Втраті спірних коштів та заволодінню ними іншою особою сприяла недбалість користувача банкоматом, за яку банківська установа не несе відповідальність (ВС/КЦС, справа № 552/1543/17, 11.02.19)

Фабула судового акта: В цій справі Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з рішенням апеляційного суду, винесеним на користь ПАТ «Державний ощадний банк» (Банк), і зазначив, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для відкритого на його ім'я рахунку та несе відповідальність за їх проведення, у тому числі і за безпідставне списання та видачу банком коштів. Однак, обов'язок відшкодувати, завдані клієнту збитки настає у разі, якщо шкоду спричинено за наявності вини банку і саме через його неправомірні дії або бездіяльність.

А передували цим рішенням наступні події, - 10 січня 2017 року близько 13 годині 45 хвилин позивач двічі намагався зняти кошти у сумі 480,00 грн у банкоматі Банка. Проте трансакцію було відхилено, банківську картку повернуто та кошти не видано. Але через деякий час після того, як позивач відійшов від банкомату, він отримав смс-повідомлення про те, що трансакцію виконано успішно, а грошові кошти видано. Повернувшись до банкомата, позивач коштів не виявив, тому звернувся зі скаргою до відповідача з проханням повернути йому втрачену суму.

17 січня 2017 року комісією в складі працівників Банка проведено перевірку, під час якої встановлено, що згідно із журналом трансакцій 10 січня 2017 року о 13 годині 34 хвилини 22 секунди операцію зі зняття коштів з рахунку позивача проведено успішно, оскільки запитувану ним суму списано з рахунку та видано о 13 годині 34 хвилині 33 секунди. Однак через те, що позивач не дочекався видачі коштів та о 13 годині 34 хвилини 23 секунді відійшов від банкомата, спірні кошти отримані наступним клієнтом о 13 годині 34 хвилині 40 секунд, що підтверджується , зокрема, відеозаписом з камери, що фіксує знаходження клієнта біля банкомату.

Отже, спірні кошти отримано сторонньою особою через 17 секунд після їх видачі, за відсутності вчинення додаткових операцій з банкоматом. Наведене свідчить, що втраті спірних коштів та заволодінню ними іншою особою сприяла недбалість позивача, за яку банківська установа не несе відповідальність.

При цьому Суд не погодився з аргументом позивача про недосконалість роботи банкомату, яка, на його думку, зобов'язує банк усунути негативні наслідки некоректної роботи банківського пристрою, оскільки «банк затримує кошти, які перебувають у слоті видачі готівки понад 30 секунд, а спірні кошти забрано сторонньою особою через 17 секунд після їх видачі».

З огляду на зазначене логічним було б сповіщати клієнтів про період часу, протягом якого банкомат видає кошти, наприклад, відповідним оголошенням на екрані банкомату.

Аналізуйте судовий акт: Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій при відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (справа № 202/10128/14-ц, 23.01.18)

Передача платіжної картки в користування третім особам, розголошення ПІН-коду, та відмова від підключення картки до системи СМС-банкінгу унеможливлюють відшкодування банком шкоди користувачу (ВССУ, № 752/17445/15-ц від 01.12.16.)

Своєчасне інформування власником платіжної картки банку про списання грошових коштів з його банківського рахунку є обов’язковою умовою повернення банком втрачених коштів (ВССУ у справі № 752/16363/15-ц від 26 жовтня 2016р. )

ВС/КЦС:Блокування карткового рахунку можливе лише у випадку вчинення банком дій, визначених Законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму» (ВС/КЦС, № 235/5583/16-ц, 30.01.19)

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 552/1543/17

провадження № 61-12959св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2017 року у складі суддів: Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») про визнання протиправними дій, відшкодування майнової та моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що 10 січня 2017 року близько 13 годин 45 хвилин він намагався зняти 480,00 грн з банківської картки у банкоматі відповідача, проте кошти з невідомих причин йому не видано, трансакцію скасовано та повернуто пластикову картку. Позивач повторно спробував зняти вказану суму, однак на дисплеї знову з'явилось повідомлення про скасування трансакції. Позивачу повернуто пластикову картку, проте паперовий чек та кошти не видано. Через деякий час ОСОБА_4 отримав смс-повідомлення з якого дізнався про те, що трансакція виконана успішно, а грошові кошти видано. Повернувшись до банкомату він не виявив ні осіб які стояли за ним, ні грошових коштів. У цей же день він звернувся із заявою до заступника начальника обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» про повернення йому коштів, які він не отримав. Посилаючись на відмову відповідача компенсувати йому втрачені кошти, просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, стягнути 480,00 грн, які він не отримав та 500,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк» на користь ОСОБА_4 480,00 грн у відшкодування майнової та 480,00 грн моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час проведення ПАТ «Державний ощадний банк» службового розслідування з приводу неотримання ОСОБА_4 запитуваних ним коштів, відповідачем встановлено, що спірні кошти видано, але пізніше, вже після того як ОСОБА_4 відійшов від банкомата. Тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу майнову та моральну шкоду, завдану неправомірними діями ПАТ «Державний ощадний банк».

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк» задоволено. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що діями ПАТ «Державний ощадний банк України» йому завдано майнову та моральну шкоду, оскільки банком проведено транзакцію з видачі готівки відповідно до вимог чинного законодавства. Однак, через те, що ОСОБА_4 залишив місце розташування банкомату, його грошові кошти отримано сторонньою особою, без вчинення операцій з банкоматом, що свідчить про необережне поводження позивача із власними коштами та відсутність вини з боку банківської установи.

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2017 року, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

24 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4

13 березня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми чинного законодавства. Зокрема, не взяв до уваги положення статті 1068 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та пункту 5 розділу другого Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки доказам у справі та доводам позивача про те, що оскільки кошти не видано разом з банківською карткою, то відповідно до пункту 1.6 Правил користування платіжними картками, емітованими ПАТ «Державний ощадний банк України» не отримані своєчасно платіжна картка та/або гроші затримуються (арештовуються) банком як забуті, чого відповідачем не зроблено. Недосконалість роботи банкомату зобов'язує банк усунути негативні наслідки, які зазнав його клієнт через некоректну роботу банківського пристрою.

Заперечень до суду касаційної інстанції від ПАТ «Державний ощадний банк України» не надходило.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Судами встановлено, що 10 січня 2017 року близько 13 годині 45 хвилин ОСОБА_4 двічі намагався зняти кошти у сумі 480,00 грн у банкоматі ПАТ «Державний ощадний банк», розташованого у місті Полтава по вулиці Дмитра Коряка (колишня Червоноармійська), будинок №5. Проте трансакцію було відхилено, банківську картку повернуто та кошти не видано. Але через деякий час після того, як позивач відійшов від банкомату, він отримав смс-повідомлення про те, що трансакцію виконано успішно, а грошові кошти видано. Повернувшись до банкомата, позивач коштів не виявив, тому звернувся зі скаргою до відповідача з проханням повернути йому втрачену суму.

17 січня 2017 року комісією в складі працівників Полтавського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк» проведено перевірку за заявою ОСОБА_4, під час якої встановлено, що згідно із журналом трансакцій 10 січня 2017 року о 13 годині 34 хвилини 22 секунди операцію зі зняття коштів з рахунку позивача проведено успішно, оскільки запитувану ним суму списано з рахунку та видано о 13 годині 34 хвилині 33 секунди. Однак через те, що ОСОБА_4 не дочекався видачі коштів та о 13 годині 34 хвилини 23 секунді відійшов від банкомата, спірні кошти отримані наступним клієнтом о 13 годині 34 хвилині 40 секунд, що підтверджується листами від 27 лютого 2017 року № 14-09/11, від 01 березня 2017 року № 348 та відеозаписом з камери, що фіксує знаходження клієнта біля банкомату.

За результатами службової перевірки, проведеної 17 січня 2017 року складено акт, яким, зокрема, встановлено, що 06 січня 2017 року проводилось завантаження банкомата № А1600002 за адресою: місто Полтава, вулиця Дмитра Коряка (колишня Червоноармійська), будинок № 5 на суму 800 000,00 грн. Під час розвантаження банкомату 12 січня 2017 року, сума виданих коштів у період з 06 по 12 січня 2017 року, згідно із журналом транзакцій системи «Пластік-Бізнес» та чеком розвантаження банкомата, склала 646 230,00 грн, залишок у касетах становив 153 770,00 грн. Під час розвантаження банкомата та перерахунку готівки встановлено надлишок готівки у сумі 100,00 грн, що підтверджується контрольним листом перерахунку готівки від 12 січня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 1073 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зміст наведених норм закону дає підстави для висновку, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для відкритого на його ім'я рахунку та несе відповідальність за їх проведення, у тому числі і за безпідставне списання та видачу банком коштів. Однак, обов'язок відшкодувати, завдані клієнту збитки настає у разі, якщо шкоду спричинено за наявності вини банку і саме через його неправомірні дії або бездіяльність.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційним судом встановлено, що банком проведено транзакцію з видачі готівки з банкомату за вимогою позивача. Однак, забравши платіжну картку о 13 годині 34 хвилини 22 секунди ОСОБА_4, не дочекавшись готівкових коштів, які видано банкоматом о 13 годин 34 хвилин 33 секунди (тобто через 11 секунд), залишив місце розташування банкомата. Спірні кошти отримано сторонньою особою через 17 секунд після їх видачі, за відсутності вчинення додаткових операцій з банкоматом. Наведене свідчить, що втраті спірних коштів та заволодінню ними іншою особою сприяла недбалість позивача, за яку банківська установа не несе відповідальність.

Частиною першою статті 57 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі - ЦПК України 2004 року) встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга стаття 59 ЦПК України 2004 року).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ПАТ «Державний ощадний банк України» своїми неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяв йому майнову та моральну шкоду.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач був зобов'язаний затримати видані банкоматом гроші відповідно до пункту 1.6 Правил користування платіжними картками, емітованими ПАТ «Державний ощадний банк України» не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо відсутності вини з боку відповідача, оскільки банк затримує кошти, які перебувають у слоті видачі готівки понад 30 секунд, а спірні кошти забрано сторонньою особою через 17 секунд після їх видачі.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що банк не несе відповідальності за кошти, до яких протягом контрольного періоду мали доступ треті особи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення «Серявін проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду апеляційної інстанцій не впливають, оскільки не спростовують встановлені ним обставини справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. О. Кузнєцов

Г.І. Усик