Висновки медичної комісії щодо встановлення факту алкогольного сп'яніння є лише фіксацією порушення трудової дисципліни, не носять характеру обов'язкових для виконання і не є предметом оскарження(ВС/КЦС,справа № 604/725/14-ц, 20.06.18)

Фабула судового акта: В цій справі предметом розгляду стали наступні обставини. Позивачка, що працювала лікарем комунальної центральної районної лікарні, звернулася до суду з позовом до про визнання недійсним акта комісійно-лікарської комісії та протоколу медичного огляду для визначення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння. Позовна заява мотивована тим, що на підставі усного доручення головного лікаря вказаної лікарні був складений акт перевірки на предмет її поведінки та встановлено, що вона неадекватно поводилась, не давала чіткі відповіді на конкретні запитання, від неї було чути запах алкоголю, що викликало підозру про те, що остання перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Як наслідок, - лікарем-наркологом лікарні був складений протокол форми 115у, в якому зазначено, що позивачка перебувала у стані алкогольного сп'яніння в робочий час, що і став об’єктом оскарження.

Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено, оскільки «позивач не довела наявність порушень при складані акта та протоколу медичного огляду для визначення факту вживання алкоголю і стану».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, також відмовляючи в позові, виходив з інших міркувань, а саме.

Сам по собі акт та протокол, про визнання яких недійсними заявлені вимоги, не породжують для позивача будь-яких прав чи обов'язків і не стосуються визнання або заперечень прав позивача. Зазначені документи можуть бути доказами на підтвердження перебування особи у стані алкогольного сп'яніння та прийняття певних рішень в т. ч. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з її появою на роботі в нетверезому стані.

Отже, в цій ситуації права позивача не підлягали захисту в обраний спосіб, оскільки висновки медичної комісії щодо встановлення факту алкогольного сп'яніння, оформлені актом та протоколом, є лише фіксацією порушення трудової дисципліни і не носять характеру обов'язкових для виконання ненормативних актів.

Аналогічний правовий висновок викладений в рішенні Верховного Суду України від 19 травня 2010 року у справі № 6-13893св09.

Аналізуйте судовий акт: Якщо в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння - це свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду

ВС/КАС: Протокол про вчинення адміністративного правопорушення не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві (ВС/КАС № 760/9462/16-а)

ВС/КЦС: Для звільнення працівника з підстав перебування на робочому місті в стані алкогольного сп'яіння у разі відмови від освідування можливе навіть і без проходження останнім медичного освідування (справа № 640/17224/15-ц від 23.01.2018)

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 604/725/14-ц

провадження № 61-16990св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Підволочиська комунальна центральна районна лікарня Тернопільської області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2014 року у складі судді Сташківа Н. Б. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2015 року у складі колегії суддів: Загорського О. О., Козака І. О., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Підволочиської комунальної центральної районної лікарні Тернопільської області (далі - Підволочиська КЦРЛ) про визнання недійсним акта комісійно-лікарської комісії та протоколу медичного огляду для визначення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння.

Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2010 року на підставі усного доручення головного лікаря Підволочиської КЦРЛ об 11 год. 30 хв. був складений акт перевірки на предмет поведінки лікаря ОСОБА_3 та встановлено, що вона неадекватно поводилась, не давала чіткі відповіді на конкретні запитання, від неї було чути запах алкоголю, що викликало підозру про те, що остання перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

06 квітня 2010 року о 12 год. лікарем-наркологом Підволочиської КЦРЛ ОСОБА_4 складений протокол № 11 форми 115у, в якому зазначено, що ОСОБА_3 перебувала у стані алкогольного сп'яніння в робочий час. Посилаючись на те, що вказані акт та протокол складені з порушенням вимог чинного законодавства, просила задовольнити позов.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела наявність порушень при складані акта та протоколу медичного огляду для визначення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння від 06 квітня 2010 року.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 05 лютого 2015 року рішення Підволочиського районного Тернопільської області від 23 грудня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 05 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до цього суду.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2015 року рішення Підволочиського районного Тернопільської області від 23 грудня 2014 року скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що права позивача не підлягають захисту в обраний нею спосіб.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково зазначили про преюдиційність фактів, що позбавило позивача права на визнання недійсними акта та протоколу, оскільки ці документи не були предметом дослідження в інших справах, а лише були взяті як встановлений факт при ухваленні рішення про відмову у поновленні позивача на роботі. Суди не дослідили факту незаконності документів, які позивач просила визнати недійсними.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Суд встановив, що 06 квітня 2010 року на підставі усного доручення головного лікаря Підволочиської КЦРЛ об 11 год. 30 хв. був складений акт перевірки на предмет поведінки лікаря ОСОБА_3

Комісія встановила, що вона неадекватно поводилась, не давала чіткі відповіді на конкретні запитання, від неї було чути запах алкоголю, що викликало підозру про те, що остання перебуває в стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим було прийнято рішення про направлення її до лікаря-нарколога на медичний огляд для визначення факту перебування на робочому місці у нетверезому стані.

06 квітня 2010 року о 12 год. лікар-нарколог Підволочиської КЦРЛ ОСОБА_4 склав протокол № 11 форми 115у, згідно з яким ОСОБА_3 перебувала у стані алкогольного сп'яніння в робочий час.

Згідно з частиною четвертою статті 338 ЦПК України 2004 року висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 29 липня 2015 року виходив з того, що відповідно до статей 11 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Сам по собі акт та протокол, про визнання яких недійсними заявлені вимоги, не породжують для позивача будь-яких прав чи обов'язків і не стосуються визнання або заперечень прав позивача.

Зазначені документи можуть бути доказами на підтвердження перебування особи у стані алкогольного сп'яніння та прийняття певних рішень в т. ч. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з її появою на роботі в нетверезому стані.

Згідно з долученими до справи матеріалами вказані акт та протокол були використані як доказ при вирішенні спору про поновлення ОСОБА_3 на роботі.

Отже, доводи на їх спростування підлягали поданню і перевірці при розгляді цієї справи.

Оспорення таких доказів, що подані на підтвердження обставин, шляхом звернення до суду з окремим позовом цивільним процесуальним законодавством не передбачено.

Також Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначав про те, що положення Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 вересня 2009 року № 400/666, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2009 року за № 931/16947, на яку посилався суд першої інстанції, спірних правовідносин не регулюють та не можуть бути застосовані за аналогією при вирішенні справи, яка була предметом розгляду. Також, цією Інструкцією не передбачена можливість оскарження акта медичного огляду особи та висновку щодо результатів медичного огляду, який складається за результатами огляду на стан сп'яніння.

Суд апеляційної інстанції врахував висновки і мотиви, з яких скасоване було судове рішення, при новому розгляді справи, застосував аналогію закону та дійшов правильного висновку про те, що права позивача не підлягають захисту в обраний нею спосіб, оскільки висновки медичної комісії Підволочиської КЦРЛ щодо встановлення факту алкогольного сп'яніння, оформлені актом та протоколом, є лише фіксацією порушення трудової дисципліни ОСОБА_3 і не носять характеру обов'язкових для виконання ненормативних актів, законодавством передбачено інший порядок оскарження таких висновків, що свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог.

Аналогічний правовий висновок викладений в рішенні Верховного Суду України від 19 травня 2010 року у справі № 6-13893св09.

Таким чином суд апеляційної інстанції встановив усі фактичні обставини справи, правовідносини сторін, навів мотиви, з яких виходив та застосував нормативно-правові акти та фактично дійшов висновку про відмову в позові, однак порушив норми процесуального права та помилково закрив провадження у справі, а не ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2015 року скасувати з ухваленням нового рішення.

У позові ОСОБА_3 до Підволочиської комунальної центральної районної лікарні Тернопільської області про визнання недійсним акта комісійно-лікарської комісії та протоколу медичного огляду для визначення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик