10.07.2018 | Автор: Олександр Боков
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Незвернення спадкоємця за оформленням спадкових прав на належну йому земельну частку (пай) після смерті спадкодавця не є підставою для визнання спадщини відумерлою та передачі її територіальній громаді (ВС/КЦС, справа № 2о-55/2008, 4.07.18)

Фабула судового акта: Рішенням районного суду позовну заяву прокурора району в інтересах територіальної громади сільської ради,задоволено, - визнано спадщину, яка відкрилась після смерті особи, а саме право на земельну частку (пай) вартістю 22 484,4 грн відумерлою та передано її територіальній громаді цієї сільської ради.

Таке судове рішення мотивоване тим, що оскільки після смерті спадкодавця за оформленням спадкових прав на належну йому земельну частку (пай) спадкоємці не звертались, то відповідно до норми ст.   1277 ЦК України є підстави визнати спадщину відумерлою та передати її територіальній громаді.

Судом апеляційної інстанції зазначене рішення скасоване, з чим погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Відмовляючи у задоволенні позови, суд, зокрема, зазначив, що судом першої інстанції не перевірено наявність у померлого спадкоємців, не вирішено питання про залучення їх та усіх заінтересованих осіб до участі у справі при тому, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати таких осіб до участі в справі.

Верховний Суд погодився з висновком про те, що син померлого, проживаючи разом із останнім  станом на час його смерті, фактично прийняв спадщину та вступив в управління спадковим майном. Повідомлення ж державного нотаріуса на запит прокурора про відсутність в реєстрі спадкових справ оформлення на земельну частку (пай), не дає підстав для висновку про відсутність спадкоємців після його смерті.

Адже відповідно до з положень статей 526 і 549 ЦК УРСР, що були чинними на той час, діями, які свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Той факт, що родинні відносини між сином та батьком були встановлені рішенням суду тільки через 18 років з моменту відкриття спадщини, та тривала несплата спадкоємцем земельного податку, на рішення судів не вплинули.

Буде доречним нагадати, що відповідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

А з Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13  випливає, що встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини буде необхідним, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності Цивільного Кодексу України, тобто після 1 січня 2004 року. Якщо ж спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК, судам слід враховувати, що ст. 549 ЦК УРСР було визначено перелік дій, які свідчать про прийняття спадщини – фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном.

Аналізуйте судовий акт: Спадкоємець вважається таким, що проживав разом із спадкодавцем і прийняв спадщину, навіть, якщо перебував у тривалому відрядженні, з якого повернувся після закінчення строку для прийняття спадщини (ВССУ від 2 листопада 2016р., № 716/309/14-ц)

ВС: Та обставина що позивач не знав про смерть спадкодавиці, оскільки вона проживала в іншому населеному пункті, не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини (справа № 198/476/16-ц, 18.01.18)

До складу спадщини НЕ входить право користування земельною ділянкою, яке підтверджується актом на право користування померлої особи ( ВСУ від 5 жовтня 2016 р. у справі № 6-2329цс16)

Зобов’язання банку виплачувати проценти за договором вкладу не припиняється зі смертю вкладника, входить до складу спадщини та триває до дня, який передує дню повернення коштів спадкоємцям. (ВСУ у справі № 6-157 цс 13)

Знайшовся заповіт, і це є підставою для надання особі судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори (ВССУ від 01 лютого 2017р. у справі № 306/27/15-ц)

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 2о-55/2008

провадження № 61-16298св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В.,    Штелик С. П.,

учасники справи:

заявник - прокурор Городенківського району Івано-Франківської області в інтересах територіальної громади Ясеново-Пільнівської сільської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  заступника прокурора Івано-Франківської області на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2017 року у складі суддів: Пнівчук О. В., Максюти І. О., Василишин Л. В.,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2008 року прокурор Городенківського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі територіальної громади Ясеново-Пільнівської сільської ради Городенківського району звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер мешканець  с. Ясенів-Пільний Городецького району Івано-Франківської області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до статті  1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Останнім місцем проживання ОСОБА_4 було с. Ясенів-Пільний. Відповідно до відомостей, наданих Городенківським райвідділом земельних ресурсів, ОСОБА_4 отримав сертифікат на земельну частку (пай) розміром 72,46 кад. один., про що в книзі видачі сертифікатів зроблено запис від 15 серпня 2000 року № 481. Вартість земельної частки (паю)  складає 22 484,4 грн. На підставі статті 1277 ЦК України спадщина є відумерлою.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від   26 червня 2008 року заяву задоволено. Визнано спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, а саме право на земельну частку (пай) розміром 72,46 кад. один., вартістю 22 484,4 грн відумерлою та передано її територіальній громаді Ясенево-Пільнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки після смерті ОСОБА_4 за оформленням спадкових прав на належну йому земельну частку (пай) спадкоємці не звертались, то є підстави на підставі статті    1277 ЦК України визнати спадщину відумерлою та передати її територіальній громаді Ясенево-Пільнівської сільської ради.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня   2017 року рішення Городенківського районного суду від 26 червня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволені заяви.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до положень     статті 529 ЦК УРСР ОСОБА_5 є спадкоємцем померлого  ОСОБА_4, оскільки станом на час його смерті проживав з ним, та фактично вступив в управління спадковим майном. Оскаржуване рішення порушує права ОСОБА_5, який не був залучений до участі в справі. Однак судом першої інстанції не перевірено наявність у померлого спадкоємців, не вирішено питання про залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб. Разом з тим, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати таких осіб до участі в справі, а оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, то підлягає скасуванню.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурора Івано-Франківської області, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, а відтак з часу відкриття спадщини до набрання чинності ЦК України (01 січня 2004 року) минуло значно більше ніж 1 рік, а відтак на вказані правовідносини поширюється дія статті 1277 ЦК України (відумерлість спадщини).

Крім того, спадкодавець ОСОБА_4 набув лише право на земельну частку (пай) у землі колективної форми власності, належної АФ ім. В. Книгницького, яке ним не реалізовано у встановленому законом порядку, та, відповідно, не могло бути включене до спадкового (заповідального) майна, так як він помер за 2 роки до отримання сертифіката.

Також судом апеляційної інстанції не враховано, що факт родинних відносин між ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_4, як сином та батьком, встановлений рішенням Городенківського районного суду тільки 22 вересня 2016 року, тобто через 18 років з моменту відкриття спадщини.

Твердження ОСОБА_5 про фактичне прийняття спадщини, зокрема і земельної частки (паю), спростовується тим, що з 2000 року по даний час він не сплачував земельний податок.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги прокуратура Івано-Франківської області посилалася на те, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції рішення Городенківського районного суду від 26 червня  2008 року набрало законної сили та виконано фактично - спірна земельна ділянка віднесена до земель запасу Ясенево-Пільнівської сільської ради, що також свідчить про відсутність доказів її управління та використання апелянтом. Сам факт проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_4 за однією адресою на момент смерті останнього, не надавав суду підстав для висновку про фактичний вступ ОСОБА_5 в управління спадковим майном у виді права на земельну частку (пай), у зв'язку з відсутністю жодного доказу про підтвердження вказаних обставин.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»   ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 11, 36).

Згідно з повідомленням Городенківської державної нотаріальної контори від 11 квітня 2008 року № 976 спадкова справа на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_4 не оформлялась (а. с. 9).

Звертаючись із заявою про визнання спадщини відумерлою, прокурор Городенківського району Івано-Франківської області посилався на норму статті 1277 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2004 року, відповідно до якої у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як роз'яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від  30 травня 2008 року № 7 року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Тобто, оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, то до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, які чинні на момент їх виникнення, а саме ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

У пунктах 1, 2 частини першої статті 549 ЦК УРСР зазначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній  конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від   31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Відповідно до довідок Ясенево-Пільнівської сільської ради від 07 листопада 2016 року на момент смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, склад його сім'ї становили: дружина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. За адресою: АДРЕСА_1, на момент смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, з ним проживав та вів спільне господарство ОСОБА_5 (а. с. 38).

Крім того, рішенням Городенківського районного суду від 22 вересня     2016 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_5,    ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, як сином і батьком. Також з показів свідків підтверджено факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (на момент його смерті)                (а. с. 33-35).

Також, як убачається з матеріалів справи, сертифікат на право на земельну частку (пай) видано ОСОБА_4, який проживає в с. Ясенів-Пільний Городенківського району на підставі рішення Городенківської районної державної адміністрації від 09 лютого 2000 року, та зареєстровано   15 серпня 2000 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 481 (а. с. 39).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, урахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_5, проживаючи разом із ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, станом на час його смерті, фактично прийняв спадщину та вступив в управління спадковим майном. Повідомлення державного нотаріуса від 11 квітня 2008 року на запит прокурора Городенківського району про відсутність в реєстрі спадкових справ оформлення на земельну частку (пай) ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, не дає підстав для висновку про відсутність спадкоємців після його смерті.

Відповідно до положень статті 45 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час звернення прокурора із вказаною заявою) прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

У частині першій та другій статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей, що вказували б на неможливість органу місцевого самоврядування самостійно здійснювати представництво своїх інтересів в даній справі.

Крім того, у матеріалах справи є лист Ясенево-Пільнівської сільської ради від   26 квітня 2017 року № 155, згідно з яким сільська рада не заперечує проти апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення Городенківського районного суду від 26 червня 2008 року (а. с. 67).

Доводи касаційної скарги заступника прокурора Івано-Франківської області про те, що до спірних правовідносин застосовуються норми статті 1277 ЦК України на підставі пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, є помилковими, оскільки з часу відкриття спадщини - день смерті спадкодавця (ІНФОРМАЦІЯ_6) до набрання чинності ЦК України спливло більше п'яти років.

Твердження касаційної скарги про те, що факт родинних відносин між ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_4, як сином та батьком, встановлений рішенням Городенківського районного суду тільки 22 вересня 2016 року, тобто через 18 років з моменту відкриття спадщини, не заслуговують на увагу, оскільки цим рішенням встановлений факт родинних відносин не з дати ухвалення цього рішення, а з дати народження  ОСОБА_5

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні були дотримані норми матеріального та процесуального права, та вони стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Рішення апеляційного суду відповідає вимогам статей 213-215, 316 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості. Суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212, 303, 304 ЦПК України 2004 року.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик

7
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення