч. 1 ст. 73 ЦПК України може продовжити строк, встановлений судом, для вчинення процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що разом з апеляційною скаргою  ОСОБА_3 надіслала на адресу апеляційного суду клопотання про звільнення її від сплати судового збору з підстав, передбачених

ч. ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України, в обґрунтування якого посилалася на те, що має скрутний майновий стан, а саме: після раптової смерті чоловіка ОСОБА_4 на її утриманні залишився неповнолітній син ОСОБА_5 та батько чоловіка - ОСОБА_6, інвалід війни  1 групи, надавши на підтвердження цього відповідні документи (а. с. 93-97).

Проте апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, обмежився загальними фразами щодо відсутності підстав для такого звільнення, не надавши будь-якої оцінки її доводам на підтвердження обставин скрутного майнового стану.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа ‒ передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду  м. Києва  від 17 січня 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва

від 7 грудня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                   Д.Д. Луспеник

Судді:                                                              В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик

9
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення