Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги (справа № 331/5300/14, 30.01.18)

Фабула судового акта: Чи можливо довести наявність моральної шкоди та стягнути її у випадку тривалого ненадання відповіді на заяву (скаргу) громадянина в порядку Закону України «Про звернення громадян» ? Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду відповів на це питання позитивно.

11 грудня 2013 року позивач звернувся із заявою до директора КП «Водоканал» з переліком вимог та запитань стосовно договору на водопостачання У порушення вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» в установлений законом строк відповіді на його заяву відповідачем надано не було, у зв'язку з чим він був змушений звернутися до прокурора району. Оскільки відповідь на його заяву позивача була надана відповідачем лише 13 серпня 2015 року, тобто через рік і вісім місяців після його звернення в органи прокуратури та суду, він просив визнати дії та бездіяльність відповідача щодо спричинення йому душевних страждань, приниження його честі та гідності протиправними, стягнути з відповідача на його користь на відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.

Рішенням районного суду у задоволенні цього позову було відмовлено, оскільки «позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача», але рішенням апеляційного суду було ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Водоканал» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500 грн, з чим погодився і суд касаційної інстанції

Суд дійшов висновку про наявність причинного зв'язку між заподіяною позивачеві моральною шкодою, яка виразилася у виникненні негативного для нього явища, зокрема, необхідності вжиття додаткових заходів для отримання потрібної йому інформації, витрачання особистого часу тощо, і неправомірними діями та бездіяльністю посадової особи КП «Водоканал».

За висновком Верховного Суду обов'язок відшкодувати моральну шкоду у випадку її заподіяння внаслідок неправомірних дій або рішень адміністративного органу при розгляді звернень громадян випливає з положень статті 25 Закону України «Про звернення громадян», який є спеціальним і таким, що регулює правовідносини щодо порядку та строків розгляду звернень громадян.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Аналізуйте судовий акт: Моральна шкода заподіяна особі внаслідок бездіяльності прокуратури стягується цією особою на підставі ст. 1172, а не ст. 1176 ЦК України (ВСУ у справі № 6-501цс17 від 22 червня 2017р.)

Моральна шкода відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки незалежно від її вини (Постанова ВСУ від 5 березня 2012р.)

Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів (ВСУ у справі № 6-1575цс16 від 9 листопада 2016р.)

2 млн. моральної шкоди та 3, 4 млн. втраченої вигоди: фантастичне як для України рішення суду у сфері захисту прав інтелектуальної власності (Самарський районний суд Дніпропетровська від 21 квітня 2016р., справа № 206/164/16-ц, суддя Сухоруков А. О.)

Постанова

Іменем України

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 331/5300/14

провадження № 61-1847 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - комунальне підприємство «Водоканал» м. Запоріжжя,

представник відповідача - Лавринець Ілля Петрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Водоканал» м. Запоріжжя, на рішення апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Савченко О. В., Подліянової Г. С., Дашковської А. В. від 19 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року ОСОБА_1 пред'явив позов до комунального підприємства «Водоканал» м. Запоріжжя (далі - КП «Водоканал») щодо оскарження протизаконних дій та бездіяльності його посадових осіб та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11 грудня 2013 року він звернувся із заявою до директора КП «Водоканал» Очеретько І. В. з переліком вимог та запитань стосовно договору на водопостачання № 7688 від 01 серпня 2006 року. Протягом 2013 року переговорним шляхом триває з'ясування правомірності дій з боку КП «Водоканал» у відношенні до нього, як споживача. У порушення вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» в установлений законом строк відповіді на його заяву відповідачем надано не було, у зв'язку з чим він був змушений звернутися до прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя.

Прокуратурою району було проведено перевірку додержання Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію» та було внесено подання щодо усунення виявлених порушень, зобов'язано відповідача надати відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 11 грудня 2013 року, якої він так і не отримав.

Вважає, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності посадових осіб КП «Водоканал» у ненаданні в установлений законом строк відповіді на його заяву від 11 грудня 2013 року йому спричинено моральну шкоду.

У наданих 17 листопада 2014 року та 06 жовтня 2015 року заявах про уточнення позовних вимог позивач зазначив, що 05 серпня 2014 року прокуратура Жовтневого району м. Запоріжжя звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до КП «Водоканал», в якому просила визнати протиправними дії посадових осіб КП «Водоканал» щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 11 грудня 2013 року, зобов'язати КП «Водоканал» у встановлений законом строк надати відповідь заявнику.

Також вказав, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, адміністративний позов прокурора було задоволено. Визнано протиправними дії посадових осіб КП «Водоканал» щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 11 грудня 2013 року реєстраційний № 21934. Зобов'язано КП «Водоканал» у встановлений законом строк надати ОСОБА_1 відповідь на його заяву.

Оскільки відповідь на його заяву (скаргу) відповідачем була надана лише 13 серпня 2015 року, тобто через рік і вісім місяців після його звернення в органи прокуратури та суду, то він просив визнати дії та бездіяльність відповідача щодо спричинення йому душевних страждань, приниження його честі та гідності протиправними, стягнути з відповідача на його користь на відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 30 000 грн, та судовий збір в розмірі 300 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у складі судді Федченко І. М. від 02 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП «Водоканал» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 грн; вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано наявністю причинного зв'язку між заподіяною ОСОБА_1 моральною шкодою, яка виразилася у виникненні негативного для нього явища, зокрема, необхідності вжиття додаткових заходів для отримання потрібної йому інформації, витрачання особистого часу тощо, і неправомірними діями та бездіяльністю посадової особи КП «Водоканал».

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КП «Водоканал», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2016 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2015 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, порушено норми процесуального права при прийнятті рішення та наданні оцінки доказам позивача; зокрема в мотивувальній частині рішення апеляційного суду зазначено, що сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню, становить 500 грн (зафіксовано і засобами технічної фіксації судового процесу при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення суду), але в резолютивній частині рішення зазначено про стягнення з КП «Водоканал» 1 000 грн; позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження спричиненої йому моральної шкоди.

Вказує, що в листі позивача, на який він не отримав відповідь ставилися питання договірних правовідносин сторін справи, зокрема, щодо безпідставності припинення дії договору № 7688 від 01 серпня 2006 року, або припинення подачі питної води на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1, а також сприяння отриманню нових технічних умов та внесенню змін у договір.

Однак, фактично, надання послуги з водопостачання та водовідведення не припинялося, про що свідчить подання про попередні висновки Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22 січня 2014 № 02-08-спр., а тому неотримання відповіді на лист позивача жодним чином не впливає на його немайнові права.

Також зазначає, що рішення апеляційного суду не узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, що викладені в його постановах від 09 липня 2015 року у справі № 6-215цс15, від 14 вересня 2015 року у справі № 6-1917ц15, від 30 жовтня 2015 року у справі № 6-2492ц15.

30 березня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Водоканал» м. Запоріжжя про визнання дії та бездіяльності щодо спричинення душевних страждань, приниження честі та гідності протиправними, та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-7111 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що 11 грудня 2013 року позивач звернувся з заявою до директора КП «Водоканал» Очеретько І. В. з переліком вимог та запитань стосовно договору на водопостачання № 7688 від 01 серпня 2006 року, з тексту якої вбачається, що протягом 2013 року переговорним шляхом триває з'ясування правомірності дій з боку КП «Водоканал» у відношенні до нього, як споживача.

Відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 11 грудня 2013 року відповідачем надано не було.

На підставі скарги ОСОБА_1 від 12 лютого 2014 року прокуратурою Жовтневого району м. Запоріжжя була проведена перевірка додержання Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію» та було внесене подання щодо усунення виявлених порушень, зобов'язано відповідача надати відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 11 грудня 2013 року (а. с. 35).

Відповідь ОСОБА_1 надано не було.

05 серпня 2014 року прокуратура Жовтневого району м. Запоріжжя звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до КП «Водоканал» в якому просила визнати протиправними дії посадових осіб КП «Водоканал» щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 11 грудня 2013 року, зобов'язати КП «Водоканал» у встановлений законом строк надати відповідь заявнику (а. с. 31-34).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року визнано протиправною бездіяльність посадових осіб КП «Водоканал» щодо порушення порядку та строку розгляду скарги ОСОБА_1 Зазначене судове рішення набрало законної сили (а. с. 58-61).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки доказів, виходив з наявності правових підстав для стягнення з КП «Водоканал» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (пункт 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач просив врахувати встановлені постановою адміністративного суду, що набрала законної сили, обставини про бездіяльність відповідача щодо порушення порядку та строку розгляду його скарги, та застосувати положення статті 25 Закону України «Про звернення громадян», що є підставою для стягнення моральної шкоди.

Обов'язок відшкодувати моральну шкоду у випадку її заподіяння внаслідок неправомірних дій або рішень адміністративного органу при розгляді звернень громадян випливає з положень статті 25 Закону України «Про звернення громадян», який є спеціальним і таким, що регулює правовідносини щодо порядку та строків розгляду звернень громадян.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Факт порушення прав ОСОБА_1 неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб КП «Водоканал» встановлено поданням прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя про усунення порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію», причин та умов, що їм сприяли, та постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року.

За положеннями частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зазначеній постанові суду також зазначено про зобов'язання КП «Водоканал» у встановлений законодавством строк надати відповідь ОСОБА_1 на заяву від 11 грудня 2012 року, а тому доводи касаційної скарги щодо того, що відсутність відповіді на лист позивача жодним чином не впливає на спричинення йому моральної шкоди на висновки апеляційного суду не впливають та їх не спростовують, оскільки зазначені обставини були встановлені під час розгляду адміністративної справи № 808/5162/14, доказуванню не підлягають та мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи.

Апеляційним суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач у справі своїми діями щодо ненадання інформації на запит ОСОБА_1 спричинив йому немайнову шкоду, яка полягає у виникненні негативного для нього явища, зокрема, необхідності вжиття додаткових заходів для отримання потрібної йому інформації, витрачання особистого часу тощо, і неправомірними діями та бездіяльністю посадової особи КП «Водоканал».

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що визначена в мотивувальній частині рішення апеляційного суду сума моральної шкоди у розмірі 500 грн не узгоджується зі змістом резолютивної частини, в якій вказано суму відшкодування 1 000 грн, не є самостійною підставою для скасування судового рішення, адже зазначені розбіжності у визначеному процесуальним Законом порядку усуваються шляхом виправлення описки (стаття 219 ЦПК України 2004 року).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області 25 липня 2017 року виправлено допущену описку у резолютивній частині рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2016 року та зазначено правильну суму стягнутої моральної шкоди «500 грн».

Крім того, колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновків апеляційного суду правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постановах від 09 липня 2015 року у справі № 6-215цс15, від 14 вересня 2015 року у справі № 6-1917ц15, від 30 жовтня 2015 року у справі № 6-2492ц15, дійшла висновку про відхилення цих доводів, оскільки ідентифікувати зазначені рішення Верховного Суду України не вбачається можливим через некоректне зазначення заявником їхніх реквізитів.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги зазначене вище, колегія суддів вважає, що апеляційний суд визначився із характером спірних правовідносин учасників справи, встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, виходячи при обчисленні її розміру із засад розумності, виваженості та справедливості.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини першої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу комунального підприємства «Водоканал» м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк