Неналежне виконання туроператором умов договору в частині ненадання послуг трансферу (перевезення) із аеропорту до готелю може бути підставою для стягнення з нього моральної шкоди (ВС/КЦС, № 761/35935/15-ц,30.10.19)

Фабула судового акта: Безумовно, рішення у справі, що пропонується увазі читачів, вплине на формування судової практики у сфері надання туристичних послуг, адже воно дозволяє з’ясувати основні підходи до відшкодування моральної шкоди за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань, зокрема за договором про надання туристичних послуг.

Позовна заява була мотивована тим, що 19 серпня 2015 року між позивачами та фізичною особою-підприємцем (ФОП), що діяла від імені та в інтересах ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» (відповідач, туроператор), було укладено договір на надання туристичних послуг, за умовами якого відповідач в період із 05 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року зобов`язався надати позивачам за їх рахунок туристичний продукт загальною вартістю 41 422 грн, до складу якого входило: авіаперевезення до Республіки Шрі-Ланка (рейсами м. Київ - м. Дубаї, м. Дубаї - м. Коломбо, та у зворотному напрямку), проживання та харчування в готелі, послуги трансферу: аеропорт-готель-аеропорт, медичне страхування та страхування від нещасного випадку. Належним чином умови договору не були виконані, що докладно викладено в описовій частині судового рішення, позивачі просили стягнути з позивача матеріальні збитки та моральну шкоду по 10 000 грн кожному з позивачів і компенсацію.

Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позовні вимоги були задоволено частково, - стягнуто із Дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін ап!» суму завданих матеріальних збитків у розмірі 45 доларів США, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд вдався до стандартного висновку про те, що між сторонами виникли договірні відносини, умовами яких не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Втім, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вказані судові в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасував і задовольнив їх частково, стягнувши з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди по 500 грн кожному з позивачів.

І хоча сума відшкодування є не великою, висновки ВС/КЦС у цій справі заслуговуються на увагу. Суд, зокрема, зазначив наступне.

За змістом пункту 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначено у ст. 23 ЦК України.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 25 Закону України «Про туризм» туристи і екскурсанти мають право, зокрема, на відшкодування моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами виникли договірні відносини, умовами яких не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Однак вказані висновки є помилковими, оскільки судами встановлено неналежне виконання відповідачем умов договору про надання туристичних послуг в частині ненадання послуг трансферу (перевезення) із аеропорту до готелю, що потребувало від позивачів додаткових зусиль в організації свого відпочинку за кордоном, призвело до розчарування від того, що їх законні очікування не виправдані та як наслідок душевних хвилювань.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Аналізуйте судовий акт: Відповідальність за порушення істотних умов договору на туристичне обслуговування не може нести інший суб'єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор (ВС/КЦС, справа № 750/9028/15-ц, 13.03.19)

Турист может напрямую взыскать уплаченные деньги с туроператора, а не с исчезнувшего турагентства, если его права нарушили, а услуги не предоставили (Апеляційний суд м. Києва, рішення від 31 травня 2016 р.)

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 761/35935/15-ц

провадження № 61-23691св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - дочірнє підприємство «А.Е.Т. Джоін ап!»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва, у складі судді Савицького О. А., від 19 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва, у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є.,

Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., від 14 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін ап!» (далі - ДП «А.Е.Т. Джоін ап!») про стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди та компенсації.

Позовна заява мотивована тим, що 19 серпня 2015 року між позивачами та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), що діяла від імені та в інтересах ДП «А.Е.Т. Джоін ап!», було укладено договір на надання туристичних послуг № 328157, за умовами якого відповідач в період із 05 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року зобов`язався надати позивачам за їх рахунок туристичний продукт загальною вартістю 41 422 грн, до складу якого входило: авіаперевезення до Республіки Шрі-Ланка (рейсами м. Київ - м. Дубаї, м. Дубаї - м. Коломбо, та у зворотному напрямку), проживання та харчування в готелі, послуги трансферу: аеропорт-готель-аеропорт, медичне страхування та страхування від нещасного випадку.

Згідно з електронними квитками позивачів рейс м. Київ - м. Дубаї повинен був вилетіти з аеропорту «Жуляни» 05 вересня 2015 року о 14 год 55 хв та прибути в аеропорт м. Дубаї того ж дня о 21 год 05 хв, однак фактично літак вилетів близько 16 год 30 хв та прибув у м. Дубаї в 22 год 39 хв, що в свою чергу призвело до втрати позивачами можливості стиковки із рейсом м. Дубаї - м. Коломбо, який згідно з електронним квитком відлетів з аеропорту о 22 год 50 хв.

Після довгих перемовин представники транспортної компанії запропонували позивачам відлетіти до м. Коломбо на наступному найближчому рейсі м. Дубаї - м. Коломбо (FZ-553) 06 вересня 2015 року о 08 год 00 хв.

По прибуттю в аеропорт м. Коломбо жоден з представників відповідача з ними не зв`язався та не повідомив про результати розгляду їх звернення щодо трансферу з аеропорту до готелю, у зв`язку з чим позивачам необхідно було самостійно добиратися до готелю, який знаходиться в декількох годинах їзди від аеропорту, скориставшись послугами таксі.

Крім того, оскільки позивачі дістались готелю 06 вересня 2015 року близько 19 год 00 хв, замість запланованих 08 год 00 хв, вважали, що ними не в повному обсязі отриманий оплачений туристичний продукт, а саме не використано один день перебування в готелі - 06 вересня 2015 року.

Зазначали, що надання неякісних послуг завдало їм значних та глибоких душевних страждань, які полягали у порушенні життєвого укладу та планів на відпочинок.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням заяви від 19 травня 2016 року, позивачі просили суд стягнути з відповідача:

- на користь ОСОБА_2 суму завданих матеріальних збитків у розмірі 45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 листопада 2015 року становило 1 069 грн, за оплату таксі з аеропорту м. Коломбо до готелю;

- на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму матеріального збитку в розмірі вартості ненаданих послуг - втрати одного дня проживання в готелі, що становить 80 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 листопада 2015 року становило 1 832,00 грн;

- на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди по 10 000 грн кожному;

- на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі частини п`ятої статті 104 Повітряного кодексу України, суму компенсації у розмірі по 400 євро кожному, що за курсом НБУ станом на 25 листопада 2015 року еквівалентно 10 064 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто із ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» на користь ОСОБА_2 суму завданих матеріальних збитків у розмірі 45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 листопада 2015 року складало 1 069, 65 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу для задоволення позову в частині відшкодування матеріальних збитків на оплату таксі з аеропорту м. Коломбо до готелю, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а їх позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми матеріального збитку в розмірі вартості ненаданих послуг - вартості одного дня проживання, судом враховано, що згідно умов укладеного між сторонами договору проживання в готелі було замовлено на період з 06 по 16 вересня 2015 року. Позивачі прибули до готелю 06 вересня 2015 року, тобто в цій частині скористались туристичними послугами у повному обсязі.

Обов`язок щодо виплати компенсації за відмову пасажиру у перевезенні відповідно до частини п`ятої статті 104 Повітряного кодексу України покладається на авіаперевізника, а не на туристичного оператора.

Відмовляючи у задоволені вимог щодо відшкодування моральної шкоди судом зазначено, що між сторонами виникли договірні відносини, умовами яких не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилено, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами, та вірно застосовано норми матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволені позову щодо стягнення з

ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» моральної шкоди, матеріального збитку в розмірі вартості ненаданих послуг, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 і витребувано матеріали цивільної справи № 761/35935/15-ц з місцевого суду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

03 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 761/35935/15-ц передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.

Наголошує на тому, що позивачі, як споживачі, права яких порушені при наданні послуг мають беззаперечне право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у істотному та грубому порушені їх прав та істотному порушенні умов договору. Ситуація, що виникла є фактором, який призводить до стресової ситуації та потребує додаткових зусиль для відновлення душевного спокою, самоорганізації та вирішення проблем, на які позивачі не очікували.

Судами не застосовано положення пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини першої статті 25 Закону України «Про туризм», як підлягали обов`язковому застосуванню до спірних правовідносин.

Також судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою ту обставину, що прибувши до готелю о 19 год 00 хв (в темну пору доби) позивачами був фактично втрачений один день відпустки.

Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 12 березня 2013 року між ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» (туроператор) та ФОП ОСОБА_3 (турагент) було укладено агентський договір № 1738, відповідно до пункту 2.1 якого турагент зобов`язався за винагороду надати послуги туроператору з реалізації турпродукту шляхом укладення договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем туроператора.

Згідно розділу 1 агентського договору: турпродукт - це комплекс послуг по розміщенню, перевезенню, харчуванню туриста, екскурсійні послуги, послуги гідів-перекладачів, а також інші супутні послуги, що надаються в залежності від цілей подорожі.

18 серпня 2015 року між позивачами та ФОП ОСОБА_3 , яка діяла від імені та в інтересах ДП «А.Е.Т. Джоін ап!», було укладено договір про надання туристичних послуг № 328157 (надалі - договір від 18 серпня 2015 року), згідно умов якого ФОП ОСОБА_3 відповідно до заявки позивачів на бронювання, зобов`язалась забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт) вартістю 1 808 доларів США у період з 05 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року, а останні зобов`язалися на умовах цього договору прийняти та оплатити їх.

До складу замовленого туристичного продукту входило: авіаперевезення до Республіки Шрі-Ланка (рейсами м. Київ - м. Дубаї, м. Дубаї - м. Коломбо, та переліт у зворотному напрямку), проживання в готелі, харчування в готелі, послуги трансферу: аеропорт-готель-аеропорт, медичне страхування та страхування від нещасного випадку.

Позивачі у повному обсязі оплатили замовлений ними туристичний продукт відповідно до заяви про бронювання.

З електронних квитків на авіаперевезення до Республіки Шрі-Ланка судами встановлено, що переліт позивачів повинен був відбутися наступним чином: Рейс м. Київ- м. Дубаї (FZ-728) - виліт з м. Києва 05 вересня 2015 року

о 14 год 55 хв, приліт до м. Дубаї - 05 вересня 2015 року о 21 год 05 хв; Рейс

м. Дубаї - м. Коломбо (FZ -551) - виліт з м. Дубаї 05 вересня 2015 року

о 22 год 50 хв., приліт до м. Коломбо - 06 вересня 2015 року о 05 год 00 хв.

Також судами встановлено, що рейс м. Київ - м. Дубаї фактично вилетів близько 16 год 30 хв та прибув у м. Дубаї в 22 год 39 хв, що в свою чергу призвело до втрати позивачами можливості стиковки із рейсом м. Дубаї - м. Коломбо, який згідно з електронним квитком відлетів з аеропорту о 22 год 50 хв.

З аеропорту м. Коломбо до готелю позивачі добиралися на таксі, за послуги якого позивач ОСОБА_2 відповідно до квитанції № А24623 від 06 вересня 2015 року сплатив 6 000 рупій, що станом на день сплати еквівалентно 45 доларам США.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Відповідно до пункту 4.18, 4.20 договору від 19 серпня 2015 року, якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування турагент не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, турагент повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які надано. Якщо турист скористався запропонованою йому альтернативною послугою, претензії щодо ненадання послуг, що обумовлені в листі бронювання та Договорі на туристичне обслуговування, вважаються необґрунтованими, а послуги за Договором наданими належним чином і в повному обсязі. Туроператор вважається таким, що виконав свій обов`язок перед туристом в повному обсязі.

Вказані приписи кореспондуються зі змістом пункту 11 статті 20 Закону України «Про туризм».

Згідно пункту 6.6. договору від 19 серпня 2015 року у випадку невідповідності умов туру умовам даного Договору, турист зобов`язаний повідомити турагента або представника приймаючої сторони у найкоротший термін для надання можливості усунення вказаних зауважень до послуг. В разі, якщо турист не повідомив турагента або представника приймаючої сторони про наявність зауважень до послуг або невідповідності послуг, заявленим у Договорі, однак належним чином прийняв їх, тобто використав, претензії в даному випадку турагентом не приймаються. Для отримання компенсації за ненадані послуги у країні тимчасового перебування Туристу необхідно скласти Акт невідповідності послуг за власним підписом та підписом представника приймаючої сторони. В разі можливості пред`явити турагенту офіційний письмовий документ, виданий третьою стороною, що надає послуги, які включені до Туристичного продукту з підтвердженням факту неможливості надання послуг.

Відповідно до вимог пункту 6.2. договору від 19 серпня 2015 року у випадку відмови турагента від виконання даного договору, турист має право на відшкодування підтверджених документальних збитків, крім випадку коли це відбулось з вини туриста.

Встановивши, що порушення прав позивачів в частині забезпечення трансферу із аеропорту до готелю відбулося з вини туроператора ДП «А.Е.Т. Джоін ап!», тоді як відповідачі у повній мірі виконали взяті на себе зобов`язання, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що відповідач як суб`єкт туристичної діяльності, з вини якого замовнику (туристу) завдано збитків зобов`язаний відшкодувати вартість проїзду в таксі у розмірі 45 доларів США із аеропорту м. Коломбо до готелю

Позивачі скористалися наданим турагентом розміщенням в готелі «The Palms Hotel 4 *» в повному обсязі (починаючи із 06 вересня 2015 року), відтак обґрунтованими є висновки судів про відмову в задоволенні позову в частині вимог про стягнення вартості одного дня проживання в готелі.

Правовідносини у галузі авіаперевезення регулюються Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, яка набрала чинності для України 06 травня 2009 року (далі - Монреальська конвенція) Повітряним кодексом України (далі - ПК України) та Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735, (далі - Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу).

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно зі статтею 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно з пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови. Квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов`язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов`язані з перевезенням, згідно з умовами договору перевезення, крім випадків, визначених у пункті 4 цієї глави.

За змістом частини п`ятої статті 104 ПК України якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити компенсацію зокрема у розмірі 400 євро - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та в частині вирішення позовних вимог про стягнення матеріальних збитків та компенсації ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Разом з тим не можна погодитись із висновками судів попередніх інстанцій щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

За змістом пункту 4 частини першої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначено у статті 23 ЦК України.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з положеннями частини першої статті 25 Закону України «Про туризм» туристи і екскурсанти мають право, зокрема, на відшкодування моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини, умовами яких не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Вказані висновки є помилковими, оскільки судами встановлено неналежне виконання відповідачем умов договору про надання туристичних послуг від 19 серпня 2015 року, в частині ненадання послуг трансферу (перевезення) із аеропорту до готелю, що потребувало від позивачів додаткових зусиль в організації свого відпочинку закордоном, призвело до розчарування від того, що їх законні очікування не виправдані та як наслідок душевних хвилювань.

Відомостей про те, що завдана позивачам моральна шкода була компенсована відповідачем добровільно грішми або в інший спосіб (наданням, за згодою сторін, додаткових туристичних послуг, тощо), матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення необхідно скасувати в цій частині та ухвалити нове про стягнення з ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 500 грн кожному. При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню в грошовому виразі, касаційний суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачам моральних страждань, ступінь вини відповідача, а також вимоги розумності і справедливості.

В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін ап!» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін ап!» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 500 грн кожному.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович