Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу (ВС/КЦС, справа № 726/831/15-ц.03.04.19)

Фабула судового акта: Рішенням районного суду позов задоволено, - визнано за позивачем право власності на 1/2 житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами. Суд мотивував рішення тим, що за час перебування у шлюбі вартість зазначеного домоволодіння збільшилася приблизно в дев'ять разів, що є підставою для застосування ч. 1 ст. 62 Сімейного кодексу України до спірних правовідносин.

Втім, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» оскаржило наведене судове рішення, посилаючись на те, що воно є іпотекодержателем спірного нерухомого майна, а суд не звернув увагу на те, що при поділі майна подружжя повинні враховуватися також його борги. Постановою апеляційного суду було ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду таке рішення вважає правильним і, залишивши його без змін, виходив з наступного.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діяли недобросовісно та припустили до зловживання правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Установивши, що визначення права власності на частину предмета іпотеки за позивачем порушує права та законні інтереси ПАТ «Альфа-Банк» (позбавлення відповідача права власності на майно унеможливить виконання судового рішення про стягнення з нього на користь банку суми боргу за кредитним договором), апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Аналізуйте судовий акт: Здійснюючи поділ спільного майна подружжя, суди мають з’ясовувати наявність обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та внесення другим - грошової суми на депозитний рахунок суду (ВСУ, № 6-2565цс16, 18.01, 2017р.)

Поділ майна подружжя з урахуванням боргової розписки та які можуть бути правові наслідки (Суд у справі № 752/12159/14-ц, суддя Шевченко Т. М.)

Не витрачайте час! Поділ, виділ, реконструкція, зміна площі та функціонального призначення іпотечного майна не припиняють іпотеку по суті (ВСУ від 6 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16)

Між подружжям поділяється навпіл як і сумісна власність придбана на позичені кошти, так і боргові зобов’язання повернути ці кошти кредитору (ВСУ від 14 вересня 2016р. у справі № 6-539цс16)

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 726/831/15-ц

провадження № 61-45301св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., КратаВ. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно.

Вимоги обґрунтовувала тим, що з 29 жовтня 1983 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, під час якого останній на підставі договорів дарування набув у власність домоволодіння (вартість на вказаний момент - 107 710 грн) і земельну на АДРЕСА_1.

Унаслідок спільних трудових і грошових затрат вартість житлового будинку істотно збільшилася і на момент подання позову становить 974 380 грн.

У зв'язку з наведеним просила визнати за нею право власності на Ѕ частину вищезазначеного нерухомого майна.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій

Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 19 травня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташованими у АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_5

В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд мотивував рішення тим, що за час перебування у шлюбі вартість зазначеного домоволодіння збільшилася приблизно в дев'ять разів, що є підставою для застосування частини першої статті 62 Сімейного кодексу України до спірних правовідносин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

У серпні 2018 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») оскаржило рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог в апеляційному порядку, посилаючись на те, що воно є іпотекодержателем спірного нерухомого майна. При ухваленні рішення суд не звернув увагу на те, що при поділі майна подружжя повинні враховуватися також його борги.

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 20 вересня 2018 року рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 19 травня 2015 року скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд зробив висновок про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту збільшення вартості житлового будинку за рахунок спільних затрат подружжя.

Крім того, суд зазначив, що визнання права власності за ОСОБА_4 на частину іпотечного майна унеможливить виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення боргу за кредитом ОСОБА_5

Короткий зміст касаційної скарги

До суду касаційної інстанції від ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник зазначає, що апеляційний суд відкрив апеляційне провадження з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, суд не вирішив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга банку не в повній мірі відповідала вимогам статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - в ній не вказано місцезнаходження юридичної особи, ЄДРПОУ, засобів зв'язку.

ПАТ «Альфа-Банк» не обґрунтувало, чим порушує його права та законні інтереси законне рішення місцевого суду, яке стосується спільного майна її та ОСОБА_5, який до того ж визнав її позов.

На час розгляду справи в суді першої інстанції боргів у подружжя не було, тому такі посилання апеляційного суду є безпідставними.

Визнання за заявником права власності на половину будинку ніяк не впливає на права іпотекодержателя.

Короткий зміст відзиву

Від ПАТ «Альфа-Банк» надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін, оскільки вона відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Зазначає, що ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 16 серпня 2018 року банку поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тому вважає доводи ОСОБА_4 з даного приводу безпідставними.

Крім того, на розгляді Садгірського районного суду міста Чернівці перебуває справа за позовом банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - спірне майно (справа № 726/149/17).

З урахуванням наведеного апеляційний суд правильно відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позову, оскільки її вимоги спрямовані на уникнення відповідальності за іпотечним договором.

Обставини справи

Суди встановили, що 29 жовтня 1983 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб.

Відповідно до договору дарування від 15 грудня 2004 року НОМЕР_1 ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_5 будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, вартістю 107 710 грн.

Крім того, 05 лютого 2008 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,100 га у АДРЕСА_1.

29 травня 2008 року ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_5 уклали кредитний договір № 800004067, який забезпечили договором іпотеки № 800004067-И.

Предметом іпотеки є житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами та земельна ділянка на АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 посилалася на звіт про оцінку майна від 14 квітня 2015 року №83-ng-04-15, складений експертом ОСОБА_7, яким визначено ринкову вартість житлового будинку в розмірі 974 380 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскарженого судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Аналіз норм статей 16 386 391 ЦК України свідчить про те, що власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Установивши, що визначення права власності на Ѕ частину предмета іпотеки за ОСОБА_4 порушує права та законні інтереси ПАТ «Альфа-Банк» (позбавлення відповідача права власності на майно унеможливить виконання судового рішення про стягнення з нього на користь банку суми боргу за кредитним договором), апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Колегія відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд відкрив апеляційне провадження з порушенням вимог процесуального права, оскільки дане питання не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Інші аргументи на законність та обґрунтованість оскарженого рішення не впливають, висновків апеляційного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 417 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Чернівецької області від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. І. Журавель Н. О. Антоненко В. І. Крат