Нещасний випадок, що стався під час виконання робіт за договором підряду, є таким, що не пов`язаний з виробництвом, а тому відсутні підстави для складання акта за формою Н-1 (ВС/КЦС, у справі № 486/836/17,13.02.20)

Фабула судового акта: 09 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та Акціонерним товариством (АТ, відповідач) був укладений договір субпідряду предметом якого було виконання будівельних робіт. На виконання умов вказаного договору відповідачем були залучені до роботи інші підрядники, які мають навики у цій галузі, у зв`язку з чим 23 листопада 2016 року між АТ та підрядником (позивач) був укладений договір, відповідно до якого останній обов`язався виконати демонтаж металоконструкції. Відповідно до договору підряду позивач повинен був здавати виконані роботи представнику АТ шляхом підписання акту прийому-передачі, а замовник зобов`язався виплачувати підряднику винагороду за виконані роботи протягом 15 робочих днів з моменту підписання акта прийому-передачі виконаних робіт у визначеному розмірі. Згідно з пунктом 3.2 договору підряду відповідальність за безпеку життя і здоров`я на час виконання робіт прийняв на себе підрядник. Пунктами 4.1 - 4.2 вказаного договору передбачалось, що на підрядника не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку, а також заначалось, що договір не носить характеру трудового договору і на нього, відповідно, не розповсюджується дія норм трудового законодавства.

30 листопада 2016 року стався нещасний випадок, в результаті якого позивача було направлено з тяжкою травмою до лікувального закладу. Наказом керівника АТ було створено комісію з розслідування вказаного нещасного випадку, складений протокол, відповідно до якого позивач знаходився у трудових відносинах з АТ згідно з договором підряду як особа, що забезпечує себе роботою самостійно, та «не встановлено факту знаходження його на обліку як платника єдиного соціального внеску, а тому на розслідування даного нещасного випадку не поширюється положення Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».

За зверненням позивача обласним управлінням Держпраці було проведене повторне спеціальне розслідування нещасного випадку та складено акт, яким були встановлені аналогічні обставини виконання робіт та настання нещасного випадку. Згідно з висновком комісії, нещасний випадок, що стався з позивачем при виконанні робіт, не може кваліфікуватись як нещасний випадок, що стався на підприємстві, а тому адміністрація не несе відповідальності, яка передбачена при порушенні роботодавцем трудового законодавства.

Наведені обставини стали підставою для звернення постраждалого до суду з позовом до АТ про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, та зобов`язання видати відповідний акт про це. Мотивуючи свої вимоги, позивач, зокрема, зазначав, що, уклавши з відповідачем договір підряду, він фактично був допущений до робіт і виконував роботи як працівник відповідача, однак відповідач не надав цьому факту належної оцінки.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову було відмовлено.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, позивач також вказував, що між ним та відповідачем мали місце не цивільно-правові відносини, а був укладений трудовий договір, у зв`язку з чим необхідно визнати нещасний випадок, який стався з ним, таким, що пов`язаний з виробництвом

Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з зазначеними судовими рішеннями погодився і також дійшов висновку про те, що нещасний випадок, який стався з позивачем під час виконання ним робіт за договором підряду, є таким, що не пов`язаний з виробництвом, а тому відсутні підстави для складання акта за формою Н-1.

ВС/КЦС нагадав, що основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

За визначенням, наведеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Дія Порядку проведення розслідувань та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, поширюється на: власників підприємств або уповноважені ними органи; працівників, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем; фізичних осіб-підприємців членів фермерського господарства, членів особистого селянського господарства, осіб, які працюють за договором укладеним відповідно до законодавства. Відповідно до пп. 5 п. 38 цього Порядку факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому порядку Державною службою з питань праці на запит голови спеціальної комісії або у судовому порядку.

Аналізуйте судовий акт: Трудовий договір не є цивільним правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, а тому не може бути визнаний фіктивним з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (ВС/КЦС, справа № 753/14887/17, 05.09.19)

Доведено, що працівник працював за цивільно-правовим договором а не трудовим та скасовано постанову про штраф органу Держпраці на суму 111 690,00 грн. (Суд у справі № 440/4410/18 від 22 лютого 2019 р.)

Приписи ст. 24 КЗпП України не обмежують права працівника на укладення трудового договору з працедавцем із часу фактичного допущення його до роботи без укладення трудового договору та видання наказу (ВС/КЦС, № 127/1309/16-ц, 16.01.18)

Приховування за цивільно-правовими угодами реальних трудових договорів, характерним для яких є сам процес праці, свідчить про допущення працівників до роботи без оформлення трудових відносин (ВС/КАС,№ 804/6962/17,24.10.19)

Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 486/836/17

провадження № 61-39096св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Юженергобуд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у складі судді Савіна О. І. від 16 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В., від 31 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Юженергобуд» (далі - ПрАТ «Юженергобуд») про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, та зобов`язання видати акт.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він працював у відповідача на підставі договору підряду від 23 листопада 2016 року.

30 листопада 2016 року під час виконання трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав тяжкі тілесні ушкодження.

13 січня 2017 року відповідач ознайомив його з актом проведення розслідування нещасного випадку, з висновками якого він не погодився, а тому оскаржив його до Управління Державної служби з питань праці у Миколаївській області. Проте комісія, яка проводила повторне розслідування, дійшла тих же висновків, зазначивши, що оскільки він працював у відповідача не за трудовим договором, а на підставі цивільно-правового договору, то правила Порядку проведення розслідувань та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, на нього не розповсюджуються. При цьому обґрунтованих висновків з посиланням на чинні нормативні документи комісією не наведено.

Зазначав, що правила вказаного Порядку розповсюджується на осіб, що працюють за договором, укладеним відповідно до законодавства. При цьому

Порядком визначені випадки, коли його дія не поширюється, і ці випадки є вичерпними. Підстав, на які посилається комісія в своєму протоколі, в указаному переліку немає, що тягне за собою необґрунтованість доводів комісії про нерозповсюдження правил Порядку на нещасний випадок, який стався з ним.

При цьому відповідач не визначив відповідність умов праці і безпеки робіт на місці спричинення йому травми вимогам законодавства з охорони праці, не встановив обставини і причини нещасного випадку, що вбачається із тексту Акта форми Н-5.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати нещасний випадок, який стався з ним 30 листопада 2016 року на території ПрАТ «Юженергобуд», таким, що пов`язаний з виробництвом, та зобов`язати відповідача видати йому Акт форми Н-1.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що трудовий договір із позивачем не укладався, між сторонами мали місце цивільно-правові відносини, отже, нещасний випадок, який стався з позивачем 30 листопада 2016 року під час виконання ним робіт за договором підряду, є таким, що не пов`язаний з виробництвом, а тому відсутні підстави для складання акта за формою Н-1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що між ним та відповідачем мали місце не цивільно-правові відносини, а був укладений трудовий договір, у зв`язку з чим необхідно визнати нещасний випадок, який стався з ним, таким, що пов`язаний з виробництвом, оскільки уклавши з відповідачем договір підряду, він фактично був допущений до робіт і виконував роботи як працівник відповідача, однак суди попередніх інстанцій у судових рішеннях не надали належної оцінки цим доводам.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року ПрАТ «Юженергобуд» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 червня 2016 року між ТОВ «Управління механізованих робіт» та публічним акціонерним товариством «Юженергобуд» (далі - ПАТ «Юженергобуд»), правонаступником якого є ПрАТ «Юженергобуд», укладений договір субпідряду № 01/06-2016, предметом якого було виконання будівельних робіт по заміні конденсатора ТГ-2 (ряд А).

На виконання умов вказаного договору відповідачем були залучені до роботи інші підрядники, які мають навики у цій галузі, у зв`язку з чим 23 листопада 2016 року між ПАТ «Юженергобуд» та ОСОБА_1 укладений договір підряду № 227/06-2016, відповідно до якого позивач зобов`язався виконати демонтаж металоконструкції (конденсаторна група) на дрібні блоки. Підрядник (позивач у справі) здає виконані роботи представнику замовника ПАТ «Юженергобуд» шляхом підписання акту прийому-передачі, замовник зобов`язаний виконати виплату винагороди за виконані роботи протягом 15 робочих днів з моменту підписання акта прийому-передачі виконаних робіт у розмірі, зазначеному в додатку № 1.

Згідно з пунктом 3.2 договору підряду відповідальність за безпеку життя і здоров`я на час виконання робіт бере на себе підрядник.

Пунктами 4.1 - 4.2 вказаного договору передбачено, що на підрядника не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку, а також що договір не носить характеру трудового договору і на нього, відповідно, не розповсюджується дія норм трудового законодавства України.

30 листопада 2016 року стався нещасний випадок, в результаті якого ОСОБА_1 було направлено з травмами до ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина № 2», згідно з повідомленням якого від 01 грудня 2016 року № 3112/01-03, при надходженні працівника ПАТ «Юженергобуд» ОСОБА_1 у нього була виявлена тяжка травма.

01 грудня 2016 року Управлінням Держпраці у Миколаївській області прийнято рішення про проведення комісією підприємства розслідування нещасного випадку, який стався 30 листопада 2016 року з монтажником стальних та залізобетонних конструкцій ОСОБА_1 , згідно з пунктами 7-35 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Наказом генерального директора ПАТ «Юженергобуд» від 01 грудня 2016 року № 93 створено комісію з розслідування вказаного нещасного випадку, якою 13 січня 2017 року був складений протокол № 4. У цьому протоколі зазначено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ПАТ «Юженергобуд» згідно з договором підряду від 23 листопада 2016 року № 277/06-2016 як особа, що забезпечує себе роботою самостійно, та не встановлено факту знаходження його на обліку як платника єдиного соціального внеску, а тому на розслідування даного нещасного випадку не поширюється положення Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

13 січня 2017 року був складений Акт форми Н-5, в якому зроблено висновок про те, що комісія не змогла встановити безпосередні причини настання нещасного випадку.

За зверненням ОСОБА_1 від 02 червня 2017 року Управлінням Держпраці у Миколаївській області проведене повторне спеціальне розслідування нещасного випадку та 14 липня 2017 року складено акт, яким були встановлені аналогічні обставини виконання робіт та настання нещасного випадку. Згідно з висновком комісії, нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 при виконанні робіт, не може кваліфікуватись як нещасний випадок, що стався на підприємстві, а тому адміністрація не несе відповідальності, яка передбачена при порушенні роботодавцем трудового законодавства України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом або фізичною особою, з якого працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену даною угодою, з підпорядкуванням внутрішньому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно вимог статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою, що має місце у даній справі.

Разом з тим, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

У справі, що переглядається, установлено, що трудовий договір з позивачем не укладався, заробітна плата йому як працівнику за трудовим договором не нараховувалася (за умовами договору підряду грошова винагорода виконавцю робіт виплачується після підписання акта приймання-передачі виконаної роботи (розділ 1. Договору)).

За визначенням, наведеним у пункті 5 частини першої статті 1 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності врегульована Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок).

Дія цього Порядку згідно пункту 2 поширюється на: власників підприємств або уповноважені ними органи; працівників, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем; фізичних осіб-підприємців членів фермерського господарства, членів особистого селянського господарства, осіб, які працюють за договором укладеним відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 5 пункту 38 Порядку факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому порядку Державною службою з питань праці на запит голови спеціальної комісії або у судовому порядку.

Установивши, що трудовий договір з позивачем не укладався, між сторонами мали місце цивільно-правові відносини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що нещасний випадок, який стався з позивачем 30 листопада 2016 року під час виконання ним робіт за договором підряду, є таким, що не пов`язаний з виробництвом, а тому відсутні підстави для складання акта за формою Н-1.

Доводи ОСОБА_1 про наявність між сторонами саме трудових правовідносин, а не цивільно-правових, є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів про укладення між позивачем та відповідачем трудового договору.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄМПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), § 2).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець