Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку (ВС/КЦС, № 343/1048/17, 18.03.19)

Фабула судового акта: Рішенням сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передано у власність відповідача земельні ділянки загальною площею 0,2829 га.

Ці обставини, а також той факт, що померлому батькові позивача, «належали земельні ділянки площею 0,7 га (0,25 га - для обслуговування житлового будинку, 0,45 га - для ведення особистого селянського господарства) на території … сільської ради …, батько позивача заповів все своє майно» позивачеві і стали підставою для подання позову про визнання недійсними і скасування вказаного рішення сільської ради та свідоцтв про право власності на земельні ділянки. Як видно з матеріалів справи, в якості доказів порушення своїх прав позивач зазначає, зокрема, наявність рішенням сільської ради про надання спадкодавцю у постійне користування 0,1 га, а також факт сплати позивачем земельного податку за спірні земельні ділянки.

Незважаючи на наведену мотивацію, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, з чим погодились як апеляційний суд, так і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

Постанова ВС/КЦС мотивована тим, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Адже, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Таким чином за висновком ВС/КЦС, - якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Суд також зауважив, що факт сплати позивачем земельного податку за спірні земельні ділянки, який на думку позивача підтверджує отримання ним у спадок цього майна, не заслуговує на увагу, оскільки сплата податку не свідчить про набуття права власності на майно, зокрема на земельну ділянку.

Аналізуйте судовий акт: До складу спадщини НЕ входить право користування земельною ділянкою, яке підтверджується актом на право користування померлої особи ( ВСУ від 5 жовтня 2016 р. у справі № 6-2329цс16)

ВС/КЦС: Умови за яких орган місцевого самоврядування набуває права звертатися до суду та брати участь в спорах щодо спадкування (постанова ВС/КЦС від 14.03.2019 р.)

Заповіт баби на доньку не є перешкодою для спадкування майна онуком за правом представлення (ВС/КЦС у справі №539/2170/17 від 26 вересня 2018 р.)

Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування (АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ у справі № 648/3671/16-ц від 30 листопада 2017р.)

Постанова

Іменем України

18 березня 2019 року

м. Київ

справа № 343/1048/17

провадження № 61-15559св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Гошівська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня

2017 року в складі судді Тураша В. А. та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2018 року в складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Бойчука І. В., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Гошівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 про визнання недійсними і скасування рішення сільської ради та свідоцтв про право власності на земельні ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що його батькові, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належали земельні ділянки площею 0,7 га (0,25 га - для обслуговування житлового будинку, 0,45 га - для ведення особистого селянського господарства) на території Гошівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області. ОСОБА_6 (батько позивача) заповів все своє майно ОСОБА_4, який спадщину прийняв, оскільки проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Разом з тим, спірні земельні ділянки рішенням сільської ради передано у власність ОСОБА_5 (матері позивача), тому вважав це рішення органу місцевого самоврядування та видані на його підставі свідоцтва про право власності на земельні ділянки такими, що порушують його спадкові права, а також суперечать нормам матеріального права.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просив: визнати недійсним та скасувати рішення Гошівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 08 жовтня 2015 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу у власність ОСОБА_5 земельних ділянок загальною площею 0,2829 га для ведення особистого селянського господарства, а саме: в урочищі «Оболоня» с. Гошів Долинського району Івано-Франківської області площею 0,1828 га та в урочищі «За селом» с. Гошів Долинського району Івано-Франківської області площею 0,1001 га; визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право власності на земельні ділянки: площею 0,1828 га в урочищі «Оболоня» с. Гошів Долинського району Івано- Франківської області від 22 жовтня 2015 року та площею 0,1001 га в с. Гошів Долинського району Івано-Франківської області від 22 жовтня 2015 року.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року в задоволенні позову про визнання недійсним рішення сесії Гошівської сільської ради Долинського району Івано- Франківської області від 08 жовтня 2015 року відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_6 (батько позивача) за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на спірні земельні ділянки, тому вони не є об'єктом спадкування і не увійшли до спадкової маси. Оскаржуване рішення Гошівської сільської ради Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2015 року прийняте одноголосно на пленарному засіданні сільської ради після обговорення з дотриманням вимог статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в межах повноважень сільської ради, є правомірним, обґрунтованим, відповідає чинним нормативно-правовим актам. Оскільки підстав для визнання недійсним та скасування рішення сільської ради не встановлено, то немає і підстав для визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на вказані земельні ділянки.

Додатковим рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2018 року відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності на земельні ділянки: площею 0,1828 га в урочищі «Оболоня» с. Гошів Долинського району Івано-Франківської області від 22 жовтня 2015 року та площею 0,1001 га в с. Гошів Долинського району Івано-Франківської області від 22 жовтня 2015 року.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відносно позовної вимоги про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на земельні ділянки сторони по справі подавали свої докази та давали пояснення, про що зазначено в описовій та мотивувальній частині рішення суду. Однак у резолютивній частині рішення щодо даної позовної вимоги не ухвалено рішення, тому місцевий суд вважав за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що спірна земельна ділянка площею 0,1001 га в урочищі «За селом» не була передана спадкодавцю у власність, а лише постійне користування. Сплата позивачем податку за користування земельною ділянкою не є підставою для набуття права власності чи права користування земельною ділянкою.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірні земельні ділянки передані у власність ОСОБА_6, тому вони входили до спадкового майна. ОСОБА_6 склав заповіт на користь ОСОБА_4, який спадщину прийняв, оскільки проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивач сплачував податок за спірні земельні ділянки. Сільська рада не мала права відчужувати на користь ОСОБА_5 спірні земельні ділянки.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

22 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що рішенням Гошівської сільської ради народних депутатів від 02 грудня 1993 року ОСОБА_6 передано безоплатно у приватну власність 0,7 га земельної ділянки (0,25 га - для обслуговування житлового будинку та 0,45 га - для ведення підсобного господарства).

Рішенням Гошівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської областівід 25 листопада 1996 року ОСОБА_6 надано у постійне користування 0,1 га в урочищі «За селом».

ОСОБА_6 09 серпня 2007 року склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_4

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією свідоцтва про смерть.

ОСОБА_5 є дружиною померлого ОСОБА_6 та матір'ю позивача.

Суди встановили, що ОСОБА_6 за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на земельні ділянки, а позивач з часу смерті батька (з 2007 року) не отримав державний акт на право власності на земельні ділянки.

Рішенням Гошівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської областівід 10 липня 2015 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею 0,2829 га для ведення особистого селянського господарства в с. ГошівДолинського району Івано- Франківської області, а саме: площею 0,1828 га в урочищі «Оболоня» та 0,1001 га в урочищі «За селом».

Рішенням Гошівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 08 жовтня 2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передано у власність ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 0,2829 га.

ОСОБА_5 22 жовтня 2015 року видано свідоцтва про право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарств0,1828 га та 0,1001 га. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано на ім'я ОСОБА_5

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що ОСОБА_6 (батько позивача) за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на спірні земельні ділянки, тому вони не є об'єктом спадкування і не увійшли до спадкової маси. Оскаржуване рішення Гошівської сільської ради Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2015 року прийняте одноголосно на пленарному засіданні сільської ради після обговорення з дотриманням вимог статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в межах повноважень сільської ради, є правомірним, обґрунтованим, відповідає чинним нормативно-правовим актам. Оскільки підстав для визнання недійсним та скасування рішення сільської ради не встановлено, то немає і підстав для визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на вказані земельні ділянки.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що факт сплати позивачем земельного податку за спірні земельні ділянки підтверджує отримання ним у спадок цього майна, оскільки сплата податку не свідчить про набуття права власності на майно, зокрема на земельну ділянку.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що спадкодавець склав на нього заповіт, тому він є власником спірного майна, оскільки, як встановлено судами, ОСОБА_6 за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на земельні ділянки, а позивач з часу смерті батька не отримав державний акт на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С.Висоцька

В.В. Пророк