Покладені в основу обвинувачення докази є недопустимими, оскільки в даному випадку мала місце провокація злочину. Підсудного виправдано.(ВССУ від 28 січня 2016р. у справі № 5-280км16)

Фабула судового акту: Слідчий за погодженням з прокурором дійшли висновку, що особа своїми діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 с.307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, вчинений повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК України.

Означена особа була судом визнана невинуватою та виправдана за ч.2 ст.307 КК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину. При цьому суд вважав доведеним, що провадження відносно обвинуваченого було порушено та оперативні дії - розпочаті за відсутності об'єктивної підозри у вчиненні злочину, а під час здійснення оперативних заходів органи досудового розслідування не виявляли необхідної пасивності, отже - відносно нього була здійснена провокація правоохоронних органів, оскільки суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що підсудним було б вчинено злочин без втручання з боку правоохоронних органів.

Висновки суду узгоджуються з позиціями Європейський суд з прав людини. Загальний зміст цих позицій зводиться до того, що суспільні інтереси не можуть виправдовувати використання доказів, що отримані внаслідок провокації правоохоронних органів (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Веселов та інші проти Росії від 2 жовтня 2012 року; рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії від 4 листопада 2010 року; рішення Європейського Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви від 5 лютого 2008 року).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії). Таке повністю відповідає вимогам частини 1 статті 87 КПК України.

Аналізуйте судовий акт: Оперативна закупка наркотичних засобів може проводитись лише у разі внесення відомостей про злочин до ЄРДР при наявності доручення на це слідчого (ВССУ від 12 травня 2016р. у справі № 553/1018/15-к)

Суд визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події та виправдав підсудного на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України (ВССУ, справа № 5-1944км15)

Стаття 309 КК України – докази обвинувачення недопустимі, тому виправдати за недоведеністю винуватості у вчиненні цього діяння (Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2016р., суддя Гажа О. П.)

Особу виправдано за ч.3 ст.185, ч.3 ст.357, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України- звільнено з зали суду, після року Сізо (Вінницький районний суд Вінницької області від 24 червня 2016 р. суддя Карпінська Ю.Ф.)

Доказ отриманий без дозволу слідчого судді на обшук житла є недопустимим і на нього неможливо посилатись при ухваленні вироку, при цьому сам вирок підлягає скасуванню, а провадження закриттю (Апеляційний суд Херсонської області)

Ухвала

іменем україни

28 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів: Орлянської В.І., Тельнікової І.Г.,

при секретарі Петрик В.В.,

за участю прокурора Кулаківського К.О.,

розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого:

02.04.2001 року Тернопільським міським судом за ст. 17 ч.2 ст.81, ч.3 ст.141, ч.3 ст.140, ч.1 ст.89, ч.2 ст.229-6 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 18 жовтня 2004 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 9 місяців;

25 липня 2005 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 11 липня 2008 року на підставі ч.2 ст. 82 КК України із заміною на виправні роботи, на невідбутий строк 8 місяців 20 днів із відрахуванням 20% від заробітної плати;

3 грудня 2009 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70, ст. 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 1 березня 2011 року від відбування покарання на підставі ст. 84 КК України у зв'язку з тяжким захворюванням,

виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину.

Постановлено компенсувати судові витрати за рахунок Державного бюджету України.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у злочинах, вчинених за наступних обставин.

Так, згідно обвинувального акту, зранку 18 серпня 2014 року, ОСОБА_2 у телефонній розмові з ОСОБА_1, попросив останнього продати йому наркотичний засіб - метадон, на що ОСОБА_1 погодився. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, будучи раніше судимим за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, 18 серпня 2014 року за невстановлених слідством обставин, придбав наркотичний засіб - метадон. В подальшому ОСОБА_1, перебуваючи по вул. Лісовій в с. В.Гаї Тернопільського району, неподалік від обласного протитуберкульозного диспансеру, незаконно збув ОСОБА_2 за 60 грн. частину таблетки білого кольору, яка містить у своєму складі метадон, який віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, маса метадону становить 0,0089 г.

Крім цього, 19 вересня 2014 року ОСОБА_2 зателефонував до ОСОБА_1 та попросив продати йому наркотичний засіб - метадон, на що останній погодився. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 19 вересня 2014 року, за невстановлених слідством обставин, придбав наркотичний засіб - метадон. В подальшому ОСОБА_1, перебуваючи по вул. Лісовій в с. В.Гаї Тернопільського району, неподалік від обласного протитуберкульозного диспансеру, повторно незаконно збув ОСОБА_2 за 70 грн. частину таблетки білого кольору, яка містить у своєму складі метадон, який віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, маса метадону становить 0,0104 г.

Місцевий суд, розглядаючи справу за обвинуваченнями ОСОБА_1, прийшов до висновку, що в його діях відсутній склад інкримінованого злочину та ухвалив виправдувальний вирок.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 липня 2015 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи прийняте судом рішення по епізоду збуту наркотичного засобу 18.08.2014 року, просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на те, що судами було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає про те, що досудовим розслідуванням було зібрано достатні докази, які доводять вину ОСОБА_1 у збуті наркотичного засобу 19.09.2014 року, однак суди не дали їм належну оцінку внаслідок чого обвинуваченого було безпідставно виправдано.

На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від ОСОБА_1

Іншими учасниками справи судові рішення не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч.3 ст.271 КПК України та правових позицій, викладених в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах: Веселов та інші проти Росії від 2 жовтня 2012 року; Банніков проти Росії від 4 листопада 2010 року; Раманаускас проти Литви від 5 лютого 2008 року, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати, підбурювати особу на вчинення цього злочину, з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який би вона не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті у такий спосіб речі та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів провадження, основними доказами доведеності вини ОСОБА_1 було визначено показання ОСОБА_2 та дані, які містяться в протоколі про проведення оперативної закупки, протоколі огляду грошових коштів і висновках експертиз.

Суд першої інстанції, оцінивши зазначені докази у сукупності з іншими, виходячи в першу чергу із показань ОСОБА_2, який зазначав про те, що по обом епізодам проведення оперативної закупки, саме він на прохання працівників міліції був ініціатором купівлі наркотичних засобів у ОСОБА_1, прийшов до обґрунтованого висновку, що покладені в основу обвинувачення докази є недопустимими, оскільки зібрані з порушенням вимог КПК України, а також про те, що в даному випадку мала місце провокація злочину.

Таким чином, рішення суду про необхідність виправдання ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу злочину є законним і обґрунтованим, а тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 433-438 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

С.І. Кравченко В.І. Орлянська І.Г. Тельнікова