Чинне законодавство не уповноважує організації, які надають послуги з утримання будинків притягувати осіб до відповідальності у справах про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (ВС/КЦС,справа № 760/3111/16-ц, 29.10.18)

Фабула судового акта: «Сьогодні відповідно до діючих норм при проектуванні та будівництві багатоповерхівок не допускається скління балконів. Тому жителі потім роблять це самостійно. Таке самовільне скління псує зовнішній вигляд будівель і взагалі наших міст. Часто окрім цього, вони ще й розширюють площі балконів, перетворюючи їх на жахливі прибудови. І це вже питання безпеки людей, які проживають в таких будинках чи проходять повз них. Ми переглянули цю норму і у нових змінах в ДБН ввели можливість скління балконів при проектуванні. Вони вступлять в силу з 1 жовтня», - повідомив заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Лев Парцхаладзе. Отже, ця проблема існувала завжди, і вирішувати її намагались в різний спосіб. В цій справі суд переймався одною з таких спроб.

Комісією товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ, позивач), що є організацією, яка надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, проведено обстеження стану фасаду будинку та встановлено, що на фасаді першої секції, на дванадцятому поверсі власником квартири, проведено самовільне засклення балкону, що призвело до зміни зовнішнього вигляду житлового комплексу. Ураховуючи викладене, ТОВ просило суд зобов'язати власника квартири (відповідач) за свій рахунок демонтувати засклення балкону шляхом повернення його до первинного стану згідно з проектною документацією будинку та стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 8 000,00 грн.

Рішенням районного суду позов ТОВ задоволено, рішення мотивоване тим, що відповідач порушив вимоги житлового та містобудівного законодавства, вимоги протипожежної безпеки, а також інтереси інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг, оскільки відповідно до Правил проживання та добросусідства в житлово-офісному комплексі, що є додатком до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеного з відповідачем, та його невід'ємною частиною, за недотримання вимог до виконання будівельних, ремонтних та опоряджувальних робіт (у тому числі зміна зовнішнього вигляду комплексу, засклення балконів) на винних осіб накладається штраф у розмірі 8 000,00 грн та покладається обов'язок приведення комплексу первинного зовнішнього вигляду за власний рахунок осіб, які вчинили дії, що призвели до його зміни (у тому числі відновлення його технічного стану).

Однак це рішення було скасоване апеляційним судом, з чим також погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. При цьому зазначені судові інстанції сформували певний правовий висновок, зміст якого зводиться до наступного, - Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не уповноважує організації, які надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, притягувати осіб до відповідальності у справах про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки закон чітко визначає державні органи та їх посадових осіб, уповноважених на притягнення винних осіб до відповідальності.

Верховний Суд нагадав, що згідно зі ст. 41 зазначеного закону державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Отже, закон чітко визначає державні органи та їх посадових осіб, уповноважених на проведення перевірок, складання актів перевірок,притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Аналізуйте судовий акт: Єдиною підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудовника приписам містобудівної документації і це повинно бути підтверджено у суді (ВАСУ від 29 вересня 2016р. у справі № 522/6069/14-а)

Законодавством визначено зміст поняття «будівельні роботи», і лише після встановлення характеру виконаних робіт можна надати оцінку правомірності їх здійснення без відповідного дозволу (Київський апел. госп. суд, № 910/8324/15-г, 12.12.16)

Позови ДАБІ про зобов'язання знесення самочинного будівництва повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства (ВС/ВП № 161/14920/16-а від 11.04.2018)

Сама по собі відсутність у забудовника дозволу на виконання будівельних робіт не є безумовною підставою для знесення самочинного будівництва (ВАСУ у справы № К/800/10396/16 від 22.02.17р.)

У разі істотного відхилення від проекту, що порушує права інших осіб, порушення будівельних норм і правил суд може постановити рішення, яким зобов'язати провести відповідну перебудову (ВС/КЦС, № 757/9131/15-ц, 18.04.18)

Постанова

Іменем України

29 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 760/3111/16-ц

провадження № 61-24134св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Управ-Дом»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управ-Дом» до ОСОБА_4 про зобов'язанння вчинити певні дії та стягнення штрафу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Управ-Дом» на рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук Н. В., від 21 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Управ-Дом» (далі - ТОВ «Управ-Дом») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язанння вчинити певні дії та стягнення штрафу.

Позовна заява мотивована тим, що 12 січня 2015 року між ТОВ «Управ-Дом» та ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідачем також були підписані Правила проживання та добросусідства в житлово-офісному комплексі, що розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1

22 липня 2015 року комісією ТОВ «Управ-Дом» проведено обстеження стану фасаду будинку та встановлено, що на фасаді першої секції, на дванадцятому поверсі власником квартири НОМЕР_1, ОСОБА_4, проведено самовільне засклення балкону, що призвело до зміни зовнішнього вигляду житлового комплексу.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Управ-Дом» просило суд зобов'язати ОСОБА_4 за свій рахунок демонтувати засклення балкону у квартирі НОМЕР_1 у житлово-офісному комплексі по АДРЕСА_1 шляхом повернення його до первинного стану згідно з проектною документацією будинку та стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 8 000,00 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року позов ТОВ «Управ-Дом» задоволено.

Зобов'язаноОСОБА_4 за власний рахунок демонтувати засклення балкону у квартирі НОМЕР_1 у житлово-офісному комплексі по АДРЕСА_1 шляхом повернення його до первинного стану згідно з проектною-технічною документацією будинку.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Управ-Дом» штраф у розмірі 8 000,00 грн та 2 756,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Задовольняючи позов ТОВ «Управ-Дом», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив вимоги житлового та містобудівного законодавства, вимоги протипожежної безпеки, а також інтереси інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг. При цьому відповідно до Правил проживання та добросусідства в житлово-офісному комплексі, що розташований за будівельною адресою по АДРЕСА_1, що є додатком № 2 до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та його невід'ємною частиною, за недотримання вимог до виконання будівельних, ремонтних та опоряджувальних робіт (у тому числі зміна зовнішнього вигляду комплексу, засклення балконів) на винних осіб накладається штраф у розмірі 8 000,00 грн та покладається обов'язок приведення комплексу первинного зовнішнього вигляду за власний рахунок осіб, які вчинили дії, що призвели до його зміни (у тому числі відновлення його технічного стану).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року в частині позовних вимог про стягнення штрафу з ОСОБА_4 скасовано, у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

У решті рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Управ-Дом» штрафу та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, виходив із того, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не уповноважують організації, які надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, притягувати осіб до відповідальності у справах про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки закон чітко визначає державні органи та їх посадових осіб, уповноважених на притягнення винних осіб до відповідальності.

У травні 2017 року ТОВ «Управ-Дом» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Управ-Дом» не просило суд у своєму позові притягнути відповідача до адміністративної відповідальності. Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо обслуговування будинку, які регулюються договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 12 січня 2015 року, укладеним між TOB «Управ-Дом» та ОСОБА_4 Цей договір є чинним. Саме цей договір, а також Правила проживання та добросусідства в житлово-офісному комплексі, що розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1, які є додатком № 2 до вказаного договору, що підписані відповідачем, були підставою для звернення з позовом до суду.

Зазначені Правила не оскаржувались відповідачем та не визнавалися недійсними у судовому порядку, є частиною договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 12 січня 2015 року та мають неухильно виконуватись.

Отже, штраф у розмірі 8 000,00 грн судом першої інстанції стягнуто правомірно на підставі умов договору.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

10 травня 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про основи містобудування» особи, винні у виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів, несуть відповідальність передбачену законодавством.

Судом установлено, що 12 січня 2015 року між ТОВ «Управ-Дом» та ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Також відповідачем підписано Правила проживання та добросусідства в житлово-офісному комплексі, що розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1, які визначені пунктом 2.4. вказаних Правил, як договір приєднання.

ТОВ «Управ-Дом» є управителем та надає житлово-комунальні послуги в житлово-офісному комплексі, що знаходиться по АДРЕСА_1, на підставі договору від 25 листопада 2013 року № 25/11 на забезпечення введення в експлуатацію, утримання, обслуговування будинку та прибудинкової території, постачання комунальних послуг житлового комплексу за будівельною адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до умов договору управління управитель зобов'язується вживати заходи по недопущенню самовільного переобладнання квартир, вживати заходи до наймачів та власників квартир, які не виконують Правила користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, та інше.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Отже, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 212-214 316 ЦПК України 2004 року повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, оскільки закон чітко визначає державні органи та їх посадових осіб, уповноважених на проведення перевірок, складання актів перевірок,притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Посилання касаційної скарги щодо правомірності стягнення з ОСОБА_4 штрафу є безпідставними, оскільки Правила проживання та добросусідства в житлово-офісному комплексі, що розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_1 не є нормативним правовим актом, відповідно до якого передбачено відповідальність за самовільну зміну архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації.

При цьому згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України 2004 року суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Інші доводи висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Управ-Дом» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк