Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку (ВС/КЦС,справа № 580/168/16-ц, 23.01.18)

Фабула судового акта: Справа, що пропонується увазі читачів, розглянута Верховним Судом у складі Об’єднаної Палати Касаційного цивільного суду з огляду на те, що у судових палатах Касаційного цивільного суду існує принципово різний підхід до розуміння правового значення погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) та правових наслідків відсутності такого погодження. Отже, висновок, що міститься в постанові Суду, безумовно є важливим як з точки зору теорії земельного права, так і судової практики.

Рішення суду першої інстанції, яким визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та скасовано його державну реєстрацію було мотивовано тим, що на час складення акту про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому передачі межових знаків на зберігання, позивач був власником суміжної земельної ділянки, яку отримав у власність відповідач та не підписував зазначений акт. Підпис позивача був підроблений, а тому відповідач набув права власності на земельні ділянки з порушенням порядку виготовлення технічної документації із землеустрою.

Втім, Обєднана Палата погодилась саме з рішенням апеляційного суду, яким в позові було відмовлено.

Сформований Верховним Судом правовий висновок зводиться до наступного.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Як зазначає Суд, ці висновки базуються на приписах частин першої, другої статті 118 ЗК України, статті 122 цього кодексу, статті 106 ЗК України, положеннях наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, яким затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Нажаль Суд практично не приділив уваги оцінці обраного позивачем способу. Між тим, здається, право позивачів на завершення процесу оформлення права власності на земельну ділянку без погодження її межі із суміжним землекористувачем може бути захищено шляхом пред'явлення позову про надання дозволу на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналізуйте судовий акт: Погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) є обов'язковим при виділенні земельної ділянки у власність (ВС/КЦС від 11 липня 2018р. у справі № 263/11779/16-ц)

Відмова сусіда у підписанні АКТУ погодження меж НЕ є порушенням права на приватизацію земельної ділянки і НЕ потребує оскарження у суді (ВС/КЦС у справі №346/4408/15-ц від 18 квітня 2018 р.)

ВС/КЦС: Обгрунтованим є покладення зобов’язання не перешкоджати позивачеві в користуванні земельною ділянкою шляхом ліквідації дерев, які розташовані на його земельній ділянці з порушенням відповідних норм (ВС/КЦС, справа № 709/2365/15-ц, 10.10.18)

ВП ВС: Фактичний користувач земельної ділянки, який безпідставно за рахунок її власника зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування, зобов'язаний повернути ці кошти власнику ст. 1212 ЦК України (ВП ВС справа № 629/4628/16-ц, 23.05.18)

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 580/168/16-ц

провадження № 61-19526сво18

Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Стрільчука В. А., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

треті особи: Василівська сільська рада Лебединського району Сумської області, управління Держгеокадастру у Лебединському районі Сумської області, відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Лебединського міськрайонного управління юстиції,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Сумської області від 18 січня 2017 року у складі суддів: Криворотенка В. І., Хвостика С. Г., Ткачук С. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 На підставі державних актів, йому належить: земельна ділянка площею 0,1556 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; та земельна ділянка площею 0,0870 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за вищевказаною адресою. Крім того, у його користуванні протягом 53 років перебуває земельна ділянка, яка межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,015 га, яка також відокремлена огорожею.

У передачі вказаної земельної ділянки у власність йому було відмовлено у зв'язку з тим, що остання віднесена до природоохоронної зони. Власником іншої частини домоволодіння з 21 грудня 2013 року є відповідач ОСОБА_3 У вересні 2015 року вона попросила його звільнити частину земельної ділянки, якою він користувався 53 роки, оскільки ділянка перебуває у неї у власності. У результаті огляду акту погодження та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому-передачі межових знаків на зберігання було виявлено, що біля прізвища позивача, як суміжного землекористувача, зазначений підпис невідомої особи, а тому, вважає, що зазначений факт свідчить про недійсність зазначено акту та виданих на його підставі Державних актів на право власності на земельну частку.

Позивач просив суд визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельну частку по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4, а також скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за вказаною адресою, що видані на ім'я ОСОБА_3

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області в складі судді: Бакланова Р. В. від 20 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_1, загальною площею 0,2211 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011062102386, виданий на ім'я ОСОБА_4

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2, загальною площею 0,1260 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_4, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011062102388, виданий на ім'я ОСОБА_4

Скасовано державну реєстрацію державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_1, загальною площею 0,2211 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_4, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011062102386. Скасовано державну реєстрацію державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2, загальною площею 0,1260 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_1, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011062102388.

Стягнуто з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 2 202 грн з кожної судових витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи. Стягнуто з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір по 275,60 грн з кожної.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час складення акту про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому передачі межових знаків на зберігання, був власником суміжної земельної ділянки, яку отримала у власність ОСОБА_4 та не підписував зазначений акт. Підпис ОСОБА_2 був підроблений, а тому ОСОБА_4 набула права власності на земельні ділянки з порушенням порядку виготовлення технічної документації із землеустрою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 18 січня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 20 жовтня 2016 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Компенсовано ОСОБА_4, ОСОБА_3 по 1 212,64 грн судового збору за апеляційний розгляд за рахунок держави.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не довів порушення його прав оспорюваними державними актами.

Аргументи учасників справи

У лютому 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій просив оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у його користуванні протягом 53 років перебуває земельна ділянка, яка межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,015 га, яка також відокремлена огорожею. У передачі вказаної земельної ділянки у власність йому було відмовлено у зв'язку з тим, що остання віднесена до природоохоронної зони. Власником іншої частини домоволодіння з 21 грудня 2013 року є відповідач ОСОБА_3 У вересні 2015 року вона попросила його звільнити частину земельної ділянки, якою він користувався 53 роки, оскільки ділянка перебуває у неї у власності. В результаті огляду акту погодження та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому-передачі межових знаків на зберігання було виявлено, що біля прізвища позивача, як суміжного землекористувача, зазначений підпис невідомої особи, а тому, вважає, що зазначений факт свідчить про недійсність акту погодження меж та виданих на його підставі державних актів на право власності на земельну частку.

У березні 2017 року ОСОБА_4 направила заперечення на касаційну скаргу, які підписані представником ОСОБА_5, в якому просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовані тим, що сам по собі факт непогодження меж земельних ділянок під час виготовлення одним із користувачів земельної ділянки технічної документації із землеустрою, за відсутності доказів порушення межі та площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні іншого землекористувача, не є достатньою підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Позивач більше 8 років не звертався за захистом свого нібито порушеного права. Виконання підпису не самим позивачем, а іншою особою не свідчить про його підробку з боку відповідача та не є підставою для визнання недійсним державного акту. Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, що щоб уникнути необов'язкових технічних помилок.

У березні 2017 року ОСОБА_3 направила заперечення на касаційну скаргу, в якому просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовані тим, що жодного доказу, який би підтвердив, що земельна ділянка була надана позивачу в користування, або що він намагався її приватизувати, або що йому було відмовлено в її приватизації, або ж вона перебуває у його власності, останнім суду надано не було. Право власності на земельні ділянки загальною площею 0,2211 га та 0,1260 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_4 набула на підставі державних актів на право приватної власності. Вона є добросовісним набувачем цих земельних. Виконання підпису не самим позивачем, а іншою особою не свідчить про його підробку з боку відповідача та не є підставою для визнання недійсним державного акту. Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, що щоб уникнути необов'язкових технічних помилок.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 лютого 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року справу передано на розгляд Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що у Першій та Другій судових палатах Касаційного цивільного суду існує принципово різний підхід до розуміння правового значення погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) та правових наслідків відсутності такого погодження.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про відхилення аргументів, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 1991 року належить 1/2 частина будинку за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_3, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010852101352 ОСОБА_2 належить земельна ділянка, загальною площею 0,1556 га, розташована АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 належить земельна ділянка, загальною площею 0,087 га, розташована АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_4, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010852101351.

Вказані державні акти на право власності на земельні ділянки видані на підставі рішення Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 01 серпня 2008 року та рішення виконавчого комітету Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 22 грудня 1993 року № 46.

Рішенням Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 10 грудня 2010 року погоджений перехід до ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_4 та наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_4 погодити межі земельної з суміжними землекористувачами та закріпити межі.

Апеляційний суд встановив, що земельні ділянки ОСОБА_4 є суміжними з ділянками, які на праві власності належать ОСОБА_2, Державному підприємству «Лебединський агролісгосп», відкритому акціонерному товариству «Сумиобленерго».

З метою виконання пункту 2 рішення Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 10 грудня 2010 року про погодження та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому - передачі межових знаків 19 листопада 2010 року був складений акт, відповідно до якого, було необхідно погодити в натурі межі суміжних земельних ділянок з земельною ділянкою, що належала ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. У акті від 19 листопада 2010 року власником земельної ділянки зазначена ОСОБА_4, суміжним землевласником - ОСОБА_2

Висновком судово-почеркознавчої № 340 від 09 червня 2016 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у акті про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_4 по АДРЕСА_4 від 19 листопада 2010 року у рядку «Суміжні землевласники (землекористувачі) ОСОБА_2» виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

При задоволенні суд першої інстанції зробив висновок, що на час складення акту про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому передачі межових знаків на зберігання, був власником суміжної земельної ділянки, яку отримала у власність ОСОБА_4 та не підписував зазначений акт. Підпис ОСОБА_2 був підроблений, а тому ОСОБА_4 набула права власності на земельні ділянки з порушенням порядку виготовлення технічної документації із землеустрою.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про відмову у задоволенні позову апеляційний суд зробив висновок, що позивач не довів порушення його прав оспорюваними державними актами.

Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду погоджується із цим висновком апеляційного суду судів з таких підстав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

У статті 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

На виконання статті 106 ЗК України наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

У пункті 3.13. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз вказаних норм свідчить, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Апеляційний суд встановив, що позивач ОСОБА_2, заявляючи вимоги про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_4, посилався на те, що даними державними актами порушується його право на користування земельною ділянкою, яка знаходиться в межах земельної ділянки, на яку ОСОБА_4 отримала державні акти за адресою: АДРЕСА_4. Ця ділянка позначена літерою «Д» на ситуаційному плані і нею позивач користується протягом 53 років. Проте, доказів на підтвердження його правомірного володіння чи користування даною ділянкою позивач не надав. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що дійсно доказів на підтвердження свого права на дану земельну ділянку він немає, також додав, що даною земельною ділянкою користується зі згоди попередніх власників. ОСОБА_2 також не заперечував, що його право на земельні ділянки АДРЕСА_1, на які він має державні акти, не порушується оспорюваними державними актами. Ці земельні ділянки не накладаються, що підтверджується ситуаційним планом та викопіюванням з індексно-кадастрової карти земельних ділянок, що міститься в матеріалах справи.

За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, об'єднана палата вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об'єднаної палати, ОСОБА_6 Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, ОСОБА_6.

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 18 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

В. А. Стрільчук

М. Є. Червинська