Незадовільний майновий стан, наявність на утриманні дітей не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки ці обставини божник повинен був враховувати раніше (ВС/КЦС,справа № 2-1230/11,30.10.19)

Фабула судового акта: Заявники звернулись до суду з клопотанням про відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення районного суду, яким з них стягнуто заборгованість, на 48 рівних платежів.

В обґрунтування заяви вони зазначали, що рішенням районного суду з одного з заявників на користь ПАТ «Укргазбанк» було стягнуто 568 781,95 грн заборгованості, а в солідарному порядку з них обох стягнуто 21 820 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки. Враховуючи, що заявники мають на утриманні трьох дітей, один з яких навчається в університеті за контрактом, розмір заробітної плати одного з заявників, що є державним службовцем, не дозволяє одноразово сплатити суму заборгованості, вони зазначали, що не мають можливості одноразово сплатити суму заборгованості.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін апеляційним судом, у задоволенні заяви відмовлено, оскільки заявниками не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що утруднюють виконання рішення районного суду.

Крім того, апеляційний суд виходив ще із того, що незадовільний майновий стан не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого ними порядку його виконання. Суд також зазначив про недоведеність боржниками твердження, що в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення вони зможуть добровільно виконати судове рішення в зазначений ними період.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з наведеними судовими рішеннями погодився і зазначив, що незадовільний майновий стан, наявність на утриманні дітей не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, божник повинен був враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору він несе зобов'язання щодо утримання дітей.

ВС/КЦС нагадав, що відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Аналізуйте судовий акт: Незадовільний фінстан відповідача та криза у державі не є підставою для розстрочення виконання рішення суду, адже сторони справи перебувають у рівних економічних умовах (ВГСУ від 09 листопада 2016р. у справі № 914/1488/15)

Розстрочення або відстрочення виконання рішення суду не звільняє боржника від сплати інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов’язання (ВС/ВП № 916/190/18 від 04.06.2019)

НЕ можна змінити рішення з "витребування майна" на "стягнення вартості цього майна", або зміна способу виконання рішення не повинна змінювати його суть (ВСУ у справі № 6-1829цс15)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1230/11

провадження № 61-33465 св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ,

третя особа - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2016 року в складі колегії суддів Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до суду заяву про відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року.

В обґрунтування зазначали, що вказаним рішенням із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» стягнуто 568 781,95 грн заборгованості та в солідарному порядку з них обох стягнуто 21 820 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки. Ураховуючи, що заявники мають на утриманні трьох дітей, один з яких навчається в університеті за контрактом, крім того, ОСОБА_2 є державним службовцем та розмір її заробітної плати не дозволяє одноразово сплатити суму заборгованості, просять суд відстрочити (розстрочити) суму заборгованості на 48 рівних платежів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що заявниками не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що утруднюють виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відхилено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали суду доказів на підтвердження наявності обставин, які мають винятковий характер. Незадовільний майновий стан не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого ними порядку його виконання. Крім того, боржниками не доведено, що в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення вони зможуть добровільно виконати судове рішення в зазначений ними період.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилаючись на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, просять скасувати ухвалу апеляційного суду, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» 568 781,95 грн заборгованості та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 21 820 грн заборгованості, звернуто стягнення на предмет іпотеки.

У липні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою, в якій просили розстрочити виконання судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року в справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом сплати суми заборгованості 48 рівними платежами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦІПКЕ України в редакції, чинній на момент розгляду справи,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 373 ЦПК України в указаній редакції за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Обґрунтованим є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні апеляційної скарги, оскільки заявниками не наведено доводів та не надано конкретних доказів наявності в сім`ї заявників виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення. Крім того, при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, ОСОБА_1 повинен був враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору він несе зобов`язання щодо утримання дітей.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішеннь - без змін.

Керуючись статтями 389 400 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук