У разі ухилення від призначеного судом тесту ДНК, суд може визнати батьківство на підставі будь-які належно зібраних доказів (ВС/КЦС, справа № 382/2559/15-ц, 23.10.19)

Фабула судового акта: Погоджуючись з судовими рішеннями про задоволення позову про визнання батьківства та стягнення аліментів, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду підтвердив, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Але при цьому ВС/КЦС також дійшов висновку і про те, що у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів, тощо, унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Такі висновки суду базуються на приписах ч. 2 ст. 125 СК України, відповідно до яких, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Згідно із нормою ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Як видно з судових рішень, в цій справі судом був встановлений факт належного повідомлення відповідача про призначення генетичної експертизи, що підтверджено зворотнім повідомленням про вручення йому копії ухвали. Відбір зразків крові призначався експертом двічі, про що відповідач також був належним чином повідомлений, але до експертної установи не з’явився.

При цьому суди не взяли до уваги доводи відповідача про те, «що він не повідомлявся про час та місце проведення відбору зразків для проведення генетичної експертизи, що підтверджується тим, що вся кореспонденції, яка була йому направлена, повернулася з відміткою про закінчення терміну зберігання. Ухвала про його примусовий привід взагалі не виконувалася…».

Аналізуйте судовий акт: На сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства, і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами (ВС/КЦС,справа № 565/657/16-ц, 05.09.18)

Позитивний висновок молекулярно-генетичної експертизи не став для суду підставою для задоволення позову про визнання батьківства ( Апеляційний суд Дніпропетровської області, справа № 204/1621/14-ц)

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 382/2559/15-ц

провадження № 61-31251св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року в складі судді Литвин Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Мельника Я. С., Коцюрби О. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 24 листопада 2007 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 11 серпня 2014 року шлюб між ними було розірвано.

Після розірвання шлюбу вони з відповідачем проживали разом, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом до 10 лютого 2015 року. Від фактичних шлюбних стосунків із відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_3 , проте, оскільки вона проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу, прізвище батька у свідоцтві про народження сина було зазначено з її слів відповідно до статті 135 СК України.

Відповідач матеріальну допомогу на утримання сина не надає. Вона проживає у квартирі АДРЕСА_1 разом із матір`ю та сином, на цей час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Нерухомого та рухомого майна ні вона, ні її син не мають, жодного доходу не отримують.

Відповідач проживає в будинку АДРЕСА_2 , працює водієм в ПАТ "Яготинський маслозавод", отримує постійний дохід, має у приватній власності вищевказаний будинок. Він є працездатною особою, має задовільний стан здоров`я, інших утриманців не має, тому може надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина.

Враховуючи наведене, позивачка просила визнати відповідача батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/2 частки усіх видів його доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином повноліття, та аліменти на особисте утримання у розмірі 1/4 частки, його заробітку, до досягнення сином трирічного віку.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 грудня 2015 року, і до досягнення сином повноліття, а також аліменти на особисте утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із 17 грудня 2015 року, і до досягнення сином трирічного віку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав суду доказів на спростування тверджень позивачки щодо його батьківства стосовно її сина, для проведення генетичної експертизи не з`явився, а тому суд вважав встановленим той факт, для з`ясування якого експертизу було призначено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідач про призначення експертизи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом був обізнаний, належним чином повідомлений про час та місце відбору зразків для проведення генетичної експертизи, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки до експертної установи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу нарішення Яготинського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди не навели безспірних доказів на підтвердження кровного споріднення між ним та дитиною. При цього, звертає увагу, що він не повідомлявся про час та місце проведення відбору зразків для проведення генетичної експертизи, що підтверджується тим, що вся кореспонденції, яка була йому направлена, повернулася з відміткою про закінчення терміну зберігання. Ухвала про його примусовий привід взагалі не виконувалася, а апеляційний суд безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про призначення генетичної експертизи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Справу розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2007 року по 14 вересня 2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , його батьками є сторони у справі. Відомості про батька у свідоцтві про народження записані за вказівкою матері відповідно до статті 135 СК України.

Згідно з довідкою ПАТ "Яготинський маслозавод" від 17 листопада 2016 року ОСОБА_2 працює в ПАТ "Яготинський маслозавод" із 26 квітня 2005 року та на даний час займає посаду водія автотранспорту. Його дохід за період із 01 травня по 31 жовтня 2016 року склав 61 963,31 грн.

Відповідно до довідки Яготинської міської ради від 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 має на своєму утриманні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони проживають спільно за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 04 січня 2016 року у справі була призначена генетична експертиза щодо визначення батьківства відповідача.

Відбір зразків крові призначався експертом на 25 лютого, 07 квітня та 19 травня 2016 року. Згідно з наданими представником відповідача в судових засіданнях пояснень відповідач повідомлявся про дати відібрання зразків, проте не міг з`явитися на проведення експертизи у зв`язку із зайнятістю на роботі. 19 квітня 2016 року ОСОБА_2 особисто отримав за місцем роботи повідомлення про необхідність з`явитися на відбір зразків крові на 19 травня 2016 року у приміщенні відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи та йому було роз`яснено, що відповідно до вимог статті 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів, або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідно з листом голови правління ПАТ «Яготинський маслозавод» від 16 листопада 2016 року станом на 14 листопада 2016 року ОСОБА_2 не доводив до відома ПАТ «Яготинський маслозавод» про необхідність звільнення його від роботи для прийняття участі у судових засіданнях. Судові виклики, повістки останнім не пред'являлися. З 25 по 27 лютого 2016 року ОСОБА_2 перебував у відрядженні, а 07 квітня та 19 травня 2016 року ОСОБА_2 у відрядженнях не перебував. 14 листопада 2016 року ОСОБА_2 був ознайомлений з листом Яготинського районного суду щодо його обов`язкової явки в судове засідання призначене на 17 листопада 2016 року.

Зворотні повідомлення Яготинського районного суду про необхідність з`явитися в судове засідання та на відбір зразків поверталися відправнику з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд ухвалою від 22 лютого 2017 року за клопотанням позивача призначив генетичну експертизу.

ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про призначення апеляційним судом генетичної експертизи у даній справі, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення йому копії ухвали.

Відбір зразків крові призначався експертом на 20 квітня 2017 року, про що відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення йому судової повістки.

У зв`язку з неявкою відповідача відібрання зразків крові було перенесено експертом на 01 червня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року в порядку частини другої статті 146 ЦПК України зобов`язано Яготинське відділення Національної поліції здійснити примусовий привід ОСОБА_2 для забезпечення відбору зразків крові на 01 червня 2017 року.

Призначені судами генетичні експертизи не були проведені у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 до експертної установи для відбору зразків крові.

Нормативно-правове обґрунтування

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтею 125 СК України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Статтею 130 СК України передбачено, що заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Рішення суду щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина -містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судами, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог з огляду на те, що ОСОБА_2 про призначення експертизи як судом першої так і апеляційної інстанцій був обізнаний, належним чином повідомлений про час та місце відбору зразків для проведення експертизи, проте не надав суду будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки до експертної установи, тобто умисно ухилявся від проведення генетичної експертизи, що, враховуючи насамперед інтереси дитини, є підставою для визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та як наслідок стягнення з нього аліментів на утримання сина.

Доводи касаційної скарги про те, що він не повідомлявся про час та місце проведення відбору зразків для проведення генетичної експертизи не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, та не впливають на правильність судового рішення, яке насамперед ухвалене судами в інтересах дитини.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду ухвалене в інтересах дитини та відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська