Склад злочину, передбаченого ст. 156 КК України не передбачає такої ознаки як здійснення статевого акту з потерпілим (№ 127/23665/15-к від 12.10.2016)

Фабула судового акту: На одному з міських пляжів чоловік познайомився з 15-річним вихованцем школи-інтернату. Після спільної гри у волейбол та прогулянки набережною розпусник купив вина. Хоча хлопець від вина відмовився, однак пішов з чоловіком за компанію під міст. Педофіл захмелів і почав "залицятись" до дитини. Малий упирався, тож збоченець вдарив його у груди і примусив задовольняти його статеву хіть шляхом мастурбації його статевого органу. За цим заняттям пару заскочили перехожі, які й викликали поліцію.

За такі дії чоловіка засуджено за ч. 2 ст. 153 КК України (Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи вчинене стосовно неповнолітнього).

Апеляційний суд у задоволенні апеляційної скарги стороні захисту відмовив.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій захисником засідженого було подано касаційну скаргу з підстав невірної кваліфікації його дій та їх переквадіфікації на ч. 1 ст. 156 КК України (Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку).

Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги ВССУ зазначив, що стаття 153 КК України передбачає кримінальну відповідальність за задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи. Цей злочин має всі ознаки зґвалтування. Він вчиняється: з метою задовольнити статеву пристрасть, статеву потребу; стосовно потерпілої особи (жіночої або чоловічої статі); із застосуванням тих же способів - фізичного насильства, погроз чи з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Один із згаданих альтернативних способів як складова цілеспрямованої злочинної і криміноутворюючої ознаки слугує основному злочинному діянню й вчиняється заради останнього. Від зґвалтування його відрізняє лише спосіб задоволення статевої потреби - неприродний, нефізіологічний акт із метою задоволення статевої потреби.

Сутність же розпусних дій (розбещення неповнолітніх у розумінні злочину, передбаченого ст. 156 КК України) є різні способи задоволення винним статевої потреби чи пристрасті або збудження у неповнолітньої особи, яка не досягла 16-річного віку, статевого інстинкту без вчинення статевого акту.

Наведене свідчить, що розмежування насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене щодо неповнолітньої особи (ч. 2 ст. 153 КК України) від розбещення неповнолітніх (ч. 1 ст. 156 КК України) здійснюється як за об'єктом, так і за об'єктивною та суб'єктивною стороною цих злочинів.

Ухвала

іменем україни

12 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю прокурора Опанасюка О.М.,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Гоменюка В.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2016 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Вінниці, який мешкає в цьому місті на АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Відповідно до вироку суду 14 червня 2015 року приблизно о 22.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під центральним мостом у м. Вінниці, застосувавши насильство до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом.

У касаційній скарзі захисник просить ухвалені стосовно ОСОБА_2 судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 156 КК України і призначити покарання в межах строку, який той фактично відбув за оскаржуваним вироком. Керуючись індивідуальними психологічними особливостями потерпілого та стверджуючи про віктимну поведінку останнього, ставить під сумнів правдивість показань потерпілого стосовно обставин вчиненого щодо нього злочину (в тому числі в частині спричинення тому тілесних ушкоджень), вважає, що суд дії засудженого неправильно кваліфікував за ч. 2 ст. 153 КК України. Крім того, вважає, що покарання призначено ОСОБА_2 без дотримання вимог статей 65-67 КК України. Апеляційний суд, на думку захисника, ці недоліки не виправив, апеляційну скаргу розглянув формально і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про безпідставність поданої захисником в інтересах засудженого касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи цієї скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Стаття 153 КК України передбачає кримінальну відповідальність за задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи. Цей злочин має всі ознаки зґвалтування. Він вчиняється: з метою задовольнити статеву пристрасть, статеву потребу; стосовно потерпілої особи (жіночої або чоловічої статі); із застосуванням тих же способів - фізичного насильства, погроз чи з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Один із згаданих альтернативних способів як складова цілеспрямованої злочинної і криміноутворюючої ознаки слугує основному злочинному діянню й вчиняється заради останнього. Від зґвалтування його відрізняє лише спосіб задоволення статевої потреби - неприродний, нефізіологічний акт із метою задоволення статевої потреби.

Сутність же розпусних дій (розбещення неповнолітніх у розумінні злочину, передбаченого ст. 156 КК України) є різні способи задоволення винним статевої потреби чи пристрасті або збудження у неповнолітньої особи, яка не досягла 16-річного віку, статевого інстинкту без вчинення статевого акту.

Наведене свідчить, що розмежування насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене щодо неповнолітньої особи (ч. 2 ст. 153 КК України) від розбещення неповнолітніх (ч. 1 ст. 156 КК України) здійснюється як за об'єктом, так і за об'єктивною та суб'єктивною стороною цих злочинів.

Матеріалами провадження підтверджено, що суди обох інстанцій ретельно перевіряли ці обставини, оскільки стороною захисту ставилися питання про правильність кваліфікації дій засудженого, і їхні висновки про винність ОСОБА_2 саме у насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із неповнолітнім ОСОБА_3 із застосуванням фізичного насильства ґрунтуються на зібраних та безпосередньо і ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, зокрема, - показаннях потерпілого, свідків; даних протоколів впізнання та слідчого експерименту за їхньою участю; огляду місця події; висновку судово-медичної експертизи щодо потерпілого.

Цим доказам судом дано всебічну, повну й об'єктивну оцінку та спростовано доводи засудженого про його непричетність до вчиненого.

Так, із показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що саме ОСОБА_2 за встановлених судом і викладених у вироку обставин вчинив щодо нього насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Свої показання потерпілий підтвердив під час слідчого експерименту, де детально та послідовно вказав на обставини вчиненого стосовно нього злочину, і розповів, що засудженому було достеменно відомо про його неповнолітній вік (що йому виповнилося 16 років).

Показання потерпілого не суперечать показанням самого засудженого про те, що у встановлений у вироку час та місті між потерпілим і ним мали розмови про його (засудженого) нетрадиційну сексуальну орієнтацію, а потім й стосунки сексуального характеру.

Ставити під сумнів показання потерпілого щодо обставин вчиненого ОСОБА_2 стосовно нього злочину підстав немає. А твердження захисника про віктимну поведінку потерпілого голослівні і нічим не підтверджені.

Те, що засуджений дійсно із застосуванням насильства задовольнив статеву пристрасть неприродним способом із потерпілим ОСОБА_3 підтвердили свідки - очевидці злочину ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Показання потерпілого і згаданих свідків узгоджуються з даними протоколів впізнання, слідчого експерименту за їхньою участю та висновками судово-медичної експертизи потерпілого про характер, локалізацію, механізм спричинення і ступінь тяжкості виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень.

Висновки стаціонарної судово-психіатричної експертизи засудженого на правильність висновків суду не впливають, оскільки їм дана оцінка судом у сукупності з іншими доказами.

За таких обставин доводи захисника засудженого про те, що в діях останнього наявний склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 156 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Давши належну оцінку зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину і дав їм правильну юридичну оцінку, обґрунтовано кваліфікувавши злочинні дії засудженого за ч. 2 ст. 153 КК України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу щодо ОСОБА_2, дотримався вимог ст. 419 КПК України, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника засудженого, поданої на згаданий вирок, яка аналогічна його касаційній скарзі й обґрунтовано залишив цей вирок без зміни.

При перевірці справи касаційним судом не виявлено даних, які могли б свідчити про проявлену судом необ'єктивність при розгляді справи чи допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону при збиранні й оцінці доказів у справі, на що фактично посилається захисник у касаційній скарзі.

Оскільки кримінальний закон судом застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду справи судами обох інстанцій не допущено, підстав для зміни ухвалених стосовно ОСОБА_2 судових рішень колегія суддів не вбачає.

Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, даних про його особу та того, що злочин ним вчинено у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429, статтями 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХП «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката Гоменюка В.М. залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді