13.02.2020 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КЦС: Суд вправі звернути стягнення і на майно, яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником (ВС/КЦС, № 676/1314/19,10.02.20)

ВС/КЦС: Суд вправі  звернути стягнення і на майно, яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником (ВС/КЦС, № 676/1314/19,10.02.20) - 0_09194300_1581588743_5e452107167c2.png

Фабула судового акта: Державний виконавець звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. На обґрунтування своїх вимог вона зазначала, що на примусовому виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження щодо звернення стягнення на майно боржника, в тому числі - на частину домоволодіння. Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, син боржника набув право власності на вказане домоволодіння на підставі договору дарування, разом із тим, за позовом стягувача цей договір рішенням суду визнано недійсним. Однак реєстрація права власності боржника на спірне домоволодіння не відновлена в установленому законом порядку, а останній не виконує судове рішення добровільно.

Отже, державний виконавець просила суд, звернути стягнення на вказану частину домоволодіння, яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником, а за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності сина боржника.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін апеляційним судом, подання державного виконавця задоволено, з чим погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

Висновок суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та наступних нормах чинного законодавства.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 50 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно з ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник є власником частини домоволодіння, разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення.

Аналізуйте судовий акт: При порушенні черговості при зверненні стягнення на майно САМЕ боржнику слід довести, що у державного виконавця була інформація про інше майно (Апеляційний суд Житомирської області від 8 лютого 2017р. у справі №296/610/16-ц)

Позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається виходячи з розміру грошових вимог позивача (ВП ВС, № 907/9/17, 26.02.19)

Про фіктивність договору дарування свідчить передбачення позичальником негативних наслідків у випадку стягнення з нього боргу шляхом звернення на це майно (Апеляційний суд Рівненської області, справа № 569/2178/16-ц, 27.04.17)

Заборонено звернення стягнення за виконавчими документами на майно, необхідне для професійних занять боржника, членів його сім’ї, якщо воно є єдиним джерелом їх доходу (№ 369/10434/18, 10.05.19)

Постанова

Іменем України

10 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 676/1314/19

провадження № 61-16321св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - Старший державний виконавець Кам`янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Волкова Оксана Володимирівна,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року у складі судді Семенюк В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року старший державний виконавець Кам`янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Волкова О. В. (далі - старший державний виконавець Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкова О. В.) звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що на примусовому виконанні у Кам`янець-Подільському МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження № 36466075 з примусового виконання виконавчого листа Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2012 року № 1-348/11 щодо звернення стягнення на майно ОСОБА_1 , в тому числі - на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес» (далі - ТОВ «Гермес») матеріальних збитків.

Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 (син боржника) набув право власності на вказане домоволодіння на підставі договору дарування від 13 квітня 2012 року, разом із тим, за позовом ТОВ «Гермес» цей договір рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року визнано недійсним. Реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірне домоволодіння не відновлена в установленому законом порядку, а остання не виконує судове рішення добровільно.

За таких обставин старший державний виконавець Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкова О. В. просила суд, звернути стягнення на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником ОСОБА_1 , а за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ОСОБА_2 , для виконання ОСОБА_1 зобов`язань за виконавчим листом Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2012 року №1-348/11.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року подання старшого державного виконавця Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкової О. В. задоволено.

Звернуто стягнення на Ѕ частину будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке не зареєстровано у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_1 та згідно Державного реєстру прав на нерухоме майно значиться зареєстрованим за ОСОБА_2 , для виконання ОСОБА_1 зобов`язань за виконавчим листом у справі № 1-348/11, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом 21 червня 2012 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення.

Не погодившись з такою ухвалою,ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просила суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду засобами поштового зв`язку від старшого державного виконавеця Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкової О. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

09 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи № 676/1314/19 надійшли до Верховного Суду.

11 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2012 року задоволено цивільний позов ТОВ «Гермес». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гермес» 1 866 733,95 грн заподіяних збитків. В рахунок погашення матеріальних збитків та відшкодування заявленого цивільного позову ТОВ «Гермес», звернуто стягнення на майно ОСОБА_1 , у тому числі на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 600 кв.м.

На підставі виконавчого листа від 21 червня 2012 року № 1-348/11, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області за цим вироком, державний виконавець Іккес Н. О. постановою від 11 лютого 2013 року відкрила виконавче провадження № 36466075.

Житловий будинок з відповідними надвірними будівлями по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя.

За договором дарування від 13 квітня 2012 року, посвідченого Першою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_5 за згодою дружини ОСОБА_1 подарував указаний житловий будинок своєму синові ОСОБА_2 .

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 11 квітня 2014 року, цей договір дарування визнано недійсним.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння не скасовано, а державна реєстрація права власності ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на нерухоме майно не відновлена.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно частини третьої, четвертої статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Задовольняючи подання старшого державного виконавця Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкової О. В. суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення.

Посилання боржника на те, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюються у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна є безпідставними, оскільки державний виконавець в ході проведення виконавчих дій має звернути стягнення на усе майно, що зазначене у виконавчому документі, і порядок звернення стягнення у даному випадку значення немає.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості звернення стягнення на частку у праві спільної сумісної власності є у цьому разі необґрунтованими, оскільки розмір частини домоволодіння, на яке звернуто стягнення, вже визначено судовим рішенням, яке набрало законної сили - вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2012 року.

Крім того, засади рівності часток подружжя у спільній сумісній власності передбачені приписами статті 70 Сімейного кодексу України.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило

3483
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
1