За напад на людину безпритульних собак може відповідати міська рада, оскільки нею допущена бездіяльність у питанні благоустрою з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоров'я жителів (ВС/КЦС, справа № 503/361/17, 21.01.19)

Фабула судового акта: «У Києві собаки напали на двох пенсіонерів», «У Рівному зграя агресивних бродячих собак нападає на людей», «Мешканці Половків скаржаться на напади бродячих собак» … Це назви статей, які, та подібні ним, можна легко знайти на шпальтах газет або в Інтернет-мережі.

З огляду на це справа, що пропонується увазі читачів, заслуговує на увагу. Отже, судами встановлено, що 30 травня 2016 року позивачка знаходилась у місті Кодимі у комунальному підприємстві з метою оплати послуги водопостачання. Повертаючись додому, вона зазнала нападу безпритульних собак, які накинулись на неї, повалили на землю і стали кусати її за ноги. Внаслідок нападу собак, позивачці було завдано тілесних ушкоджень, у зв'язку із заподіянням яких вона спочатку звернулась до місцевої лікарні, де їй була надана невідкладна медична допомога, а в подальшому знаходилась на стаціонарному лікуванні до 09 червня 2016 року, а з 10 червня 2016 року по 01 серпня 2016 року - на амбулаторному лікуванні з діагнозом - укушені рани обох стоп та гомілок, що підтверджується медичними довідками.

Апеляційний суду скасував негативне для позивачки рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, стягнууши з Кодимської міської ради 2 337,00 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, з чим погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

Рішення суду мотивовано тим, що органом місцевого самоврядування - Кодимською міською радою була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоров'я жителів територіальної громади.

Варто звернути увагу на те, що ст. 143 Конституції України встановлено, - територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;…, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Пунктом 44 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено: встановлення згідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Аналогічні вимоги викладені у ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

На виконання названих нормативних актів місцева влада затверджує відповідні правила тримання собак, котів і хижих тварин, що, як з’ясувалось, мало місце і в м. Кодимі. Згідно до цих правил регулювання чисельності безпритульних тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини покладено на службу районної ветеринарної медицини, яка створена органом місцевого самоврядування і підзвітна та підконтрольна йому.

Аналізуйте судовий акт: Якщо балансоутримувач не був визначений, за падіння дерева на автомобіль відповідає Виконавчий орган місцевої ради, а не сама місцева рада (ВС/КЦС у справі № 2-1474/11-ц від 04 квітня 2018р.)

Обов'язок з відшкодування шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладено на Управління житлово-комунального господарства, яке здійснює контроль за станом зелених насаджень вздовж дороги (ВС/КЦС,справа № 554/14547/14-ц, 13.06.18)

СУД: Шкода заподіяна обваленням фасаду будівлі на автомобіль відшкодовується балансоутримувачем споруди, в даному випадку ОСББ, в повному обсязі ( Апеляційний суд Одеської області у справі 522/21016/15-ц від 20.08.2018 р)

Нерозчищення сходів магазину від снігу та льоду, відсутність поручнів та гумових килимків, що призвело до травмування людини, стало підставою для притягення власника до відповідальності (ВССУ, справа № 294/2135/13-ц від 21.12.16 р.)

Постанова

Іменем України

21 січня 2019 року

м. Київ

справа № 503/361/17

провадження № 61-28622св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Кодимська міська рада Одеської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кодимської міської ради Одеської області на рішення апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Кодимської міської ради Одеської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 травня 2017 року ОСОБА_4 відвідувала комунальне підприємство «Кодимакомунсервіс», яке розташоване по вулиці Садова, 1 в місті Кодима Одеської області, з питань оплати послуг з водопостачання. Повертаючись додому, на неї напала зграя агресивних бродячих собак, які повалили її на землю і почали кусати за ноги. Самостійно відбитись від собак вона не могла і напад собак був припинений лише завдяки працівникам комунального підприємства та небайдужим перехожим, які також зателефонували сину ОСОБА_4 і він через деякий час на власному автомобілі доставив її в лікарню. В лікарні позивачці було надано першу медичну допомогу та поміщено на стаціонарне лікування до 09 червня 2016 року, після якого вона ще близько трьох місяців знаходилась на амбулаторному лікуванні.

Через даний напад собак їй була спричинена матеріальна шкода, яка полягає у здійсненні витрат на лікування, в розмірі 2 337,00 грн, а також вона зазнала моральних страждань, які полягали в тому, що на момент нападу собак позивач перебувала в шоковому стані, пережила реальну загрозу своєму життю, а також три місяці була практично прикута до ліжка, що порушило її звичний спосіб життя. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює в 5 000,00 грн.

ОСОБА_4 просила суд стягнути з Кодимської міської ради Одеської області на свою користь 2 337,00 грн матеріальної шкоди та 5 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 12 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що судом встановлено факт заподіяння позивачу тілесних ушкоджень спричинених укусами собаки, проте, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами, що її покусала саме безпритульна собака, а не собака, яка перебуває у чиїй-небудь власності, а також, що шкода заподіяна позивачу з вини відповідача або внаслідок його незаконних рішень, дій чи бездіяльності, а тому відповідач не повинен нести відповідальності за заподіяну позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 12 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Кодимської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_4 2 337,00 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що органом місцевого самоврядування - Кодимською міською радою була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоров'я жителів територіальної громади. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підставність заявлених позовних вимог.

02 листопада 2017 року Кодимська міська рада Одеської області через засоби поштового зв’язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 14 вересня

2017 року та залишити в силі рішення Кодимського районного суду Одеської області від 12 червня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що позивачем не доведено коли саме та ким саме їй було нанесено тілесні ушкодження.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

30 травня 2016 року ОСОБА_4 знаходилась у місті Кодимі на вулиці Садовій, 1 у комкнальному підприємстві «Кодимакомунсервіс» з метою оплати послуги водопостачання.

Повертаючись додому, практично на території підприємства, зазнала нападу безпритульних собак, які накинулись на неї, повалили на землю і стали кусати її за ноги.

Внаслідок нападу на неї собак, позивачці було завдано тілесних ушкоджень, у зв'язку із заподіянням яких вона спочатку звернулась до місцевої лікарні, де їй була надана невідкладна медична допомога, а в подальшому знаходилась на стаціонарному лікуванні до 09 червня 2016 року, а з 10 червня 2016 року по 01 серпня 2016 року - на амбулаторному лікуванні з діагнозом - укушені рани обох стоп та гомілок, що підтверджується медичними довідками.

За частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є правильним, оскільки органом місцевого самоврядування - Кодимською міською радою Одеської області була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоров'я жителів територіальної громади, унаслідок якої

ОСОБА_4 зазнала тілесних ушкоджень.

Розмір завданої матеріальної шкоди в сумі 2 337,00 грн судом апеляційної інстанції вирахувано правильно та такий підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Разом з цим, стягуючи моральну шкоду в сумі 5 000.00 грн, суд апеляційної інстанції врахував характер та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, врахував стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кодимської міської ради Одеської області залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська