12.02.2018 | Автор: Олександр Боков Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КЦС: Окреме проживання подружжя та не проведення святкової церемонії укладання шлюбу, наявність будь-яких фінансових зобов'язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (справа № 285/720/16-ц, 18.01.18)

Фабула судового акта: Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові про визнання шлюбу фіктивним, дійшов правильного висновку про те, що окреме проживання подружжя та не проведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь-яких фінансових зобов'язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним). При цьому правильним є посилання апеляційного суду на те, що припинення сімейних стосунків та наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з наведеними висновками.

А історія уклаження цього шлюбу не може не здивувати. Позивач познайомився з відповідачкою за допомогою соціальних мереж, їхнє спілкування у мережі було недовгим, але з’ясувалось, що остання не мала постійної роботи та висловлювала бажання переїхати до іншого міста. Після того, як позивач вирішив укласти фіктивний шлюб для того, аби покращити своє матеріальне становище, він запросив жінку на зустріч, під час якої запропонував їй укласти такий шлюб.

Вони домовились, що святкування весілля організовувати не будуть, а батькам запропонують подарувати їм кошти для спільного проживання. Крім того, позивач зобов'язався орендувати для відповідачки квартиру  на період пошуку роботи. Також було вирішено, що вони мають періодично зустрічатись для створення у батьків враження про їх спільне сімейне життя та згідно домовленості, через рік після укладення шлюбу вони повинні його розірвати.

Але за висновками суду, - наведені обставини не доводять факту відсутності у відповідача наміру створити сім'ю.

Аналізуйте судовий акт:

Решение суда о расторжении брака от 17.05.2016 г. (Юридическая фирма "Молодед и Партнеры")

Укладення шлюбу без участі нареченого є порушенням вимог законодавства та тягне за собою його недійсність (ВССУ від 05.04.2017 у справі № 127/18673/14-ц)

Державний герб України

 

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 285/720/16-ц

провадження № 61-558 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

представник відповідача - адвокат адвокатського об'єднання «Правовий стандарт» Мельничук АртурОлександрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 5 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Худякова А. М., Григорусь Н. Й., Косигіної Л. М.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання шлюбу фіктивним.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_7 за допомогою соціальних мереж, їхнє спілкування у мережі було недовгим. Зазначав, що відповідач проживала у м. Києві, скаржилась на відсутність постійної роботи та висловлювала бажання переїхати до іншого міста. Після того, як позивач вирішив укласти фіктивний шлюб для того, аби покращити своє матеріальне становище, він запросив ОСОБА_7 на зустріч, під час якої запропонував їй укласти такий шлюб.

Сторони домовились, що зареєструють шлюб у м. Луцьку за місцем проживання позивача. При цьому святкування весілля організовувати не будуть, а батькам запропонують подарувати їм кошти для спільного проживання. Крім того, позивач зобов'язався орендувати для відповідача квартиру у м. Луцьку на період пошуку роботи. Також було вирішено, що вони мають періодично зустрічатись для створення у батьків враження про їх спільне сімейне життя та згідно домовленості, через рік після укладення шлюбу вони повинні його розірвати.

Шлюб між сторонами було зареєстровано 9 січня 2015 року у м. Луцьку.

Ураховуючи викладене та посилаючись на те, що позивач не мав на меті створення сім'ю з ОСОБА_7, просив суд визнати фіктивним укладення такого шлюбу.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області

від 15 липня 2016 року у складі судді Помогаєва А. В. позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним шлюб між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який був зареєстрований 9 січня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 11.

Анульовано актовий запис від 9 січня 2015 року № 11, який вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області.

Скасовано свідоцтво про шлюб (повторне) серії НОМЕР_1, яке видано

24 лютого 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області.

Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що в момент реєстрації шлюбу обидві сторони не мали реального наміру створити сім'ю, або одна з них (позивач) не мала такого наміру, а інша (відповідач) перебувала під впливом обману щодо дійсних намірів протилежної сторони та погодилась на укладення шлюбу, незважаючи на обставини, що очевидно свідчать про небажання мати сімейні стосунки. Остаточно стосунки між сторонами припинились у липні

2015 року, тобто через півроку після укладення шлюбу.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 5 жовтня 2016 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області

від 15 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при вирішенні спору суд першої інстанції не врахував того, що позивач на виконання вимог статей 10, 60 ЦПК України (у редакції, яка була чинною на час вчинення процесуальної дії) не довів факту відсутності у відповідача наміру створити сім'ю.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не мав наміру створювати сім'ю з відповідачем та вказував на наявність домовленості між ними про укладення шлюбу строком на один рік з метою отримання матеріальної вигоди за рахунок подарунку його матері. Необхідність отримання грошей була обумовлена скрутним матеріальним становищем позивача та його зобов'язанням за договором позики.

У березні 2017 року ОСОБА_7 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим. Зазначала про те, що вона укладала шлюб з ОСОБА_4 добровільно, мала намір створити сім'ю та народити дитину у шлюбі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання шлюбу фіктивним передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною другою статті 28 СК України заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

Відповідно до частини першої статті 34 СК України присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою.

Згідно із положеннями статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (частина перша). Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя (частина друга). Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю (частина третя).

Відповідно до частини другої статті 41 СК України при вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_4, виходив із того, що обставини укладення шлюбу не відповідають загальновизнаним у суспільстві нормам поведінки осіб, які мають бажання створити сім'ю та взяти взаємні зобов'язання.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові ОСОБА_4, дійшов правильного висновку про те, що окреме проживання подружжя та не проведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь-яких фінансових зобов'язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним).

При цьому правильним є посилання апеляційного суду на те, що припинення сімейних стосунків та наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 5 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                 С. Ф. Хопта

О. В.Білоконь

Є. В.Синельников

 

 

2
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення