Батьки зобов’язані утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття незалежно від форми навчання до досягнення нею віку, що є меншим 23 років (ВС/КЦС,справа № 644/3610/16-ц,17.04.19)

Фабула судового акта: В цій справі про стягнення аліментів Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду касаційну скаргу позивачки задовольнив частково, - скасувавши рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з батька позивачки аліментів щомісячно до закінчення навчання останньої у вищому навчальному закладі.

ВС/КСЦ (Суд) задовольнив позовні вимоги про стягнення аліментів та стягнув з відповідача на користь дочки аліменти з 01 вересня 2016 року у розмірі 800 грн щомісячно до закінчення нею навчання але не більше ніж до досягнення 23-х років.

Отже, Суд визнав хибними висновки судів попередніх інстанцій про те, що навчаючись на заочному відділенні, повнолітня позивачка має можливість працювати та заробляти собі на життя, що знімає з батьків обов`язок її утримання.

Обгрунтовуючи своє рішення, Суд зазначив, що за правилами ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У зв’язку з темою, яка стала предметом розгляду цієї судової справи, варто зауважити, що останнім часом Верховний Суд неодноразово формував правові висновки, що, безумовно, мають впливати на правильне вирішення подібних справ.

Так, в постанові від 08.02.18 у справі № 205/1302/16-ц Суд зазначав - «…аліменти стягнуто судом саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з ВНЗ чи інших підстав) та буде контролюватися в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини, є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача у випадку продовження навчання дитини після досягнення нею вказаного віку».

В постанові від 08.08.18 у справі № 643/14115/16-ц Суд зауважив - «у разі якщо повнолітня дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення двадцяти трьох років, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу, правила статті 185 СК України до цих правовідносин не застосовуються».

В постанові від 23.01.19 у справі № 346/103/17 Суд дійшов висновку, що відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати аліменти під час перебування повнолітньої дитини на канікулах оскільки цей час входить в період навчання.

Аналізуйте судовий акт: Аліменти на двох і більше дітей визначаються судом у єдиній частці від заробітку (доходу) батька, а не в будь-який інший спосіб на розсуд суду (ВСУ від 19 жовтня 2016 р. у справі № 6-1798цс16)

Факт реєстрації в якості безробітного, неофіційне працевлаштуваня, утриманні двох малолітніх дітей, не звільняє від обов'язку сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом (ВС/КЦС,справа № 355/511/17, 07.11.18)

Відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати аліменти під час перебування повнолітньої дитини на канікулах оскільки цей час входить в період навчання (ВС/КЦС, справа № 346/103/17, 23.01.19)

Оплата вартості навчання неповнолітньої дитини та її проживання в гуртожитку відноситься до додаткових витрат на дитину, частина яких може бути стягнута з одного з батьків у твердій грошовій сумі (справа 6-1489цс17, 13.09.17)

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 644/3610/16-ц

провадження № 61-12782св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року у складі судді Лігус С. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Бездітка В. М., Коваленко І. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 є її батьком, однак ухиляється від надання матеріальної допомоги на її утримання. З 01 вересня 2016 року вона навчаєтьсяна факультеті соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти за період навчання її в загальноосвітній школі № 118 з 01 квітня по 31 серпня 2016 року у розмірі 1 600 грн та 800 грн щомісяця з 01 вересня 2016 року до закінчення навчання на факультеті соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту управління Національної академії державного управління при Президентові України або досягнення 23 річного віку, а також витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти за час навчання в сумі 1 600 грн щомісячно з 21 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у розмірі 800 грн щомісячно з 01 вересня 2016 року до закінчення навчання відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач має можливість надавати доньці матеріальну допомогу, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти за час навчання в загальноосвітній школі № 118 з 21 квітня по 31 травня 2016 року у розмірі 1 600 грн щомісячно. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення аліментів з 01 вересня 2016 року у розмірі 800 грн щомісячно до закінчення навчання позивачем на факультеті соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту управління Національної академії державного управління при Президентові України, суд першої інстанції виходив із того, що навчаючись на заочному відділенні, повнолітня ОСОБА_3 має можливість працювати та заробляти собі на життя, що знімає з батьків обов`язок її утримання. Крім того, вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу є безпідставними.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення аліментів за час навчання позивача в загальноосвітній школі № 118 з 21 квітня по 31 травня 2016 року у розмірі 1 600 грн щомісячно. Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову про стягнення коштів на її утримання до закінчення навчання на факультеті соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту управління Національної академії державного управління при Президентові України та витрат на правову допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з безпідставності зазначених позовних вимог.

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права та стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1 600 грн щомісячно з 21 квітня по 31 травня 2016 року включно. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь 800 грн починаючи з 01 вересня 2016 року до закінчення навчання на факультеті соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту управління Національної академії державного управління при Президентові України або до настання 23 річного віку. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 грн.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу доньці, яка навчається. Позивач працювала з 18 серпня по 12 жовтня 2106 року і навчалася на контрактній формі навчання у Харківському регіональному інституті управління Національної академії державного управління при Президентові України. Крім того, доказів того, що на утриманні відповідача знаходиться інша дитина, матеріали справи не містять.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в яких він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 (а.с. 6).

На момент звернення до суду з позовом з 21 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року позивач навчалася в загальноосвітньої школі № 118 Харківської міської ради (а.с. 7).

З 01 вересня 2016 року ОСОБА_3 навчається в Харківському регіональному інституті управління Національної академії державного управління за заочною формою навчання. Строк навчання з 01 вересня 2016 року по 31 січня 2021 року (а.с. 47-51).

Відповідно до довідки директора ТОВ «Харківпаб» позивач ОСОБА_3 працювала в ТОВ «Харківпаб» з 18 серпня по 12 жовтня 2016 року (а.с. 72-73).

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова ОСОБА_2 станом на 18 травня 2016 року доходу немає (а.с. 74, 75).

Згідно з довідкою від 26 лютого 2016 року № 1854/9-16 за інформацією Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради від 26 лютого 2016 року № 648/0/22-16, відповідно до інформації комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 24 лютого 2016 року № 1056 згідно з матеріалами інвентаризаційної справи ОСОБА_2 станом на 31 грудня 2012 року належить: право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 у спільній сумісній власності на підставі свідоцтва про право власності на житло. Також за ОСОБА_8 зареєстроване право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 (а.с. 69).

Відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2016 року № 31/20/369 за ОСОБА_2 значаться зареєстрованими такі транспортні засоби: автомобіль «Opel Olimpia», 1936 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль ВАЗ-2103, 1974 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль «Ford Sierra», 1988 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_5 , автомобіль BMW 730 реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с. 70, 71).

Відповідно до довідки про доходи від 03 жовтня 2016 року за період з 01 квітня по 30 вересня 2016 року дохід ОСОБА_9 (мати позивача) склав 8 632 грн (а.с. 64).

За правилами частини першої статті 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СКУкраїни, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199 200 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню аліменти за час навчання в загальноосвітній школі № 118 з 21 квітня по 31 травня 2016 року у розмірі 1 600 грн щомісячно.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися з рішеннями суддів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення аліментів з 01 вересня 2016 року у розмірі 800 грн щомісячно до закінчення навчання позивачем на факультеті соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

За змістом статей 191 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 зазначила, що потребує матеріальної допомоги батька, посилаючись, зокрема, на витрати, пов`язані з навчанням, харчуванням, оскільки стипендія не покриває цих витрат.

У запереченнях на позовну заяву та в запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що не працює та на його утриманні знаходиться інша дитина, вказав на неспроможність утримувати свою дочку ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 182 СК Україниу редакції Закону від 26 січня 2016 року № 936-VIII, яка була чинною на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Посилання відповідача на те, що на його утриманні знаходиться інша дитина, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження зазначених доказів. Крім того, необхідність утримувати інших дітей не виключає обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу також своїй повнолітній доньці - ОСОБА_3 , яка її потребує.

Крім того, колегія суддів не може погодися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не надала належних доказів на підтвердження понесення нею витрат на правову допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції Українита статтею 12 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

За приписами статей 79 84 ЦПК України 2004 року, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до статті 84 ЦПК України2004 року витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12 46 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

20 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та адвокатським бюро «Василя Голубцова» укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до укладеного договору, адвокатське бюро зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується сплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (а.с. 19).

Відповідно до акта прийому-передачі від 05 вересня 2016 року наданої правової допомоги за договором від 20 квітня 2016 року адвокатське бюро «Василя Голубцова» на умовах договору про надання правової допомоги від 20 квітня 2016 року надало, а ОСОБА_3 отримала правову допомогу адвоката у справі за позовом про стягнення аліментів, та оплатила гонорар у повному обсязі відповідно до витраченого адвокатом часу у сумі 1 500 грн (а.с. 52).

Згідно з квитанцією від 01 вересня 2016 року № 610120172.1 ОСОБА_3 сплачено витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 грн (а.с. 53).

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів з 01 вересня 2016 року у розмірі 800 грн щомісячно до закінчення навчання позивачем на факультеті соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту управління Національної академії державного управління при Президентові України, а також в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 1 500 грн підлягають скасуванню.

Разом з тим колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого правового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її користь за період її навчання в загальноосвітній школі № 118 з 21 квітня 2016 року по 31 серпня 2016 року у розмірі 1 600 грн.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів з 01 вересня 2016 року у розмірі 800 грн щомісячно до закінчення навчання позивачем на факультеті соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту управління Національної академії державного управління при Президентові України скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів з 01 вересня 2016 року у розмірі 800 грн щомісячно до закінчення навчання позивачем на факультеті соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту управління Національної академії державного управління при Президентові України задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти з 01 вересня 2016 року у розмірі 800 грн щомісячно до закінчення позивачем навчання на факультеті соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту управління Національної академії державного управління при Президентові України, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23-х років.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесених витрат на правову допомогу в розмірі 1 500 грн скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесених витрат на правову допомогу в розмірі 1 500 грн задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 грн.

В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк