Шкода, заподіяна особі або майну фізичної чи юридичної особи твариною, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її утримує. Вона звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ВС/КЦС, № 281/618/15-ц, 28.02.18)

Фабула судового акта: Ситуація, що стала предметом розгляду цієї судової справи, досить кумедна, але висновки судів, - є цілком серйозними та теоретично корисними.

Так, судами встановлено, що позивачка припаркувала на узбіччі біля свого будинку автомобіль «Opel Astra», що належить йьому на праві власності. Близько 18-19 год., почувши гавкіт собаки, вона вийшла з будинку і побачила, що на передньому капоті її автомобіля знаходиться корова відповідача, якого поблизу не було. У результаті вказаних обставин автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження, чим їй спричинено матеріальну шкоду в розмірі 15 189 грн 16 коп.

Рішенням апеляційного суду негативне для позивачки рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на зазначену грошову суму, з чим також погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

При цьому заслуговую на увагу наступні висновки Верховного Суду.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто зазначена норма передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно із ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Аналізуйте судовий акт: Навіть якщо автомобіль був застрахований шкода заподіяна при ДТП може бути відшкодована судом у загальному порядку без звернення потерпілого до страховика (ВСУ від 20 січня 2016р.)

Моральна шкода відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки незалежно від її вини (Постанова ВСУ від 5 березня 2012р.)

Моральна шкода заподіяна особі внаслідок бездіяльності прокуратури стягується цією особою на підставі ст. 1172, а не ст. 1176 ЦК України (ВСУ у справі № 6-501цс17 від 22 червня 2017р.)

ВГСУ: Порядок відшкодування позадоговірної шкоди, завданої ЮРИДИЧНІЙ особі незаконними діями органу розслідування, прокуратури, суду, спеціальним законом не врегульовано, а шкода відшкодовується на загальних підставах (спр. № 910/21951/16, 09.10.17)

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 281/618/15-ц

провадження № 61-8682св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Жигановської О. С., Якухно О. М. від 12 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 08 серпня 2015 року біля її будинку по АДРЕСА_1, на узбіччі дороги було припарковано належний їй автомобіль марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Також вказує на те, що вона помітила, як на капоті вищевказаного транспортного засобу передніми копитами знаходилася корова ОСОБА_5, якого поряд не було, в результаті чого належний їй автомобіль отримав механічні пошкодження, які ОСОБА_4, збільшивши позовні вимоги до 16 486 грн 47 коп., де 7 996 грн 18 коп. - відновлювальний ремонт транспортного засобу, 7 192 грн 98 коп. - величина втрати товарної вартості автомобіля, 700 грн - витрати на проведення автотоварознавчого дослідження та 597 грн 31 коп. - витрачені кошти на проїзд, просить стягнути з відповідача.

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області у складі судді Денисюк І. І. від 27 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підтвердження нанесених коровою ОСОБА_5 пошкоджень автомобілю ОСОБА_4 відсутні, що також підтверджується висновком судової транспортно-трасологічної експертизи від 21 червня 2016 року, оскільки позивачем не надано для проведення експертизи транспортний засіб, а також самостійно його відремонтовано.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2016 року, рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 27 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 15 189 грн 16 коп. на відшкодування завданої майнової шкоди, а в іншій частині вимог позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що з вини ОСОБА_5 позивачу завдано майнової шкоди, яку він зобов'язаний компенсувати, виходячи із розміру вартості витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, який відповідачем не спростовано.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема вказує на те, що підтвердження заподіяння автомобілеві ОСОБА_4 саме тих пошкоджень на які вказує позивач відсутні, при цьому у висновку експерта зазначено про те, що пошкодження транспортного засобу на кришці капота є малоймовірними внаслідок даної пригоди, однак вказаний висновок безпідставно відкинуто апеляційним судом; правових підстав для стягнення втрати товарної вартості немає, так як автомобіль ОСОБА_4 неодноразово ремонтувався раніше; судом апеляційної інстанції взято до уваги висновок спеціаліста щодо визначення вартості пошкодженого автомобіля, який про кримінальну відповідальність не попереджався, а також не враховано покази свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо пошкоджень транспортного засобу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 08 серпня 2015 року по АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_4, на узбіччі біля будинку було припарковано автомобіль «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить їй на праві власності.

Близько 18-19 год., почувши гавкіт собаки, позивач вийшла з будинку і побачила, що на передньому капоті її автомобіля знаходиться корова ОСОБА_5, якого поблизу не було.

У результаті вказаних обставин автомобіль ОСОБА_4 отримав механічні пошкодження.

Згідно із висновком № 1229 експерта автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу автомобіля «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 7 350 грн 51 коп., величина втрати товарної вартості автомобіля становить 7 192 грн 98 коп. (а. с. 87-98).

Позивач з власної ініціативи здійснила ремонт пошкодженого автомобіля, який проведений ПАТ «Житомир-Авто». Вартість ремонту згідно з калькуляцією від 26 листопада 2015 року становить 7 996 грн 18 коп. (а. с. 76).

Також встановлено, що власник корови ОСОБА_5 08 серпня 2015 року надав ОСОБА_4 розписку, якою зобов'язувався відремонтувати її автомобіль «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1, як такий, що пошкоджений його телицею чорнорябої породи (а. с. 10).

Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто зазначена норма передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюється законом.

Таким законом є, зокрема Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у статті 9 якого визначено, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов'язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою, крім того фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Апеляційний суд на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, встановив, що винними діями ОСОБА_5, які виразилися у тому, що останній не супроводжував домашню тварину, яку утримує, поза місцями її постійного утримання, залишив її бездоглядну та неправильно прив'язану, у результаті чого вона відірвалася, забігла на провулок Набережний, 17 у смт Лугини Житомирської області, де біля будинку ОСОБА_4 пошкодила належний їй автомобіль, чим позивачу завдано майнової шкоди, розмір якої підтверджується належними та допустимими доказами і стороною відповідача не спростовано.

Також судом апеляційної інстанції правильно не взято до уваги висновок експерта за результатами судової транспортно-трасологічної експертизи від 21 червня 2016 року, який покладено в основу рішення місцевого суду, з огляду на те, що він не містить категоричних відповідей (не спростовано та не підтверджено) з технічної точки зору на поставлені питання щодо залишення слідів на автомобілі марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1, саме 08 серпня 2015 року коровою, та механізму утворення слідів пошкодження належного позивачу автомобіля (а. с. 155-157, 157 зворот).

Частиною шостою статті 147 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, у редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду та вирішення справи судами, передбачено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу, яка передбачає, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Безпідставними та необґрунтованими є посилання у заявника касаційній скарзі на відсутність правових підстав для стягнення втрати товарної вартості, так як під втратою товарної вартості розуміється зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів саме унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження і подальшого його ремонту (Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24 листопада 2003 року), а не до настання такого випадку, і наявність права особи на отримання такої виплати не залежить від проведених попередніх ремонтів транспортного засобу.

Колегія суддів також вказує на те, що судом апеляційної інстанції правильно покладено в основу рішення експертне автотоварознавче дослідження від 30 листопада 2015 року, проведене судовим експертом Землюком В. В., як належний доказ, із тих підстав, що воно стороною відповідача жодним чином не спростовано і в ньому містяться конкретні, чіткі дані щодо предмета доказування в частині, що стосується визначення вартості майнової шкоди, заподіяної ОСОБА_4 у результаті пошкодження її автомобіля та втрати його товарної вартості. За змістом статей 57 58 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, у редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду та вирішення справи судами, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на вищезазначені положення законодавства, а також беззаперечний факт спричинення твариною шкоди автомобілю позивача, через відсутність належного контролю з боку ОСОБА_5 як її власника та особи, яка зобов'язана здійснювати такий контроль, а також загальні підстави деліктної відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_4права на відшкодування шкоди, заподіяної твариною, яка утримується відповідачем.

Отже, ухваленерішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 213 214 ЦПК Українивід 18 березня 2004 року № 1618-ІV, у редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду та вирішення справи судами, статті 1166 ЦК України.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення апеляційного суду не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400 401 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2016 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О.В. Білоконь

С. Ф. Хопта