Зобов'язання щодо видачі колишньому працівнику підприємства уточнювальної довідки для підтвердження спеціального трудового стажу покладається і на правонаступника такого підприємства (справа № 353/44/15-ц, 14.02.18)

Фабула судового акта: Позовна заява колишнього працівника підприємства про зобов'язання вчинити дії, надання довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії була мотивована тим, що він працював на шкідливому виробництві та має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 46 Конституції України, статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість з яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 «Про затвердження Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Позиція відповідача, що є правонаступником цього підприємства, зводилась до того, що на момент переходу майнових прав та зобов'язань до правонаступника позивач не працював на підприємстві та зобов'язань щодо нього не виникло. Крім того, відсутня первинна документація, оскільки всі документи підприємства були здані до державного архіву у процесі банкрутства, що позбавляє відповідача об'єктивної можливості видати довідку про уточнення пільгового стажу.

Рішення суду, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, позов задоволено – відповідача зобов'язано надавати уточнювальні довідки про наявність трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

При цьому Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду виходив з наступного.

Аналіз положень частини другої та четвертої статті 33 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» положень дає підстави для висновку, що продаж підприємства, як цілісного майнового комплексу, не тягне за собою припинення у нового власника підприємства прав та обов'язків останнього, передбачених статтею 49 КЗпП України, щодо видачі довідки про роботу працівників, що перебували у трудових відносинах з підприємством до його продажу.

Зобов'язання щодо видачі позивачу уточнювальної довідки для підтвердження спеціального трудового стажу покладається на правонаступника такого підприємства, яке не позбавлено можливості звернутися до архівної установи у встановленому законодавством порядку для отримання відповідних відомостей про роботу працівника.

Аналізуйте судовий акт: ВАСУ: Суд надав правову характеристику порушень, виявлених контролерами Держпраці, відмовивши в позові підприємства про скасування постанови цієї служби про накладення штрафу (справа № К/800/10207/17, 31.10.17)

Арбітражний керуючий (ліквідатор) підприємства, яке зробило неправильний або неточний запис у трудовій книжці працівника, має право вносити виправлені відомості у порядку, передбаченому Інструкцією (Справа № 2-а/130/17/14,30.03.15)

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є, зокрема, документальне підтвердження результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. (ВССУ, справа № К/800/6787/13, 07.09.16)

Непроведення або порушення строків проведення атестації не є підставою для відмови в призначенні пільгової пенсії за списком № 2 (Постанова ВСУ у справі №21-307а14 від 16 вересня 2014р.)

Список № 2 или как воспользоваться своим правом выйти на пенсию раньше.

Постанова

Іменем України

14 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 353/44/15-ц

провадження № 61-1182 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівельний завод «Автоливмаш»,

представники відповідача - Труфан МихайлоМихайлович, Непран Оксана Анатоліївна,

відповідач - відкрите акціонерне товариство «Автоливмаш»,

представник відповідача - Міровський ВалентинПетрович,

відповідач - державна компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекоресурси»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівельний завод «Автоливмаш» на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року у складі судді Луковкіної У. Б. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2015 року в складі суддів: Меленко О. Є., Девляшевського В. А., Малєєва А. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності з 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівельний завод «Автоливмаш» (далі - ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш») про зобов'язання вчинити дії, надання довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії. У подальшому до участі в справі як співвідповідачів було залучене відкрите акціонерне товариство «Автоливмаш» (далі - ВАТ «Автоливмаш») та державну компанію з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекоресурси» (далі - ДК «Укрекоресурси»).

Після уточнення позовних вимог та залишення судом без розгляду вимог до ВАТ «Автоливмаш», позивач просив зобов'язати ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш», ДК «Укрекоресурси» надати довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно з додатком № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 920, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу, професії, характеру виконуваної роботи, що зараховується до спеціального стажу, професії, характеру виконуваної роботи, розділу, підрозділу, пункту, найменування списку або його номеру, до якого включається цей період роботи, на підставі чого видана зазначена довідка за період з 01 лютого 1980 року по 08 червня 1987 року.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 у зазначений вище період працював у дільниці УПУ Івано-Франківського заводу ливарних автоматичних ліній «Автоливмаш» на шкідливому виробництві та має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 46 Конституції України, статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість з яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 «Про затвердження Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Відповідачі як правонаступники ВАТ «Автоливмаш», який, у свою чергу, є правонаступником Івано-Франківського заводу ливарних автоматичних ліній «Автоливмаш», відмовляються підтвердити позивачу наявність трудового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з цих підстав ОСОБА_4 просив задовольнити позов.

Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш» та ДК «Укрекоресурси» надати ОСОБА_4 довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно з додатком № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 року № 920, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу, професії, характеру виконуваної роботи, що зараховується до спеціального стажу, професії, характеру виконуваної роботи, розділу, підрозділу, пункту, найменування списку або його номеру, до якого включається цей період роботи, на підставі яких видана зазначена довідка за період з 01 лютого 1980 року по 08 червня 1987 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі є правонаступниками підприємства, у якому працював позивач, тому відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, зобов'язані надавати уточнювальні довідки про наявність трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Крім того, зазначено про преюдиційність обставин, встановлених ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та застосовано до спірних правовідносин за аналогією закону частину шосту статті 107 ЦК України.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент переходу майнових прав та зобов'язань ВАТ «Автоливмаш» до правонаступників ОСОБА_4 не працював на підприємстві та зобов'язань щодо нього у ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш», ДК «Укрекоресурси» не виникло. Крім того, відсутня первинна документація ВАТ «Автоливмаш», оскільки всі документи підприємства були здані до державного архіву у процесі банкрутства, що позбавляє відповідачів об'єктивної можливості видати довідку про уточнення пільгового стажу за правилами, передбаченими Порядком підтвердження наявності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 та Порядком застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Мінсоцполітики від 18 листопада 2005 року № 383.

Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш», ДК «Укрекоресурси» про зобов'язання вчинити дії передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 1 лютого 1980 року по 8 червня 1987 року працював на Івано-Франківському заводі ливарних автоматичних ліній «Автоливмаш» та звернувся до його правонаступника ВАТ «Автоливмаш» для отримання уточнювальні довідки, що підтверджує спеціальний стаж, необхідний для оформлення пенсії за віком на пільгових умовах.

30 вересня 2014 року ВАТ «Автоливмаш» повідомило, що для отримання уточненої довідки необхідно звернутися до правонаступників підприємства - ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш» та виробничого комбінату «Автоливмаш».

Листом від 21 жовтня 2014 року ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш» відмовило ОСОБА_4 у наданні такої довідки, зазначивши, що товариство не є правонаступником ВАТ «Автоливмаш», а всі документи останнього зберігаються у державному архіві м. Івано-Франківська.

6 січня 2015 року Управлінням пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області відмовлено ОСОБА_4 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Відповідно до ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнювальні довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Встановивши, що відповідачі є правонаступниками підприємства, в якому працював позивач, суди правильно виходили з того, що зобов'язання по видачі уточнювальних довідок, які можуть визначати право на оформленні пенсії на пільгових умовах, колишнім працівникам Івано-Франківського заводу ливарних автоматичних ліній «Автоливмаш» перейшло від ВАТ «Автоливмаш» до ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш» та ДК «Укрекоресурси».

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі є правонаступниками ВАТ «Автоливмаш» лише у частині майнових прав та зобов'язань останнього та не повинно видавати уточнюючи довідки про роботу працівникам підприємства до свого вступу в правонаступництво, є безпідставними з таких підстав.

23 липня 2004 року між ВАТ «Автоливмаш», ТОВ «Куфур», правонаступником якого є ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш», та ДК «Укрекоресурси» укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ «Автоливмаш» при викупі в процесі відновлення платоспроможності боржника.

Пунктом 1.6. цього договору визначено, що покупці є правонаступниками майнових прав та зобов'язань цілісного майнового комплексу ВАТ «Автоливмаш».

ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш» укладення цього правочину та правонаступництва майнових прав та зобов'язань ВАТ «Автоливмаш» не заперечується.

Частинами другою та четвертою статті 33 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що під час продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу в установленому порядку відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи, послуги (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам. Під час продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу всі трудові договори (контракти), що укладені до дати такого продажу, продовжують діяти, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до покупця майна боржника.

Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що продаж підприємства, як цілісного майнового комплексу, не тягне за собою припинення у нового власника підприємства прав та обов'язків останнього, передбачених статтею 49 КЗпП України, щодо видачі довідки про роботу працівників, що перебували у трудових відносинах з підприємством до його продажу.

Доводи касаційної скарги щодо того, що у ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш» відсутня первинна документація ВАТ «Автоливмаш» не заслуговують на увагу, оскільки зобов'язання щодо видачі позивачу уточнювальної довідки для підтвердження спеціального трудового стажу, за правилами пункту 20 Порядку, покладається на правонаступника такого підприємства, та відповідачі не позбавляються можливості звернутися до архівної установи у встановленому законодавством порядку для отримання відповідних відомостей про роботу працівника.

Твердження ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш» щодо невірного застосування судами положень статті 61 ЦПК України 2004 року стосовно преюдиційності обставин, встановлених ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року, є неприйнятними, ураховуючи, що розгляд зазначеної адміністративної справи здійснювався за участі ТОВ «Куфур», правонаступником якого є ТОВ «Машинобудівельний завод «Автоливмаш», тому, у силу положень частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року, встановлені у цій справі обставини не доказуються при розгляді інших справ за участю цієї особи.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статей 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівельний завод «Автоливмаш» залишити без задоволення.

Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П.