Зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника рухомого майна, що обтяжене, незалежно від оплатності правочину, на підставі якого воно набуте (ВС/КЦС,справа № 569/11433/15-ц,05.02.20)

Фабула судового акта: Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) звернулося до суду з позовом до власників (колишнього і нинішнього) автомобіля про звернення стягнення на предмет застави, - вказаного автомобіля марки VW, модель СaddyGPKombi. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов ТОВ задоволено, - звернуто стягнення на предмет застави – вказаний автомобіль шляхом його вилучення на користь позивача у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 427 128,52 грн, та подальшого його продажу з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ, та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація майна, що є предметом застави, без попередної письмової згоди заставодержателя, не припиняє заставу, яка зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, а тому у зв'язку з неналежним виконанням колишнім власником автомобіля зобов'язань за кредитним договором, позивач, відповідно до ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», набув право звернення стягнення на предмет застави – вказаний автомобіль.

Касаційна скарга обгрунтовувалась посиланнями на те, що задовольняючи вимоги ТОВ, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що заявник набув його за відплатним правочином та на момент набуття його у власність від третього його власника, не знав і не міг знати, що автомобіль перебуває під заставою, а отже права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду наведені судові рішення залишив без змін. Я видно з постанови ВС/КЦС, рішення ґрунтується, перш за все, на наступних приписах чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Застава зберігає силу, якщо майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу»). Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків коли обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Таким чином реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Отже, встановивши, що у день посвідчення договору застави транспортного засобу приватний нотаріус внесла до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про обтяження автомобіля, а також, що послідуюче його відчуження здійснювалося під час дії обтяження, за відсутності згоди обтяжувача, суди дійшли обгрунтованого висновку, що позивач, як заставодержатель, має право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, відповідно до приписів ст.ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

ВС/КЦС також окремо зазначив, що не урахування судами при вирішенні спору того, що заявник набув право власності на автомобіль за відплатним правочином від попереднього власника, не знав і не міг знати про те, що автомобіль перебуває під заставою є неспроможними, оскільки застава зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, незалежно від оплатності правочину, на підставі якого набуте зазначене майно, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Аналізуйте судовий акт: Право застави зберігається навіть при переході права власності на майно під час ліквідаційної процедури (Постанова ВСУ у справі № 6-168цс14 від 19 листопада 2014р.)

Заставодержатель має право на стягнення предмету застави і після його відчуження третій особі на виконання постанови суду при ліквідації СПД (Постанова ВСУ від 3 квітня 2013р.)

Підсудність оскарження дій державного реєстратора: адміністративні суди продовжують розглядати такі спори незважаючи на рішення ВСУ у справі № 21-41а16 від 14 червня 2016р. (Окружний адмін. суд м. Києва від 09 вересня 2016р. у справі № 826/11931/16)

Не узгоджуються з законом вимоги позикодавця визнати за ним право власності на автомобіль замість стягнення заборговані за позикою, навіть, при наявності відповідного договору між сторонами (ВС/КЦС, № 369/1366/16-ц, 07.02.19)

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 569/11433/15-ц

провадження № 61-35414св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

відповідач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2016 року у складі судді Денисюка П. Д. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В.,

Ковальчук Н. М., Шеремет А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 10 грудня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50007039 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 181 566,35 грн, що еквівалентно 22 190,95 доларів США на строк 60 місяців, зі сплатою 9,90 процентів річних за користування кредитними коштами, змінної відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування, разової комісії за надання кредиту - 2,50 процентів від суми кредиту. Цільове призначення кредиту: на придбання автомобіля марки VW, модель СaddyGPKombi, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см, 2012 року випуску.

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 також отримала додатковий кредит у розмірі 57 674,10 грн, що еквівалентно 7 048,90 доларів США, цільове призначення: сплата страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.3.1. Загальних умов кредитування, позичальник зобов'язалася здійснювати щомісячні платежі відповідно до графіку погашення кредиту, розмір яких розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту чинного на момент виставлення рахунку, обмінного курсу банку, зазначеного в договорі.

24 грудня 2012 року, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Куліковською О. А., зареєстрований у реєстрі за № 1071, за умовами якого кредитору у заставу передано автомобіль марки VW, модель СaddyGPKombi, кузов НОМЕР_1, 2012 року випуску, заставою вартістю 213 607,47 грн.

Починаючи з січня 2015 року ОСОБА_1 не виконує зобов'язання за кредитним договором, 26 травня 2015 року позивач направив їй вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яку позичальник отримала 29 травня 2015 року, а тому з урахування положень пункту 3.3 кредитного договору, строк кредитування вважається таким, що сплив 28 червня 2015 року.

Станом на 22 липня 2015 року сума заборгованості позичальника перед ТОВ «Порше Мобіліті» становить 427 128,52 грн, з яких: основна заборгованість за кредитом - 337 403,22 грн; основна заборгованість за додатковим кредитом - 15 279,94 грн; штраф - 42 240,76 грн; пеня - 2 215,36 грн; три проценти річних - 1 223,70 грн; інфляційні втрати - 16 765,54 грн; витрати, понесені на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Вернер» у зв'язку з необхідністю вирішення питання про звернення стягнення на предмет застави та поданням зазначеного позову - 12 000,00 грн.

Незважаючи на реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження на предмет застави, ОСОБА_1 без попереднього дозволу заставодержателя здійснила його відчуження, на момент розгляду справи власником автомобіля, переданого позивачеві у заставу є ОСОБА_2, що не припиняє чинності застави.

Посилаючись на наведене, ТОВ «Порше Мобіліті», з урахуванням уточнених позовних вимог, просило звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки VW, модель СaddyGPKombi, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см, 2012 року випуску, який належить ОСОБА_2, шляхом його вилучення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 грудня 2012 року № 50007039 у розмірі 427 128,52 грн, яка складається із основної заборгованості за кредитом - 337 403,22 грн, основної заборгованості за додатковим кредитом - 15 279,94 грн, штрафу - 42 240,76 грн, пені - 2 215,36 грн, трьох процентів річних - 1 223,70 грн, інфляційних втрат - 16 765,54 грн, збитків - 12 000,00 грн, та подальшого його продажу з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави транспортного засобу від 24 грудня 2012 року.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору від 10 грудня 2012 року № 50007039, посилаючись на те, що у порушення положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідач ввів її в оману при укладенні зазначеного договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня

2016 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки VW, модель СaddyGPKombi, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см, 2012 року випуску, власником якого є ОСОБА_2, шляхом його вилучення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 грудня 2012 року № 50007039 у загальному розмірі 427 128,52 грн, та подальшого його продажу з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави від 24 грудня 2012 року, на задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація майна, що є предметом застави, без попередної письмової згоди заставодержателя, не припиняє заставу, яка зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, а тому у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, позивач, відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 19, 20 Закону України «Про заставу», набув право звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки VW, модель СaddyGPKombi, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см, 2012 року випуску, власником якого є ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції, перевіривши доводи сторін та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про його необгрунтованість.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про презумпцію добросовісності набуття ним права власності на автомобіль, який перебуває під заставою є безпідставними, оскільки набуття заявником права власності на предмет застави відбулося під час дії обтяження, зареєстрованого у встановленому законом порядку у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У червні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року і постанову Апеляційного суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що задовольняючи вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про звернення стягнення на предмет застави - автомобіля марки VW, модель СaddyGPKombi, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см, 2012 року випуску, належний на дату вирішення спору ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що заявник набув його за відплатним правочином та на момент набуття його у власність від третього його власника (ОСОБА_4), не знав і не міг знати, що автомобіль перебуває під заставою, а отже права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215 216 ЦК України.

Крім того, суди не звернули увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачем виконані вимоги частини першої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в частині письмового повідомлення інших обтяжувачів про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Зважаючи на те, що спірний транспортний засіб набуто ним у шлюбі, суди не перевірили та не взяли до уваги, що вирішення спору стосується також інтересів його дружини, яку не було залучено до участі у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору недійсним в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Установлені судами обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 грудня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50007039, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 181 566,35 грн, що еквівалентно 22 190,95 доларів США на строк 60 місяців, зі сплатою 9,90 процентів річних за користування кредитними коштами, змінної відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування, разової комісії за надання кредиту - 2,50 процентів від суми кредиту. Цільове призначення кредиту: придбання автомобіля марки VW, модель СaddyGPKombi, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см, 2012 року випуску.

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 також отримала додатковий кредит у розмірі 57 674,10 грн, що еквівалентно 7 048,90 доларів США, цільове призначення: сплата страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 24 грудня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Куліковською О. А., зареєстрований у реєстрі за № 1071, за умовами якого кредитору у заставу передано автомобіль марки VW, модель СaddyGPKombi, кузов НОМЕР_1, 2012 року випуску, заставою вартістю 213 607,47 грн.

Того ж дня, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Куліковською О. А. внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження спірного автомобіля за договором застави від 24 грудня 2012 року.

З січня 2015 року ОСОБА_1 припинила виконання зобов'язання за кредитним договором, прострочивши сплату щомісячних платежів за січень, лютий, березень, квітень, травень 2015 року.

26 травня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направив ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором, а тому відповідно до положень пункту 3.3 кредитного договору, строк кредитування вважається таким, що сплив 28 червня 2015 року.

Станом на 22 липня 2015 року сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» становить 427 128,52 грн, з яких: основна заборгованості за кредитом - 337 403,22 грн; основна заборгованості за додатковим кредитом - 15 279,94 грн; штраф - 42 240,76 грн; пеня - 2 215,36 грн; три проценти річних - 1 223,70 грн; інфляційні втрати - 16 765,54 грн; збитки - 12 000,00 грн.

Відповідно до повідомлення Територіального сервісного центру № 5641 Регіонального сервісного центру МВС України в Рівненській області від 25 лютого 2016 року № 31/17/5641-951, 21 січня 2015 року було здійснено перереєстрацію транспортного засобу марки VW, модель СaddyGPKombi, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см, 2012 року випуску, на нового власника - ОСОБА_5, 27 січня 2015 року - на ОСОБА_4, який у свою чергу того ж дня відчужив його на користь ОСОБА_2

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечень (відзиву) на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (частина перша статті 27 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Системний аналіз положень частини першої статті 27 Закону України «Про заставу» та частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Встановивши, що у день посвідчення договору застави транспортного засобу від 24 грудня 2012 року, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Куліковська О. А. внесла до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про обтяження автомобіля марки VW, модель СaddyGPKombi, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см, 2012 року випуску, а також, що послідуюче його відчуження здійснювалося під час дії обтяження, за відсутності згоди обтяжувача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку, що ТОВ «Порше Мобіліті», як заставодержатель, має право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, відповідно до приписів статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Посилання заявника на те, що ініціюючи судове провадження про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, ТОВ «Порше Мобіліті» не повідомило всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з договором застави транспортного засобу від 24 грудня 2012 року, обтяжувачем є лише позивач.

Доводи ОСОБА_2 про не урахування судами при вирішенні спору того, що заявник набув право власності на автомобіль за відплатним правочином від попереднього власника, не знав і не міг знати про те, що автомобіль перебуває під заставою є неспроможними, оскільки застава зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, незалежно від оплатності правочину, на підставі якого набуте зазначене майно, крім випадків, визначених частиною третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і доводи касаційної скарги про те, що ними вирішені питання про права та інтереси дружини ОСОБА_2, яку не було залучено до участі у справі, оскільки стороною правочину, на підставі якого відбулася перереєстрація транспортного засобу, був саме ОСОБА_2, який під час розгляду справи по суті не заявив клопотання про залучення до участі у справі своєї дружини, з огляду на те, що на набуте ним майно поширюється правовий режим спільної сумісної власності,і яка у свою чергу про порушення своїх прав у процесуальний спосіб не заявила.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Керуючись статтями 400 409 410 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2016 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко