Самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання квартири не дає підстав для визнання шлюбу недійсним (ВС/КЦС,справа №750/6471/15-ц, 29.08.18)

Фабула судового акта: Рішенням апеляційного суду був задоволений позов про визнання шлюбу недійсним, а негативне для позивачки рішення суду першої інстанції – скасоване. Приймаючи таке рішення, апеляційний суд вважав доведеними твердження позивачки про те, що шлюб був укладений без наміру створення сім'ї, а з корисливих мотивів відповідача - отримання квартири. Відповідач хоч і був зареєстрований в її квартирі, проте жодного дня в ній не проживав. Шлюб між ними був розірваний раніше - ще п'ять років тому, але, як вважає позивачка, це не є перешкодою для визнання такого шлюбу недійсним.

Втім, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився саме з рішенням суду першої інстанції, мотивуючи таке своє рішення наступними приписами закону та судженнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

Як зазначив ВС, - «правильним і таким, що підтверджений належними доказами, є висновок суду першої інстанції, що позивач не довела відсутності у відповідача реального наміру створити сім'ю і набути прав та обов'язків подружжя. За таких обставин самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання квартири не дає підстав для визнання шлюбу недійсним».

Є потреба звернути увагу на те, що питання розірвання шлюбу свого часу розглядались Пленумом Верховного Суду України. Так, в постанові від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», в п. 13 якої, зокрема зазначалось, що за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю. У випадках, передбачених ст. 41 СК, шлюб за рішенням суду може бути визнаний недійсним. У даному разі вирішення цього питання залежить від встановлених судом обставин. СК вказує на підстави, за яких шлюб може бути визнано недійсним, зокрема коли шлюб було укладено між усиновлювачем і усиновленою дитиною; двоюрідними братом і сестрою чи іншими родичами; з особою, яка не досягла шлюбного віку, тощо. Разом з тим, наявності одного із вказаних фактів недостатньо для визнання шлюбу недійсним. Таким чином, вирішуючи справу, судам слід брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Наявність рішення суду про розірвання шлюбу є перешкодою для визнання цього шлюбу недійсним.

Останній обставині ВС в цій справі , взагалі, не надав оцінки, - адже шлюб між сторонами раніше був розірваний.

Аналізуйте судовий акт:

Укладення шлюбу без участі нареченого є порушенням вимог законодавства та тягне за собою його недійсність (ВССУ від 05.04.2017 у справі № 127/18673/14-ц)

Встановлення факту сумісного проживання без шлюбу та факту перебування на утриманні не породжують право особи на пенсію у звязку із втратою годувальника (ВССУ, справа № 668/11395/15-ц від 15.03.17р.)

Майно набуте під час цивільного шлюбу до 1 січня 2004р. є об'єктом спільної сумісної власності, якщо придбане внаслідок спільної праці (Постанова ВСУ від 25 грудня 2013р. у справі № 6 -135цс13)

Стаття 60 СК України: Факт придбання майна під час шлюбу автоматично не відносить це майно до спільної сумісної власності подружжя, треба перевіряти за які кошти таке майно було набуте (ВСУ від 7 вересня 2016 року у справі №6-801цс16)

ВС/КЦС: Підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є ЛИШЕ наявність ФАКТИЧНИХ шлюбних стосунків (№ 337-5266/1-ц від 25.01.2018)

Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа №750/6471/15-ц

провадження № 61-12574св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. П., КурилоВ.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2017 року в складі складі колегії суддів: Страшного М. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання шлюбу недійсним.

В обґрунтування позовних вимог указувала, що шлюб був укладений без наміру створення сім'ї, а з корисливих мотивів відповідача - отримання квартири. Відповідач хоч і був зареєстрований в її квартирі, проте жодного дня в ній не проживав. Шлюб між ними був розірваний 05 травня 2011 року, але це не є перешкодою для визнання такого шлюбу недійсним.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2017 року в складі судді Жук М. І., в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела відсутності у відповідача реального наміру створити сім'ю і набувати прав та обов'язків подружжя. Крім того, позов про визнання шлюбу недійсним подано ОСОБА_4 через п'ять років після розірвання шлюбу.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано недійсним шлюб, укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований 27 жовтня 2009 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не встановив спільного проживання сторін, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю. Зазначені обставини, які є суттєвими для даної справи, не були досліджені судом першої інстанції, що призвело до помилкового вирішення спору.

У квітні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що позов про визнання шлюбу недійсним позивач подала лише через п'ять років після розірвання шлюбу, висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

11 липня 2017 року від ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 березня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 27 жовтня 2009 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5м 05 травня 2011 року шлюб між сторонами розірвано за спільною заявою подружжя від 01 квітня 2011 року в порядку, визначеному статтею 106 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на ту обставину, що відповідач, укладаючи з нею шлюб, переслідував мету отримати квартиру.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Правильним і таким, що підтверджений належними доказами, є висновок суду першої інстанції, що позивач не довела відсутності у відповідача реального наміру створити сім'ю і набути прав та обов'язків подружжя. За таких обставин самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання квартири не дає підстав для визнання шлюбу недійсним.

Обставини, які апеляційний суд вважав підставами недійсності шлюбу, не є такими відповідно до статті 40 СК України.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону та встановлено обставини справи на підставі досліджених судом доказів, рішення суду є законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2017 року скасувати, залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат

В.П. Курило