Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором, в цьому випадку, - з урахуванням індексації нормативно грошової оцінки землі (ВС/КЦС,справа № 732/1709/16-ц,31.07.19)

Фабула судового акта: Власники земельних ділянок звернулися до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ, відповідач) про розірвання договорів оренди землі, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до пункту 10 вказаних договорів оренди землі обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Але всупереч умовам договору СТОВ сплачувало орендну плату без урахування індексації, що призвело до невиплати орендної плати згідно з умовами договору протягом всього періоду оренди. При цьому позивачи посилалися на порушення відповідачем положень ст.ст. 24, 31 Закону України «Про оренду землі» та положень зазначених договорів оренди.

Незважаючи, нібито, на очевидну ситуацію, рішенням районного суду, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено. Вказані рішення мотивовані, зокрема, тим, що посилання позивачів на те, що орендна плата виплачувалась відповідачем без врахування індексації не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки наявними у справі доказами підтверджено, що виплату позивачам орендної плати за період 2014-2016 років було здійснено відповідачем у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в цілому погодився з наведеними висновками судів, хоча і звернув увагу на помилковість позиції суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати не у повному обсязі не є істотним порушенням умов договору та не є підставою для розірвання договорів оренди. Проте це не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки було встановлено, що відповідна орендна плата сплачувалася відповідачем повністю.

Але головний висновок ВС/КЦС в цій справі зводиться до наступного.

Посилання позивачів на положення ст. 21 Закону України «Про оренду землі», як на підставу для висновку про необхідність сплати орендної плати із урахуванням індексу інфляції, є помилковим, оскільки указаною нормою встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Умовами укладених між сторонами договорів передбачено інше: обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі.

Адже, встановивши, що орендна плата позивачам виплачувалася СТОВ за 2014-2016 року у розмірі 3 % нормативно грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених станом на 01 січня 2014, 2015 та 2016 років, відповідно до умов пунктів 10 спірних договорів, є обґрунтованими висновки про те, що позивачами не було доведено їх позовних вимог, а підстав для розірвання вказаних договорів оренди землі немає.

Аналізуйте судовий акт: Одна з основних підстав розірвання договору оренди (ВС/КЦС від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18)

Розмір орендної плати регулюється виключно договором оренди землі, тому ЛИШЕ зміна індексації нормативної грошової оцінки ділянки не створює додаткових податкових зобов’язань для орендаря (ВС/КАС, №813/3819/17, від 20 червня 2018 р.)

Договір оренди землі вважається поновленим, якщо місцева рада не надала орендарю в лист – заперечення в місячний строк після закінчення строку його дії цього договору (ВГСУ від 30 березня 2017р. у справі № 904/8338/16)

ВС/КЦС: Систематична несплата орендної плати за землю є підставою для розірвання договору оренди незважаючи на погашення простороченої заборгованості (ВС/КЦС № 383/708/16-ц від 20.06.2019)

Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 732/1709/16-ц

провадження № 61-32947св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Іскра»,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Городнянська районна державна адміністрація Чернігівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2017 року у складі судді Березовського О. Д. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Губар В. С., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» (далі - СТОВ «Іскра»), треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Городнянська районна державна адміністрація Чернігівської області, про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 10 квітня 2013 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та 10 квітня 2014 року ОСОБА_3 уклали з СТОВ «Іскра» договори оренди земельних ділянок (ріллі) № 7, № 8, № 27 , які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані договори оренди укладені на земельні ділянки (рілля) загальною площею: договір № 7 площею 3,2496 га, кадастровий номер НОМЕР_2 ; договір № 8 площею 3,2495 га, кадастровий номер НОМЕР_3 та договір № 27 площею 3,2194 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , з орендною платою 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пункту 10 вказаних договорів оренди землі обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Всупереч умовам договору СТОВ «Іскра» виплата орендної плати проводилась без урахування індексації, що призвело до невиплати орендної плати згідно з умовами договору протягом всього періоду оренди.

Посилалися на порушення відповідачем положення статей 24, 31 Закону України «Про оренду землі», пункти 11, 38-39 договорів оренди землі.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд: розірвати договір оренди землі на земельну ділянку (рілля) загальною площею 3,2194 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , укладений 10 квітня 2014 року за № 27 між ОСОБА_3 та СТОВ «Іскра» в особі директора ОСОБА_5 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; розірвати договір оренди землі на земельну ділянку (рілля) загальною площею 3,2496 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , укладений 10 квітня 2013 року за № 7 між ОСОБА_1 та СТОВ «Іскра» в особі директора ОСОБА_5 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; розірвати договір оренди землі на земельну ділянку (рілля) загальною площею 3,2495 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , укладений 10 квітня 2013 року за № 8 між ОСОБА_2 та СТОВ «Іскра» в особі директора ОСОБА_5 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є недоведеними. СТОВ «Іскра» сплачувало орендну плату з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі та без застосування індексів інфляції за рік, в якому проводиться виплата. Проте, на думку суду, це не є підставою для розірвання договорів оренди землі, оскільки це не є істотним порушенням умов договорів тому, що сплата орендної плати не в повному обсязі не позбавляє позивачів права звернутись до суду з відповідними вимогами про стягнення недоотриманої суми орендної плати.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відхилено.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції в цілому та по суті позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки він дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та розірвання спірних договорів оренди землі.

Апеляційний суд вказав, що посилання позивачів в апеляційній скарзі на те, що орендна плата виплачувалась відповідачем без врахування індексації не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки наявними у справі доказами підтверджено, що виплату позивачам орендної плати за період 2014-2016 років було здійснено відповідачем у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити їх позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч статті 21 Закону України «Про оренду землі» СТОВ «Іскра» сплачувало орендну плату за спірними договорам без проведення її індексації та індексу інфляції.

Вважає, що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 є підставою для розірвання договорів оренди.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У серпні 2017 року СТОВ «Іскра» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому вказують, що доводи скарги є безпідставними, а судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положення частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства, які регулюють відносини, пов`язані з орендою землі, зокрема, положень ЦК України, дає підстави зробити висновок, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати без внесення відповідних змін до договору у письмовій формі (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі № 3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс13).

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І : 100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

Встановивши, що орендна плата позивачам виплачувалася СТОВ «Іскра» за 2014-2016 року у розмірі 3 % нормативно грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених станом на 01 січня 2014, 2015 та 2016 років, відповідно до умов пунктів 10 спірних договорів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивачами не було доведено їх позовних вимог, що є їх процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 10 60 ЦПК України 2004 року (статей 12,81 чинного ЦПК України), а підстав для розірвання вказаних договорів оренди землі немає.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач допустив систематичної несплати орендної плати, є безпідставними, оскільки за умовами договорів, укладених між сторонами, не передбачено внесення орендної плати із урахуванням індексу інфляції, за встановленими обставинами орендна плата вносилась відповідачем відповідно до умов договорів із урахуванням індексації нормативно грошової оцінки, тому посилання заявника про сплату відповідачем орендної плати не у повному обсязі (без урахування індексу інфляції), є необґрунтованим.

Посилання заявника на положення статті 21 Закону України «Про оренду землі», як на підставу для висновку про необхідність сплати орендної плати із урахуванням індексу інфляції, є помилковим, оскільки указаною нормою встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Умовами укладених між сторонами договорів передбачено інше: обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій касаційна скарга представника позивачів не містить.

Отже, доводи касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником позивачів норм матеріального та процесуального права. Наведені у його касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було помилково вказано, що сплата орендної плати не у повному обсязі не є істотним порушенням умов договору та не є підставою для розірвання договорів оренди, проте це не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки було встановлено, що відповідна орендна плата сплачувалася відповідачем повністю. Суд апеляційної інстанції ці висновки не підтримав, вказавши, що рішення суду першої інстанції в цілому та по суті позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та розірвання спірних договорів оренди землі.Вказана помилка не є підставою для скасування правильного по суті, законного та справедливого рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова