Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві, і стосується лише посад і робіт, зазначених у відповідному Переліку (ВС/КЦС, справа № 626/1833/15-ц, 11.03.19)

Фабула судового акта: В цій справі судами встановлено, що відповідач працював на посаді тракториста-машиніста у селянському фермерському господарстві (СФГ, позивач) і з ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. 27 квітня 2015 року відповідач згідно наряду проводив посів соняшнику, але самовільно залишивши місце роботи, поїхав до тракторної бригади і по дорозі не впорався з керуванням транспортного засобу і в'їхав у перешкоду (паркан), чим спричинив пошкодження сівалки. Для ремонту сівалки було придбано запчастини на суму 36440, 77 грн. Внаслідок вказаних дій відповідача було розсипано (знищено) насіння соняшнику та добрива на суму 1 689,00 грн. З урахуванням наведенного СФГ просило стягнути з відповідача 38 129,77 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, залишаючи без змін судові рішення про стягнення з відповідача завданої матеріальної шкоди лише в сумі 1 156,13 грн (розмір, що не перевищує середнього місячного заробітку відповідача), зазначив, що матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Ст. 134 КЗпП України визначено випадки, коли відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Повна матеріальна відповідальність настає у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.

У відповідності до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженому постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 рокуN 447/24, посада тракториста-машиніста відсутня.

Між СФГ і позивачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Однак, останній обіймав посаду тракториста-машиніста, і не належить до категорії працівників (за займаною посадою і виконуваною роботою), з якими СФГ мало право укладати письмовий договір про повну матеріальнувідповідальність.

Аналізуйте судовий акт: СУД: У зв'язку з помилковою правовою позицією позивача судом було відмовлено в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків (СУД у справі № 531/974/18 від 06.03.2019 р.)

Для звернення до суду за стягненням з працівника матеріальної шкоди встановлюється строк в один рік з дня виявлення шкоди, який не тотожній дню порушення кримінальної справи (справа б/н, 15.02.17)

Для покладення на працівника повної матеріальної відповідальності за шкоду недостатньо тільки договору про таку відповідальність; роботодавець повинен довести наявність вини працівника (ВС/КЦС, справа № 363/1400/16-ц, 07.02.19)

Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 626/1833/15-ц

провадження № 61-15798св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - селянськефермерськегосподарство «Злагода»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу селянського фермерського господарства «Злагода» на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 09 листопада 2015 року у складі судді Тарасенко Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2015 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Бездітка В. М., Сащенка І. С.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року селянське фермерське господарство «Злагода» (далі - СФГ «Злагода») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов'язків.

В обґрунтування позову позивач вказав, що ОСОБА_4 працював на посаді тракториста-машиніста у СФГ «Злагода». З ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

27 квітня 2015 року відповідач згідно наряду проводив посів соняшнику трактором МТЗ-82.1 та сівалкою УПС-8 на полі №11 с.Березівка. Біля одинадцятої години відповідач, самовільно залишивши місце роботи, поїхав до тракторної бригади і по дорозі не впорався з керуванням транспортного засобу і в'їхаву перешкоду (паркан), чим спричинив пошкодження сівалки УПС-8. При цьому ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Для ремонту сівалки було придбано запчастини на суму 36440, 77 грн.

Внаслідок вказаних дій відповідача було розсипано (знищено) насіння соняшнику та добрива на суму 1 689,00 грн.

З урахуванням наведеного,СФГ «Злагода» просило стягнути з ОСОБА_4 38 129,77 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати 381,29 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 09 листопада 2015 року позов СФГ «Злагода»задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь СФГ «Злагода» матеріальну шкоду в сумі 1 156,13 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 11,43 грн, а всього стягнуто 1167,56 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладений між СФГ «Злагода» та ОСОБА_4 від 01 квітня 2015 року, не може бути підставою для матеріальної повної відповідальності, оскільки тракторист-машиніст не належить до категорії працівників (за займаною посадою і виконаною роботою), з якими господарство мало право укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність. Позивачем не надано доказів, які підтверджують, що ОСОБА_4 на час завдання шкоди позивачеві перебував у стані алкогольного ОСОБА_4 визнав позов на суму 1156,77 грн, яка підлягає стягненню з нього.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2015 року апеляційну скаргу СФГ «Злагода»відхилено, а рішення Красноградського районного суду Харківської області від 09 листопада 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи із їх безпідставності й недоведеності. Надані позивачем докази визнані такими, що не доводять факту перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння. Посилання СФГ «Злагода» щодо правильності укладення з ОСОБА_4 договору про повну матеріальну відповідальність визнані безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі СФГ «Злагода» просить скасувати рішення Красноградського районного суду Харківської області від 09 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги СФГ «Злагода» задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, невідповідність висновків судів обставинам справи та дослідженим доказам, порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами недотримано вимог статей 130 132 134 139 КЗпП України, не надано неналежної оцінки доказам у справі, які підтверджують, що ОСОБА_4 виконував роботу, безпосередньо пов'язану з виконанням сільськогосподарських механізованих робіт з обробітку землі, у зв'язку із чим використовував трактор і сіялку, яку 27 квітня 2015 року пошкодив, перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп'яніння. Пошкодження сіялки мало місце у той час, коли ОСОБА_4, самовільно залишивши робоче місце, рухався на ввіреній йому техніці у особистих цілях.

Фактичні обставини, встановлені судами

З 01 квітня 2015 року ОСОБА_4 працював у СФГ «Злагода» на посаді тракториста-машиніста. 06 травня 2015 року він був звільнений за прогул.

27 квітня 2015 року ОСОБА_4згідно наряду проводив посів соняшнику. По дорозі до тракторної бригади не впорався з керуванням, в'їхав у загороджу, в результаті чого було пошкоджено сівалку УПС-8, яка належить СФГ «Злагода».

У судовому засіданні відповідачем визнано, що 27 квітня 2015 року ним було пошкоджено два ланцюга та два бункера апарату насінневого на сівалці УПС-8.

Відповідно розрахунку СФГ «Злагода» потреби коштів на придбання запасних частин та комплектуючих для ремонту сівалки УПС-8 складають 36440,77 грн, відповідно до довідки СФГ «Злагода» загальна вартість втрат насіння та добрив складає 1689,00 грн. При цьому з акту виконання робіт № 1 по ремонту сівалки УПС-8 від 30 квітня 2015 року, лімітно-забірної картки № 5 від 28 квітня 2015 року та товарного чеку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 28 квітня 2015 року слідує, що для ремонту було придбано та замінено на сівалці пошкоджені частини на суму 5752,83 грн.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно положень статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні положення містять статті 76, 81 чинної редакції ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконання трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Статтею 134 КЗпП України визначено випадки, коли відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Повна матеріальна відповідальність настає у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.

У відповідності до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року N 1545 визначено, що на території України діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.

У Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженому постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 рокуN 447/24, посада тракториста-машиніста відсутня.

Між СФГ «Злагода» та ОСОБА_4 01 квітня 2015 року було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Однак, ОСОБА_4, який обіймав посаду тракториста-машиніста, не належить до категоріїпрацівників (за займаною посадою і виконуваною роботою), з якимиСФГ «Злагода» мало право укладати письмовий договір про повну матеріальнувідповідальність.

За таких обставин є правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_4 не може нести перед СФГ «Злагода» повну матеріальну відповідальність на підставі укладеного між сторонами договору.

Щодо посилання СФГ «Злагода» на перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння, як на підставу для стягнення матеріальної шкоди у повному обсязі, то колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не надано беззаперечних доказів (медичного висновку щодо перебування у стані алкогольного сп'яніння або відмови відповідача від проходження медичного огляду, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності), які б могли підтвердити перебування відповідача у такому стані під час керування трактором та пошкодження сівалки.

Пошкодження сівалки ОСОБА_4 мало місце у робочий час, а тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, стягнув з нього на користь СФГ «Злагода» завдану матеріальну шкоду в сумі 1 156,13 грн, розмір якої не перевищує розмір середнього місячного заробітку та визнано судом доведеним.

Згідно частини третьої статі 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не надав суду достатніх і належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявлених позовних вимог (у частині відмови у позові), що є його процесуальним обов'язком (статті 10 60 ЦПК України 2004 року).

Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні рішення дотримався вимог статей 212 214 ЦПК України 2004 року.

Апеляційний суд, відповідно до вимог статті 303 ЦПК України 2004 року, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються переоцінки доказів, що згідно вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, висновків судів не спростовують.

З урахуванням наведеного, оскаржені рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для їх скасування відсутні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу селянського фермерського господарства «Злагода»залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 09 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта