Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, зокрема, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ВС/КЦС, справа № 720/128/16-ц,22.05.19)

Фабула судового акта: Ця справа може бути прикладом негативних, принаймні, для відповідача, наслідків усних домовленостей щодо користування землею та пов’язаних з цим ризиків. Не виключено, що вона може бути також і прикладом раптового збагачення позивача.

Отже,звертаючись з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 1,41 га та приведення земельної ділянки у початковий стан, придатний для товарного сільськогосподарського виробництва насадження зернобобових культур, і очищення від багаторічних насаджень плодових дерев, її власник зазначав, що більше п’яти років тому, у 2010 році, ним на підставі усної домовленості було передано цю земельну ділянку відповідачу у тимчасове користування. Однак весною 2015 року він звернувся до відповідача з вимогою повернути передану їй земельну ділянку і привести її у первісний стан, оскільки остання без згоди позивача висадила на земельній ділянці багаторічні насадження - плодові дерева, але відповідач повернути земельну ділянку відмовилась та вчиняла перешкоди для встановлення меж земельної ділянки.

Зазначені дії позивача потягнули за собою звернення відповідача до суду із зустрічним позовом про відшкодування витрат на утримання земельної ділянки та посадження яблуневого і сливового саду. Позовна заява мотивована тим, що після досягнення сторонами усної домовленості щодо користування відповідачем земельною ділянкою позивач з різних причин ухилявся від укладення договору оренди спірної земельної ділянки. Через такі дії власника землі вона не змогла отримати належним чином документи, як підставу користування даною земельною ділянкою. Протягом багатьох років вона утримувала земельну ділянку, сплачувала податок та понесла інші витрати по догляду за землею та її поліпшення.

З урахуванням викладеного, відповідач просила суд стягнути з позивача на її користь понесені витрати на поліпшення земельної ділянки, вирощення та догляд за садом в сумі 192 579 грн.

Задовольняючи позовні вимоги власника земельної ділянки та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач є неволодіючим власником спірної земельної ділянки на якій ростуть багаторічні насадження, що є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, та якою фактично користується відповідачка без відповідної правової підстави, тому на підставі статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду касаційну скаргу відповідача за первісним позовом залишив без задоволеня, зазначивши, зокрема, наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Встановивши, що позивач за первісним позовом є неволодіючим власником спірної земельної ділянки, якою фактично користується інша особа без відповідної правової підстави, з урахуванням того, що багаторічні насадження, що ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, та оскільки відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог власника земельної діляки та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог за недоведеністю.

Аналізуйте судовий акт: Право власності на земельну ділянку поширюється й на розташовані на ній багаторічні насадження, вони не можуть розглядатися, як окремий об’єкт права власності без цієї земельної ділянки (справа № 6-14цс15, 25.02.15)

ЩОДО ВИЗНАННЯ ДОГОВОРУ УКЛАДЕНИМ (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. по справі № 338/180/17)

Видача розписки та довіреності на володіння, користування та розпорядження автомобілем без належного укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним договором та не є підставою для набуття права власності (№ 640/7052/16-ц, 15.02.18)

Попередній договір не може бути визнаний укладеним, якщо сторонами не дотримано обов'язкової нотаріальної форми для договорів купівлі-продажу нерухомості, укладення якого сторони обумовили в майбутньому (Справа № 17-05/5026/275/2012, 07.03.17)

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 720/128/16-ц

провадження № 61-11970св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:

Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,

представники відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2017 року в складі судді Ляху Г. О. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 рокув складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки, площею 1,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рідківської сільської ради Новоселицького району.

У 2010 році ним на підставі усної домовленості було передано указану земельну ділянку відповідачу у тимчасове користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Весною 2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути передану їй земельну ділянку і привести її у первісний стан, оскільки остання без згоди позивача висадила на земельній ділянці багаторічні насадження - плодові дерева, однак відповідач повернути земельну ділянку відмовилась та вчиняла перешкоди для встановлення меж земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 1,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рідківської сільської ради Новоселицького району шляхом вилучення її з користування відповідача, приведення земельної ділянки ОСОБА_3 у початковий стан, придатний для товарного сільськогосподарського виробництва насадження зернобобових культур і очищення від багаторічних насаджень плодових дерев, а також шляхом заборони вчиняти відповідачем будь-які дії з використання указаної ділянки.

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання земельної ділянки та посадження яблуневого та сливового саду.

Позовна заява мотивована тим, що після досягнення сторонами усної домовленості щодо користування відповідачем земельною ділянкою позивач з різних причин ухилявся від укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

Через такі дії власника землі вона не змогла отримати належним чином документи, як підставу користування даною земельною ділянкою.

Протягом багатьох років відповідач утримувала земельну ділянку, сплачувала податок та понесла інші витрати по догляду за землею та її поліпшення.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені витрати на поліпшення земельної ділянки, вирощення та догляд за садом в сумі 192 579 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року, позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

Вирішено усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 1,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рідківської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, шляхом вилучення її з користування ОСОБА_3 , приведення земельної ділянки ОСОБА_3 в початковий стан придатний для товарного сільськогосподарського виробництва насадження зернобобових культур і очищення від багаторічних насаджень плодових дерев, а також шляхом заборони вчинення ОСОБА_3 будь-яких дій з використання указаної ділянки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про відшкодування витрат на утримання земельної ділянки та посадження яблуневого та сливового саду відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач є неволодіючим власником спірної земельної ділянки на якій ростуть багаторічні насадження, що є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, та якою фактично користується відповідачка без відповідної правової підстави, тому на підставі статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено за недоведеністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Відзив позивачем на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 09 липня 2007 року НОМЕР_2 є власником земельної ділянки, площею 1,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № НОМЕР_1 , розташованої на території Рідківської сільської ради Новоселицького району.

10 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус КО» укладено договір № 865 з виносу меж земельної ділянки в натурі.

26 лютого 2016 року були встановлені межі земельної ділянки ОСОБА_1 за кадастровим № НОМЕР_1 та межові знаки були передані за актом прийому-передачі на зберігання власнику ОСОБА_1

На даний час спірна земельна ділянка використовується ОСОБА_3 , яка засадила її багаторічними насадженнями плодових дерев та відмовляється повернути позивачу земельну ділянку та усунути перешкоди у користуванні ділянкою до відшкодування їй понесених нею витрат на утримання земельної ділянки, посадження, вирощення та догляд за яблуневим та сливовим садом, посилаючись на користування земельною ділянкою протягом тривалих років за усною домовленістю з позивачем.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10 60 212 ЦПК України 2004 року, встановивши, що ОСОБА_1 є неволодіючим власником спірної земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_3 без відповідної правової підстави, з урахуванням того, що багаторічні насадження, що ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, та оскільки відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 як таких, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 за недоведеністю.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо зупинення виконання рішення суду

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2017 року зупинено виконання рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області

від 17 лютого 2017 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року, до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є. Червинська