Спільні відпочинок, участь у святах, пересилання коштів, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не свідчать про проживання однією сімєю(ВС/КЦС, справа№588/350/15,15.08.19)

Фабула судового акта: У справі, що пропонується увазі читачів, позивачка просила суд встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а далі - визнати придбаний автомобіль спільним сумісним майном, визнати за нею право власності на частину вказаного автомобіля та стягнути в порядку поділу майна з відповідача на її користь вартість частини автомобіля, припинивши її право власності на вказане майно після сплати відповідачем вказаної компенсації.

Позов був мотивований тим, що позивачка з відповідачем проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою, вели спільне господарство, мали спільний побут. Під час спільного проживання за рахунок накопичених грошових коштів ними спільно придбано автомобіль, право власності на який зареєстрували за спільною згодою за відповідачем. Оскільки автомобіль було придбано за спільні кошти під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то вказане майно є їх спільною власністю. Суди розглядали справу неодноразово.

Звертаючись з цим позовом до суду, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем в період з 10 жовтня 2003 року по 15 січня 2015 року позивачка надала фотокартки та посилалась на те, що відповідач у період його тривалої роботи у Російській Федерації, на відкритий на її ім`я банківський рахунок пересилав грошові кошти, якими вона користувалась.

Суди розглядали справу неодноразово, і за результатами нового розгляду, рішенням апеляційного суду рішення в частині встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах та проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 10 жовтня 2003 року по 15 січня 2015 року було скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, зокрема, врахував той факт, що позивачка до грудня 2006 році перебувала в іншому шлюбі, а відповідач протягом тривалого часу його перебував у Російській Федерації, тобто у справі відсутні належні і допустимі докази на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірного автомобіля та придбання цього майна за спільні кошти. Як зазначив суд, подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з таким висновком погодився, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно із ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Отже, за висновком ВС/КЦС факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 - 2014 років коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Суд не може примушувати подружжя проживати разом, цікавитися їх приватним життям, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків, а надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду (ВС/КЦС,№ 761/33261/16-ц,26.11.18)

Між подружжям поділяється навпіл як і сумісна власність придбана на позичені кошти, так і боргові зобов’язання повернути ці кошти кредитору (ВСУ від 14 вересня 2016р. у справі № 6-539цс16)

Встановлення факту сумісного проживання без шлюбу та факту перебування на утриманні не породжують право особи на пенсію у звязку із втратою годувальника (ВССУ, справа № 668/11395/15-ц від 15.03.17р.)

Верховний Суд мимохідь ламає доктрину сімейного права щодо рівності часток спільного майна подружжя (постанова у справі № 711/5108/17 від 18.06.2018). Судові вердикти залишаються незрозумілими з питань вибору пріоритетів захисту прав та інтересів

Постанова

Іменем України

15 серпня 2019 року

м . Київ

справа № 588/350/15

провадження № 61-30273св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2017 року у складі колегії суддів Хвостика С. Г., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила встановити факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнати придбаний автомобіль «Geely» GC6, 2014 року випуску спільним сумісним майном, визнати за нею право власності на Ѕ частини вказаного автомобіля та стягнути в порядку поділу майна з ОСОБА_2 на її користь вартість Ѕ частини автомобіля у розмірі 76 950 грн, припинивши її право власності на вказане майно після сплати відповідачем вказаної компенсації.

Позов мотивовано тим, що з 10 жовтня 2003 року до 15 січня 2015 року позивач з відповідачем проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою, вели спільне господарство, мали спільний побут. Під час спільного проживання, за рахунок накопичених грошових коштів, у листопаді 2014 року ними спільно придбано автомобіль «Geely» GC6, 2014 року випуску, право власності на який зареєстрували за спільною згодою за ОСОБА_2 .

Оскільки автомобіль було придбано за спільні кошти під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то вказане майно є їх спільною власністю.

У січні 2015 року сторони припинили проживати однією сім`єю та не дійшли згоди щодо добровільного поділу майна, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 15 жовтня 2015 року у складі судді Шевченко В. С. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту придбання спірного автомобіля за спільні кошти внаслідок спільної праці в період спільного проживання, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання цього майна спільною сумісною власністю відсутні.

Додатковим рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 04 січня 2016 року у складі судді Шевченко В. С. позов задоволено частково.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах та проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 10 жовтня 2003 року по 15 січня 2015 року .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Додаткове рішення мотивовано тим, що на підставі пояснень свідків, фотознімків, а також пояснень самого відповідача судом було встановлено, що в період з 10 жовтня 2003 року по 15 січня 2015 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім`єю, але не перебували в зареєстрованому шлюбу. Даний висновок міститься в мотивувальній частині рішення, але встановлений факт проживання сторін як жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу в резолютивній частині даного рішення не було вказано.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 4 лютого 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 5 грудня 2006 року по 15 січня 2015 року.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль «Geely» GC6, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та проведено поділ цього майна.

Виділено у власність ОСОБА_2 автомобіль «Geely» GC6, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартість 153 900 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 76 950 грн замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль «Geely» GC6, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення апеляційного суду скасовано з направлення справи до цього ж суду на новий розгляд.

За результатами нового розгляду справи, рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 жовтня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 04 січня 2016 року в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах та проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 10 жовтня 2003 року по 15 січня 2015 року скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог.

В іншій частині рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 жовтня 2015 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у вказаний нею період, а саме: з 10 жовтня 2003 року по 15 січня 2015 року, оскільки встановлені обставини справи та ті підстави, на які вона посилалась в позові не є такими, з якими закон пов`язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, та на майно яких поширюються положення СК України про спільність сумісної власності подружжя.

Позивач не довела, що спірне майно (автомобіль) було придбано сторонами за спільні кошти, тобто, що джерело набуття цього майна було спільним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене цим судом рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивач довела усі обставини, на які посилалася, як на підставу своїх вимог, зокрема ту обставину, що сторони проживали однією сім`єю, мали спільний бюджет та за спільні кошти придбали автомобіль.

Апеляційним судом не враховано, що спільне проживання та ведення спільного господарства само по собі без реєстрації шлюбу не було до 01 січня 2004 року (набрання чинності СК України) достатньою підставою для визнання майна, придбаного сторонами за цей час, спільним. Встановити такий факт стало можливим лише з 01січня 2004 року. Таким чином придбаний 28 11 2014 року транспортний засіб є спільним майном та підлягає поділу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексушлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

У справі, що переглядається установлено, що відповідач ОСОБА_2 з 18 вересня 1999 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 06 червня 2006 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції у Сумській області було зроблено відповідний запис від 05 грудня 2006 року за № 119.

Крім того, протягом 2013-2014 років відповідач регулярно виїжджав з території України в Російську Федерацію, зокрема, з 11 січня 2013 року по 28 березня 2013 року, з 08 квітня 2013 року, 21 липня 2013 року, 31 жовтня 2013 року по 26 грудня 2013 року, з 22 січня 2014 року по 21 квітня 2014 року, з 05 травня 2014 року, 19 серпня 2014 року по 11 листопада 2014 року.

Звертаючись з цим позовом до суду, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем в період з 10 жовтня 2003 року по 15 січня 2015 року позивач надала фотокартки та посилалась на те, що ОСОБА_2 у період його тривалої роботи у Російській Федерації, на відкритий на її ім`я банківський рахунок пересилав грошові кошти, якими вона користувалась.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 - 2014 років коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, з урахуванням факту перебування позивача в іншому шлюбі (розірваного лише у грудні 2006 році), а також періодів тривалого його перебування у Російській Федерації, дійшов правильного висновку про те, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірного автомобіля та придбання цього майна за спільні кошти, при цьому, суд правильно визначив, що подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України вважати майно (спірний автомобіль) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції, правильно застосував наведені вище норми матеріального права, дав належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язана була довести обставини, на які посилалася на підтвердження позову, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту спільно проживання однією сім`єю сторін без реєстрації шлюбу та набуття спірного майна (автомобіля) сторонами під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти, та з цих підстав правильно відмовив у позові.

Доводи касаційної скарги позивача вказаних висновків не спростовують та обмежуються констатацією факту набуття майна під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а отже належність цього майна до спільної сумісної власності, без доведення усіх складових, необхідних для надання цьому майну правового статусу спільної сумісної власності.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді : В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська