Оскільки договір не містить застережень щодо заборони сторонам спілкуватись за допомогою електронної пошти, повідомлення в такий спосіб про відмову від послуг є належним (ВС/КЦС, № 753/5060/16-ц,24.10.18)

Фабула судового акта: Позовну заяву про захист прав споживачів, визнання договору про надання туристичних послуг недійсним та стягнення коштів позивач мотивував тим, що він уклав з товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) договір про надання туристичних послуг, згідно з яким останнє зобовязалось надати позивачу комплекс туристичних послуг, за надання яких він в той же день сплатив 1 050 доларів США. В подальшому позивач засобами електронної пошти звернувся до ТОВ з вимогою про повернення вказаних грошових коштів, у звязку із відмовою від замовленого комплексу туристичних послуг, однак відповідач йому вказані кошти не повернув, мотивуючи відмову сплатою цих коштів туроператору. Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову було відмовлено.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач, зокрема, вказував, що форма звернення позивача про відмову від туристичних послуг за допомогою електронної пошти відповідає вимогам укладеного між сторонами договору, тому висновки судів про те, що він не подавав заявки про відмову від туристичних послуг суперечать обставинам справи і умовам договору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду ухвалу апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення грошових коштів та моральної шкоди було скасовано, а справу цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому ВС/КЦС нагадав, що відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.

Ч. ч. 1 та 2 ст. 8 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Заслуговує на увагу наступний висновок ВС/КЦС, - суди не врахували, що договір не містить застережень щодо заборони сторонам спілкуватись за допомогою електронної пошти, відповідач також використовував такий спосіб спілкування та надіслання документів. Зокрема, отримавши у електронному вигляді заявку відповідача про відмову від туристичних послуг і достовірно знаючи, що він ними не скористався, ТОВ всупереч положень пункту 4.22. договору не прийняло заявку до виконання з дня отримання, не надало розрахунку понесених витрат за послуги у звязку з виконанням замовлення позивача.

Аналізуйте судовий акт: Усі документи, що надійшли до суду з використанням сервісу «Електронний суд», вважаються такими, що подані використанням власного електронного підпису (ВС/КАС,справа № 2340/4648/18,06.08.19)

Пересилання електронних повідомлень з корпоративної електронної адреси працівника не можна кваліфікувати, як розголошення комерційної таємниці, оскільки у такому випадку відсутня ознака розповсюдження інформації (ВС/КЦС, № 359/10185/16-ц,18.09.19)

Неправомірною є нереєстрація поданої позивачем шляхом надсилання електронною поштою на адресу суду позовної заяви в автоматизованій системі документообігу суду (ВС/КАС,справа № 826/14954/17,19.09.19)

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 753/5060/16-ц

провадження № 61-528св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Богемія Сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс Тур»,

третя особа - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у складі судді Вовка Є. І. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів Геращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія Сервіс» (далі - ТОВ «Богемія Сервіс», турагент), товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс Тур» (далі - ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур», туроператор), третя особа - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про захист прав споживачів, визнання договору про надання туристичних послуг недійсним та стягнення коштів.

Позовну заяву мотивовано тим, що 25 грудня 2015 року він уклав договір про надання туристичних послуг з ТОВ «Богемія Сервіс», згідно з яким останнє зобов'язалось надати позивачу комплекс туристичних послуг, за надання яких він в той же день сплатив 1 050 доларів США. 28 грудня 2015 року позивач засобами електронної пошти звернувся до ТОВ «Богемія сервіс» з вимогою про повернення вказаних грошових коштів, у зв'язку із відмовою від замовленого комплексу туристичних послуг, однак ТОВ «Богемія Сервіс» йому вказані кошти не повернуло, мотивуючи відмову сплатою цих коштів туроператору. Просив визнати недійсним договір про надання туристичних послуг від 25 грудня 2015 року з підстав порушення прав його прав як споживача та стягнути з кожного відповідача по 1 050 доларів США, і по 20 тис. грн моральної шкоди.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4, обґрунтувавши позов поданням відповідачу заяви про відмову від туристичних послуг електронною поштою, не дотримався встановленої договором про надання цих послуг письмової форми такої заяви, а тому не довів факту належного по формі звернення щодо відмови від послуг. Крім того позивач не надав доказів наявності договірних відносин між ним та ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур».

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за договором про надання туристичних послуг, а позивач не надав доказів письмового звернення до ТОВ «Богемія Сервіс» з вимогою про розірвання договору та повернення йому коштів, а також не повідомив про причини такої відмови.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не повідомив позивача про час та місце розгляду справи, справа безпідставно передана від одного судді до іншого. ТОВ «Богемія Сервіс» не надало позивачу повної інформації про порядок відшкодування понесених турагентом витрат, а також не надало договору, що був укладений між туроператором і турагентом. ТОВ «Богемія Сервіс» в порушення вимог Закону України «Про туризм» неналежним чином проінформувала позивача про умови договору на туристичне обслуговування, що є підставою визнання його недійсним з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів». Суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги як доказ копію платіжного доручення, згідно із яким турагент сплатив туроператору кошти за договором про надання туристичних послуг. ТОВ «Богемія Сервіс», направивши позивачу на електронну пошту документи, пов'язані з наданням туристичних послуг, не виконало своїх зобов'язань за спірним договором. Форма звернення позивача про відмову від туристичних послуг за допомогою електронної пошти відповідає вимогам укладеного між сторонами договору, тому висновки судів про те, що він не подавав заявки про відмову від туристичних послуг суперечать обставинам справи і умовам договору.

У квітні 2018 року ТОВ «Богемія Сервіс» подало відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи саме через неявку позивача. Касаційна скарга не містить обґрунтування неправильності застосування судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційного суду відповідає не в повній мірі.

Суди установили, що 25 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Богемія Сервіс» був укладений договір про надання туристичних послуг (далі - Договір), згідно з яким відповідач зобов'язався надати позивачу комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), за які 25 грудня 2015 року позивач сплатив ТОВ «Богемія Cервіс» 1050 доларів США.

28 грудня 2015 року позивач засобами електронної пошти звернувся до ТОВ «Богемія Сервіс» із заявою про відмову туриста від туристичних послуг та вимогою про повернення сплачених за ці послуги грошових коштів.

ТОВ «Богемія Сервіс» не заперечувало отримання цієї вимоги, наголошуючи лише на неналежній її формі.

28 грудня 2015 року ТОВ «Богемія Сервіс» відправило ОСОБА_4 електронною поштою пакет документів для подорожі, однак останній не скористався туристичною послугою.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідачів грошових коштів, суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки недоведеністю позовних вимог, зокрема і тим, що позивач не надав доказів письмового звернення до ТОВ «Богемія Сервіс» з вимогою про розірвання договору та повернення йому коштів, а також не повідомив про причини такої відмови. При цьому суд виходив з того, що вимога про розірвання договору, яка направлена позивачем електронною поштою не є письмовою, суперечить пункту 4.2.2 Договору, отже не є належною формою звернення.

Такий висновок суду є передчасним, таким, що не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Пунктом 4.2.2. Договору зокрема передбачено, що турист має право відмовитися від замовленого турпродукту, при цьому, сплативши ТОВ «Богемія Сервіс» реально понесені останнім витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за даним договором; заява про відмову туриста від туристичних послуг в письмовій формі приймається турагентом до виконання з дня отримання такої заяви.

Відповідно до пункту 6.1. Договору за відмову туриста від турпродукту (частково або повністю) з будь-яких причин, турист зобов'язується сплатити турагенту витрати за послуги, понесені останнім у зв'язку з виконанням замовлення туриста.

Згідно із пунктом 10.1. Договору кожна із сторін може вимагати розірвання Договору або внесення змін та доповнень до нього в зв'язку з істотними змінами обставин, з яких вони виходили при укладенні Договору. Побажання туриста щодо змін умов туру, або про відмову від туру приймаються до розгляду в письмовій формі.

Пунктом 10.2. Договору встановлено, що турист вправі відмовитись від виконання Договору до початку туристичної подорожі за умови сплати турагенту фактичних витрат в повному обсязі за послуги, які були надані до отримання повідомлення про відмову, а також сплати штрафних санкцій у відповідності до пункту 6.1. Договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Встановивши, що 28 грудня 2015 року ОСОБА_4 за допомогою електронної пошти подав, а ТОВ «Богемія Сервіс» отримала заяву про відмову від туристичних послуг, що визнається сторонами та підтверджується роздрукованими листами електронного листування сторін (а.с. 11-16), суди не надали належну правову оцінку цьому доказу у розрізі вищезазначених правових норм.

При цьому суди не врахували, що договір не містить застережень щодо заборони сторонам спілкуватись за допомогою електронної пошти, ТОВ «Богемія Сервіс» використовувало такий спосіб спілкування та надіслання документів.

Відповідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.

Суд апеляційної інстанції у порушення статей 12 89 263 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин; не перевірив усіх доводів сторін й не надав належної правової оцінки поданим ним доказам, зокрема поданій у електронній формі письмовій заяві про відмову від туру, не сприяв всебічному й повному з'ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішення, допустив неповноту у з'ясуванні таких обставин.

Також суд не надав оцінки правовій поведінці сторін, яка засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, дійшовши передчасного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_4

Зокрема, отримавши у електронному вигляді заявку ОСОБА_4 про відмову від туристичних послуг і достовірно знаючи, що він ними не скористався, ТОВ «Богемія Сервіс» всупереч положень пункту 4.22. договору не прийняло заявку до виконання з дня отримання, не надало розрахунку понесених витрат за послуги у зв'язку з виконанням замовлення позивача.

Суд не надав будь-якої правової оцінки копії платіжного доручення № 523 від 28 грудня 2015 року, яке не завірено банківською установою, хоча саме цим відповідач ТОВ «Богемія Сервіс» обґрунтовував свої заперечення про розмір понесених ним витрат у зв'язку з наданням туристичних послуг позивачу.

Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору.

Проте, безпідставними є доводи касаційної скарги в частині порушення судом статті 11-1 ЦПК України 2004 року, оскільки проведення повторного автоматизованого розподілу справи відбулось у зв'язку із звільненням судді із посади (а.с. 216).

Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги щодо неналежного інформування позивача про умови договору на туристичне обслуговування, що є підставою визнання його недійсним з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки факт підписання цього договору а також його умови, відображені зокрема в пункті 11.1, свідчать про те, що ОСОБА_4 отримав інформацію щодо туристичного обслуговування в повному обсязі.

Вказаним обставинам суд дав належну правову оцінку та вирішив спір в частині визнання недійсним договору про надання туристичних послуг відповідно до вимог закону, а тому судове рішення в цій частині слід залишити без змін відповідно до вимог статті 410 ЦПК України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідачів грошових коштів та моральної шкоди з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 411 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія Сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс Тур», третя особа - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про стягнення грошових коштів та моральної шкоди скасувати, справу цій частині в передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року в частині залишення без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія Сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс Тур», третя особа - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про визнання недійсним договору про надання туристичних послуг залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк