30.05.2019 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КЦС: Винні дії працівників установи, що потягнули за собою втрату доказу у кримінальному провадженні, є підставою для відшкодування установою моральної шкоди потерпилим у цьому кримінальному провадженні (ВС/КЦС, № 233/3464/17,08.05.19)

ВС/КЦС: Винні дії працівників установи, що потягнули за собою втрату доказу у кримінальному провадженні, є підставою для відшкодування установою моральної шкоди потерпилим у цьому кримінальному провадженні (ВС/КЦС, № 233/3464/17,08.05.19) - 0_04362400_1559199669_5cef7fb50aac3.jpg

Фабула судового акта: Незвичайна за обставинами і висновками судів справа пропонується сьогодні увазі читачів. У липні 2017 року батьки загиблого в результаті дорожньо-транспортної пригоди сина звернулися до суду із позовом до комунальної установи «Центральна районна лікарня» (лікарня, відповідач)) про відшкодування моральної шкоди, стверджуючи, що упродовж шести з половиною років вони відчувають моральні страждання, які спричинені неправомірними діями медичних працівників, викликані пожиттєвими негативними наслідками, пов’язаними із непритягненням до кримінальної відповідальності винуватця смерті їхнього сина.

Позов мотивований тим, що протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп’яніння водія автомобіля, який спричинив зіткнення, було складено з недоліками через порушення співробітниками лікарні своїх посадових обов’язків. Зокрема, зазначений протокол був підписаний лікарем, який не дочекався результатів лабораторних досліджень та не встановив, чи знаходився водій у стані алкогольного чи іншого сп’яніння. У подальшому в результаті визнання медичних документів недопустимими доказами суд, який розглядав кримінальну справу, застосував до зазначеного водія амністію та звільнив від кримінальної відповідальності.

Судами була встановлено, що діями медичних працівників лікарні допущено порушення вимог посадових інструкцій та галузевих наказів МОЗ України в частині правильності ведення медичної документації, що потягло за собою визнання протоколу медичного огляду обвинувачено недійсним та звільнення його в зв'язку з цим від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами відповідно до Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивачів відшкодування моральної шкоди, завданої працівниками медичної установи у зв'язку із неналежним виконанням своїх посадових обов'язків. При цьому рішенням апеляційного суду розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, збільшено до 100 тис. грн для кожного позивача з огляду на глибину душевних страждань через втрату сина.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив це судове рішення без змін, зазначивши, що підтверджені винні дії встановлених працівників лікарні, що не відповідали вимогам нормативних актів та посадових інструкцій, викликали у позивачів моральні страждання через втрату доказу у кримінальному провадженні, що був ключовим для доведення обтяжуючої обставини при призначенні покарання та при вирішенні питання про застосування до обвинувачего амністії.

Суд також зазначив, що при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди було враховано глибину і тривалість моральних страждань позивачів, які втратили важливий доказ, а також наслідки такої втрати і обґрунтовано визначено розмір відшкодування моральної шкоди у 100 тис. грн кожному з позивачів, що за обставин цієї справи відповідає вимогам розумності та справедливості.

Аналізуйте судовий акт:  Моральна шкода, завдана споживачеві внаслідок недоліків (дефекту) продукції відшкодовується відповідно до закону незалежно від того, чи є вони небезпечними для життя і здоров’я людей (ВС/КЦС, справа № 490/8831/15-ц, 28.09.18)

Моральна шкода заподіяна особі внаслідок бездіяльності прокуратури стягується цією особою на підставі ст. 1172, а не ст. 1176 ЦК України (ВСУ у справі № 6-501цс17 від 22 червня 2017р.)

ЗАГАЛЬНИХ ФРАЗ НЕДОСТАТНЬО ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ СУМИ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ СМЕРТЮ ВНАСЛІДОК ЛІКАРСЬКОЇ ПОМИЛКИ (ВС/КЦС від 28 листопада 2018 р. у справі 490/3471/16-ц)

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, завданої неналежним розглядом звернень, суди не врахували судових рішень про визнання відповідей прокуратури протиправними і доводів позивача в обгрунтування позову.

 

Постанова

Іменем України                                      

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 233/3464/17

провадження № 61-45008св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - комунальна установа «Центральна районна лікарня»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунальної установи «Центральна районна лікарня» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді Мартиненко В. С., від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Будулуци М. С., Соломахи Л. І., від 23 серпня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до комунальної установи «Центральна районна лікарня» (далі - КУ «ЦРЛ»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 03 липня 2011 року водій ОСОБА_7 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем, який рухався по вул. Мирошниченка м. Костянтинівки Донецької області,спричинив ДТП, внаслідок якого загинув син позивачів ОСОБА_8 . Через порушення лікарями (третіми особами) своїх посадових обов'язків було складено з недоліками медичні документи щодо фіксації стану сп'яніння ОСОБА_7 , у зв'язку із чим судом, що розглядав кримінальну справу стосовно ОСОБА_7 , медичні документи були визнані недопустимими доказами, що надало можливість застосувати до ОСОБА_7 амністію та звільнити від кримінальної відповідальності.

21 травня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення неправомірних дій та розпочато кримінальне провадження № 12013050380001613.

Позивачі вважають, що постановою слідчого від 31 травня 2016 року була встановлена вина медичних працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у скоєнні протиправних дій та причинний зв'язок між їх халатними діями й звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.

Позивачі стверджували, що більше ніж шість з половиною років відчувають моральні страждання, спричиненні їм неправомірними діями медичних працівників, які викликані пожиттєвими негативними наслідками, які пов'язані із не притягненням до кримінальної відповідальності винуватця смерті їх сина.

Враховуючи те, що вказані лікарі є працівниками медичної установи - відповідача по справі та посилаючись на положення статті 1172 ЦК України, позивачі просили позов задовольнити, стягнути на їх користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 400 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області  від 08 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з КУ «ЦРЛ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 тис. грн. Стягнуто з КУ «ЦРЛ» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди   10 тис. грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачі по справі були визнані потерпілими в кримінальному провадженні щодо загибелі їх сина, та з вини медичних працівників вони втратили важливий та унікальний у своєму роді доказ обвинувачення - протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння від 03 липня 2011 року щодо винної особи та були змушені неодноразово звертатися до медичних установ з вимогами усунути вказані порушення. Суд дійшов висновку, що винні дії медичних працівників викликали у позивачів моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від них додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи характер правопорушень, глибину душевних страждань позивачів, ступень вини відповідача, а також вимоги розумності і справедливості, судом визначено розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 10 тис. грн кожному з позивачів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та КУ «ЦРЛ» задоволено частково. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2018 року змінено. Стягнуто з КУ «ЦРЛ» на користь ОСОБА_1 та на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 100 тис. грн кожному. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено правильний та обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивачів моральної шкоди у зв'язку із протиправними діями та бездіяльністю працівників медичної установи, однак визначаючи розмір моральної шкоди, районним судом не в повній мірі оцінено глибину душевних страждань позивачів, які втратили сина, а тому рішення районного суду в цій частині підлягає зміні шляхом збільшення розміру стягнутої моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі КУ «ЦРЛ» просить рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, не в повній мірі з'ясовано правову природу та характер спірних правовідносин, наявність достатніх та законних підстав для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування моральної шкоди. Висновки судів про те, що з вини медичних працівників: лікаря ортопеда-травматолога травматологічного пункту травматологічного відділення КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» ОСОБА_5 , завідуючого травматологічного відділення КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» ОСОБА_6, заступника головного лікаря ЕТН КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» ОСОБА_3 ., завідуючої клініко-діагностичної лабораторії КУ «Центральна районна лікарня» м. Костянтинівка ОСОБА_9, позивачі втратили важливий доказ у кримінальному провадженні - протокол медичного огляду, не відповідають дійсності.

Судами в повній мірі не з'ясовано наявність та достатність належних доказів, які однозначно та беззаперечно підтверджують факт наявності моральної шкоди, в чому саме вона виявляється, хто саме заподіяв позивачам таку шкоду, чи встановлена належним чином протиправність діянь працівників відповідача, чи наявна вина медичних працівників, а також безпосередній та прямий причинний зв'язок між діями та заподіяною шкодою.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивачі посилаються на те, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними, не спростовують правильних по суті висновків судів. Судами було ретельно перевірено та долучено до матеріалів справи докази, які безпосередньо свідчать про порушення працівниками медичних установ своїх посадових обов'язків, що призвело до втрати належного і допустимого доказу у кримінальній справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до КУ «ЦРЛ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про відшкодування моральної шкодипризначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області розглянута кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Серед інших потерпілими по справі були визнані батьки померлого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2013 року у справі № 0527/7312/2012, яка була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 січня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2014 року, вина підсудного ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, була повністю доведена. Судом встановлено, що ОСОБА_7 03 липня 2011 року біля 15 год 30 хв, діючи в порушення вимог пункту 12.4 і пункту 12.9 «б» Правил дорожнього руху, керуючи на підставі тимчасового реєстраційного талону технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з перевищенням максимально допустимої швидкості руху в населеному пункті, зі швидкістю не менше 99,1 км/год, здійснював на ньому рух по проїзній частині вул. Мирошниченка в                       м. Костянтинівка Донецької області, зі сторони м. Артемівська в напрямку м. Донецька. Проїжджаючи ділянку проїзної частині вул. Мирошниченка в районі опори лінії електропередач № 94, водій ОСОБА_7 , діючи з необережності, в порушення вимог пункту 2.3, підпункту «б» пункту 12.3 Правил дорожнього руху, маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити стоячій попереду в попутному напрямку у правого краю проїзної частини вул. Мирошниченка автомобіль «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з водієм ОСОБА_8 , проявляючи злочинну самовпевненість, будучи неуважним, не застосував своєчасних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду, в результаті чого скоїв зіткнення із задньою частиною вказаного стоячого автомобіля «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_8 від отриманих поранень помер (т. 1 а. с. 133-136, т. 2 а. с. 85-90).

У вказаній постанові суду зазначено, що в матеріалах кримінальної справи наявний протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння від 03 липня 2011 року, який заповнений з порушеннями. Висновок про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння водіїв транспортних засобів не було оформлено належним чином, у відповідності із вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під дією лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09 вересня 2009 року № 400/666. Враховуючи вищевказане, а також оцінивши інші докази у кримінальній справі, суд дійшов висновку, що факт знаходження ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння в момент скоєння злочину в установленому законом порядку не встановлено, і вказану обтяжуючу покарання обставину було виключено з обсягу обвинувачення, яке було пред'явлено ОСОБА_7

Відповідно до пункту «з» частини першої статті 7 Закону України «Про амністію у 2011 році» виключалась можливість застосування амністії до осіб, які порушили правила безпеки дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (частина друга статті 286 КК України).

ОСОБА_7 було звільнено судом від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 286 КК України на підставі пункту «в» частин першої статті 1 та статті 6 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08 липня 2011 року, провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_7 за частиною другою статті 286 КК України закрито, позови потерпілих залишені без розгляду (постанова Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2013 року у справі № 0527/7312/2012).

За заявою ОСОБА_1 від 21 травня 2013 року було розпочато кримінальне провадження № 12013050380001613 за частино першою статті 367 КК України відносно завідуючої лабораторії КУ «ЦРЛ»  м. Костянтинівки ОСОБА_9 . та заступника головного лікаря   КУ «Міська лікарня № 5 м. Костянтинівка» ОСОБА_3 , в результаті вчинення недбалих дій яких не були належним чином оформлені медичні документи щодо визначення стану алкогольного сп'яніння.

Постановою слідчого СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ Національної поліції в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Кулік Т. В. від 31 травня 2016 року вказане кримінальне провадження було закрито на підставі частини першої статті 284 КПК України у зв'язку із відсутністю в діях службових осіб КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» м. Костянтинівки та КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівки складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, оскільки допущені порушення вимог посадових інструкцій та галузевих наказів МОЗ України в частині правильності ведення медичної документації лікарем травматологом КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» м. Костянтинівка ОСОБА_5 , завідуючим травматологічного відділення КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» м. Костянтинівка ОСОБА_6., заступником головного лікаря КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» м. Костянтинівка ОСОБА_3 , завідуючим лабораторією КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівка ОСОБА_9 , не спричинили істотної шкоди, а отже в діях службових осіб КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» м. Костянтинівки та КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівки відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України (т. 1 а. с. 2-4).

Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2016 року у задоволені скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Костянтинівського ВП ГУНП в Донецькій області Кулік Т. В. від 31 травня 2016 року про закриття кримінального провадження № 12013050380001613 від 21 травня 2013 року відмовлено. Ухвалою від 12 липня 2016 року Апеляційним судом Донецької області вказана ухвала слідчого судді були залишена без змін (т. 2 а. с. 110).

Наказом КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» від 28 квітня 2011 року № 02-10/79 покладена відповідальність за своєчасний відбір крові на вміст алкоголю у осіб, які надійшли до травмпункту та травматологічного відділення КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» у нетверезому стані, збереження та транспортування ємкості з біологічним середовищем до клініко-діагностичної лабораторії ЦРЛ на завідуючого травматологічним відділенням ОСОБА_6 Призначено відповідальними за своєчасний та якісний забір крові медсестер травматологічного відділення. Контроль за виконанням цього наказу покладено на заступника головного лікаря з ЕТН ОСОБА_3. (т. 2 а. с. 104).

В ухвалі Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2016 року у справі № 233/4141/15-к встановлено, що 31 травня 2016 року слідчим СВ Костянтинівського ВП ГУНП в Донецькій області Кулік Т. В. винесена постанова про закриття кримінального провадження № 12013050380001613 від 21 травня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» м. Костянтинівки та КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівки складу кримінального правопорушення, з посиланням на те, що діями медичних працівників допущено порушення вимог посадових інструкцій та галузевих наказів МОЗ України в частині правильності ведення медичної документації, що потягло за собою визнання протоколу медичного огляду ОСОБА_7 недопустимим доказом та звільнення його в зв'язку з цим від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами відповідно до Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року. Однак,             частиною першою статті 367 КК України передбачена істотна шкода як обов'язкова складова об'єктивної сторони складу злочину, що виражається в матеріальних наслідках та вважається такою шкодою, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, однак у даному випадку наслідки у виді матеріальної шкоди відсутні  (т. 2, а. с. 93-95).

У пункті 2.14 посадової інструкції заступника головного лікаря ЕТН ОСОБА_3, затвердженої головним лікарем міської лікарні № 5 від 26 лютого 2008 року, передбачено обов'язок контролювати якість та правильність ведення медичної документації (т. 2 а. с. 112, 113).

Посадовою інструкцією завідуючої клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_9 , затвердженою головним лікарем КУ «ЦРЛ» 01 січня    2011 року, передбачено в пунктах 2.6, 2.11, 2.23 серед інших обов'язок забезпечити чітке, правильне та своєчасне заповнення лікарями та середніми медичними працівниками медичної облікової документації; планування роботи відділення та забезпечення його виконання; контроль за якістю ведення медичної документації відділення (т. 2 а. с. 114, 115).

Наказом № 256 від 27 червня 2011 року по КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівка зобов'язано завідувача лабораторією КУ «ЦРЛ» ОСОБА_9 організовувати приймання, зберігання та видачу результатів експертизи; вести відповідну документацію.

З журналу КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівка реєстрації аналізів на наявність етилового алкоголю в крові та сечі за методом «Карандаєва» встановлено, що результати аналізу крові ОСОБА_7 , яка була надіслана для виконання аналізів в м. Донецьк, були видані лише 05 вересня 2011 року лейтенанту ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 97-98).

Згідно листа КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» від 06 жовтня 2014 року результати лабораторного дослідження обласного наркологічного диспансеру на наявність етилового алкоголю в крові ОСОБА_7 були отримані КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» 23 серпня 2012 року після запиту в обласний наркодиспансер від 30 липня 2012 року та лише 03 вересня 2012 року було дозаповнено протокол медичного огляду ОСОБА_7 (т. 2 а. с. 100-101).

ОСОБА_1 та його представник зверталися до КУ «ЛПУ міська лікарня № 5», КУ «ЦРЛ» із заявами щодо наявності медичних документів, які б підтверджували б стан сп'яніння ОСОБА_7 (т. 2 а. с. 91, 92).

Судами також було встановлено, що головним позаштатним наркологом Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації Пієнко ОСОБА_12 встановлені наступні порушення, допущені працівниками КУ «Міська лікарня № 5» м. Костянтинівки.

Лікарем-ортопедом ОСОБА_5 допущені порушення правила заповнення акту огляду громадян на встановлення стану сп'яніння, підпис акта повинен бути після винесення остаточного діагнозу з урахуванням лабораторного обстеження; забір біосередовищ проведено не на час госпіталізації, а на наступний день.

Завідувачем відділення ОСОБА_6 не здійснено належний контроль своєчасності забору біосередовищ пацієнтів, не було контролю своєчасності заповнення акту огляду, та не було проконтрольовано своєчасність отримання результатів лабораторного обстеження крові ОСОБА_7 , про що не було докладено заступнику головного лікаря та головному лікарю безпосередньо.

Головний лікар КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» м. Костянтинівка ОСОБА_12 не виконав наказ головного управління охорони здоров'я облдержадміністрації № 490 від 28 грудня 2009 року «Про організацію виконання Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не направив на навчання лікаря-ортопеда ОСОБА_5 до обласного наркологічного диспансеру з метою проходження курсу навчання щодо огляду водіїв на стан сп'яніння. Згідно переліку закладів охорони здоров'я, яким надано право оглядів громадян на стан сп'яніння КУ «Міська лікарня № 5» м. Костянтинівки не мала такого права. Не здійснено належного контролю вихідної документації закладу (акт обстеження пацієнта на стан сп'яніння не може бути наданий правоохоронним органам без заповнення і висновку огляду). Акт обстеження залишається в закладі охорони здоров'я, а висновки огляду, з встановленим діагнозом, видаються працівникові міліції та пацієнту безпосередньо. Не здійснено заходів щодо дубляжу результатів лабораторного обстеження ОСОБА_7 до обласного наркологічного диспансеру у встановлений законом термін та не проконтрольовано своєчасність заповнення медичної документації, що засвідчує стан сп'яніння (т. 2, а. с. 102-103).

Наказом КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» від 23 квітня 2012 року № 01-01-5/6 за недбале відношення до виконання своїх посадових обов'язків лікарю ортопеду-травматологу травматичного пункту травматологічного відділення ОСОБА_5 оголошено догану (т. 2, а. с. 116).

Підставою винесення дисциплінарного стягнення у вигляді догани стало те, що 03 липня 2011 року під час чергування лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_5 у травматологічному відділенні КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» було доставлено потерпілих внаслідок ДТП ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , що знаходився у тяжкому стані. Лікарем ОСОБА_5 було проведено медичний огляд ОСОБА_7

У протоколі медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стан сп'яніння не була заповнена графа 14 «висновок огляду». Не заповнивши протокол медичного огляду, не дочекавшись результатів лабораторних досліджень, не встановивши, чи знаходився ОСОБА_7 у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, ОСОБА_5 було підписано даний протокол медичного огляду. При цьому не було складено висновків медичного огляду згідно Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС та МОЗ України від 09 вересня 2009 року № 400/666.

Таким чином, при складанні протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 03 липня 2011 року стосовно ОСОБА_7 були порушені вимоги пунктів 7, 27 посадової інструкції лікаря ортопеда-травматолога травмпункту травматологічного відділення.

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридичнаабо фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2013 року у справі № 0527/7312/2012 встановлено, що висновок про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння водіїв транспортних засобів не було оформлено у відповідності із вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під дією лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції. У зв'язку із цим факт знаходження ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння в момент скоєння злочину судом не встановлено, і вказану обставину було виключено з обсягу обвинувачення, що пред'явлено ОСОБА_7

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2016 року встановлено, що діями медичних працівників допущено порушення вимог посадових інструкцій та галузевих наказів МОЗ України в частині правильності ведення медичної документації, що потягло за собою визнання протоколу медичного огляду ОСОБА_7 недійсним та звільнення його в зв'язку з цим від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами відповідно до Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року.

Головним позаштатним наркологом Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_10 встановлено, що працівниками КУ «Міська лікарня № 5» м. Костянтинівки допущені порушення під час виконання посадових обов'язків, а саме: лікарем-ортопедом ОСОБА_5 , завідувачем відділенням ОСОБА_6 , головним лікарем КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» м. Костянтинівка ОСОБА_12

Окрім того, наказом КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» від 23 квітня 2012 року № 01-01-5/6 за недбале відношення до виконання свої посадових обов'язків лікарю ортопеду-травматологу травматичного пункту травматологічного відділення ОСОБА_5 оголошено догану.

Встановивши вказані обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи, суд першої інстанції, з висновками якого в незміненій частині погодився й апеляційний суд, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивачів відшкодування моральної шкоди, завданої працівниками медичної установи у зв'язку із неналежним виконанням своїх посадових обов'язків.

Суди встановили, що позивачі по справі були визнані потерпілими у кримінальному провадженні щодо загибелі їх сина, а з вини лікаря ортопеда-травматолога травматологічного пункту травматологічного відділення КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» ОСОБА_5 , завідуючого травматологічного відділення КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» ОСОБА_6, заступника головного лікаря ЕТН КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» ОСОБА_15., завідуючої клініко-діагностичної лабораторії КУ «Центральна районна лікарня» м. Костянтинівка ОСОБА_9 вони, як представники сторони обвинувачення, втратили важливий доказ у кримінальній справі - протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння від 03 липня 2011 року щодо винної особи у скоєнні ДТП, в результаті якої загинув їхній син. Позивачі були змушені неодноразово звертатися до вказаних медичних установ з вимогами про усунення вказаних порушень.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що винні дії вказаних осіб, які не відповідали вимогам нормативних актів та посадових інструкцій, викликали у позивачів моральні страждання, які покликані втратою ключового для доведення обтяжуючої при призначенні покарання та основного при вирішенні питання про застосування амністії доказу у кримінальному провадженні.

Змінюючи рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди врахував глибину і тривалість моральних страждань позивачів, які втратили важливий доказ, врахував наслідки втрати цього доказу і обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 100 тис. грн кожному із позивачів, що відповідає вимогам розумності та справедливості за обставин цієї справи.

Доводи відповідача, про те що в оскаржених судових рішеннях відсутнє обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди є безпідставним. Суд апеляційної інстанції при дослідженні доказів у справі в їх сукупності надав доводам сторін належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку щодо збільшення відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки суд правильно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунальної установи «Центральна районна лікарня»залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області  від 08 лютого 2018 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Донецької області    від 23 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий            

Д. Д. Луспеник

Судді          

О. В. Білоконь Б. І. Гулько

 

Є. В. Синельников

 

 

 

С. Ф. Хопта

 

1186
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения