Попри те що, що розмір орендної плати є істотною умовою оренди землі, відсутність відповідного пункту в договорі НЕ є підставою для визнання його недійсним (ВССУ у справі № 618/588/16-ц від 02 листопада 2017р.)

Фабула судовго акту: Стаття 15 ЗУ «Про оренду землі» визначає істотні умови договору оренди землі серед яких зокрема: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі тих що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Проте, на практиці, насамперед там де договори оренди нотаріально не посвідчуються сторонами, трапляються випадки не дотримання вимог щодо істотних умов договору.

В даному випадку договорі оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6, 37 га був укладений без зазначення розміру орендної плати строком на 10 років, і орендодавець – нащадок працівника колгоспу звернувся із позовом про визнання такого договору недійсним та про повернення з\д власнику. В договорі оренди зелі також не був вказаний розмір податку за користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції задовільнив позов, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, суд касаційної інстанції залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову суди згадали Постанову ВСУ від 04 лютого 2015 року справа № 6-233цс14.

Згідно такого підходу для визнання договору недійсним (при цьому очевидно будь-якого) недостатньо лише фактичне недотримання сторонами ст. 638 ЦК України –«укладання договору», а необхідно суду встановити, що невизначення сторонами істотної умови в договорі після його укладення порушує права позивача.

В даному випадку позивач начебто не довів, що відсутність орендної плати в договорі порушує його права, а захисту судом підлягає лише порушене право. Суд підкреслив, що позивач отримує орендну плати два роки хоча і невстановленого розміру. Позовні вимоги не уточнювалися, отже за думкою суду позивач сам винен, що неправильно подав позов…

Аналізуйте судовий акт: Невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у договорі оренди не породжує юридичних наслідків та НЕ зумовлює його недійсність (ВСУ у справі № 6-2195цс16 від 13 березня 2017р.)

Отримання власником земельної ділянки грошей від орендаря в якості плати не може свідчити про схвалення ним цього оспореного договору (ВССУ у справі № 395/466/15-ц, 14.12.16)

Відсутність доказів про отримання орендодавцем листів – повідомлень від орендаря про намір поновити договір оренди землі не припиняє переважного права орендаря на поновлення такого договору (ВСУ у справі № 6-2539цс16 від 6 вересня 2017р.)

Договір оренди (в тому числі і земельної ділянки) визнається недійсним, якщо суд встановлює, що переважне право попереднього наймача було порушено внаслідок укладання цього договору (ВСУ від 12 жовтня 2016р. у справі N 6-1282цс16)

Зобов’язальні правовідносини щодо спільного випасання худоби включають і обов’язок по її збереженню на час випасу, і також відповідальність за спричинену шкоду (ВССУ справа № 739/1660/15-ц від 26.10.16)

02 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ЄвтушенкоО.І., Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Мечніково», третя особа - Дворічанська державна адміністрація Харківської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки власнику,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Мечніково» (далі - ПП «Мечніково»), третя

особа - Дворічанська державна адміністрація Харківської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки власнику.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3788 га (з них ріллі - 6,2066 га, кадастровий номер - НОМЕР_1; сіножаті - 0,1722 га, кадастровий номер - НОМЕР_2), розташованої на території Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08 квітня 2011 року державним нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області Зашивайко Н.Г. за реєстровим № 175/2007.

01 липня 2013 року між ОСОБА_4 та ПП «Мечніково» укладено договір оренди належної йому земельної ділянки строком на десять років.

ОСОБА_4 вказував, що при укладенні цього договору було порушено істотну умову, визначену в ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року в редакції № 161-ХІV (з наступними змінами), а саме: не вказано розмір орендної плати, що впливає не тільки на ту суму, яку він повинен отримати, а і на розмір податку за користування земельною ділянкою.

ОСОБА_4 посилаючись на вказані обставини, просив визнати вказаний договір оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язати ПП «Мечніково» передати йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3788 га (з них ріллі - 6,2066 га, кадастровий номер НОМЕР_1; сіножаті - 0,1722 га, кадастровий номер НОМЕР_2), розташовану на території Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 02 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2013 року укладений між ОСОБА_4 та ПП «Мечніково», зареєстрований реєстраційною службою Дворічанського районного управління юстиції Харківської області від 07 вересня 2013 року за реєстраційним номером 2852630.

Зобовʼязано ПП «Мечніково» передати ОСОБА_4 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 6,2066 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом складання акту прийому передачі земельної ділянки.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2017 року рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 02 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2017 року та залишити в силі рішення Дворічанського районного суду Харківської області від

02 лютого 2017 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звʼязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що під час укладення договору сторонами не погоджено всі істотні умови договору оренди земельної ділянки і його було укладено поза волею орендодавця, оскільки особисто ОСОБА_4 його не укладав та не підписував, своєї згоди на його укладення іншими особами від свого імені нікому не надавав; станом на 01 січня 2016 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 207 353 грн 22 коп., а не 124 272 грн 37 коп., з якої сплачувався податок.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів про те, що права ОСОБА_4 дійсно порушуються у зв'язку з відсутності в договорі оренди деяких умов, їх істотності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01 липня 2013 року між ОСОБА_4 та ПП «Мечніково» укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області, та належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08 квітня 2011 року державним нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області Зашивайко Н.Г. за реєстровим № 175/2007.

Між сторонами була досягнута згода щодо усіх істотних умов договору, в подальшому сторони протягом декількох років добросовісно виконували умови даного договору, у тому числі орендар сплачував орендну плату, а орендодавець її отримував.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною(ст. 3 ЦПК України).

Відповдіно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи з того, що відповідно до статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року справа № 6-233цс14.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановив, що матеріали справи не містить доказів про те, що права ОСОБА_4 дійсно порушуються у звʼязку з відсутністю в договорі оренди істотної умови, зокрема орендної плати, оскільки протягом 2013-2015 років ОСОБА_4 отримував оренду плату за землю. А тому за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правильно вказав про те, що позовні вимоги предʼявлено з підстав відсутності у договорі оренди суттєвої умови, а саме - розміру орендної плати. Позовні вимоги не уточнювались.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без рішення апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2017 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332 336 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Мечніково», третя особа - Дворічанська державна адміністрація Харківської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки власнику залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О.І. Євтушенко О.В. Кадєтова С.О. Карпенко