Судом дозволено примусове виконання рішення іноземного та видано виконавчий документ, на підставі якого можна буде здійснити безпосереднє виконання цього судового рішення (ВС/КЦС,справа № 450/3035/14, 12.03.18)

Отже акціонерне товариство (АТ) звернулося до суду з клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду - заочного вироку Окружного суду у Катовіце Республіки Польща. Клопотання мотивоване тим, що рішенням вказаного суду, яке набрало законної сили, особу зобов'язано сплатити на користь АТ «Кулінарія» 112 840,05 злотих, 11 260 злотих в якості відшкодування процесуальних витрат. Боржником, який проживає на території України, у добровільному порядку не виконано рішення іноземного суду, хоча він був належним чином повідомлений про судовий розгляд. На підставі викладеного представник АТ просило дозволити примусове виконання вказаного рішення іноземного а також видати виконавчий документ, на підставі якого можна буде здійснити безпосереднє виконання вказаного вище судового рішення.

Ухвалою районного суду, залишеною без з змін судом апеляційної інстанції, клопотання АТ задоволено, з чим також погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, що розглянув касаційну скару, мотивовану тим, що боржник не був повідомлений про розгляд справи в польському суді, тому був позбавлений можливості взяти участь у судовому процесі.

Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанції врахували вимоги статей 393, 394, 396 ЦПК України та дійшли вірного висновку, що стягувачем подано всі документи, які необхідні для виконання рішення іноземного суду. При цього боржнику було відомо про розгляд справи в Окружному суді у Катовіце Республіки Польща, проте він ухилився від вчинення передбачених законодавством Республіки Польщі дій у цьому судовому процесі, у тому числі відмовляючись від призначення представника для вручення кореспонденції. Вручення особисто боржнику копії позову разом з доданими договорами сторін, повістками, а також пояснення, в якому він був повідомлений про те, що у зв'язку з його проживанням за кордоном Республіки Польща, він повинен на протязі місяця від дати отримання даного виклику повідомити суд про адресу представника (повіреного) сторони для вручення кореспонденції у Республіці Польща, підтверджується підписом боржника у підтвердженні (отриманні) поштового відправлення.

Відповідно до статті 49 Договору між Україною і РеспублікоюПольща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3941-12, за умов, передбачених цим Договором, Договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, а саме: рішення судів з цивільних справ; рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Положення пункту 1 застосовуються також до мирових угод з цивільних справ майнового характеру затверджених судом.

Підсумовючи, варто звернути увагу на необхідність дотримання певних вимог, які передбачені законодавством стосовно такого клопотання, в саме:

1. суб’єкт клопотання – правом подання клопотання про легалізацію наділений безпосередньо стягувач (його представник) або, якщо це передбачено міжнародним договором, інша особа (її представник);

2. зміст клопотання, що повинно містити:

а) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

б) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;

в) мотиви подання клопотання (ч. 1 ст. 394 ЦПК України);

3. якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи:

а) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);

б) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;

в) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);

г) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;

д) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником) (ч. 2, 3 ст. 394 ЦПК України).

Встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених ЦПК України, або до клопотання не додано всі перелічені документи, суд залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, особі, що його подала.

Аналізуйте судовий акт: Неправильне повідомлення про час та місце розгляду є підставою для невизнання та невиконання арбітражного рішення за клопотанням сторони, що програла (ВСУ від 1 червня 2016 р. у справі № 6-1151цс16)

Висновок КС України щодо відповідності КУ Римського Статуту Міжнародного кримінального суду від 11 липня 2001 р. № 3-в/2001 (справа при Римський Статут)

Хто не встиг, той запізнився! Виконавчий лист пред'являється до виконання протягом року незважаючи навіть якщо сам лист містить інший строк (ВСУ від 20 січня 2016р.)

Постанова

Іменем України

12 березня 2018 року

м. Київ

справа № 450/3035/14

провадження № 61-10585св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

стягувач - акціонерне товариство «Кулінарія»,

боржник - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 травня 2016 року в складі судді Кукси Д. А. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року в складі суддів: Ніткевича А. В., Берези В. І., Бойко С. М.,

встановив:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2014 року акціонерне товариство «Кулінарія» (далі - АТ «Кулінарія») звернулося до суду з клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду - заочного вироку Окружного суду у Катовіце Республіки Польща від 17 листопада 2011 року.

Клопотання мотивоване тим, що рішенням Окружного суду у Катовіце Республіки Польща від 17 листопада 2011 року, яке набрало законної сили 20 грудня 2011 року, зобов'язано ОСОБА_4 сплатити на користь АТ «Кулінарія» 112 840,05 злотих, 11 260 злотих в якості відшкодування процесуальних витрат. Зобов'язано ОСОБА_4 сплатити на користь Державної казни Республіки Польща 16,66 злотих в якості неоплаченої винагороди за виконання перекладів присяжним перекладачем. Боржником, який проживає на території України, у добровільному порядку не виконано рішення іноземного суду, хоча він був належним чином повідомлений про судовий розгляд.

На підставі викладеного представник АТ «Кулінарія» - ОСОБА_7 просив: дозволити примусове виконання рішення іноземного суду - заочного вироку Окружного суду у Катовіце Республіки Польща від 17 листопада 2011 року; видати виконавчий документ, на підставі якого можна буде здійснити безпосереднє виконання вказаного вище судового рішення.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 травня 2016 року клопотання АТ «Кулінарія» задоволено. Дозволено примусове виконання заочного вироку Окружного суду у Катовіце Республіка Польща від 17 листопада 2011 року в справі за позовом АТ «Кулінарія» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 112 840,05 злотих та судових витрат понесених позивачем. Видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Кулінарія» 744 518,65 грн, що еквівалентно 112 840,05 злотих за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 05 травня 2016 року. Видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Кулінарія» 74 293,48 грн, що еквівалентно 11 260 злотих за курсом НБУ станом на 05 травня 2016 року. Видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь Державної казни Республіки Польща 109,92 грн., що еквівалентно 16,66 злотих за курсом НБУ станом на 05 травня 2016 року. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 321,80 грн судових витрат.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням іноземного суду, яке набрало законної сили, стягнуто кошти з боржника на користь стягувача. ОСОБА_4 був повідомлений про розгляд справи в Окружному суді у Катовіце Республіка Польща, що підтверджується наявними у матеріалах справи з офіційним перекладом на українську мову підтвердженням (отриманням) поштового відправлення та відповіддю вказаного вище іноземного суду від 01 липня 2015 року на запит Пустомитівського районного суду Львівської області.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що представник стягувача подав усі документи, які передбачені нормами процесуального права та які є необхідними для висновку суду про наявність підстав для визнання та виконання рішення іноземного суду на території України. Боржнику було відомо про судову справу в Окружному суді у Катовіце Республіка Польща, але він ухилився від вчинення передбачених законодавством Республіки Польща дій у цьому судовому процесі, зокрема, відмовляючись від призначення представника для вручення кореспонденції.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просив скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання представника АТ «Кулінарія» - ОСОБА_7 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що боржник не був повідомлений про розгляд справи в Окружному суді у Катовіце Республіка Польща, тому був позбавлений можливості взяти участь у судовому процесі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

26 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові ухвали постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Встановлено, що Окружним судом у Катовіце Республіки Польща XIV-й Господарський відділ від 17 листопада 2011 року в справі № XIV GC 298/10/14 за позовом АТ «Кулінарія» до ОСОБА_4 про оплату винесено заочний вирок. Зобов'язано ОСОБА_4сплатити на користь АТ «Кулінарія» 112 840,05 злотих, 11 260 злотих в якості відшкодування процесуальних витрат. Зобов'язано ОСОБА_4 сплатити на користь Державної казни Республіки Польща 16,66 злотих в якості неоплаченої нагороди за виконання перекладів присяжним перекладачем.

Вирок набрав законної сили 20 грудня 2011 року та підлягає до виконання.

На запит Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла відповідь Окружного суду в м. Катовіце Республіки Польща XIV-й Господарський відділ від 01 липня 2015 року, відповідно до якої 30 травня 2011 року ОСОБА_4 було вручено копію позову разом з доданими договорами сторін, повістками, а також пояснення, в якому він був повідомлений про те, що у зв'язку з його проживанням за кордоном Республіки Польща, він повинен на протязі місяця від дати отримання даного виклику повідомити суд про адресу представника (повіреного) сторони для вручення кореспонденції у РеспубліціПольща. Документи були перекладені на українську мову. У зв'язку з тим, що боржник такого представника у Республіці Польща не визначив, спрямована до нього кореспонденція залишалася в матеріалах справи і вважалась врученою, тобто з ефектом вручення.

Встановлено, що судова кореспонденція була направлена ОСОБА_4 на адресу: АДРЕСА_1, яка відповідала адресі його проживання і була вказана у договорах сторін, а також у інших документах, доданих до позову.

За частиною першою статті 393 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; мотиви подання клопотання.

Статтею 396 ЦПК України передбачено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) в інших випадках, встановлених законами України.

Відповідно до статті 49 Договору між Україною і РеспублікоюПольща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3941-12 (далі - Договір № 3941-12), за умов, передбачених цим Договором, Договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, а саме: рішення судів з цивільних справ; рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Положення пункту 1 застосовуються також до мирових угод з цивільних справ майнового характеру затверджених судом.

За змістом статті 50 Договору № 3941-12 рішення, зазначені в статті 49, підлягають визнанню і виконанню на території іншої Договірної Сторони, якщо: 1) згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов'язань, також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню; 2) суд, який виніс рішення, був компетентним на підставі цього Договору, а в випадку відсутності такого врегулювання в Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином; 4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з винесенням рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа в суді тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 5) рішення органу третьої держави між тими самими сторонами і в тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї Договірної Сторони, де рішення має бути визнане і виконане; 6) при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим Договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.

Суди врахували вимоги вказаних норм права й обставини справи та дійшли вірного висновку, що стягувачем подано всі документи, які необхідні для виконання рішення іноземного суду. При цього боржнику було відомо про розгляд справи в Окружному суді у Катовіце Республіки Польща, проте він ухилився від вчинення передбачених законодавством Республіки Польщі дій у цьому судовому процесі, у тому числі відмовляючись від призначення представника для вручення кореспонденції. Вручення особисто боржнику копії позову разом з доданими договорами сторін, повістками, а також пояснення, в якому він був повідомлений про те, що у зв'язку з його проживанням за кордоном РеспублікиПольща, він повинен на протязі місяця від дати отримання даного виклику повідомити суд про адресу представника (повіреного) сторони для вручення кореспонденції у Республіці Польща, підтверджується підписом ОСОБА_4 у підтвердженні (отриманні) поштового відправлення. Також відсутні передбачені Договором № 3941-12 та статтею 396 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення про розгляд справи в іноземному суді, оскільки такі доводи спростовуються наявними у матеріалах справи з офіційним перекладом на українську мову підтвердженням (отриманням) поштового відправлення та відповіддю Окружного суду у Катовіце Республіки Польща від 01 липня 2015 року на запит Пустомитівського районного суду Львівської області.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк